Вирок від 04.11.2025 по справі 523/6755/15-к

Справа № 523/6755/15-к

Провадження №1-кп/523/33/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2025 року

Колегія суддів Пересипського районного суду м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинуваченої, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015160490000638 від 09.02.2015 року за звинуваченням

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Горловка, Донецької області, громадянки України, з середньо спеціальною освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично мешкала до затримання о 22:00 годині 08.02.2015 в порядку ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 ч. 1 Кримінального Кодексу України,

ВСТАНОВИЛА:

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.02.2015, (приблизно о 21:00 годині, знаходячись на кухні за місцем свого мешкання, розташованій

в приватному одноповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вона фактично проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи прямий умисел на умисне вбивство ОСОБА_16 , який виник раптово у ході конфлікту, що переріс у взаємну сутичку, з ході якої ОСОБА_15 , з мотивів ревнощів, з метою позбавлення життя ОСОБА_16 , взяла правою рукою кухонний ніж, який лежав на кухонному столі, поблизу якого відбувалась подія, та нанесла йому вказаним ножем один удар в грудну клітку зліва, спричинивши ОСОБА_16 колото-різане поранення лівої бокової поверхні грудної клітки середній підпахвовій лінії, проникаюче в ліву плевральну порожнину з ушкодженням 5-го лівого ребра, пристінковою плеври і лівої легені і крововиливом в ліву плевральну п:рожнину, яке за критерієм небезпеки життя, згідно п. 2.1.1.а, 2.1.3.й, 2.1.3.о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995) є тяжким тілесним ушкодженнням колото-різаного поранення грудної клітки в підпахвовій ділянці, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_16 від геморагічного шоку.

В ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_15 визнала себе винуватою частково

та суду пояснила, що 08 лютого 2015 року (неділя) був вихідний день. Її чоловік пішов з дому близько 11:00 години ранку, вона залишилася вдома разом із донькою. ОСОБА_17 телефонувала чоловікові, і він повідомив, що через 20 хвилин буде вдома. Вона попросила його купити сметани.

Приблизно через годину обвинувачена знову подзвонила чоловікові, але він не відповідав. Коли ОСОБА_18 повернувся додому, він перебував у стані алкогольного сп'яніння та почав звинувачувати її у подружній зраді. ОСОБА_17 намагалася уникнути конфлікту й запропонувала чоловікові скуштувати борщ, який приготувала, однак той відмовився та накричав на неї.

Вона пішла до кімнати, почала переодягатися та мала намір прийняти душ. Чоловік перегородив їй дорогу й почав кричати образливі слова, після чого наніс декілька ударів по голові. ОСОБА_17 прикривалася руками, щоб не було синців. Вона підійшла до столу та запитала чоловіка, чи хоче він її вбити, додавши, що може це зробити сама. У відповідь ОСОБА_18 схопив її за волосся й почав тягнути.

ОСОБА_17 вирвалася, схопила ніж зі столу та намагалася порізати собі руки, але в якийсь момент побачила, що чоловік лежить на підлозі нерухомо. Вона не зрозуміла, що сталося, і почала кричати: «Чому ти розвалився?» Через кілька секунд помітила, що його обличчя побіліло. Вона вибігла на вулицю, кликала на допомогу. Прийшли ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які намагалися робити масаж серця. Коли вона спробувала наблизитись, ОСОБА_20 (брат ОСОБА_21 ) відтягнув її за волосся та виштовхнув на вулицю. Приїхали швидка та поліція. За словами ОСОБА_17 , брат чоловіка намагався її вбити, однак поліцейські цьому завадили.

Після затримання у відділку поліції їй повідомили, що її чоловік помер.

ОСОБА_17 пояснює, що для того, щоб потрапити до душу, потрібно пройти через кухню. Коли вона йшла туди, чоловік перегородив шлях, почав лаятися та бити її по голові приблизно 3-4 удари. Потім схопив за плечі, вона вкусила його за праву щоку, після чого він ударив її в грудну клітину, і вона впала на спину.

Після цього ОСОБА_18 взяв зі столу ніж із чорною ручкою (матеріал невідомий). Побачивши це, ОСОБА_17 почала з ним боротися на підлозі. Коли він її відпустив, вона піднялася, провела рукою по нозі та побачила кров. Потім підійшла до столу й хотіла себе вбити.

ОСОБА_18 схопив її за волосся, сказав, що вона цього не зробить, та плюнув їй в обличчя. У відповідь вона його штовхнула - у той момент ніж був у неї в правій руці. Вона зрозуміла, що саме тоді нанесла йому удар.

Після цього ОСОБА_17 розвернулася, взяла інший ніж і порізала собі зап'ястя. Вона не одразу усвідомила, що сталося, і здивувалася, чому чоловік не реагує. Коли озирнулася, побачила, що він лежить на підлозі без руху - на спині, руки випрямлені.

Ніж лежав біля правої руки ОСОБА_18 , інший ніж вона кинула на підлогу, ймовірно, біля столу. Коли це сталося, вона відвернулася, оскільки різала собі руки. На чоловікові була майка та сіра кофта, пляма крові - з лівого боку.

Кровотечу вона описати не може, бо одразу вибігла кликати на допомогу сестру чоловіка - ОСОБА_22 . ОСОБА_22 та ОСОБА_20 викликали швидку допомогу та поліцію. Весь цей час ОСОБА_17 сиділа біля чоловіка й тримала його за руку.

Обвинувачена пояснює, що в той день перебувала вдома та готувала їжу; де знаходився чоловік до конфлікту, їй невідомо. До цього конфліктів між ними протягом дня не було.

Вона зазначає, що коли жила з чоловіком у будинку своєї матері - стосунки були добрі. Після переїзду до родичів чоловіка почалися постійні сварки, оскільки брат ОСОБА_23 ставився до неї вороже. Обвинувачена характеризує чоловіка як порядну людину, однак після переїзду до міста він почав зловживати алкоголем і бити її.

Останній випадок побиття був настільки тяжким, що вона місяць не виходила з дому. Очевидцями цього були члени родини чоловіка, але ніхто не заступився за неї. Навпаки, родичі підтримували конфлікти між подружжям.

ОСОБА_17 залишала чоловіка, винаймала житло, але він приходив до неї, просив вибачення. Вона залишалася з ним через дитину, намагаючись зберегти сім'ю.

До знайомства з чоловіком ОСОБА_17 проживала з матір'ю та вітчимом. У родині були переважно добрі стосунки, хоча вітчим іноді вживав алкоголь і бив матір. Мати алкоголю не вживала.

З майбутнім чоловіком ОСОБА_17 познайомилася у віці 12 років, а з 18 років вони почали проживати разом. ОСОБА_18 був її єдиним чоловіком.

Спочатку, коли вони мешкали з матір'ю ОСОБА_17 , стосунки були добрі. Пізніше брат ОСОБА_23 запропонував переїхати до міста та жити разом із ним однією сім'єю. Спочатку відносини з родиною чоловіка були нормальні: ОСОБА_17 допомагала будувати будинок, брала участь у господарстві. Через 3-4 місяці стався конфлікт із ОСОБА_20 - він вигнав їх зі старого будинку.

Коли дитині виповнилося два роки, ОСОБА_17 пішла на роботу, бо не було грошей. Після чергових побиттів вона часто виходила у нічні зміни.

Робота була важкою та небезпечною, тому, за її словами, вона ніколи не вживала алкоголь на роботі.

Протягом двох місяців перед трагедією між подружжям знову виникали конфлікти ОСОБА_18 почав пити та бити ОСОБА_17 . Вона показувала фотографії побоїв подрузі - ОСОБА_24 .

Обвинувачена також зазначає, що двічі її побив співмешканець сестри чоловіка ОСОБА_25 .

Вона могла іноді вживати алкоголь по святах, або після роботи - безалкогольне пиво. В день події алкоголю не вживала, а ОСОБА_26 .

На момент конфлікту ніж був у правій руці ОСОБА_18 , коли він до неї підійшов, теж тримав його у правій руці, а за волосся тягнув лівою. Вона ж тримала ніж у правій руці.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_15 вини в умисному вбивстві, її винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, на думку колегії суддів повністю підтверджується сукупністю наступних доказів, які суд безпосередньо дослідив під час судового слідства.

?В ході судового розгляду були допитані потерпілий та свідки, які повідомили наступне.

Потерпілий: ОСОБА_11 (брат загиблого ОСОБА_16 ):

Потерпілий зазначив, що познайомився з обвинуваченою у 2002 році в селі. Протягом чотирьох років він не підтримував із нею спілкування. Стосунки між свідком і обвинуваченою є поганими.

У день смерті ОСОБА_16 потерпілий перебував удома. Його брат того дня поїхав ремонтувати автомобіль і повернувся близько 20:00 у стані легкого сп'яніння. На той момент обвинувачена вже перебувала у стані алкогольного сп'яніння, оскільки, за словами потерпілого, протягом усього дня ходила до магазину вживати алкоголь.

Після цього до потерпілого зайшла дружина і повідомила, що його брата вбито. Вийшовши на вулицю, свідок побачив, що брат лежить на землі перед вхідними дверима до кухні, а дружина намагалася привести його до тями. Потерпілий почав кричати, щоб викликали швидку допомогу.

Поки приїжджала швидка, потерпілий увесь час притискав рушником рану, щоб зупинити кровотечу. Швидку допомогу викликав чоловік його сестри - ОСОБА_27 . Медики прибули приблизно через сорок хвилин. Коли приїхала швидка, лікар виміряв тиск ОСОБА_16 , поставив крапельницю, після чого почав проводити непрямий масаж серця.

Потерпілий наголосив, що його брат (потерпілий) ніколи не застосовував фізичної сили до обвинуваченої. Його брат майже не пив.

Його брат дуже любив обвинувачену та дитину, а обвинувачена всі зароблені гроші ОСОБА_21 витрачала на себе та бар. Вони постійно сварились. Дитина розповідала, що її матір погрожувала вбити її тата. В день коли сталось вбивство, особисто не бачив, як обвинувачена пила чи купляла алкоголь з цигарками.

Свідок: ОСОБА_28 .

Свідок зазначила, що сім'ю ОСОБА_29 вона знає добре, оскільки вони були сусідами. Загиблого ОСОБА_18 вона може охарактеризувати як добру та спокійну людину.

За словами свідка, саме ОСОБА_18 переважно займався вихованням дитини. Дитина неодноразово жалілася на те, що мати вживає алкоголь і сварить батька. Обвинувачену свідок знає з моменту її переїзду до потерпілого.

На початку спільного проживання обвинувачена поводила себе нормально, однак пізніше почала часто ходити з пляшкою пива, а згодом узагалі зникла на деякий час, коли дитині було приблизно три роки, після чого знову з'явилася.

Одного разу свідок чула сварку між ними, під час якої ОСОБА_18 сказав: «За що ти мене вкусила?». Також свідок знає зі слів дитини, що мати знову була у стані сп'яніння і погрожувала бити її. Про цей випадок, за словами свідка, також знає сусідка ОСОБА_30 .

Свідок ніколи не бачила, щоб обвинувачена приносила продукти додому - це завжди робив ОСОБА_18 .

Про випадки, коли б ОСОБА_18 бив дитину, свідку нічого невідомо. Вона зазначила, що завжди була вдома, дитина часто приходила до неї в гості, виглядала сумною і скаржилася на поведінку матері, яка, за словами дитини, зловживала алкоголем.

Свідок наголосила, що особисто не бачила обвинувачену у стані сильного алкогольного сп'яніння, проте неодноразово спостерігала, як та тримала пляшку пива. Один раз свідок зробила висновок про стан сп'яніння обвинуваченої за її поглядом. Напису на пляшці свідок не читала.

Також вона повідомила, що не була свідком конфліктів між обвинуваченою та загиблим у день, коли останній отримав тілесні ушкодження та помер.

Свідок: ОСОБА_31 .

Свідок зазначила, що давно проживає поруч із родиною ОСОБА_29 і добре знає цю сім'ю. Потерпілого ОСОБА_18 характеризує як добропорядну людину. Обвинувачену свідок уперше побачила в той час, коли вона була вагітною.

За словами свідка, ОСОБА_18 був дуже хорошим батьком, дбав про дитину і робив для неї все можливе. Натомість обвинувачену свідок бачила лише з пляшкою пива та сигаретами, спілкування з дитиною з її боку не спостерігала. Вона також повідомила, що обвинувачена протягом приблизно року не проживала разом із потерпілим.

Свідок розповіла, що дитина неодноразово скаржилася на матір, зазначаючи, що та вживає алкоголь. Свідок кілька разів намагалася поговорити з обвинуваченою та переконати її змінити спосіб життя, однак безрезультатно.

ОСОБА_18 , зі слів свідка, був худорлявим чоловіком. Сварок між обвинуваченою та потерпілим вона особисто не бачила. На думку свідка, дитина не отримувала від матері належної уваги та турботи, а більшість сусідів ставилися до дитини з любов'ю.

Свідок зазначила, що не була очевидцем подій, пов'язаних із загибеллю ОСОБА_18 . Вона лише бачила з вікна, як до будинку швидко приїхала поліція.

Свідок вважає, що розмови про нібито побиття обвинуваченої ОСОБА_18 є безпідставними, називаючи їх повною нісенітницею. За словами свідка, ОСОБА_18 неодноразово казав, що любить свою співмешканку.

Свідок: ОСОБА_32 .

Свідок зазначив, що в день смерті ОСОБА_16 він разом із ним перебував у себе вдома, де вони ремонтували автомобіль. Під час цього обвинувачена телефонувала потерпілому. Протягом дня ОСОБА_33 (потерпілий) нікуди не відлучався. Свідок чув, як дружина телефонувала ОСОБА_16 , кричала на нього та висловлювала погрози.

На думку свідка, у той день обвинувачена перебувала у нетверезому стані - це стало зрозуміло з її розмов під час телефонних дзвінків. Свідку також було відомо, що обвинувачена неодноразово била потерпілого, оскільки останній приходив на роботу з тілесними ушкодженнями, подряпинами та синцями.

Свідок повідомив, що потерпілий сам займався вихованням дитини. Із його слів, обвинувачена часто била його та погрожувала вбивством.

Свідок уточнив, що його з обвинуваченою познайомив сам ОСОБА_16 .. Він неодноразово бував у них удома, проте особисто не бачив, щоб обвинувачена завдавала побоїв ОСОБА_16 . Так само свідок не бачив, щоб обвинувачена вживала алкогольні напої.

Під час телефонних розмов ОСОБА_16 не користувався гучномовним зв'язком.

Свідок: ОСОБА_11 (сестра ОСОБА_16 )

Свідок повідомила, що о 19:50 вона зателефонувала своєму братові ОСОБА_18 ( ОСОБА_21 ) та попросила, щоб він забрав свою дитину, яка перебувала в неї. Близько 20:00 ОСОБА_18 прийшов і забрав дитину додому.

Приблизно через 10 хвилин було чутно сварку: обвинувачена кричала на брата, також було чутно дитячий плач. ОСОБА_18 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Приблизно через пів години після сварки він прийшов до свідка, сів за стіл та почав розповідати про причину конфлікту.

Через деякий час прибігла його дитина і сказала, що батьки знову сваряться. Згодом ОСОБА_18 прийшов і забрав дитину додому. Після цього знову було чутно крики та гуркіт.

Близько 21:00 обвинувачена прибігла до свідка і покликала її до себе додому. Коли свідок зайшла до будинку брата, то побачила, що ОСОБА_18 лежить на підлозі без ознак життя.

Після цього свідок побігла до брата ОСОБА_20 та повідомила йому, що обвинувачена вбила ОСОБА_18 .

Свідок зазначила, що покійний був дуже спокійною людиною, натомість обвинувачена відрізнялася агресивною поведінкою та часто вживала алкоголь. У день вбивства свідок бачила обвинувачену у нетверезому стані.

На тілі обвинуваченої свідок пошкоджень не помітила. ОСОБА_18 лежав на кухні, у проході між двома дверима. Біля нього гострих предметів свідок не бачила.

За словами свідка, ОСОБА_18 добре ставився до обвинуваченої - заради дитини. Сварки між ними відбувалися лише тоді, коли обвинувачена перебувала у стані сп'яніння, що останнім часом траплялося часто.

Свідок також зазначила, що ОСОБА_18 ніколи не бив обвинувачену, хоча одного разу, коли вона різала собі руки, він ударив її по обличчю, щоб заспокоїти.

Свідок: ОСОБА_34 (донька ОСОБА_11 , племінниця ОСОБА_16 )

Свідок зазначає, що 08 лютого 2015 року вона разом із родиною перебувала на кухні. На той момент свідок готувала їжу та бачила, що на подвір'я кілька разів приходила обвинувачена.

Увечері свідок перебувала в кімнаті та почула жіночі крики. Вона вибігла до будинку свого дядька та побачила, що ОСОБА_18 лежить на підлозі, а ОСОБА_17 (обвинувачена) сидить на ньому в трусах і майці та трусить його. Свідок побігла додому й закричала батькові, що ОСОБА_35 .

Після цього свідок знову прибігла до будинку дядька й намагалася оглянути голову ОСОБА_18 , але голова була цілою, хоча на підлозі було багато крові. Обвинувачена не давала підійти до потерпілого, смикала його та кричала, що «буде доброю дружиною».

Свідок зазначає, що обвинувачена неодноразово кидалася на ОСОБА_16 з ножем і кричала, що вб'є його. Особисто свідок пам'ятає один такий випадок, проте потерпілий неодноразово розповідав, що вона так поводиться часто.

Під час події ОСОБА_15 кричала: «Допоможіть йому, я буду хорошою жінкою». Потім обвинувачена схопила ніж і намагалася порізати собі руки. Коли до приміщення зайшов ОСОБА_11 (батько свідка), він разом зі свідком оглянув ОСОБА_16 та побачив рану з лівого боку, а також укус на щоці.

Свідок разом із матір'ю облили ОСОБА_16 холодною водою, намагаючись привести його до тями. Потерпілий відкрив очі, але нічого не міг сказати. Після цього свідок разом із батьком перенесли ОСОБА_16 на килим і чекали на приїзд швидкої допомоги.

Батько свідка сказав знайти предмет, яким обвинувачена могла вдарити потерпілого. Свідок пішла на кухню, почала шукати ніж і в смітнику знайшла ніж із довгим лезом.

Свідок повідомила, що вони всі проживали на одній земельній ділянці, проте в різних будинках. У сусідній кімнаті мешкала сестра ОСОБА_18 зі своїм чоловіком, донькою та матір'ю.

Дитина обвинуваченої та потерпілого ОСОБА_16 проживала разом із батьками та неодноразово була свідком їхніх конфліктів. Дівчинка не раз прибігала до свідка. Вночі дитина сказала, що «мама обіцяла вбити тата».

Свідок підтвердила, що конфлікти між обвинуваченою та потерпілим відбувалися неодноразово. Одного разу обвинувачена вибила металопластикове вікно та осколками різала собі руки, після чого ОСОБА_18 надав їй першу допомогу, перев'язавши рани.

Свідок зазначає, що ОСОБА_15 постійно вживала алкоголь, унаслідок чого між нею та ОСОБА_16 часто виникали сварки. Особисто свідком погроз обвинуваченої на адресу ОСОБА_18 свідок не була.

Свідок також повідомила, що обвинувачена була поганою матір'ю, оскільки дитина неодноразово скаржилася, що мати її ОСОБА_36 на алкоголь, за словами дитини, обвинувачена брала з дитячих коштів. Одного разу обвинувачена на рік покинула житло.

Загиблий ОСОБА_16 був урівноваженим і спокійним чоловіком. Свідок неодноразово бачила, як обвинувачена била ОСОБА_16 .

У день убивства свідок не бачила, щоб обвинувачена вживала алкоголь. Також свідок не була присутня при купівлі обвинуваченою алкогольних напоїв за дитячі гроші. Щодо місця роботи обвинуваченої свідок нічого не знає.

ОСОБА_18 , за словами свідка, казав, що любить обвинувачену.

Свідок: ОСОБА_11 (брат ОСОБА_16 )

Свідок зазначив, що покійний був його рідним братом. Вони проживали на одній земельній ділянці.

08 лютого 2015 року обвинувачена прийшла до свідка та запропонувала випити. Свідок пояснив, що алкогольні напої він уживати не буде. Через деякий час обвинувачена зателефонувала та попросила перевірити, де перебуває її чоловік. Свідок відповів, що не буде цього робити, і сказав, щоб вона сама за ним дивилася.

Приблизно о 20:30 свідок зайшов до ОСОБА_18 та повідомив, що йде за цигарками. Близько 21:00 свідкові зателефонував співмешканець його сестри та сказав, що ОСОБА_17 вбила його брата.

Свідок негайно повернувся додому, де вже побачив працівників поліції та швидку допомогу.

Свідок зазначив, що ОСОБА_18 любив ОСОБА_15 , однак, за його словами, жінкою вона була поганою - усе, що заробляла, пропивала. Коли перебувала у стані сп'яніння, постійно влаштовувала скандали. Про свої стосунки із дружиною ОСОБА_18 свідкові не розповідав.

Свідок підтвердив, що ОСОБА_18 ніколи не бив обвинувачену, але вона часто провокувала його на конфлікти. ОСОБА_18 доглядав за дитиною.

Свідок не пам'ятає, коли саме ОСОБА_15 переїхала до них, проте родина ставилася до неї добре, як до невістки.

Свідок зазначив, що іноді міг випити з обвинуваченою безалкогольне пиво або каву, однак моментів, коли вона вживала алкоголь, він особисто не бачив.

Свідок також повідомив, що від ОСОБА_18 відчувався запах алкоголю, він випив приблизно 100 грамів горілки.

Про графік роботи ОСОБА_16 свідок нічого не знає.

В той день у свідка була в гостях ОСОБА_37 . вона мешкає на вулиці Отамана Чепіги.

Свідок: ОСОБА_38 .

Свідок проживає разом із ОСОБА_11 на одній ділянці з сім'єю ОСОБА_29 . Свідок зазначає, що того вечора він повернувся додому о 18:30. ОСОБА_39 була у них у гостях, оскільки ОСОБА_18 був на роботі, а ОСОБА_17 була п'яною. Приблизно о 20:00 дружина свідка зателефонувала ОСОБА_18 та запитала, де він перебуває. Останній повідомив, що йде додому. Прийшовши забрати дитину, він був трохи напідпитку, забрав дитину й пішов додому.

Через деякий час свідок із дружиною почули, як ОСОБА_17 з ОСОБА_18 сваряться. ОСОБА_40 (донька загиблого) прийшла до свідка та повідомила, що тато з мамою сваряться. ОСОБА_18 зайшов до свідка й сказав, що ОСОБА_17 (обвинувачена) його ревнує, після чого знову забрав дитину.

Коли свідок разом із дружиною лягли спати, вони почули крики, і до них знову забігла ОСОБА_40 , плакала, бо мама з татом сваряться. ОСОБА_18 знову прийшов і забрав ОСОБА_41 . Свідок із дружиною лягли спати, але крики продовжувалися. Через деякий час ОСОБА_40 знову повернулася й залишилася ночувати у свідка. Приблизно через годину прибігла ОСОБА_17 , кричала й кликала дружину свідка на допомогу.

Свідок вийшов і почув, як його дружина кричить: «Що ти з ним зробила?» Потім вийшов ОСОБА_20 і сказав, викликати швидку допомогу.

Приводу для ревнощів загиблий не давав. Обвинувачена була в трусах і майці. Коли свідок зайшов до їхнього дому, ОСОБА_15 сиділа поруч із загиблим та була вся в порізах.

Дитина часто перебувала вдома у свідка та його дружини. Свідок зазначає, що вихованням дитини займався ОСОБА_18 . ОСОБА_40 часто говорила, що мати сварить батька. Свідок також зазначає, що неодноразово заспокоював ОСОБА_17 , навіть бив її.

Одного разу ОСОБА_18 кричав і кликав свідка з дружиною на допомогу - тоді він зв'язав ОСОБА_17 , бо сказав, що у неї «біла гарячка». Обвинувачена сварилася як зі свідком, так і з ОСОБА_18 .

Свідок зазначає, що обвинувачена працювала, але часто приходила додому вночі.

Свідок: ОСОБА_42 .

Свідок зазначає, що сім'ю ОСОБА_29 знає понад 20 років. Загиблий ОСОБА_18 навчався з її сином в одному класі. Знає цю родину лише з хорошого боку - сім'я ОСОБА_29 дуже порядна. Обвинувачену свідок знає як дружину ОСОБА_18 та матір його дитини. ОСОБА_18 працював і був дуже хорошим батьком. ОСОБА_17 свідок часто бачила з цигаркою та пляшкою «шейку». До дитячого садка дитину водив лише ОСОБА_18 . Одного разу свідок бачила, як ОСОБА_17 вела дитину із садка: ОСОБА_17 пила пиво, а дитина їла чіпси.

Свідок зазначає, що дитина боялася йти додому. Свідок ніколи не бачила, щоб обвинувачена носила додому продукти. Загиблий дуже любив ОСОБА_17 . Коли ОСОБА_17 була п'яною, ставала дуже агресивною. У день, коли трапилось лихо, свідок бачила, як ОСОБА_29 ходила до магазину. ОСОБА_15 часто проявляла агресію. ОСОБА_17 одного разу сказала свідкові, що не кохає ОСОБА_18 . Особисто чула, як ОСОБА_17 казала, що «заріже ОСОБА_18 ». Дитина сумує за батьком. ОСОБА_15 просила свідка знайти їй квартиру. Свідок знайшла, але господарка квартири була дуже незадоволена, казала, що ОСОБА_17 водить до себе чоловіків та багато палить.

Свідок знає, що ОСОБА_15 працювала, однак графіку її роботи не знала. Не знає, як розподілялися сімейні обов'язки між ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , але зазначає, що все робив ОСОБА_18 . Дуже часто бачила, як ОСОБА_17 ходила до магазину. Не щодня, але приблизно двічі на тиждень свідок бачила ОСОБА_17 п'яною; коли ж вона приходила тверезою - була спокійною. ОСОБА_15 пообіцяла свідкові, що коли переїде на квартиру, то не буде вживати алкоголь. Із свідком ОСОБА_17 спілкувалася нечасто. У квартирі, яку винаймала ОСОБА_15 , вона прожила близько 3-4 місяців. Зустріч, на яку збиралася ОСОБА_15 , могла бути діловою - свідок не наполягає, що це було побачення.

Свідок: ОСОБА_43 (матір обвинуваченої)

Свідок зазначає, що про події в день убивства знає лише зі слів доньки, яка того дня зателефонувала їй і розповіла, що сталося. ОСОБА_17 сказала, що між нею та ОСОБА_18 того дня сталася бійка, унаслідок якої ОСОБА_18 помер. Більше подробиць вона не повідомила. Пізніше свідок дізналася деталі зі слів подруг доньки.

Свідок зазначає, що коли ОСОБА_17 з ОСОБА_18 почали жити разом, ОСОБА_17 було 18 років. Спочатку вони мешкали в домі свідка, жили добре, вели господарство та заробляли гроші. Згодом, у 2009 році, вони переїхали до брата ОСОБА_18 в місто Одесу. ОСОБА_18 розповідав, що працював на автомобілі свого брата, а зароблені гроші віддавав йому - більшу частину своїх доходів.

Донька скаржилася свідкові на родину чоловіка, казала, що вони не допомагають по господарству. ОСОБА_17 просила ОСОБА_18 залишити роботу на брата. Родина потерпілого постійно зневажала стосунки ОСОБА_17 з ОСОБА_18 , і на цьому тлі ОСОБА_18 почав зловживати алкоголем та застосовувати фізичну силу до дружини.

ОСОБА_17 постійно працювала. Зі слів доньки, свідок зазначає, що ОСОБА_18 грошей їй не давав - вона самостійно забезпечувала себе та сім'ю. Родина жила за кошти ОСОБА_17 , яка працювала близько п'яти років. Дитину водили до дитячого садка, та залишалася з ОСОБА_18 (загиблим).

Свідок характеризує ОСОБА_18 як хорошого чоловіка, однак на власні очі сварок між ним та ОСОБА_17 не бачила. Донька надсилала свідкові фотографії побоїв після того, як ОСОБА_18 її бив. На думку свідка, ОСОБА_17 не конфліктна людина, алкоголю не вживала. Свідок спілкувалася з обвинуваченою щодня.

Після переїзду до Одеси ОСОБА_18 не давав ОСОБА_17 грошей - продукти вона купувала за власні кошти. Свідок описує ОСОБА_17 як справедливу, добропорядну, неконфліктну, добру людину. Коли свідок вигнала свого чоловіка, ОСОБА_17 , побачивши його на вулиці, забрала його назад додому, бо їй стало його шкода. ОСОБА_17 не жорстока людина.

ОСОБА_17 з дитинства була товариською, свідок завжди знаходила з нею спільну мову. Свідок знає, що ОСОБА_20 (потерпілий) втручався в сімейне життя ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , і вони її не любили. Донька жалілася, що ОСОБА_18 її бив; одного разу вона навіть йшла від нього, але повернулася, бо ОСОБА_18 погрожував забрати дитину.

Свідок знає, що ОСОБА_17 часто працювала у нічні зміни, її робота була важкою. Обвинувачена дуже любила свою дитину, постійно піклувалася про неї та не відходила від неї.

Свідок: ОСОБА_44 .

Свідок зазначає, що знає обвинувачену протягом чотирьох років, оскільки вони працювали разом. Характеризує обвинувачену як хорошу, доброзичливу людину, яка завжди підтримувала та допомагала іншим. Свідок знала, що ОСОБА_17 була заміжньою. Свідок один раз була в них у гостях.

Вони працювали до пізньої ночі. Свідок офіційно працевлаштована у фірмі «Вайер Україна», що знаходиться у місті Одеса, по вулиці 7-ма Пересипська. Графік її роботи - з 08:00 до 17:00. Обвинувачена працювала з 02:00 до 21:00-22:00 години, графік часто змінювався. ОСОБА_17 зарекомендувала себе як відповідальний працівник, спокійна людина та хороша подруга.

Свідок спілкувалася з обвинуваченою лише на роботі. Чоловіка ОСОБА_17 бачила двічі. Один раз вони разом приходили до свідка в гості - тоді ОСОБА_18 допоміг відремонтувати електрику. Перебували в неї вдома приблизно годину. Враження від потерпілого склалося позитивне. Суперечок між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 свідок не бачила.

Про ставлення ОСОБА_17 до алкоголю свідок нічого не знає, ніколи не бачила, щоб та вживала спиртні напої. ОСОБА_17 розповідала свідкові, що чоловік її б'є. На роботу ОСОБА_17 приходила з побоями - свідок бачила синці на руках і шиї. Це було менше року тому. Був випадок, коли ОСОБА_17 не виходила на роботу близько двох тижнів через побиття. Вона казала, що її побив чоловік.

Свідок наголошує, що особисто не була свідком бійок між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . На роботі вони разом алкоголь не вживали. Обидві працювали на станках. Графік у ОСОБА_17 був змінний - як денний, так і нічний. Після сильного побиття чоловіком ОСОБА_17 деякий час працювала лише у нічну зміну. Свідок знає, що ОСОБА_17 певний час залишала чоловіка, але повернулася до нього через дитину.

Іноді ОСОБА_17 брала дитину на роботу. Свідок зазначає, що ОСОБА_17 - турботлива мати, любляча і відповідальна. Особисто бачила на її обличчі сліди побоїв та рани.

Свідок: ОСОБА_45 .

Свідок зазначає, що познайомилася з ОСОБА_17 на роботі та знає, що ОСОБА_15 обвинувачується у вбивстві свого чоловіка. Багато разів свідок бачила ОСОБА_17 побитою: у неї було сильно пошкоджене обличчя та роздерте вухо. Одного разу брат чоловіка ОСОБА_46 привіз ОСОБА_17 до свідка в дуже побитому стані.

Свідок особисто не була присутня при бійках між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , однак коли подружжя приходило в гості, вона помічала, що ОСОБА_18 дуже ревнував ОСОБА_17 . Свідок знає, що загиблий був хорошим батьком. Також бачила його на дні народженні ОСОБА_17 - вони спілкувалися спокійно, і нічого поганого свідок сказати не може. Проте ревнощі ОСОБА_18 до дружини були помітні, і він часто нервував через це.

Свідок зазначає, що більшість часу з дитиною проводив батько. Водночас характеризує ОСОБА_17 як добру, чуйну й дружню людину. ОСОБА_17 часто розповідала, що чоловік її бив.

Свідок пояснює, що їхня робота мала змінний графік денні та нічні зміни. Умови праці були небезпечні, тому працівникам суворо заборонялося з'являтися на роботу у стані алкогольного сп'яніння.

Свідок бачила ОСОБА_17 разом із дитиною - дитина не боялася матері, поводилася з нею спокійно. ОСОБА_17 добра та порядна людина, алкоголю не вживала. Вона брала участь у формуванні сімейного бюджету. Свідок знає, що ОСОБА_17 неодноразово залишала чоловіка, але поверталася до нього через дитину. Власного житла ОСОБА_17 не мала.

Свідок підкреслює, що ніколи не бачила ОСОБА_17 у стані алкогольного сп'яніння, але особисто неодноразово бачила її побитою.

Свідок: ОСОБА_47 .

Свідок працює продавцем, раніше не судима. ОСОБА_15 їй знайома. Познайомилися вони влітку минулого року на роботі - працювали разом на заводі приблизно рік. Свідок знає, що ОСОБА_15 одружена, характеризує її як дуже хорошу, спокійну та доброзичливу людину.

Свідок зазначає, що була свідком, коли ОСОБА_17 передавала своєму чоловікові гроші. Один раз свідок була у них удома в гостях. Враження про ОСОБА_18 склалося позитивне, однак свідку відомо, що ОСОБА_17 часто ходила в синцях. Обвинувачена показувала на телефоні фотографії, де було видно, що її побили.

Свідок знає, що в ОСОБА_17 є дитина, яку вона приводила із собою в гості. Коли обвинувачена з дитиною збиралися додому, дитина почала плакати та казати, що не хоче йти додому, бо тато буде бити маму. Свідок була шокована цими словами.

Свідок наголошує, що ніколи не бачила, щоб обвинувачена вживала алкоголь. Коли свідок уперше познайомилася з ОСОБА_18 , враження про нього були хороші; при ній він ОСОБА_17 не бив. Проте одного разу свідок була свідком, як ОСОБА_18 лаяв ОСОБА_17 через побутові питання.

Графік роботи на заводі був із 08:00 до 17:00, іноді ОСОБА_17 залишалася на нічні зміни. Синці на тілі ОСОБА_17 свідок бачила особисто. При свідкові дитина неодноразово казала, що боїться батька.

Свідок: ОСОБА_48 (керівник підприємства, де працювала обвинувачена)

Свідок зазначає, що знає ОСОБА_17 , оскільки працювала разом із нею на одному підприємстві. Характеризує ОСОБА_17 як дуже працьовиту дівчину - таку, що важко знайти. Коли ОСОБА_17 влаштовувалася на роботу, їй не було де жити, тому певний час вона мешкала безпосередньо на підприємстві. Спочатку колектив поставився до цього негативно, однак згодом прийняв її.

Робота, на якій працювала обвинувачена, була дуже важкою та небезпечною, але ОСОБА_17 сумлінно виконувала свої обов'язки. Свідок наголошує, що ніколи не бачив, щоб ОСОБА_17 вживала алкоголь або приходила на роботу в нетверезому стані. Вона працювала як у денні, так і в нічні зміни.

Свідок зазначає, що ОСОБА_17 кілька разів просила залишити її працювати в нічні зміни. Одного разу свідок помітив у неї сильно побите обличчя. Особисто кілька разів бачив ОСОБА_17 з видимими слідами побиття.

ОСОБА_17 працювала на підприємстві з осені 2011 року до моменту свого затримання. У колективі ходили розмови, що чоловік її б'є. Свідок знає, що ОСОБА_17 була заміжньою та має дитину. Вона просила допомогти їй знайти житло, оскільки хотіла піти від чоловіка.

Свідок зазначає, що ОСОБА_17 ніколи не прогулювала роботу, завжди була відповідальною працівницею. Особисто свідком конфліктів між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 він не був і чоловіка ОСОБА_17 ніколи не бачив.

Свідок працює на цьому ж підприємстві та є начальником зміни, але в нічний час на роботі не перебуває.

Свідок: ОСОБА_49 ОСОБА_50 (вихователька з дитячого садочку, де перебувала дитина обвинуваченої)

Свідок працює вихователем у навчально-виховному комплексі, який відвідувала донька ОСОБА_15 . Свідок знає, що вихованням дитини був її батько. Директор НВК просив приділяти дівчинці більше уваги, оскільки вона потребувала додаткової турботи.

Дитина відвідувала садок чистою, охайною та доглянутою. Батько приділяв їй достатньо уваги - постійно купував необхідні речі й одяг. Дівчинка якось повідомила, що її мама проживає з іншим чоловіком. Через деякий час вона розповіла, що мама повернулася додому, і була з цього приводу дуже рада.

Свідок зазначає, що ніколи не бачила ОСОБА_15 повністю тверезою, однак під час вербального спілкування ОСОБА_17 поводилася ввічливо. ОСОБА_51 ніколи не розповідала, що мати її б'є або сварить.

Свідок часто бачила родину загиблого, оскільки вони приходили до садка за дитиною. Про смерть ОСОБА_18 свідкові повідомила сестра ОСОБА_17 . Після цього моральний і психологічний стан дівчинки був дуже поганий вона була налякана, плакала. Одного разу дитина сказала свідкові, що мама вбила тата.

Коли в садочку готувалися до свята 8 Березня, дівчинка плакала та не могла брати участь у святковому заході.

Свідок пригадує, що коли ОСОБА_18 приходив забирати дитину із садочка, в нього був синяк під оком. ОСОБА_52 (донька) розповіла, що це мама вдарила тата. Свідок характеризує ОСОБА_53 як дуже здібну, обдаровану дитину. ОСОБА_18 водив її на різноманітні гуртки та курси. ОСОБА_54 (батька ОСОБА_18 ) піклувалася про дитину, часто забирала її із садка та брала активну участь у вихованні.

Свідок особисто з ОСОБА_15 майже не спілкувалася, бачила її лише кілька разів. Де вона працювала не знає. Особисто свідок не бачила, щоб ОСОБА_15 вживала алкоголь.

Свідок зазначає, що речі для дитини купував батько, і вважає, що саме він був основним годувальником родини.

Показаннями, відповідно до положень ст. 95 ч. 1 КПК України, є відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Прокурором надані наступні письмові докази, досліджені в судовому засіданні безпосередньо, якими підтверджується винуватість обвинуваченої ОСОБА_15 у пред'явленому їй обвинуваченні, а саме:

-Витягом з ЄРДР №12015160490000638 від 09.02.2015, згідно якого 08.02.2015, надійшло повідомлення на лінію 102 про те, що за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Балтський, 24 сварка, виїздом на місце події СОГ Хаджибеївського ВМ було встановлено, що за вищевказаною адресою було виявлено труп чоловіка, особу якого встановлено як ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , з ознаками насильницької смерті, а саме колото-різаною раною грудної клітини зліва;

-Висновком службового розслідування по факту перевірки нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 , яку було затримано за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до якого порушень нормативних актів МВС та Конституції України не виявлено. З пояснень ОСОБА_15 тілесні ушкодження вона отримала під час виниклої сварки та бійки з чоловіком ОСОБА_16 , претензій ні до кого не має;

-Протоколом огляду трупа від 08.12.2015 року, відповідно до якого було оглянуто приміщення та виявлено труп чоловіка - ОСОБА_16 з тілесними ушкодженнями (ранами). На кухні виявлено два ножа;

-Довідкою КУ «МКЛ № 1» від. 08.02.1015 року, відповідно до якої у ОСОБА_15 встановлено різані рани обох передплічь, численні гематоми м'яких тканин грудної клітини, верхніх кінцівок;

-Рапортом ст. о/у СКР Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_55 відповідно до якого встановлено, що причиною смерті ОСОБА_56 є проникаюче колото-різане поранення грудей з пошкодженням лівої легені та крововиливом у ліву плевральну порожнину. Геморологічний шок.

-Лікарським свідоцтвом про смерть № 485 від 09.02.2015 року, в якому вказано, що причиною смерті є: напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень;

-Висновком експерта № 97-485/2015 від 10.02.2015 року, відповідно до якого:

1. Під час дослідження трупа ОСОБА_16 виявлено такі пошкодження:

-а) проникаюча колото-різана рана передньої лівої бічної поверхні грудей по середній пахвовій лінії, на висоті 130 см від підошовної поверхні стоп. Раневий канал проникає у ліву плевральну порожнину з пошкодженням 5-го лівого ребра, пристінкової плеври та лівої легені та крововиливом у ліву плевральну порожнину (1530 мл рідкої крові), напрямок ранового каналу зліва направо;

-б) синець у правій щічній ділянці, лінійна садна на животі зліва.

Морфологічні характеристики колото-різаної рани (переважання глибини раневого каналу над довжиною рани, рівні не осаджені краї, наявність гострого і притупленого кінців, щілинна форма), а також дані медико-криміналістичного дослідження свідчать про те, що вона могла бути утворена плоским колючо-ріжучим лезом, з максимальною шириною клинка лише на рівні занурення трохи більше 1,5 см. Кровопідтік і садна утворилися від дії тупого предмета (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) у пошкодженнях не відобразилися. Напрямок травматичного впливу при утворенні садна і синця через особливості морфології встановити неможливо.

Колото-різане поранення грудей, що проникає в ліву плевральну порожнину з пошкодженням легені та крововиливом у ліву плевральну порожнину, виявлене при дослідженні трупа ОСОБА_16 було небезпечним для життя та за цим критерієм згідно з п. 2.1.1.а, 2.1.3.Й, 2.1.3.о, «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 р.) має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Пошкодження, виявлені під час дослідження трупа ОСОБА_16 у вигляді синця обличчя та садна живота при звичайній своїй течії мають незначні вхідні наслідки, тривалістю не більше шести днів і тому згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості їх ушкоджень» (Київ, 1995 р.) мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

2. Смерть ОСОБА_16 знаходиться у прямому причинному зв'язку з вищезгаданим проникаючим колото-різаним пораненням грудей з пошкодженням лівого з і крововиливом у ліву плевральну порожнину. Безпосередньою причиною ОСОБА_16 з'явився геморагічний шок.

-Актом судово-медичного дослідження №485 з фототаблицею, відповідно до якого на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_16 , 1980 року надано наступний висновок:

1. Під час дослідження трупа ОСОБА_16 виявлено такі пошкодження:

а) проникаюча колото-різана рана передньої лівої бічної поверхні грудей по середній пахвовій лінії, на висоті 130 см від підошовної поверхні стоп. Раневий канал проникає у ліву плевральну порожнину з пошкодженням 5-го лівого ребра, пристінкової плеври та лівої легені та крововиливом у ліву плевральну порожнину (1530 мл рідкої крові), напрямок ранового каналу зліва направо;

б) синець у правій щічній ділянці, лінійна садна на животі зліва.

Морфологічні характеристики колото-різаної рани (переважання глибини раневого каналу над довжиною рани, рівні не осаджені краї, наявність гострого і притупленого кінців, щілинна форма), а також дані медико-криміналістичного дослідження свідчать про те, що вона могла бути утворена плоским колючо-ріжучим лезо, з максимальною шириною клинка лише на рівні занурення трохи більше 1,5 см.

Кровопідтік і садна утворилися від дії тупого предмета (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) у пошкодженнях не відобразилися.

2. Смерть ОСОБА_16 знаходиться у прямому причинному зв'язку з вищезгаданим проникаючим колото-різаним пораненням грудей з пошкодженням лівої легені та крововиливом у ліву плевральну порожнину. Безпосередня причина смерті ОСОБА_16 з'явився геморагічний шок.

3. При судово-токсікологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_16 виявлено 1,5% етилового спирту. Зазначена концентрація етилового спирту у крові за життя могла відповідати середньої тяжкості алкогольного сп'яніння.

-Актом судово-медичного дослідження №941/485 від 09.02.2015, відповідно до якого встановлено, що при судово-токсилогічному дослідженні трупа ОСОБА_16 в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1,5 проміле;

-Висновком експерта № 930 від 10.02.2015 відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи гр-ки ОСОБА_57 , 1988 р.н., та даних медичної документації на неї ж, при- їжу до наступних висновків: У гр-ки ОСОБА_15 виявлені такі тілесні ушкодження: різані рани обох передплічь (праворуч 4, зліва 3), множинні гематоми м'яких тканин грудної клітки та верхніх кінцівок. Різані рани обох передплічь у даний час представлені шкірними рубцями відповідної локалізації.

Множинні гематоми м'яких тканин грудної клітки і верхніх кінцівок могли утворитися від ударної дії тупих предметів, судити про індивідуальні особливості яких в даний час неможливо, якими могли бути руки (стиснута в кулак кисть) та інші предмети; різані рани обох передплічь заподіяні дією ріжучого предмета, яким могло бути лезо ножа.

Наявні на даному етапі розвитку судово-медичної експертизи дані не дозволяють давати об'єктивну відповідь на питання про силу удару у зв'язку з відсутністю розробленої достовірної методики.

У зв'язку з відсутністю у поданій медичній документації вказівки точної локалізації та кількості «гематом», судити про їх точну локалізацію та кількість, а так само взаємне розташування потерпілої щодо нападаючого моменту їх заподіяння неможливо.

Виходячи з локалізації різаних ран передніх поверхонь обох передплічь, вони могли бути заподіяні потерпілій самостійно, становище, в якому знаходилася гр-ка ОСОБА_15 в цей момент могло бути різним. Враховуючи кількість різаних ран обох передплічь гр-ки ОСОБА_15 , мало місце 7 (сім) травматичних впливів на ці області.

Дані пошкодження утворилися незадовго до звернення гр-ки ОСОБА_15 до спеціалізованого лікувального закладу (МКЛ № 1), і таким чином, були заподіяні 08.02.15 р. Різані рани обох передплічь тягнуть розлад здоров'я строком понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, згідно з п.п. 2.3.3 та 6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.), належать до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Множинні гематоми м'яких тканин грудної клітки і верхніх кінцівок, як у сукупності, так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. ушкоджень.

-Актом судово-медичного дослідження №480/485 09.02.2015 відповідно до висновку якого ушкодження легкої щілинної форми з крововиливом у краях ушкодження, осередкові крововиливу інфільтруючого характеру в м'яких тканинах грудей без вираженої перифокальної клітинної реакції. нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів дистонію та судин атреріального русла, дисоціація на плазму та формені елементи крові, еритростази в окремих судинах. Нерівномірно виражений набряк тканини мозку. Ділянки дистелектазу, дрібновогнищеві та діапедезні геморагії, фокуси набряку легень. Паренхіматозна дистрофія внутрішніх органів.

-Актом судово-медичного дослідження №107 від 09.02.2015 з фототаблицею, відповідно до висновку якого на лоскуті шкіри грудей розташовано одне колото-різане поранення, утворене плоским колото-різаним предметом, по типу ножа, маючий обушок та лезо, з максимальною шириною частини клинка, що занурилась не більш 1,5 см;

-Актом судово-медичного дослідження №158/485 від 09.02.2015, відповідно до якого кров трупа ОСОБА_16 1980 р.н., відноситься до групи О (І) з ізогемагглютининами анти-А та анти-В по ізосерологічній системі АВО.

-Висновком експерта № 231 від 10.02.2015, відповідно до якого Кров потерпілого ОСОБА_16 , за ізосерологічною системою АВО, належить до групи ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Кров підозрюваної ОСОБА_15 , за ізосерологічній системі АВО, відноситься до групи АВ.

На марлевому тампоні зі змивом речовини коричневого кольору, вилученим при огляді місця події (кухні будинку № 24 по пер. 3-й Балтський м. Одеса), виявлена ??кров людини групи 0 з ізогемагглютинінами анти-А і анти-В (за системою АВО), враховуючи групові характеристики осіб потерпілого ОСОБА_16 .

На марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученим при огляді місця події (спальні будинку N 24 по пров. 3-й Балтський м. Одеса), виявлено кров людини, при визначенні групових властивостей якої, за системою АВО, виявлено антигени А, В та Н (ізогемагглютинін не виявлено). Антигени А і В властиві групі крові АВ (як із супутнім антигеном Н, так і без нього).

Антиген Н, як основний, властивий групі крові 0 із ізогемагглютинінами анти-А та анти-В, таким чином, враховуючи групові характеристики осіб, які проходять у даній кримінальній справі, не виключається походження крові від підозрюваної ОСОБА_15 . Походження крові від потерпілого ОСОБА_16 . Допускається як домішка.

-Висновком експерта № 114 від 10.02.2015 року з фототаблицею відповідно до якого, на футболці, представленій на експертизу, виявлено рясні накладення речовини червоно-коричневого кольору, подібного до підсохлої крові, які представлені: а) ділянками просочування на передній поверхні футболки, які утворені при контактах з поверхнею, що має рясні накладення, схожі на кров; просочування матеріалу відбувалося у напрямку зовні всередину, надлишок речовини стікав з утворенням потік, спрямованих у бік нижнього краю футболки; в) помарок і мазків, які утворені в результаті динамічного контакту льодоутворюючої поверхні, що має накладення, схожі на кров, з передньої і задньої поверхні футболки; г) бризками на спинці футболки, які утворені при падінні частинок речовини, схожої на кров, під кутом до поверхні футболки, у напрямку зверху донизу та праворуч наліво.

-Протоколом огляду предметів та постановою про долучення до справі речових доказів від 25.03.2015 року;

-Висновком експерта № 241 від 10.02.2015 року с таблицею, відповідно до якого Кров підозрюваної ОСОБА_15 за ізосерологічною системою АВО належить до групи АВ. На Футболці, виданій підозрюваною ОСОБА_58 виявлено кров людини, при визначенні групових властивостей якої, за системою АВО, виявлено антигени А, В та Н (ізогемагтлютинини не встановлені). Враховуючи групові характеристики підекспертних, не виключається походження крові від підозрюваної ОСОБА_59 , походження антигену Н, властивого групі крові 0 з ізогемагглютинінами анти-А та анти-В, можна припустити, як домішка крові потерпілого ОСОБА_16 - носія групової властивості Н, як основного;

-Постанова про визнання та прилучення до справи речових доказів від 25.03.2015року, згідно якої долучено в якості речових доказів футболку з плямами крові;

-Висновком експерта № 118 від 10.02.2015 року відповідно до якого на передній поверхні футболки та на передній поверхні джемпера зліва виявлено по одному пошкодження, кожне з яких утворене плоским колюче-ріжучим предметом типу ножа, який має обушок і лезо, з максимальною шириною частини, що занурилася, не більше 1,5 см. Вказані пошкодження відповідають один одному по локалізації ставляючи частини одного пошкодження та могли бути завдані одномоментно клинком ножа «1»; при цьому можливість заподіяння їх клинком ножа «2» виключається.

Висновком експерта № 129 від 10.02.2015 року з фототаблицею відповідно до якого, на клапті шкіри грудей, вилучених від трупа ОСОБА_16 розташоване одне колото-різане пошкодження, утворене плоским колюче-ріжучим предметом, типу ножа, що має обушок і лезо, з максимальною шириною частини клинка, що занурилася, не більше 1,5см. Пошкодження на футболці та на джемпері відповідають по локалізації один одному та колото-різаному ушкодженню на клапті шкіри грудей, вилученому від трупа ОСОБА_16 , становлячи частини одного пошкодження.

-Висновком експерта № 188 від 10.02.2015 року зі звідною таблицею відповідно до якого, кров постраждалого ОСОБА_16 за ізосерологічною системою АВ0 відноситься до групи крові 0 з ізогемагглютинінами анти-А і анти-В. Кров підозрюваної ОСОБА_15 , за ізосерологічною системою АВ0, відноситься до групи крові АВ.

На кухонному ножі, з вигнутим у лівий бік клинком, рукоятка набірна з білого та чорного пластичного матеріалу, виданого підозрюваною ОСОБА_15 - в об'єктах № 1-4 (маркування відділення) - на мечі, виявлено кров людини (без домішки поту), в об'єктах № 5,6 - на рукоятці, виявлено сліди поту без домішки крові. При визначенні групових властивостей яких, за системою АВО, виявлено: в об'єктах № 1-4 - лише антиген Н (ізогемаглютиніни не виявлено).

Антиген Н, як основний, властивий групі крові 0 з ізогемагглютинінами анти-А та анти-В, що не виключає, враховуючи групові характеристики осіб, які проходять у цій кримінальній справі, походження крові від потерпілого ОСОБА_16 . На рукоятці - об'єкт №5 - встановлені антигени А та В, властиві групі крові АВ, що не виключає походження поту від підозрюваної ОСОБА_15

-Протоколом огляду предметів від 06.04.2015 року відповідно до якого, об'єкт огляду знаходиться в поліетиленовому пакеті, вільні кінці пакету перев'язані синтетичною ниткою чорного кольору, до якої приклеєно аркуш паперу білого кольору, на якому мається рукописний пояснювальний напис: «Одяг трупа ОСОБА_16 , 1980 (підпис) НВ. Василенка», а також написом «№ 118-МК 2015» з відбитком печатки відділення судової криміналістики ООБСМЕ. Упакування порушень не має. При розтині упаковки в ній виявлено - чоловічий джемпер із синтетичного трикотажу в чорно-сіро-білу горизонтальну смугу. Джемпер ношений, розмірами: довжина спинки - 66 см., ширина в плечах - 44 см., Довжина рукава - 62 см., вся поверхня джемпера рясно просочена речовиною подібною до крові. На передній поверхні зліва на відстані 25 см від лівого плечового шва і на відстані 0,3 см від лівого бічного шва є наскрізне пошкодження складається з основної і додаткової частин, довжиною 0,9 см і 0,7 см. На задній поверхні лівого рукава джемпера на відстані 23 см. від лівого плечового шва та на відстані 3 см. від шва рукава розташоване пошкодження №2, наскрізне. Чоловіча футболка з короткими рукавами з червоного синтетичного трикотажу з округлим вирізом горловини. Розміри: довжина спинки - 59 см, ширина спинки - 42 см., Довжина рукава від бічного шва - 16 см, вся поверхня рясно просочена речовиною подібною до крові. Об'єкт огляду знаходиться в поліетиленовому пакеті, вільні кінці пакету перев'язані синтетичною ниткою чорного кольору, до якої приклеєно лист паперу білого кольору, на якому є рукописний пояснювальний напис: «Предмет, конструктив ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від якого ОСОБА_16 помер. Слідчий ОСОБА_60 », а також написом «№ 188 2015» з відбитком печатки відділення судового імунологічного ООБСМЕ. Упаковка порушень не має.

При розтині упаковки в ній виявлено кухонний ніж, фабричного виробництва, загальною довжиною 30,6 см. з пластмасовою ручкою чорно-білого кольору, б/в. Клинок довжиною 17,2 см, поверхня плоска, рівна. Ширина обушка 0,1 см., лезо клинка прямолінійне, протягом 12 см., потім переходить у дугоподібно опуклий скіс леза. На правій бічній поверхні клинка є напис іноземною мовою, виконаний барвником: "Superior Quality". Ширина клинка в 0,5 см. від переднього кінця 0,4 см., В 1 см. - 0,7 см.; 5 см. - 1,2 см.; в 10 см - 1,3 см; 15см-1,8см.; біля основи 2,3 см. Ручка ножа прямокутна, розмірами 13,4*2,3-3,7*22,2см.

-Постановою про долучення до справи речових доказів від 06.04.2015 року, відповідно до якої ніж зі слідами крові ОСОБА_16 на клинку та слідами поту ОСОБА_15 на рукоятці, запакований в полімерний пакет;

-Протокол огляду предмету від 15.03.2015 року з фототаблицею, а саме мобільного телефону марки «HUAWEI4511-U30»,

-Постановою про долучення до справи речових доказів від 06.04.2015 року, відповідно до якої джемпер та футболка з колото-різаними пошкодженнями, які належать ОСОБА_16 , запакований в паперовий чохол та полімерний пакет;

-Висновком судово-психіатричних експертів №60 від 21.04.2025 року, згідно якого ОСОБА_15 , 1988 року народження, в даний час випробувана не виявляє будь-яких дивних дій у поведінці, або поведінкових порушень, що вказують на наявність у неї в даний час продуктивних психопатологічних порушень (маячня, галюцинації), переживань абстинентного та депресивного характеру. На запитання відповідала інформативно, активно, із достатнім словниковим запасом, по суті. Мова оформлена, пропозиції будує граматично правильно. Міміка, жестикуляція, модуляція промови виразні. Описала перенесену в минулому депресивну реакцію, з аутоагресивними діями, що почалася відразу після того, що сталося, і зумовленої подією (сварка з чоловіком, його смерть). В даний час аутоагресії не виявляла, фон настрою залишався рівним, очікуваним у ситуації, що склалася, і з урахуванням місця її перебування. Суперечності своїх свідчень зі свідченнями опитаних у справі свідків пояснює їх упередженим ставленням до себе. Критично ставиться до ситуації, що склалася, і свого майбутнього в цілому, але налаштована і надалі відстоювати свою нинішню версію. Увага під час бесід приверталася легко, залишалася стійкою. При згадці на афективні теми і при описі своїх переживань іноді була слабодушна, але вегетативні реакції залишалися стримані. Емоційні реакції були виразними, стриманими, адекватними. Ознак підвищеної виснаженості та відволікання психічних процесів не виявила. Мислення за темпом і структурою залишалося непорушеним. За результатами проведеного обстеження у випробуваної був виявлено будь-яких значних і перевищують нормативний діапазон загострень характеристик характеру. Патологічне потяг до спиртного та дистимічні, інші обтяжені форми алкогольного сп'яніння у минулому, заперечує. Об'єктивних ознак зниження вольових та критичних функцій також не виявила. В період часу, коли було скоєно кримінальне правопорушення, в якому вона підозрюється, будь-яким хронічним хворобливим психічним розладом, тимчасовим хворобливим психічним розладом, розладом зрілої особистості (тобто. психопатією), вродженим або набутим розумовим недорозвиненням (або зниженням), іншим хворобливим психічним розладом емоційно-вольової нестабільністю» - не страждала і не перебувала, тому вона молила повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як випливає з матеріалів кримінального провадження, та пояснень самої ОСОБА_15 , вона могла перебувати у стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння. У цьому дії її бути обумовлені якими-небудь переживаннями психотичного рівня (марення, галюцинації), якісно і кількісно порушеним свідомістю, якими-небудь значущими справи афективними порушеннями, отже, вона могла повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними. В даний час ОСОБА_15 , 1988 року народження, також не страждає на будь-який хронічний хворобливий психічний розлад, уроджений або набутий недоумство, розлад зрілої особистості (тобто психопатія) і не має якихось відхилень у своєму психічному розвитку, тому здатна повною мірою усвідомлювати фактичне (реальне) значення та зміст своїх дій, правильно сприймати обставини, що мають значення для кримінального провадження, і давати про них пояснення, може постати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

?Додатковими матеріалами провадження № 12015160490000638 від 09.02.2015 року, а саме:

-Ухвалою суду від 31.07.2017 року в порядку ст. 333 КПК України, якою було доручено проведення слідчого експерименту;

-Заявою ОСОБА_61 від 05.10.2017 року на дозвіл провести слідчий експеримент за адресою: АДРЕСА_2 ;

Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.10.2017 року, проведеного із застосуванням відеозапису на DVD-диску. Відповідно до відтвореної в судовому засіданні слідчого експерименту вбачається, що якого було встановлено обставини кримінального правопорушення, яке мало місце 08.02.2015. Як вбачається з протоколу слідчого експерименту проведеного за участю обвинуваченої ОСОБА_15 на місці вчинення злочину, вона не лише розповідала про обставини вчинення злочину, але і продемонструвала, яким чином завдала одного удару ножем потерпілому ОСОБА_16 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченої, потерпілого та свідків, оцінивши письмові докази по справі з точки зору їх допустимості та належності, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. Висновок суду при цьому підтверджується сукупністю об'єктивних, належних та допустимих доказів по справі, які взаємопов'язані між собою та дозволяють суду зробити правовий висновок про повну доведеність провини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинувачену ОСОБА_15 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує її дії за ч.1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При цьому суд вважає, що незважаючи на те, що дії потерпілого ОСОБА_16 , які передували вчиненню злочину обвинуваченою ОСОБА_15 , могли бути неправомірними (згідно версії події обвинуваченої потерпілий перешкоджав проходу обвинуваченої у ванну кімнату, сварився з нею та наносив їй удари рукою по ділянкам тіла), суд вважає, що обвинувачена не могла діяти в межах або з перевищенням необхідної оборони, оскільки вона об'єктивно мала реальну можливість уникнути застосування ножа по відношенню до потерпілого, який в розглядуваній обстановці події не був озброєним і тому, за відсутності загрозливого для її життя стану, вказана обстановка не вимагала від обвинуваченої діяти на свій захист шляхом небезпечного посягання на життя. Жодних перешкод, які унеможливлювали обвинувачену залишити місце події, судом встановлено не було.

Захисник в ході судового розгляду посилалась на те, що досліджені у судових засіданнях докази, об'єктивно свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_16 під час подій, які безпосередньо передували, спричиненню йому поранення, а також своєю попередньою поведінкою по відношенню до обвинуваченої ОСОБА_15 створив у останньої уяву про реальну загрозу для її життя та здоров'я, тобто суспільно-небезпечне посягання досягло такого рівня, який, відповідно до статті 36 КК, давав обвинуваченій право оборонятися від нього.

Аналізуючи можливість перебування обвинуваченої ОСОБА_15 в стані необхідної оборони чи перевищення її меж, суд бере до уваги правові позиції Верховного Суду України, які неодноразово були висловленні у справах № 5-125кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-12 кс 14, № 5-27 кс 14, № 5-29 кс 14, № 5-34 кс 14, де Верховний Суд зазначав, що закріплене право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України).

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.

Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитись з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних прав та інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання і акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, розправитися, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Втім, на переконання колегії суддів, доводи обвинуваченої ОСОБА_15 , які вона виклала під час проведення слідчого експерименту (в присутності понятих та захисника вказала на обставини, які передували нанесення нею ножового поранення потерпілому) про те, що в момент вчинення злочину вона діяла в стані необхідної оборони, схопила ніж та з метою самозахисту нанесла потерпілому ОСОБА_16 тілесне ушкодження, суд до уваги прийняти не може, оскільки протирічать дослідженим доказам у справі, носять уявний характер та об'єктивними доказами по справі не підтверджуються, з огляду на таке.

Так, в основі розмежування умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК) перебуває мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, необхідно здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

При цьому, згідно з усталеною правозастосовною практикою, у тому числі відповідно до роз'яснень, наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», основним критерієм такого розмежування є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві, на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного.

Разом із тим, доводи сторони захисту про наявність у діях обвинуваченої ОСОБА_15 необхідної оборони або перевищення меж необхідної оборони були ретельно перевірені судом та не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з цим для задоволення клопотання захисника щодо перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_15 на ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, суд підстав не вбачає.

Надаючи оцінку всім обставинам кримінального провадження, суд враховує механізм спричинення потерпілому тілесного ушкодження та локалізацію, а саме нанесення цілеспрямованого, з докладенням зусилля, удару ножем в область життєво важливо орган грудної клітини потерпілого ОСОБА_16 та доходить обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_15 умислу на позбавлення життя потерпілого.

При визначенні правильності правової кваліфікації дій обвинуваченої та проведенні розмежування з іншими суміжними ознаками злочинів, судом передусім враховано, що між ОСОБА_15 і ОСОБА_16 на грунті особистих між ними неприязних відносин мав місце обоюдний конфлікт, який ОСОБА_15 уникати не намагалася, в разі необхідності, при наявності загрози мала реальну можливість залишити кімнату, в якій знаходився потерпілий, та викликати представників поліції для захисту своїх законних прав та інтересів, але ж навпаки озброївшись ножем і керуючись при цьому гострою неприязністю, нанесла потерпілому смертельне покарання, що свідчить про її бажання не відвернути напад на свій захист, а бажання спричинити шкоду ОСОБА_16 (розправитися), тому такі дії обвинуваченої ОСОБА_15 не становили необхідної оборони, а були умисними, протиправними, спрямовані на заподіяння смерті ОСОБА_16 .

Судом не залишено без належної уваги і відомості, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_15 та загиблого ОСОБА_16 , зокрема допитані потерпілий ОСОБА_11 (брат загиблого), свідки ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_34 , ОСОБА_34 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 та ОСОБА_66 суду показали, що обвинувачена ОСОБА_15 на відміну від загиблого ОСОБА_16 останнім часом до події злочину зловживала алкоголем, з ревнощів до ОСОБА_16 влаштовувала сварки. З родини ОСОБА_29 свідки суд запевняли у тому, що обвинувачена неодноразово погрожувала вбити ОСОБА_16 .

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні допитано в якості свідків осіб, які не були допитані на стадії досудового розслідування.

Свідчення таких свідків щодо негативної характеристики загиблого ОСОБА_16 , приймає до уваги в частині його схильності до неправомірних вчинків до ОСОБА_15 , але водночас суд констатує, що з них жодного очевидця події злочину не було, тому їх показання для суду не мають вирішального значення та на думку суд щодо правильності правової кваліфікації дій обвинуваченої не впливають.

Крім того, захисник висловлено правову позицію щодо недопустимості всіх доказів, які зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування, зокрема протокол огляду трупа, посилаючись на порушення закону при тимчасовому вилучені майна, а також про недопустимість похідні від цього висновків судових експертиз, просила виправдати обвинувачену ОСОБА_15 з підстав недоведеності її вини.

Перевіривши доводи захисника, для висновку про недопустимість доказів суд визнає їх неспроможними.

Порушення порядку отримання доказів, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами допустимості доказів, передбаченими главою 4 § 1 КПК та іншими статтями КПК, в яких такі правила сформульовані. Водночас не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто відомості (фактичні дані), які отримані саме завдяки такому порушенню. При цьому закон вимагає встановити прямий причинний зв'язок між порушенням прав людини і отриманими доказами.

Водночас не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів, отриманих під час кримінального провадження. Тому, навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані «внаслідок» такого порушення.

Отже, сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.

З урахуванням викладених положень кримінального процесуального закону, наведені вище твердження захисника не доводять наявності порушень, які б у контексті приписів ст. 87 КПК України свідчили про недопустимість доказів, на які посилається захисник, жодним чином не вплинули на процес і характер проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

До того ж, недоліки в оформленні протоколу огляду в розглядуваному випадку суду не дають підстав для висновку про недопустимість його результатів. Такі недоліки мають оцінюватися в контексті достовірності відомостей, відображених у протоколі, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилається сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами. (Аналогічна релевантна правозастосовна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у справі

№ 607/9004/22).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні надані прокурором докази, з точки зору належності, допустимості, та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом, суд прийшов до переконання, що діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15 мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та винуватість якого підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Одночасно, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

До обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 України слід віднести неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_16 , яка сприяла вчиненню щодо нього злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України обвинуваченої ОСОБА_15 , являється вчинення нею злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, особу обвинуваченої, який згідно вивчених судом характеризуючих матеріалів на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, вчинила злочин в стані алкогольного сп'яніння, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_15 можливе лише при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, а підстав застосування ст. 69 КК України судом не встановлено, оскільки відсутні декілька обставин, які пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь суспільної небезпечності діяння.

Таким чином, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі у межах визначеної санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, що є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання.

При цьому колегія суддів констатує, що згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 27 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Scoppola v. Italy (№ 2) (Заява № 10249/03)» від 17.09.2009 констатовано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, кваліфікується як особливо тяжкий злочин. Разом із цим, визначальним при призначенні покарання сул вказуєна підвищену небезпеку вчиненого вбивства, оскільки умисні протиправні дії ОСОБА_15 призвели до непоправних наслідків у вигляді смерті людини, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров'я та безпека належить до найвищих соціальних цінностей.

З врахуванням викладеного суд вважає, що вищезазначені обставини не дозволяють застосувати до обвинуваченої положення ст. ст. 69, 75 і 76 КК України та обумовлює необхідність ізоляції від суспільства з наступним поміщенням до кримінально-виконавчої установи, тобто призначення реального покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, зазначене покарання є законним, справедливим та цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченої та попередження вчиненням нового кримінального правопорушення.

Зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є кримінально-правовим наслідком діяння в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, який впливає на становище особи за ст. 5 КК України, тобто може поліпшувати його або погіршувати.

Згідно Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-7, який набрав чинності 24 грудня 2015 року, до ч. 5 ст. 72 КК України внесені зміни, відповідно до яких

має поліпшуватися становище особи у розумінні ст. 5 КК України, 1 дню попереднього ув'язнення відповідає 2 дні позбавлення волі.

21.06.2017 року набрав чинності ЗУ № 2046- VIII «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Відповідно до позиції Верховного суду з питань застосування зазначених Законів, у разі встановлення факту попереднього ув'язнення особи по обвинуваченню у вчиненні злочину до 21.06.2017 року, до такої особи застосовуються положення ст. 72 ч.5 КК України в редакції Закону № 838-VIII, тобто з розрахунку 1 дня попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Враховуючи викладене та час вчинення інкримінованого обвинуваченій злочину, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_15 повинен рахуватись у співвідношенні одного дня такого ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно ч.7 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 3342-IX від 23.08.2023 року, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Враховуючи викладене, строк перебування ОСОБА_15 на цілодобовому домашньому арешті повинен рахуватись у зазначеному співвідношенні.

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-374 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_15 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, та призначити їй покарання в виді 7 (семи) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати відносно відносно ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_15 обчислювати від дати набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк відбування нею покарання:

-згідно ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) строк попереднього ув'язнення з 08.02.2015 року по 19.01.2018 року, а також строк з моменту взяття під варту 04.11.2025

до набрання вироком чинності, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі;

-на підставі ч. 7 ст. 72 КК строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 19.01.2018

по 19.03.2018 року (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023), що складає 59 днів домашнього арешту, виходячи з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Виконання вироку в частині затримання засудженої ОСОБА_15 та доставки її до відповідної установи виконання покарання доручити співробітникам відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області.

Речові докази, а саме:

-речовину бурого кольору, яку в подальшому було поміщено на два марлевих тампони та упаковано в спеціальні пакети №№1217900, 1217895 із пояснювальними маркуванням; електронний носії DVD-R -диск марки «ELLITEX 120MIN 4,7GB», - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-ніж зі слідами крові ОСОБА_16 на клинку та слідами поту ОСОБА_15 на рукоятці, запакований в полімерний пакет, джемпер та футболка з колото-різаними пошкодженнями, які належать ОСОБА_16 , запакований в паперовий чохол та полімерний пакет, які зберігаються у камері речових доказів Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_15 у той самий строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку в суді.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_67