Провадження № 2/734/40/25 Справа № 734/258/24
іменем України
26 листопада 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Іванюка Т.І.,
за участі секретаря судового засідання - Ієвлевій О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Сікачова С.Ю.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Задорожньої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та відшкодування частини вартості цього майна,-
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сікачова Сергія Юрійовича звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:
встановити факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з липня 2002 року по 26 червня 2023 року.
Визнати об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно з наступною вартістю:
1. Газовий котел "Vaillant" 2008 року випуску вартістю 12000 грн.;
2. Морозильна камера"Zanyssi" 2013 року випуску вартістю 5000 грн.;
3. Холодильник "Nord" 2003 року випуску вартістю 4000 грн.;
4. Пральна машина "LG" 2010 року випуску вартістю 5000 грн.;
5. Ноутбук "Lenovo" 2011 року випуску вартістю 4000 грн.;
6. Стабілізатор напруги "RUCELF" 2012 року випуску вартістю 2000 грн.;
7. Газова плита "Gefest" 2010 року випуску вартістю 3000 грн.;
8. Витяжка"Cata" 2009 року випуску вартістю 2000 грн.;
9. Мікрохвильова піч "Samsyng" 2019 року випуску вартістю 2500 грн.;
10. Центробіжний самовсмоктуючий насос "АРС" 2017 року випуску вартістю 1500 грн.;
11.Насосна станція"ГТ" 2007 року випуску вартістю 1000 грн.;
12. Пилесос"Samsung" 2019 року випуску вартістю 2500 грн.;
13. Вікна металопластикові і двері:
вікна:
4 шт.?1250 грн=5 000 грн. (кімнати), 2 шт. за 2 400грн (кухня, ванна кімната).
Всього за вікна 7 400 грн.
двері сосна 1 шт. - 3000 грн. двері сосна 2 шт. х 3 500 грн. = 7000 грн.
Всього за двері 10 000 грн.
14. Паркан з металопрофілю довжина 20 метрів, висота 1,70:
- Металопрофіль вартістю - 3 000 грн.
- Металеві труби вартістю - 3 000 грн.
15. Газове і опалювальне обладнання з приладдям і документацією та коштами вкладеними в його інсталяцію і проведення газу вартістю 17 738 грн 00 коп., що включає в себе:
- Проведення по вулиці 1000 $ (доларів США) - по курсу гривні до долара США станом на 2007 рік - 5 005 грн 00 коп.
- Проектна документація 1 800 грн
- Батареї опалення вартість 1 секція 69 грн. Всього 57 секцій?69 = 3 933 грн
- Труби, перехідники вартістю - 5 000 грн
- Роботи з розведення газу по будинку - 2000 грн
16. Система водопостачання загальною вартістю З 200 грн 00 коп., що включає в себе:
- Буріння свердловини - 1 200 грн
- Труби, крани загальною вартістю 2000 грн
17. Система каналізації вартістю 5 400 грн 00 коп., що включає в себе:
- робота по копанню вигрібної ями і викладка її цеглою 2000 грн.
- Унітаз вартістю 500 грн.
- Ванна вартістю 1900 грн.
- Труби для водовідведення вартістю 1000 грн.
18. Система електропостачання по будинку:
- Кабель + розетки + вимикачі вартістю 3000 грн.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 90,40% житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини рухомого майна, яке є спільною сумісною вартістю ОСОБА_14. та ОСОБА_2 :
1. Газовий котел "Vaillant" 2008 року випуску вартістю 12000 грн.
2. Морозильна камера "Zanyssi" 2013 року випуску вартістю 5000 грн.;
3 . Холодильник"Nord" 2003 року випуску вартістю 4000 грн.;
4. Пральна машина "LG" 2010 року випуску вартістю 5000 грн.;
5 . Ноутбук"Lenovo" 2011 року випуску вартістю 4000 грн.;
6. Стабілізатор напруги "RUCELF" 2012 року випуску вартістю 2000 грн.;
7. Газова плита "Gefest" 2010 року випуску вартістю 3000 грн.;
8. Витяжка"Cata" 2009 року випуску вартістю 2000 грн.;
9. Мікрохвильова ніч "Samsyng" 2019 року випуску вартістю 2500 грн.;
10. Центробіжний самовсмоктуючий насос "АРС" 2017 року випуску вартістю 1500
грн.;
11 . Насосна станція "ТТ" 2007 року випуску вартістю 1000 грн.;
12. Пилесос"Samsung" 2019 року випуску вартістю 2500 грн.;
13. Вікна металопластикові:
4 шт. ? 1250 грн. 5 000 грн. (кімнати)
2 шт. за 2 400грн. (кухня, ванна кімната)
14. Паркан з металопрофілю довжина 20 метрів, висота 1,70:
- Металопрофіль вартістю - 3 000 грн.;
- Металеві труби вартістю - 3 000 грн.;
15. Газове і опалювальне обладнання з приладдям і документацією та коштами вкладеними в його інсталяцію і проведення газу вартістю 17 738 грн 00 коп., що включає в себе:
- Проведення по вулиці 1000 (доларів США) - по курсу гривні до долара США станом на 2007 рік - 5 005 грн. 00 коп.;
- Проектна документація 1 800 грн.;
- Батареї опалення вартість 1 секція 69 грн. Всього 57 секцій?69 = 3 933 грн.;
- Труби, перехідники вартістю - 5 000 грн.;
- Роботи з розведення газу по будинку - 2000 грн.;
16. Система водопостачання загальною вартістю З 200 грн. 00 коп., що включає в себе:
- Буріння свердловини - 1 200 грн.;
- Труби, крани загальною вартістю 2000 грн.;
17. Система каналізації вартістю 5 400 грн. 00 коп., що включає в себе:
- робота по копанню вигрібної ями і викладка її цеглою 2000 грн.;
- Унітаз вартістю 500 грн.;
- Ванна вартістю 1900 грн.;
- Труби для водовідведення вартістю 1000 грн.;
18. Система електропостачання по будинку:
- Кабель + розетки+ вимикачі вартістю 3000 грн.,
що загалом дорівнює 48 619 (сорок вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 00
коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини 90,40% житлового будинку, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , що складає 272 125 (двісті сімдесят дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 50 коп.
Свої вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 познайомилася у 2000 році. Згодом їх відносини перейшли в подружні і з липня 2002 року вони почали проживати однією сім?ю без реєстрації шлюбу. Разом вони вели спільне господарство та побут. Сформували спільний бюджет. Разом їздили на відпочинок. Були єдиною сім?єю. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт шлюбних відносин підтверджується також Відповідачем у її заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів від 21.07.2023 року. В ній вона зазначає, що перебувала у цивільному шлюбі з Позивачем, від якого у них народилася дитина.
11 червня 2007 року відповідно до Договору дарування житлового будинку
АДРЕСА_2 .
Протягом спільного проживання Позивача і Відповідача, Позивачем власними
силами і коштом було проведено такі роботи по покращенню стану всього домоволодіння: придбано і замінено власноруч Вікна металопластикові і Двері: 4 шт вікна (житлові кімнати),
2 шт. вікна (кухня, ванна кімната), 3 шт. двері. Придбано і встановлено власноруч забор з металопрофілю довжина 20 метрів, висота 1,70: Здійснено газифікацію будинку: Проведення по вулиці замовлена і отримана проектна документація, встановлено батареї опалення 57 секцій труби, перехідники. Замовлено роботи з розведення газу по будинку Проведено воду силами Позивача (за допомогою сусіда) до будинку:
буріння скважини, труби, крани, встановлення каналізації: копання, викладка цеглою вигрібної ями, унітаз, ванна, труби для водовідведення. Позивачем було власноруч здійснено проведення електроенергії по будинку: повна заміна електричного кабелю по будинку, встановлення стабілізатора напруги 10 КВт, кабель+ розетки+вимикачі. Також в період шлюбу Позивачем і Відповідачем було придбано певну кількість рухомого майна, а саме: 1. Газовий котел "Vaillant" 2008 року випуску вартістю 12000 грн.; 2. Морозильна камера"Zanyssi" 2013 року випуску вартістю 5000 грн.; 3 .Холодильник"Nord" 2003 року випуску вартістю 4000 грн.; 4 .Пральна машина "LG" 2010 року випуску вартістю 5000 грн.; 5.Ноутбук "Lenovo" 2011 року випуску вартістю 4000 грн.; 6. Стабілізатор напруги "RUCELF" 2012 року випуску вартістю 2000 грн.; 7. Газова плита "Gefest" 2010 року випуску вартістю 3000 грн.; 8. Витяжка"Cata" 2009 року випуску вартістю 2000 грн.; 9. Мікрохвильова піч"Samsyng" 2019 року випуску вартістю 2500 грн.; 10. Центробіжний самовсмоктуючий насос "АРС" 2017 року випуску вартістю 1500 грн.; 11.Насосна станція"ГТ" 2007 року випуску вартістю 1000 грн.; 12. Пилесос"Samsung" 2019 року випуску вартістю 2500 грн.
Сума вартості майна, яка зазначена вище є ринковою вартістю відповідно до Звіту про оцінку майна та майнових прав, складеного 17 листопада 2023 року Суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА МАЙНОВИХ ПРАВ».
Отже, загальна вартість рухомого майна дорівнює 44 500,00 гривень без ПДВ. Сума вартості майна зазначена відповідно до
Крім того, в період фактичних шлюбних відносин Позивачем власними силами
було здійснено ремонт будинку і всіх систем комунікацій - Електропостачання, теплопостачання, водопостачання, газифікація, водовідведення і каналізація, в будинок були придбані і встановлені нові вікна, все домоволодіння було огороджене новим парканом. Було проведено не тільки багато роботи власноруч, а і витрачено велику кількість грошей, які в сім'ї заробляв в основному Позивач, а саме:
Придбано і замінено власноруч Вікна металопластикові і двері: вікна: 4 шт. ? 1250 грн=5 000 грн. (кімнати) 2 шт. за 2 400грн (кухня, ванна кімната), всього за вікна 7 400 грн.; двері сосна 1 шт. - 3000 грн.; двері сосна 2 шт. х 3 500 грн. - 7000 грн., всього за двері 10 000 грн.
Придбано і встановлено власноруч паркан з металопрофілю довжина 20 метрів,
висота 1,70: металопрофіль вартістю - 3 000 грн.; металеві труби вартістю - 3 000 грн.
Здійснено газифікацію будинку: проведення по вулиці 1000 $ (доларів США) - по курсу гривні до долара США станом на 2007 рік - 5 005 грн. 00 коп.; проектна документація 1 800 грн.; встановлено Батареї опалення вартість 1 секція 69 грн. Всього 57 секцій?69 = 3 933
грн.; труби, перехідники вартістю - 5 000 грн.; замовлено роботи з розведення газу по будинку - 2000 грн.
Проведено воду силами Позивача (за допомогою сусіда) до будинку: буріння свердловини - 1 200 грн.; труби, крани загальною вартістю 2000 грн.; встановлення каналізації: копання, викладка цеглою вигрібної ями- за роботу було сплачено сусіду 2000 грн.; унітаз вартістю 500 грн.; ванна вартістю 1900 грн.; труби для водовідведення вартістю 1000 грн.
Позивачем було власноруч здійснено проведення електроенергії по будинку: повна заміна електричного кабелю по будинку, встановлення стабілізатора напруги 10кВт
Кабель + розетки+ вимикачі вартістю 3000 грн.
Загальна вартість цих всіх приладів, матеріалів і робіт дорівнює 52 738 грн. 00 коп.
Отже, Позивач, відповідно до норм статей 60, 61, 70, 71 СКУ має право на отримання від Відповідача в якості грошової компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на рухоме майно, приладдя, матеріали (які у неї залишились у користуванні після припинення шлюбу) половину від його загальної вартості (97 238, 00 грн.) вартості, що складає 48 612 грн. 00 коп.
Щодо нерухомого майна (будинку), Позивач зазначає, що під час фактичних шлюбних відносин Відповідачем було отримано у власність будинок відповідно до договору дарування від 11 червня 2007 року № 2- 889. Цей будинок став власністю Відповідача внаслідок угоди дарування від громадянки ОСОБА_3 , яка с хрещеною матір'ю Позивача.
До цього часу (з 26 грудня 2005 року) Позивач також проживав в цьому будинку на
умовах договору найму і сплачував за винаймання гроші відповідно до умов договору
належним чином засвідчена копія договору найму додається до позову).
ОСОБА_3 цей будинок подарувала не тільки Відповідачеві, а і Позивачеві також. Це був її подарунок для родини її хресника, з яким вона мала і має гарні відносини. Дарування цього будинку робилося за умови догляду Позивачем і його сім'єю (матір'ю Позивача -
ОСОБА_4 зокрема) за ОСОБА_3 , в зв'язку з тим, що ця жінка на той час була хвора онкологічним захворюванням. Позивач і його батьки займалися доставкою цієї людини до лікарні, допомагали їй фінансово, здійснювали післяопераційний догляд.
Про дійсність цих намірів і реальний зміст цього правочину може також свідчити заповіт, який був укладений ОСОБА_3 15.12.2004 року і зареєстровано в реєстрі за номером 3434.
Тобто, насамперед, незважаючи на найменування цього договору і зафіксований в ньому Обдарований Відповідач, укладався він з метою передачі майна не тільки Позивачу, а і Відповідачу (всій сім'ї) і в той час родиною було вирішено зазначити обдарованим Відповідача. Проте, це майно передавалося саме в знак подяки Дарувальника за дії і допомогу, яку робили саме Позивач і його мати та інші родичі, бо саме з ними вони давно товаришують і Дарувальник є хрещеною матір'ю Позивача.
В договорі дарування зафіксована вартість будинку на момент укладання
правочину і була оцінена на 57 749, 00 грн.
Цей будинок був у поганому стані на момент його отримання у 2007 році.
Подружжя одразу після придбання почало ремонтні роботи. Ремонт проводився як зовні, так і в середині будинку.
Внаслідок ремонту були проведені зміни в середині помешкання. Будинок і двір стали зовсім по іншому виглядати. Позивачем, його власними фізичними зусиллями, за рахунок особистих коштів, які він заробляв працюючи на роботі, заощаджень були проведені роботи, які істотно (в сторону покращення і збільшення) вплинули на зовнішній і внутрішній вигляд будинку та його вартість.
Вартість будинку на момент подання позову визначена відповідно до Звіту про незалежну оцінку житлового будинку, загальною площею 77,3 кв.м., житловою пощею 33 кв.м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 від 17 листопада 2023 року, що складена Суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА МАЙНОВИХ ПРАВ», копія якого надана до цього позову.
При цьому сторона Позивача не приймає до уваги вартість земельної ділянки, на якій розташований будинок, оскільки вона хоч номінально і виросла в своїй ціні, але, на відміну від будинку, важко визначити вплив Позивача на збільшення ціни цієї земельної ділянки і підвести під це осяжні критерії оцінки.
В той же час сторона Позивача розуміє і звертає увагу на те, що право спільної сумісної власності сторін по справі, виходячи з аналізу положень ст. ст. 57,62 СКУ, виникає лише на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок спільних трудових чи грошових затрат. Інша частина спірного майна відповідно до закону є особистою приватною власністю
Відповідача.
Виходячи з вартості будинку на момент його офіційне отримання Відповідачем у 2007
році і порівнявши її з теперішньою вартістю будинку, можна визначити частину нерухомого майна, яка належить на праві особистої приватної власності Відповідачу і частину нерухомого майна, яка є спільною сумісною власністю сторін, взявши, як ціле число теперішню суму будинку (602 000, 00 грн.). Особиста приватна власність Відповідача в цьому числі складає 57 749, 00 грн., що дорівнює 09,60% від теперішньої вартості всього домоволодіння з надвірними спорудами.
Часта майна,яка є об'єктом спільної сумісної власності Позивача і Відповідача, внаслідок покращення стану цього будинку, збільшення його вартості за період шлюбу, дорівнює 90,40%, що виходячи з вартості будинку на дату подання позову еквівалентно сумі 544 251 (п'ятсот сорок чотири тисячі двісті п'ятдесят один) грн. 00коп.
Для визначення вартості подорожчання будинку за період шлюбу Позивача і Відповідача (а значить і для визначення значення обсягу спільної сумісної власності подружжя) треба від вартості будинку на момент подання позову відняти вартість будинку на момент отримання його у власність Відповідачем відповідно до договору дарування. Згідно з цим договором дарування вартість будинку на момент його укладення складала 57 749, 00 грн.
Таким чином, суму подорожчання дорівнює 544 251, 00 грн. Половина вартості цієї частини, а значить і частка майна Позивача у спільному майні подружжя вираховується по наступній формулі і становить: Різниця вартості будинку на період отримання його Позивачем і на дату подання позову поділена на 2, тобто - 544 251, 00 грн./2= 272 125, 50 грн.
З 26.06.2023 року цивільний шлюб і сімейні відносини Позивача і Відповідача фактично припинилися, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади від -
23.08.2023 р. Позивач і Відповідач, після припинення відносин не змогли домовитися щодо поділу майна між ними та щодо його режиму перебування чи відшкодувань один одному.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Задорожньою О.І. на позовну заяву подано відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Доводи відзиву зводяться до того, що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період з липня 2002 року по 26 червня 2023 року однією сім'єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім?ї.
Позивач ОСОБА_2 заперечує той факт, що вела спільне господарство з ОСОБА_1 , що мала з ним спільний бюджет та взаємні якісь права та обов'язки, притаманні подружжю, все майно, що перераховано в позовній заяві позивачем куплено за гроші Відповідача та її батьків.
Щодо наявність спільних дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін та визнання відповідачем батьківства відносно них не може безумовно свідчити про те, що сторони проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
В своїй позовні заяві Позивач спирається на заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів від 21.07.2023 року. Уявлення Позивача є спотворене, так як в цій заяві не вказується період цивільного шлюбу, а дочка ОСОБА_5 народилася у ІНФОРМАЦІЯ_2. У самому судовому наказі не зазначено також факту проживання однією сім'єю в цивільному шлюбі, як і його періоду. То це є неналежний доказом. Інших доказів, які б підтверджували докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім?ї ОСОБА_1 не надано.
До позовної заяви Позивача доданий Договір найму житлового приміщення від 26.12.2005 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про те, що власник будинку здає у піднайм житлову площу в своєму будинку, безстроково, а гр. ОСОБА_1 зобов?язаний їй сплачувати за це 10 гривень за користування житловою площею, щомісяця. Цей Договір затверджений міським головою. На сьогоднішній день є чинним, не скасований та не розірваний. Саме цей договір і був підставою для реєстрації ОСОБА_1 у будинок, який потім власник ОСОБА_3 згідно Договору дарування від 11.07.2007 року подарувала ОСОБА_2 . Цей факт підтверджує те, що Позивач проживав у будинку АДРЕСА_1 як квартирант, і сплачував за це кошти власнику будинку, про що сам не заперечує у своїй позовній заяві.
До позовної заяви не додано чеків, що підтверджує оплату та вартість за даний товар, як не можливо визначити у якому місяці він був куплений і де. Та що саме Позивач розраховувався за даний товар. Твердження Позивача в позовній заяві не відповідають дійсності. Отже, Відповідач вважає, що належних доказів Позивач до своєї позовної заяви не додав, таких вищеперерахованих речей Позивач не купував взагалі. А отже і сума в розмірі 44500,00 гривень є не обгрунтовною і не доведеною Позивачем. Сам факт отримання позивачем заробітної плати за серпня 2006 року по березень 2008 - 20 місяців, з квітня 2008 вересень 2010 року-30 місяців, з листопада 2019 року до грудня 2021 року не може бути доказом участі і у купівлі рухомого вище переліченого майна і власними силами позивача ремонт будинку і всіх систем комунікацій
Відповідач не погоджується з оцінкою вартості майна, вважає, що вона проведена з грубим порушенням законодавчо визначеної процедури для таких дій. Зазначає, що опис майна був проведений за відсутності Відповідача - ОСОБА_2 . Останню не було повідомлено про дату здійснення дій щодо опису належного їй майна яке проводив експерт, Відповідачу не надсилались жодні повідомлення про заплановану експертизу рухомого майна та житлового будинку, опис цього майна, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості брати участь у вказаних діях. На думку Відповідача, під час оцінки майна та майнових прав, не було забезпечено вхід до житлового будинку, не було здійснено його огляд та опис всередині. Також у Звіті про оцінку від 17.11.2023 року не відображено опис внутрішніх приміщень житлового будинку (із зазначенням їх стану, ремонту, облицювання та оздоблення, технічних покращень приміщення, які є невід'ємними частинами та утворюють цілісність приміщення та не можуть бути відокремлені від нього без шкоди його цільового використання, не відображено майна, котре там знаходиться, опис. Крім того, оцінювачем також не було здійснено особистий огляд об?єкта оцінки та рухомого майна, яке перелічене у його Звіті від 17.11.2023 року.
Письмові докази, які подані Позивачем до позовної заяви, а саме фото документів, що підтверджують право власності і технічні характеристики рухомого майна, що підлягає поділу, квитанції про перерахування коштів ОСОБА_1 до ОСОБА_6 (батько Відповідача), копії договору на технічне обслуговування котлів по заявці від 20.10.2013 року, копіїї робочого газового проєкту, витяги з реєстру територіальної громади не можуть свідчити про наявність сімейних правовідносин, притаманних подружжю на час набуття спірного майна у власність, а також не підтверджують придбання спірної квартири за спільні кошти.
Жодних копій фіскальних чеків, видаткові накладні, товарні чеки та інші документи фінансового характеру щодо придбання будівельних матеріалів на ремонт будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 або сплату комунальних платежів Позивачем, не додано, а отже не може бути взято до уваги судом, як належний доказ, що саме Позивачем цитую його позовну заяву: «Позивачем власними силами було здійснено ремонт будинку і всіх систем комунікації - електропостачання, теплопостачання, водопостачання, газифікація, водовідведення і каналізація, в будинок були придбані і встановлені нові вікна, все домоволодіння було огороджене новим парканом. Було проведено не тільки багато роботи власноруч, а і витрачено велику кількість грошей, які в сім?ї заробляв в основному Позивач, оскільки наведена в ній інформація про здійснення ОСОБА_1 оплати послуг та здійсненню ремонту будинку АДРЕСА_1 має бути підтверджена іншими достовірними доказами (напр. відповідними платіжними квитанціями).
Втім, доказ, поданий позивачем на підтвердження вартості цього майнового об'єкту, не може бути прийнятий судом через неможливість його визнання таким, що «містить експертну оцінку вказаного житлового будинку та рухомих речей, проведену з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна та рухомих речей, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна за завищеною ціною, у зв'язку з чим суд у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за частину майна в частини, яка збільшилася на 90,40% житлового будинку в розмірі 272 125 грн 50 коп слід відмовити, оскільки Відповідач вважає оцінку, проведену позивачем неналежною.
Отже, доводи позивача про купівлю переліченого рухомого майна не доведені належним чином, адже матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вказаного факту.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що доводи, які викладені представником відповідача у відзиві не відповідають дійсності. На їх спростування зазначає, що у Позивача з Відповідачкою було двоє дітей, про що не зазначено у відзиві. ОСОБА_3 дійсно не була хрещеною ОСОБА_1 , однак факт реєстрації Позивача в квартирі і наявність договору найму цього приміщення, укладеного з ОСОБА_3 зайвий раз підтверджує не тільки передумови до дарування будинку саме Позивачу і Відповідачу як родині, а і додаткове підтвердження факту спільного проживання подружжя однією сім'єю весь час з 2002 року в даному будинку, який є предметом спору.
Також зазначає, що певний час Позивач працював неофіційно. Позиція Позивача полягає в тому, що спірне майно було придбано за спільні кошти Позивача і Відповідача, що це не є виключною власністю Позивача, це саме спільна сумісна власність їх обох, оскільки у них була сім'я і весь побут, всі доходи, всі витрати у них були на двох, про що свідчать додані світлини.
Щодо ненадання чеків, то природньо, що чеки на рухоме майно, яке підлягає поділу не збереглися оскільки майно не є тільки придбаним станом на дату подання позову. Але у Позивача збереглися фото цього майна, вся інформація про нього, гарантійні книжки і талони. Логічно, що така інформація і документи можуть бути лише у особи, яка придбавала і володіла цим майном. Тому позиція Відповідача щодо відсутності чеків, як підстави для невизнання рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя є хибною і не відповідає дійсним обставинам справи. Обґрунтовує позицію Позивача ще і детальний опис всього рухомого майна і всіх робіт, які були проведені Позивачем по ремонту будинку і іншим оздобленням домоволодіння. Мається на увазі те, що стороною Позивача у позові дуже детально зазначено: кількість, номенклатура; ціна. Ці дані може знати і володіти ними (тим паче) за такий великий часовий проміжок) лише особа, яка дійсно все це придбавала, і працювала з цими матеріалами і предметами. Це підтверджує не тільки участь Позивача у покращенні спільного майна подружжя, його ремонту, придбанні, безпосередній роботі з ним, а і спільне проживання Позивача і Відповідача однією сім'єю весь час з 2002 року і до часу припинення шлюбних відносин - 2023 року.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав та пояснив, що протягом двадцяти років вкладав кошти у будинок та побутову техніку, тому хоче отримати свою частку. З відповідачкою проживав з 2002 року, мають двох спільних дітей. Спочатку проживали у гуртожитку, а потім з 2005 року переїхали у будинок, який почали ремонтувати та облаштовувати для проживання. Попереднім власником будинку була його хресна, за якою доглядали його батьки. Будинок був у поганому стані. У ньому було пічне опалення, стіни розвалювалися. Були поміняні вікна, зроблено каналізацію, кухню, утоплення, проведено газ, газове опалення. Все будував сам. У 2011 році звів за свої кошти паркан. Але, рік тому відповідачка сказала, що знайшла другого чоловіка і почала вигонити його з будинку. Дізнався про те, що будинок перебуває у власності ОСОБА_2 після трьох років проживання в ньому. Працював неофіційно весь час з 2005 року та отримував дохід. Все майно, а саме будівельні матеріали, побутова техніка, сантехніка купувалася ним особисто у різні роки під час спільного проживання. Договір найму житлового будинку дійсно підписував з ОСОБА_3 , на той час власницею будинку. Для проживання. Доказів того, що саме ним було придбано морозильну камеру, холодильник «Норд», пральну машину, ноутбук, стабілізатор напруги, газову плиту, витяжку, мікрохвильову піч, центр обіжний насос, газовий котел, у нього немає. Не може підтвердити, що купував дане майно. Документальних підтверджень того, що саме ним робився ремонт та облаштування будинку у нього також немає. Договори на постачання до будинку електроенергії, води та газу були на ОСОБА_2 . Під час проживання з останньою у них був спільний бюджет. За договором найму грошей він не сплачував.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Вважає, що висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи підтверджено поліпшення домоволодіння за час спільного проживання позивача з відповідачкою. Відтак, ОСОБА_1 має право на компенсацію приросту вартості будинку.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши, що з ОСОБА_1 однією сім'єю не проживали. Останній мешкав у будинку як квартирант у своїй окремій кімнаті. Познайомилася з позивачем близько 23 років тому. До цього перебувала в офіційному шлюбі. До 2005 року проживала у квартирі своїх батьків з ОСОБА_1 . З останнім хоча і мають двох дітей, але не жили як сім'я. Спільного, окрім двох у неї з ним нічого не було. До будинку переїхала з позивачем та двома дітьми у 2005 році. З ОСОБА_3 була знайома давно. Саме остання запропонувала переїхати до неї у будинок, оскільки між ними були чудові відносини. Пізніше цей будинок ОСОБА_3 їй подарувала. На той час у будинку не було туалету, ванної кімнати, газового опалення. Ремонт робили її батьки. Вона також працювала та вкладала гроші у домоволодіння. ОСОБА_1 ніякої участі у благоустрою будинку не приймав. ОСОБА_1 кілька років перераховував її батьку якісь кошти, але за що вона не знає. Котел, опалення, побутова техніка купувалася нею особисто. Також за її та батьків рахунок була проведена газифікація, каналізація, вода інші комунікації. Для проведення даних робіт також вимушена була брати кредит, якій сама виплачувала. Дійсно на море їздила з ОСОБА_1 та дітьми. Фотографувалися спільно з позивачем, скільки не хотіли засмучувати дітей. Після того, як розійшлися з ОСОБА_1 , останній все що купував забрав великим вантажним автомобілем з собою.
Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні просила відмовити у позові посилаючись на доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву. Мотивує свої вимоги тим, що сторони не проживали однією сім'єю, спільного господарства не вели та спільного бюджету у них не було. Майно, яке зазначено у позовній заяві було придбано особисто відповідачкою та її батьками. Позивач проживав у будинку на підставі договору оренди, тобто як квартирант. Цей будинок був подарований відповідачці ОСОБА_3 . Вважає, що доводи, які зазначені у позовній заяві не підтверджені жодними доказам. Майна, яке просить поділити ОСОБА_1 немає ані у користуванні відповідачки, ані у будинку.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що позивач ОСОБА_1 є її рідним братом, а відповідачка ОСОБА_2 кума. Останні проживали однією сім'єю як подружжя 2002 року. Навіть у них відбулися заручини. Стосунки між ним були ідеальними. У 2003 році у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_1 . У 2005 році вони переїхали жити до будинку ОСОБА_11 , яка хворіла на онкологічне захворювання. Остання просила, щоб ОСОБА_1 за нею доглядав. Будинок ОСОБА_11 був занедбаний. Не було ані води, ані каналізації. Опалення було пічне. Вони зробили у будинку ремонт. Брат займався благоустроєм. До будинку було проведено воду, каналізацію, Він купував будівельні матеріали. У ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька. ОСОБА_12 та ОСОБА_2 проживаючи разом вели спільне господарство, у них був спільний бюджет. Брат працював та всі зароблені гроші віддавав відповідачці. Нерухоме майно купували разом. ОСОБА_12 особисто робав огорожу прибудинкової території. На даний час із ОСОБА_2 не спілкується із-за ситуації, яка виникла між нею та братом.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом його дружини. Позивач та відповідачка познайомилися у 2000 році та почали проживати разом у гуртожитку. Після двох років проживання переселилися до будинку хресної ОСОБА_1 . ОСОБА_3 . Остання просила, щоб ОСОБА_1 за нею догадав, за що вона обіцяла відписати на нього цей будинок. У 2003 році у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 народився син. Будинок ОСОБА_3 , куди переїхали проживати останні, був на той час у занедбаному стані, тому вони почали робити у ньому ремонт. Каналізація, опалення, газифікація, зміна електропроводки, перепланування кухні, туалет, ванна, паркан робилися за участю ОСОБА_1 . Після цього будинок сильно змінився. За час спільного проживання ними спільно було придбано рухоме майно. Проживали ОСОБА_12 та ОСОБА_2 однією сім'єю. Всіма коштами розпоряджалася відповідачка. Потім ОСОБА_2 вигнала ОСОБА_1 з дому. Вважає, що ОСОБА_2 оформила на себе будинок хитрістю.
У судовому засіданні вставлені такі факти і відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомилася у 2000 році, після чого з липня 2002 року до 2005 року проживали у квартирі батьків відповідачки. Потім позивач та відповідачка проживали у одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 по червень 2023 року. Дані обставини сторонами не оспорюються.
ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 27.12.2005 та знятий з реєстрації 26.06.2023, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (виданим повторно) від 30.12.2023 року, Серія НОМЕР_1 ,
Актовий запис N? 19;
- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 07.05.2023 року, Серія НОМЕР_2 , Актовий запис № 24.
26 грудня 2005 року між ОСОБА_3 (Власник) та ОСОБА_1 ( Піднаймач ) було укладено договір найму житлового приміщення, яким власник здає під найм останньому житлову площу в своєму будинку по АДРЕСА_3 безстроково ОСОБА_1 , який зобов'язаний спачувати оренду 10 гривень.
11 червня 2007 року відповідно до Договору дарування житлового будинку № 2-889
ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 у власність житловий будинок загальною площею 77,30 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість даного домоволодіння станом на укладання договору дарування становила 57 749, 00 грн.
Відповідно до висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи №16/17/25-24 від 04.07.2025:
1.Станом на момент проведення натурного обстеження (09.05.2025) об'єкт оцінки будинок експлуатується за функціональним призначенням, з 2008 по 2014 рік в будинку, АДРЕСА_1 , проведено капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, зовнішнього і внутрішнього оздоблення стін, стелі, підлоги будинку, паркану, теплових, водних (водопостачання, водовідведення), електричних, газових комунікацій і проведених по них будівельних і ремонтних робіт житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (т.2. а.с.91).
2. Оскільки клопотання від 10.01.2025 про надання додаткових матеріалів, не
задоволене, а саме не надано:
- проектно-кошторисної документації на ремонтно-будівельні роботи (реконструкції) житлового будинку №2, якщо така складалась. У разі відсутності надати перелік робіт, які виконувалися, об?єми, їх кількість, технічні показники застосованих матеріалів (розміри, клас, марка, тощо) та відомості про їх виробника;
- відомостей про спосіб виконання робіт з реконструкції об'єкту: на договірних засадах (надати договірну документацію) або господарським способом. У разі виконання робіт на договірних засадах надати виконавчу документацію: акти виконаних робіт, акти на приховані роботи, журнали виконання робіт, документацію (договори, акти приймання - передачі, чеки та накладні на всі матеріали, тощо) з підтвердженням придбання матеріалів та виробів, використання будівельної техніки, тощо. У разі виконання робіт господарчим способом надати чеки, накладні та інші підтверджуючі документи на всі матеріали, які використовувалися при ремонті реконструкції) житлового будинку
АДРЕСА_1 .
Визначити, яка ринкова вартість фактично виконаних будівельних і ремонтних робіт і матеріалів, використаних при цьому, була станом на момент проведення цих будівельних і ремонтних робіт, не видається можливим.
3. Ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, тепловими,
водними (водопостачання, водовідведення), електричними, газовими комунікаціями, парканом і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи становить: 749 387, 00грн. + 415 533, 00грн. = 1 164 920, 00грн. (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять грн. 00коп.),
де:
- вартість земельних поліпшень, що входять до складу досліджуваного домоволодіння і припадають на житловий будинок, складає 749 387, 00 грн.;
- вартість земельної ділянки площею 0,2930 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, і розташована АДРЕСА_1 , що входить до складу об'єкта дослідження, складає 415 533, 00грн.
4. Фактична площа будинку (із зазначенням загальної і житлової ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи становить 77,4м2, в т ч. житлова 48,4м2.
Заслухавши позивача, представника позивача, відповідачку, її представника, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та відшкодування частини вартості цього майна задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям. У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Стаття 74 СК України визначає, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відтак, при застосуванні положень ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Так, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов'язків.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
З урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов переконання, що факти та обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з серпня 2002 по 26 червня 2023, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Разом з тим суд констатує, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є належним способом захисту прав подружжя у спорі між ними щодо поділу спільного сумісного майна.
Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною в пунктах 40, 41, 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц , провадження № 14-22цс20, відповідно до якої: «особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК)…. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.»
З огляду на викладене, у задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу слід відмовити.
Що стосується вимог ОСОБА_1 щодо права спільної сумісної власності на рухоме майно, суд зазначає наступне.
Так, статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, слід встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Суд даючи оцінку дослідженим доказам приходить до висновку, що доказів набуття ОСОБА_2 права власності на вказане у позові спірне рухоме майно, в тому числі за рахунок спільних із позивачем коштів, матеріали справи не містять.
Надані позивачем копії товарних чеків та технічної документації на рухоме майно не містять даних про особу, якою було здійснено та оплачено замовлення. Крім цього, надані копії, не містять ідентифікуючих даних приналежності вказаного майна до будинку, в тому числі, як зазначає позивач, в яких він проживав разом зі відповідачкою однією сім'єю.
Суд зазначає, що інші доводи в обґрунтування позовних вимог в цій частині не спростовують наведених висновків суду.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).
При цьому, позивачем жодними належними і допустимими доказами не доведено наявність у відповідачки зазначеного у позовній заяві майна. Остання під час судового засідання категорично заперечила проти того, що дане майно перебуває у її розпорядженні, зазначивши, що позивач залишаючи будинок, забрав все майно з собою.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні законні підстави для поділу зазначеного у позовній заяві рухомого майна, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.
З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості рухомого майна, оскільки вони є похідними від вимог про визнання вказаного майна спільною сумісною власністю, у задоволенні яких судом відмовлено, про що вказано вище.
Вирішуючи питання решти позовних вимог про визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 90,40% житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини житлового будинку у сумі 272 125 грн. 50 коп., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, зокрема в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Як було встановлено у ході розгляду справи, ОСОБА_2 набула права власності на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 11 червня 2007 року № 2-889.
Відтак, вимога позивача про визнання спільною сумісною власність 90,40 % спірного будинку, який є приватною власністю ОСОБА_2 не узгоджується з ст.57 СК України.
Крім цього на думку суду позивач не надав доказів на підтвердження того, що його внесок у переобладнання спірного житлового будинку в розумінні ч.1 ст. 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт спільного проживання позивача з відповідачем на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.
Крім того, не можна вважати, що первинний об'єкт нерухомості будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу ОСОБА_2 на праві особистої приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним порівняно із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час спільного проживання сторін у результаті трудових чи грошових затрат ОСОБА_1 , який не є власником.
Окрім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що саме за рахунок його (позивача) коштів були здійснені ремонтні роботи на об'єкті спірного нерухомого майна будинку.
Як вже зазначалося вище, відповідно до висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи №16/17/25-24 від 04.07.2025 визначити, яка ринкова вартість фактично виконаних будівельних і ремонтних робіт і матеріалів, використаних при цьому, була станом на момент проведення цих будівельних і ремонтних робіт, не видається можливим.
Що стосується показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які є подружжям, то суд до них ставиться критично, оскільки остання є рідною сестрою позивача, відтак дані особи є явно заінтересованими у вирішені спору на користь ОСОБА_1 .
Разом з тим, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а згідно з частиною першою цієї статті кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що його внесок в ремонт спірного будинку урозумінні ч.1 ст.62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об'єктом права спільної сумісної власності.
Суд вважає, що здійснення сторонами спільних трудових та грошових витрат на поліпшення житлового будинку, в якому вони спільно проживали, саме по собі не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя, більш того, спільні трудові чи грошові затрати щодо належного відповідачу будинку, в якому сторони тривалий час проживали, його ремонт, переобладнання та реконструкція мали розумний характер та були природнім процесом, а тому не можуть вважатися такими, що істотно збільшили вартість майна.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 90,40% житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини житлового будинку у сумі 272 125 грн. 50 коп.
Відповідно до ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі, та приймаючи до уваги, що в задоволенні позову позивачу було відмовлено, судом не вбачається підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат по справі, які слід залишити по фактично понесеним позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та відшкодування частини вартості цього майна, відмовити у повному обсязі.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні ім'я та найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 );
Представник Позивача - ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Відповідачка - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_6 , (РНОКПП НОМЕР_4 );
Представник відповідачки - ОСОБА_8 , АДРЕСА_7 .
Рішення суду складено та оголошено 26 листопада 2025 року.
Суддя