Справа № 751/9325/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/599/25
Категорія - щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР . Доповідач ОСОБА_2
25 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю учасників судового провадження
заявника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Чернігівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя вказав на те, що викладені в заяві ОСОБА_6 обставини були перевірені першим заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури та повідомлено заявнику про наслідки розгляду його звернення, відповідно до якої даних, що можуть свідчити про вчинення будь-якого кримінального правопорушення не наведено, у зв'язку з чим підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_6 , зобов'язавши уповноважених осіб Чернігівської обласної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням від 15 жовтня 2025 року за фактами втручання суддею Ічнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_8 в будь-якій формі в діяльність судді цього ж суду ОСОБА_6 з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 376 КК України, розпочати досудове розслідування та надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказує на те, що висновки слідчого судді про відсутність у заяві ОСОБА_6 відомостей про конкретні обставини кримінальних правопорушень не ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні матеріалах, а ухвалене рішення є неправосудним.
Вважає, що підчас розгляду його скарги на бездіяльність уповноважених осіб Чернігівської обласної прокуратури, слідчим суддею була допущена неповнота судового розгляду невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам, що є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Звертає увагу, що у своєму повідомленні до Вищої ради правосуддя та Офісу Генерального прокурора від 15 жовтня 2025 року ним були зазначені відомості про конкретні факти втручання судді Ічнянського районного суду ОСОБА_8 у його діяльність судді з метою перешкодити виконанню службових обов'язків за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 376 КК України, та структуровані складові кримінального правопорушення, як те передбачено вимогами п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Отже, на думку апелянта, у слідчого судді були в наявності всі необхідні матеріали про вчиненні суддею ОСОБА_8 кримінальні правопорушення (які саме правопорушення відбулися, де, коли, в чому полягали, які особи причетні до скоєного). Доводити і кваліфікувати скоєне за законом мають уповноважені органи досудового розслідування та прокурори, а для цього обов'язкова процедура внесення повідомлення про кримінальне правопорушення до ЄРДР за правилами, визначеними КПК України.
Саме такі вимоги передбачені приписами ст. 214 КПК України та врегульовані Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 за №298,на що слідча суддя послалася в ухвалі, але не надала правової оцінки зазначеним ним конкретно відомих обставин об'єктивної сторони кримінальних правопорушень у частині їх достатності чи недостатності для внесення до ЄРДР.
Апелянту є незрозумілим, яким чином слідчий суддя, виходячи тільки зі змісту листа Чернігівської обласної прокуратури від 21.10.2025, без будь-яких додаткових доводів прокурора, який не прибув у судове засідання, поза розумним сумнівом могла з'ясувати обставини та мотиви, з яких прокурор дійшов такого висновку.
Стверджує про те, що ухвала слідчого судді є неправосудним рішенням, оскілки суддя діяла свідомо, розуміючи, що це призводить до порушення прав і свобод людини, громадянина, судді і голови суду, завдаючи шкоди державним інтересам у забезпеченні правової політики в суспільстві. Прокурор і суддя знехтували своїми службовими обов'язками та його правами і свободами, задекларованими в нормативно-правових документах держави Україна і міжнародних деклараціях.
Тим самим, при з'ясуванні обставин втручання в судову діяльність з метою перешкоджання виконання ним обов'язків судді, порушено його право на справедливий суд, передбачене ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вказує, що все наведене ним у сукупності свідчить про наявність у прокурора підстав для внесення його повідомлення до ЄРДР, а у слідчого судді підстав для задоволення скарги, зобов'язавши відповідальних осіб Чернігівської обласної прокуратури здійснити вказані процесуальні дії.
Заслухавши доповідача, заявника, який підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав, прокурора, який заперечував проти доводів скарги, яку просив залишити без задоволення, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно ч. 2 ст. 3 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом офісу Генерального прокурора України № 298 від 30 червня 2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, як помилково вважає апелянт, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою/особами такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Переконання заявника у тому, що в його заяві викладені обставини,які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, але які у відповідності до вимог кримінального закону не є такими, внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підлягають.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти і зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Прийняття та реєстрація заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення не є тотожним поняттю внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як помилкового вважає апелянт.
З матеріалів справи убачається, що 15 жовтня 2025 року ОСОБА_6 звернувся до Офісу Генерального прокурора із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення суддею ОСОБА_8 , яке надійшло до Чернігівської обласної прокуратури 20 жовтня 2025 року,було зареєстроване та розглянуте уповноваженою на те особою.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_6 даних, що можуть свідчити про вчинення будь-якого кримінального правопорушення суддею встановлено не було, як і не встановлено підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що заявнику 21 жовтня 2025 року було скеровано відповідь за вих. №31-566ВИХ-25.
Отримання вказаного вище повідомлення апелянтом не заперечується.
Таким чином, уповноваженими особами Чернігівської обласної прокуратури були повністю виконані положення ч. 4 ст. 214 КПК України - повідомлення ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 15 жовтня 2025 року було прийнято та зареєстровано, як того вимагають положення ч. 4 ст.214 КПК України.
Більш того, сам апелянт вказує на те, що ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів окремому оскарженню не підлягає, в той же час заявник ОСОБА_6 намагається довести неправосудність судового рішення, постановленого суддею ОСОБА_8 за результатами судового розгляду, вказуючи на те, що ухвалення такого рішення, яке передбачене кримінальним процесуальним кодексом, призвело до втручання в діяльність його, як судді, з метою перешкодити виконанню ним обов'язків судді. При цьому, доказів такому твердженню заявником не надано.
За повідомлених апелянтом обставин вбачається, що заявник ОСОБА_6 намагається оскаржити ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів у поза процесуальний спосіб, що є неприпустимим, адже кожний учасник кримінального провадження в тому числі й суддя, має дотримуватися положень кримінального процесуального законодавства та діяти виключно в рамках КПК України.
До того ж, аналіз змісту положень ст. 214 КПК України вказує на те, що саме слідчий, дізнавач або прокурор наділені повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Єдиного реєстру досудових розслідувань не можуть бути внесені всі без винятку повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, як безпідставно вважає заявник, адже ці відомості мають бути перевірені слідчим, дізнавачем або прокурором, щоб гарантувати кожній особі захист від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України. В свою чергу КК України визначає вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є злочинами та характеризує, у чому саме полягає об'єктивна та суб'єктивна його сторони, кваліфікуючі ознаки та інше.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення кримінального правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Той факт, що у своєму повідомленні заявник виклав обставини постановлення суддею ОСОБА_8 судового рішення, з яким він не погоджується та стверджує, що його ухвалення є втручанням у його діяльність як судді, не є безумовним підтвердженням факту вчинення кримінального правопорушення, як безпідставно намагається довести апелянт.
Колегія суддів наголошує, що кожне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення має бути обґрунтованим та підтвердженим тими доказами, які достатні на етапі вирішення питання про наявність чи відсутність ознак можливого вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке у подальшому можуть бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Без дотримання цих вимог будуть порушені права громадян, які будуть беззахисними перед безпідставними та непідтвердженими звинуваченнями.
Під час судового розгляду слідчий суддя перевірив наведені заявником ОСОБА_6 фактичні обставини, які на його думку є кримінально карним діянням, про що надав обґрунтовану відповідь, як того і вимагають положення кримінального процесуального законодавства в частині обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
Проаналізувавши викладені заявником обставини, які на його думку свідчать про вчинення кримінального правопорушення, мотиви органу досудового розслідування при відмові у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, доводи слідчого судді на спростування доводів ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення обставин та не містять конкретних фактичних відомостей, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій будь-якої особи за будь-якою зі статей Кримінального кодексу України.
Помилковим є переконання апелянта, що заявник наділений безмежними правами на звернення з будь-якою заявою, вказавши, що визначена ним особа (особи) вчинила(ли) кримінальне правопорушення і ці відомості беззастережно мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки всі питання щодо місця звернення та форми цих звернень чітко регламентовані нині діючим кримінальним процесуальним Законом, що повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Проте, у справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Беручи до уваги, що повідомлення ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення було прийняте та зареєстроване Чернігівською обласною прокуратурою, за повідомленими обставинами проведено перевірку, в свою чергу слідчий суддя перевірила доводи заявника, надавши на них вмотивовані відповіді, за відсутності порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді, а також таких порушень, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та зміні або скасуванню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Чернігівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11