Справа № 505/2210/25
№ 2/505/2633/2025
04 листопада 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,
за участю секретаря судового засідання Федорцової І.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В червні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», в інтересах якого діє представник позивача Столітній М.М., звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 35122,40 грн.
В обґрунтування заявленого позову вказує, що 22 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційнр-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір №6203158 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір).
За загальними умовами вказаного кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 8000 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 , на строк 360 днів на умовах платності користування та зобов'язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами в розмірі 1,99% в день та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (25.11.2024 року змінено назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а останній прийняв належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №6203158 від 22 грудня 2022 року, укладеним із відповідачкою, а саме в розмірі 21749,60 грн. (8000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 13749,60 грн. сума заборгованості за відсотками).
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Оскільки на момент укладення зазначеного договору факторингу строк Договору №6203158 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2022 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 84 календарних днів з 25 вересня 2023 року по 17 грудня 2023 року в розмірі 13372,80 грн.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем в розмірі 35 122,40 грн. не сплачена, а саме 8000 грн. - тіло кредиту та проценти в розмірі 13749,60 та 13372, 80 грн., нараховані позивачем за 84 календарних дні, яку просив суд стягнути. Крім того, позивач просив на підставі ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення нарахувати на суму стягненої заборгованості та стягнути інфляційні втрати і 3% річних.
Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов'язань, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, зазначеною ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування з АТ «ПУМБ» інформації щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та підтвердження факту зарахування 22 грудня 2022 року на вказану платіжну картку 8000 грн.
В судове засідання позивач та його представник, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явилися, згідно позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити без участі позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №6203158 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір).
Вказаний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора «М187185», який був надісланий на номер мобільного телефону позичальника, про що свідчить п.9.6 кредитного договору.
Відповідно до п.1.3, 1.4, 1.5.1 кредитного договору кредит надано в сумі 8000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 1,99% в день строком на 360 днів, у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів кредитором зі свого поточного рахунку на банківську картку позичальника.
При цьому, сторони погодили, що процентна ставка 1,99% в день застосовується, зокрема, у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Розмір процентної ставки, встановленої в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений кредитором в односторонньому порядку (п.3.4 договору).
Паспорт споживчого кредиту, із яким ознайомлена ОСОБА_1 , оскільки підписала 22 грудня 2022 року о 11:49:52 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М187185», містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, де зазначено, зокрема, що сума кредиту 8000 на строк 360 днів за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом, відсотків річних 29653,85 % річних.
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови кредитного договору та підписуючи його електронним підписом, відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись (п.9.8 договору кредиту).
У п.5.1 кредитного договору №6203158 від 22 грудня 2022 року сторони передбачили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, передбаченого п.5.3 договору.
Згідно п.5.3 договору кредиту у разі направлення споживачем коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі, але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повернення кредиту не достатньо для повної сплати процентів за період фактичного його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої пунктом 5.6 цього договору.
Отже, за згодою сторін на підставі укладеного договору кредиту №6203158 від 22 грудня 2022 року строк дії договору кредиту сторони визначили у 360 днів. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1,99% в день.
За умовами вищезазначеного договору кредиту ОСОБА_1 зобов'язалася повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором та надала відповідачці кредитні кошти згідно умов кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (25.11.2024 року змінено назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а останній прийняв належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №6203158 від 22 грудня 2022 року, укладеним із відповідачкою.
Згідно витягу з реєстру боржників, який є додатком №1 до договору факторингу №25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року, позивач набув право грошової вимоги заборгованості, зокрема до ОСОБА_1 (порядковий номер 8088) в розмірі 21749,60 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13749,6 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Про відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» 25 вересня 2023 року повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка нею була зазначена при укладенні договору, відповідного повідомлення, що підтверджується відповідною роздруківкою.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем нараховані проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування за 84 календарних дня за період з 25 вересня 2023 року по 17 грудня 2023 року в розмірі 13372,80 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Враховуючи факт підписання відповідачкою ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М187185», суд вважає, що укладення кредитного договору №6203158 від 22 грудня 2022 року відбулось, що узгоджується зі ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», та останній перераховано суму кредиту в розмірі 8000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .
Факт отримання 22 грудня 2022 року ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 8000 грн. підтверджується листом від Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» №КНО-07.8.5/12529 БТ від 18 вересня 2025 року, надісланий на виконання ухвали Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року, згідно якого на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 22 грудня 2022 року здійснено переказ коштів на суму 8000 грн.
ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 21749,60 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13749,6 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Що стосується розміру відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №6203158 від 22 грудня 2022 року, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, то суд зважає на наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість по відсотках, яку просить стягнути позивач в сумі 13372,80 грн. (сума процентів за користування кредитом за 84 календарних дня за період з 25 вересня 2023 року по 17 грудня 2023 року).
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором №6203158 від 22 грудня 2022 року не виконала, то розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором, з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами (1,99%) та строку кредитування - 360 днів, відповідно складає 13372 грн. (8000 грн. тіла кредиту х 1,99% х 84 дня).
Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 13372 грн. відсотків за договором кредиту №6203158 від 22 грудня 2022 року, а тому позов в цій частині є обґрунтованим і також підлягає задоволенню.
Відповідач не заперечував факт користування кредитними коштами та заявлений позивачем борг в сумі 35122,40 грн., не спростовувала надані позивачем докази, хоча повідомлялася судом за зареєстрованим місцем проживання, жодних заперечень проти доводів позивача не надходило. Судом також не встановлено неправильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, а отже, наявні підстави для стягнення суми боргу з відповідача.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути 35122,40 грн. заборгованості за договором кредиту №6203158 від 22 грудня 2022 року, з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 27122,40 грн. - заборгованість по відсотках (13749,60 грн. - заборгованість, яка утворилась за період з 22 грудня 2022 року до 24 вересня 2023 року, 13372,80 грн. - заборгованість, яка нарахована позивачем за 84 календарних днів за період з 25 вересня 2023 року по 17 грудня 2023 року).
Вирішуючи вимоги позивача щодо нарахування в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнення отриманої суми інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суд зазначає таке.
На обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач посилається на норми ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом. Стверджує, що застосування вказаної статті зорієнтовано на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати і 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України. Посилається на пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц у якій зазначено, що: «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань». Також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц згідно із якими внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 10 та 11 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто нормами, на які посилається позивач, передбачено право суду зобов'язати нараховувати відсотки або пеню на такий борг, на який нараховуються відсотки або пеня до моменту виконання рішення лише у випадку, якщо нормами законодавства врегульоване таке нарахування.
Відповідно по п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, від якої, позичальник, якому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, звільняється.
Отже нормами закону не передбачено у періоду воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування нарахування на боргове зобов'язання, що виникло із кредитних правовідносин трьох процентів річних та втрат від інфляції, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України, тому відсутні підстави для зобов'язання нараховувати відповідні відсотки або пеню до моменту виконання рішення.
Відтак, у задоволенні позовних вимог щодо нарахування в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнення отриманої суми інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача - позивачу слід відмовити.
У задоволенні вимоги про роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування слід відмовити, оскільки вона є похідною вимогою від вимоги щодо нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №6203158 від 22 грудня 2022 року, з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 27122,40 грн. - заборгованість по відсотках (13749,60 грн. - заборгованість, яка утворилась за період з 22 грудня 2022 року до 24 вересня 2023 року, 13372,80 грн. - заборгованість, яка нарахована позивачем за 84 календарних днів за період з 25 вересня 2023 року по 17 грудня 2023 року).
Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження цих витрат позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 62); акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.06.2025 на суму 10 000,00 грн. (а.с. 32); рахунку на оплату № 8900-16/06-2025 від 16.06.2025 (а.с. 22); заявки № 8900 від 19.05.2025 на виконання доручення до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.15-16); ордера на надання правничої допомоги від 12.08.2025 (а.с. 18).
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення розміру можливе лише вразі заперечення іншої сторони або якщо позов задоволено частково Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач у судове засідання не з'явився та не надав будь-яких заперечень по справі, суд, не вбачає підстав для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та вважає витрати в сумі 10000,00 грн підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача слід стягнути: 5000 грн. витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №6203158 від 22 грудня 2022 року в розмірі 35122,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2422 грн. 40 коп. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місце знаходження: офіс 118/2, вул. Загородня, 15 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Ващук