Справа № 127/32261/25
Провадження № 33/801/1189/2025
Категорія: 143
Головуючий у суді 1-ї інстанції Михайленко А. В.
Доповідач: Сопрун В. В.
26 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Геращенко Т.В., потерпілої ОСОБА_2 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 та ст.124 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Тетяни Василівни на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2025 року,
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 477961, 11 вересня 2025 року о 16:32 год в м. Вінниця по вул. Гетьмана Мазепи, 23, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , при виникненні перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для безпечного об'їзду перешкоди, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на відкриті двері припаркованого автомобіля «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1, п. 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №477953, 11 вересня 2025 року о 16:50 год в м. Вінниця по вул. Гетьмана Мазепи, 23, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на припаркований автомобіль «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10.а ПДР України, за що передбачена відповідальністьза ст. 122-4 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Геращенко Т.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її в частині виду призначеного стягнення є невмотивованою, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства та судовій практиці. Зазначила, що з урахуванням особи правопорушника, характеру правопорушення, щирого каяття, відсутності шкоди здоров'ю людей та наявності пом'якшуючих обставин, вважає за необхідне змінити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і замінити вид адміністративного стягнення на більш м'який.
Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано найсуворіше покарання, тоді як санкція ст.122-4, ст.124 КУпАП передбачають штраф або позбавлення права керування.
Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Геращенко Т.В., потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2025 року в частині факту вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КпАП України, не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КпАП України перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КпАП України, ґрунтуються на наявних та доведених належним чином, досліджених в судовому засіданні доказах.
При визначенні адміністративного стягнення судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_1 не визнав своє вини у вчинених правопорушеннях, однак його пояснення були спростовані в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_2 та наданим відеозаписом події. Також враховано, що потерпілій не було відшкодовано завдану шкоду унаслідок ДТП.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що допущені ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху містять ознаки підвищеної суспільної небезпеки. Правопорушення потягнули за собою негативні наслідки для майна потерпілої, а сам ОСОБА_1 не з'явився до працівників поліції для складання протоколів, що свідчить про намагання уникнути відповідальності.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає, що доводи апеляційної скарги на висновок суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не впливають з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею ст.33 КпАП України передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція статті 124 КпАП України передбачає накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Санкція ст.122-4 КпАП України передбачає накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до ст.36 КпАП України при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що його завдання полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.
Також слід зазначити, що судова дискреція (судовий розсуд) охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Встановлено, що обираючи вид та розмір стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, суд першої інстанції врахував дані про особу правопорушника, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, поведінку особи під час вчинення правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2025 року о 16:32 год в м. Вінниця по вул. Гетьмана Мазепи, 23, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , при виникненні перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для безпечного об'їзду перешкоди, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на відкриті двері припаркованого автомобіля «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1, п. 12.3 ПДР України.
Крім того, того ж дня ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на припаркований автомобіль «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10.а ПДР України.
Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.
На відеозаписі чітко зафіксовано момент вчинення ДТП водієм автомобіля «Toyota Prado» з автомобілем «Nissan Note», спілкування водіїв та подальше залишення водієм автомобіля «Toyota Prado» місця ДТП.
Крім того, в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що її автомобіль був припаркований на території магазину «Грош», за адресою: вул. Гетьмана Мазепи 23. Двері автомобіля були відчинені та в подальшому, водій автомобіля «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 в'їхав у відчинені двері її автомобіля. Водій не реагував на вчинення ДТП, та вийшов з машини лиш тоді, коли ОСОБА_2 почала стукати йому у вікно та пояснювати, що останній пошкодив її автомобіль. Коли водій автомобіля вийшов з машини, від останнього було чути різкий запах алкоголю та він ледь тримався на ногах. В подальшому ОСОБА_2 викликала працівників поліції для фіксування події ДТП, однак водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП та зник у невідомому напрямку. На даний час шкоду відшкодовано.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 залишив місце ДТП після вчинення правопорушення, достовірно знаючи, що пошкодив чужий автомобіль, в подальшому самостійно не звернувся до органів поліції та не повідомив про даний факт, що свідчить про явне нехтування ОСОБА_1 своїми обов'язками водія та учасника ДТП, що визначені Правилами дорожнього руху України.
Визнання вини ОСОБА_1 під час перегляду апеляційним судом постанови суду першої інстанції, не свідчить у даному випадку про щире каяття у вчиненому правопорушенні.
Отже, апеляційний суд погоджується з мотивами, наведеними у постанові суду першої інстанції, щодо обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Апеляційний суд вважає, що накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення буде необхідним та достатнім для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні нових адміністративних правопорушеннях.
Відповідно усі доводи, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході розгляду справи апеляційним судом щодо незаконності судового рішення в частині накладеного стягнення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності та пом'якшення йому накладеного стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124, 122-4 КпАП України.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Тетяни Василівни залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун