Справа № 583/3878/25
1-кп/583/399/25
"25" листопада 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025200460000619 від 01.07.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Шаболтаєве, Сумської області , що має середню освіту, не працюючого, розлученого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 26.01.2021 Охтирським міськрайонним судом за ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», в Україні оголошено та розпочато проведення загальної мобілізації, у т.ч. на території Сумської області та Охтирського району, зокрема. Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", Верховною Радою України затверджено вищевказаний Указ Президента. У подальшому, загальну мобілізацію продовжено. Зокрема Указом Президента України № 236/2025 від 15.04.2025, продовжено з 9 травня 2025 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 16.04.2025 № 4357-ІХ затверджено вищевказаний Указ Президента України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу, граничний вік перебування на військовій службі встановлюється - до 60 років.
Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних рядового складу в ІНФОРМАЦІЯ_2 та за постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.05.2025 на підставі статті 49в графи II Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог, визнаний придатним до військової служби. Підстав для відстрочки чи звільнення від військової служби ОСОБА_3 не встановлено, також ОСОБА_3 не заброньований підприємствами, установами чи організаціями на період мобілізації.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом свого здоров'я і віком повинен виконувати військовий обов'язок в умовах оголошеної загальної мобілізації, під час воєнного стану, тобто в особливий період.
Згідно з частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 5 ст. 22 цього ж Закону, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Однак, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, військовозобов'язаним, придатним до військової служби за станом здоров'я, який не заброньований на період мобілізації та не має інших підстав для відстрочки чи звільнення від військової служби, 24.05.2025 отримав під підпис повістку про явку 31.05.2025 на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини. Однак, у визначений час ОСОБА_3 без поважних причин на збірний пункт не прибув, подавши 28.05.2025 заяву, що не бажає проходити військову службу, оскільки це, нібито, суперечить його релігійним переконанням та стану здоров'я. У подальшому, 01.07.2025, близько 10 год. 50 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_2 офіцером мобілізаційного відділення РТЦК та СП старшим лейтенантом ОСОБА_6 військовозобов'язаному ОСОБА_3 повторно вручалась повістка на відправку до військової частини, а саме до навчального центру військової частини НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_2 , на 17 год. 00 хв. цього ж дня (01.07.2025). При цьому, ОСОБА_3 було оголошено дату та час збору з метою відправки його до навчального центру військової частини НОМЕР_1 із дислокацією у АДРЕСА_2 , для несення військової служби за мобілізацією, роз'яснено наслідки ухилення від мобілізації, а саме неявки за повісткою без поважних причин, що полягають у притягненні до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України.
Знаючи та розуміючи зміст повістки, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, реалізуючи умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час загальної мобілізації, відмовився від отримання бойової повістки, прибуття на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 01.07.2025 для проходження військової служби за мобілізацією, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість не визнав. Суду пояснив, що влітку 2025 року до нього приїхали поліцейські, сказали треба їхати в ТЦК стати на облік, щоб продовжити адмінагляд. Там працівники ТЦК морально на нього давили, 4 чоловіка посадили його в УАЗ та повезли в поліклініку. Один з працівників ТЦК водив ОСОБА_3 по кабінетах. Скрізь його визнавали здоровим, про скарги навіть ніхто не питав. Потім його привезли назад у ТЦК та сказали підписувати документи. Сказали їхати у частину. На що обвинувачений повідомив, що не може цього зробити за релігійними переконаннями, також що він не військовий і ніколи не служив. Йому сказали йти додому. Також зазначив, що не є військовозобов'язаним, тому вказана стаття не може бути застосована до нього. Потім обвинувачений ще раз був у ТЦК та писав заяву про те, що за релігійними переконаннями не може служити. Після цього, до нього ще раз приїздила поліція, привезла у ТЦК, йому вручали повістку на відправку, а він зазначав, що участі у бойових діях він не братиме.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості, вона підтверджується зібраними у справі доказами.
Зокрема, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що 24.05.2025 ОСОБА_3 спільною групою поліції та РТЦК було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 як такого, що не перебував на військовому обліку. А відповідно до абз. 10, 11 п. 2 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» повинен перебувати на обліку. Тому його було направлено на ВЛК для з'ясування придатності до військової служби. ОСОБА_3 пройшов ВЛК, визнаний придатним до військової служби. Його було призначено в команду тоді, ще в травні. Він казав, що має право на відстрочку. Зазначав, що візьме довідку у своїй церкві, до якої ходить. Однак протягом 1,5 місяці жодних документів він не надав. Тому 01.07.2025 ОСОБА_3 був знову доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідок знову призначив його до складу команди НОМЕР_1 , це навчальний центр. Свідок зачитав йому ст.. 336 КК України, під відеозапис. ОСОБА_3 розписався у попередженні. 01.07.2025, о 17.00 год. ОСОБА_3 на відправку не з'явився. Про те,щ о він не згоден із висновком ВЛК він не зазначав. Раніше ОСОБА_3 перебував на обліку призовників, а потім був знятий з обліку як такий, що був засуджений. 24.05.2025 ОСОБА_3 був наданий час, щоб він зібрав документи на підтвердження його відношення до релігійної організації. Однак ОСОБА_3 прийшов раніше, написав заяву про те, що не може проходити військову службу за релігійними переконаннями та за станом здоров'я. Заяву про злочин було подано раніше, до 17.00 год. у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 відкрито на камеру сказав, що не бажає проходити військову службу.
В судовому засіданні були досліджені такі письмові докази.
Відповідно до ксерокопії паспорта, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) (а.с. 48) ОСОБА_3 24.05.2025 взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 (аб. 11 п. 2 ч. 1 ст. 37) які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. Військове звання - солдат, категорія обліку ІІ, група обліку - всі види Збройних Сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби, рядовий склад, посада - робітник підсобний Будівельних робіт.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0524-1436-1007-0 від 24.05.2025 рядовий (запасу) ОСОБА_3 на підставі статті 49 в графи ІІ розладу хвороб, графи 1, 2, 3, 4, 9, 11, 12 ТДВ визнаний придатним до військової служби. (а.с. 47)
Така ж інформація наявна у картці обстеження та медичного огляду ОСОБА_3 від 24.05.2025 (а.с. 45).
У журналі вручення бойових повісток військовозобов'язаним, призначеним у команди, за № 185 та 249 значиться ОСОБА_3 , дата видачі повістки 24.05.2025 та 01.07.2025, дата прибуття особи - 31.05.2025 та 01.07.2025, команда НОМЕР_1 . (а.с.46, 75)
28.05.2025 ОСОБА_3 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про неможливість проходження військової служби, так як це суперечить його релігійним поглядам та хворіє на гіпертензію.
Як вбачається з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.07.2025, на підставі ухвали слідчого судді № 583/2945/25 від 04.07.2025 вилучено документи, зазначені в ухвалі. Відповідно до опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді: оригінал акту відмови про отримання повістки від 01.07.2025; оригінал довідки військоволікарської комісії № 2025-0524-1436-1007-0 від 24.05.2025; завірена копія картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_3 , завірена копія оригіналу облікової картки ОСОБА_3 , оригінал повістки на відправку, оригінал попередження про відповідальність. (а.с. 63-65, 66).
Відповідно до розписки № 249, ОСОБА_3 01.07.2025 одержав повістку до команди НОМЕР_1 . В графі підпис підпис відсутній. (а.с. 67)
Відповідно до повістки на відправку № 249, ОСОБА_3 наказано о 17.00 год 01.07.2025 з'явитися за адресою: Гафановича, 12. (а.с. 68)
Відповідно до попередження від 01.07.2025, ОСОБА_3 поставив свій підпис про те, що зміст ст.. 336, 337 КК України йому роз'яснені та ним усвідомлені наслідки за вчинення правопорушень (а.с. 69).
Відповідно до акту про відмову від отримання повістки від 01.07.2025 (а.с. 70), ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до в/ч НОМЕР_1 у зв'язку з тим, що написав заяву, що має релігійні переконання та поганий стан здоров'я та останньому текст повістки про явку о 17.00 год. 01.07.2025 було озвучено о 10.46 год 01.07.2025. (а.с. 70)
Відповідно до протоколу огляду речей і документів від 03.07.2025, оглянуто оптичний диск, на якому зафіксовано обстановку у каб. № 9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмову ОСОБА_3 з працівником РТЦК та СП ОСОБА_6 , під час якої ОСОБА_3 зазначає, що відмовляється від повістки, так як вже написав заяву, що він вже вирішив, що служити не буде, що він відмовляється. ОСОБА_7 роз'яснив положення ст.. 336 КК України та можливі наслідки для ОСОБА_3 у разі його відмови та неявки на збірний пункт. (а.с. 50-55)
Доводи обвинуваченого про те, що він за релігійними переконаннями та за станом здоров'я не може виконувати обов'язки військової служби є припущенням та не підтверджується жодними доказами.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що о 17.00 год. чи в інший час 01.07.2025, ОСОБА_3 за адресою розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини НОМЕР_1 на проходження військової служби за мобілізацією не прибув.
Крім того, доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, оскільки він не є суб'єктом вказаного кримінального правопорушення, є безпідставними з огляду на таке.
Так, стаття 336 КК України у передбачає відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Тобто стаття 336 КК України передбачає два самостійні склади кримінального правопорушення:
ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
ухилення від призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Тому не заслуговують на увагу посилання захисту на те, що ОСОБА_3 не є резервістом, а тому і не є суб'єктом кримінального провопорушення, оскільки зазначений статус резервіста стосується осіб, які ухилились від призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тоді як ОСОБА_3 обвинувачується в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Звернення ОСОБА_3 з заявою про його неможливість проходити військову службу за релігійними переконаннями не є поважною причиною неявки та для відправки на проходження військової служби за мобілізацією.
Посилання захисту, що заява подана до поліції до настання 17.00.год 01.07.2025 не впливає на висновки суду щодо наявності у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення та допустимість наявних у справі доказів.
Отже, ОСОБА_3 , будучи обізнаним та маючи об'єктивну можливість прибути у визначений час 01.07.2025 о 17.00 год. на збірний пункт для відправлення на проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 не прибув на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим ухилився від призову на військову службу за мобілізацією.
Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведена поза розумним сумнівом.
Такі його дії суд кваліфікує за ст. 336 КК України, оскільки він вчинив умисне ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання судом не виявлено.
Призначаючи покарання, суд відповідно вимог ст. 65 КК України, враховує вищенаведені обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, характер кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, дані про особу обвинуваченого, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України.
Крім того, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому положень ст. 75 КК України, оскільки в розумінні Кримінального кодексу України інкримінований обвинуваченому злочин, передбачений ст. 336 КК України є умисним нетяжким злочином, який скоєно в той час, коли на території України введено воєнний стан, а звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов'язаного під час мобілізації, на особливий період не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов'язку, пов'язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Суд зазначає, що у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В інакшому ж випадку звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.
На переконання суду звільнення осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, не буде відповідати принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день, з підстав того, що активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у країні триває, мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, що узгоджується із постановами Верховного Суду від 15.11.2023 (справа № 641/1067/23), від 05.02.2024 (справа № 625/67/23), відповідно до яких конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов'язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для обвинуваченого, буде покарання у виді позбавлення волі, наближеного до мінімального строку, передбаченого статтею обвинувачення, оскільки воно відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Під час судових дебатів, прокурор просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка та іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд, ухвалюючи рішення щодо зміни запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні, виходить із того, що ризик переховування обвинуваченого від суду обумовлюється суворістю покарання, призначеного судом за цим вироком у виді позбавлення волі. Розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов'язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений може переховуватися від суду.
Також суд бере до уваги, що цей вирок може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції та відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
У такому разі, ризик впливу на свідків існує і на стадії апеляційного оскарження рішення.
Оскільки обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має не погашену судимість, вбачається схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, тому існує ризик вчинення повторного кримінального правопорушення.
З врахуванням наведених ризиків, інший, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти доведеним ризикам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 371, 373- 374 КПК України
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати із моменту набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили змінити з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши обвинуваченого під варту в залі суду.
У строк відбутого покарання зарахувати один день перебування під вартою 21.08.2025, а також строк попереднього ув'язнення з дня його затримання за цим вироком по день набрання ним законної сили.
Визначити розмір застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Охтирського міськрайонного суду Сумської області згідно з наступними реквізитами:
Одержувач: ТУ ДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, Рахунок: UA558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, № вироку суду, прізвище, ім'я, по-батькові платника застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду та покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з м. Суми без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даному вироку розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Охтирського міськрайонного суду Сумської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти, повідомивши усно та письмово Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_8