Справа № 947/25545/25
Провадження № 2/947/4583/25
Іменем України
25.11.2025 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:
секретаря судового засідання Дімової Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з газопостачання,
Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи
У липні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», (далі також - позивач, надавач послуг), поданим в його інтересах представником Рудницькою Юлією Ігорівною до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з газопостачання в розмірі 55 152,32 грн за період з травня 2022 року по травень 2025 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначила, що позивачем надавалися послуги з постачання природного газу за місцем проживання відповідача, який мав особовий рахунок за адресою проживання. Водночас, тривалий час відповідач не здійснював оплату за надані послуги, що призвело до виниклої заборгованості та стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
У відзиві відповідач частково визнав позовні вимоги та просив зменшити суму боргу на суму оплати, здійсненої за надані послуги. Вказані доводи підтвердив наданим реєстром платежів.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Заяви та клопотання учасників справи
Не надходило.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 30.07.2025 справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 03.11.2025 розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом учасників справи.
У судовому засіданні, 25.11.2025, представник позивача та відповідача не з'явилися. Просили розглянути справу за їх відсутності.
Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено, що відповідно до витягу з Реєстру апрв власнотфі на нерухоме майно будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в частці 9/25 належить ОСОБА_1 .
За цією адресою споживач має особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з наданим розрахунком заборгованості по об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з травня 2022 року по травень 2025 року (включно) спожито природний газ на загальну суму 55 152,32 грн, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем.
Мотиви прийнятого рішення
Позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ... ТОВ «ГК «Нафтогаз України»» на території України.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» являвся постачальником на якого покладені спеціальні обов'язки.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), та ст. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, (далі - договір), які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст. 63 3, 634, 641, 642 ЦК України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до вимог Правил, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата Споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними оператора ГРМ та вноситься до особового рахунку Споживача).
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (далі Типовий договір), який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.
Оператором ГТС України, в межах чинного законодавства, а також згідно листа ГПК «Нафтогаз України» (лист від 08.06.2022 № 119/2.2-72-86-2022) здійснено перенесення побутових споживачів, які станом на 08.06.2022 знаходились в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
У пп. 1 п. 2 наказу від 08.06.2022 № 198 вирішено забезпечити можливість ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вносити побутового споживача, якого внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» для реалізації газу побутовим споживачам без надання постачальником інформації щодо заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
З огляду на вказану правову норму, включення споживача до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не передбачало підписання споживачем заяви-приєднання. Таким чином, товариство здійснювало постачання природного газу на об'єкт споживача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, який є типовим та публічним, а споживач в свою чергу зобов'язаний своєчасно оплачувати товариству вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідач являвся споживачем постачальника «останньої надії» та був включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та споживав газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів постачальника «останньої надії», яку зазначено у витязі з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку позивача.
Постачальник «останньої надії» - компанія, яка зобов'язана протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917 постачальником «останньої надії» визначено ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Отже, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об'єкт боржника на підставі договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Відповідно до ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує. Аналогічне положення закріплено в ч. 4 ст. 319 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Зі змісту статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що учасниками правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, між іншим, є споживачі (індивідуальні та колективні).
Положеннями п. 6 ч. 1 статті цього Закону визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами ст. 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Аналогічного висновку за подібних відносин дійшов Верховний Суд у справі № 6-2951цс15 (постанова від 20.04.2016).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).
Надаючи оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, суд доходить висновку, що надані докази є належними, достовірними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми для висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідності їх часткового задоволення.
Так, аналізуючи наданий до суду розрахунок заборгованості, суд зазначає, що останній починає відлік з травня 2022 року. При цьому не має підтвердження - з якого числа і за які обсяги газу у споживача виникла заборгованість до травня 2022 року.
Водночас, відповідачем до суду надано перелік платежів, які він здійснив за період 2025 року на погашення означеної заборгованості (за особовим рахунком № НОМЕР_1 ). Вказані платежі частково враховані позивачем при розрахунку заборгованості, відтак інша частина оплати також підлягає виключенню із суми загальної заборгованості.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на наданий реєстр платежів оплати за постачання газу за період 2017 - 2022 років, оскільки їх отримувачем є інша юридична особа, а не позивач (оплата здійснювалася за особовим рахунком № НОМЕР_2 ).
Відтак, суд уважає за необхідне виключити із загальної суми заборгованості, визначеної позивачем, суму заборгованості виниклої до травня 2022 року в розмірі 10 801,77 грн, як непідтверджену належними доказами, а також кошти, які були сплачені відповідачем на погашення заборгованості у 2025 році в розмірі 1 818,79 грн (оплата здійснена після подання позову).
Щодо судових витрат
За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 42 531,76 грн (55 152,32 - 10 801,77 - 1 818,79), що становить 77,12 % від ціни позову, відтак судові витрати, які належить стягнути з відповідача становлять 1 868,08 грн (2 422,40 х 77,12% / 100 %).
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з газопостачання - задовольнити частково.
2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання природного газу в розмірі 42 531,76 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 868,08 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя К. А. Цирфа