Справа № 493/1685/25
Провадження № 2/493/951/25
25 листопада 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Доскоч А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (надалі - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
18 вересня 2025 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.09.2019 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2026072045. Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки.
П.2 Договору визначено умови укладання Заяви-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2026072045_CARD від 15.09.2019 року, що є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (далі Договір) та усіх додатків до нього, невід'ємною частино якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.
АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за Заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2026072045_CARD від 15.09.2019 року виконав в повному обсязі. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так останній платіж відповідачем було внесено 14.08.2021 року.
У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників, зокрема за Заявою-Анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2026072045_CARD від 15.09.2019 року укладеною між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 23845,12 грн. (15000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 8845,12 грн. заборгованість по відсотках).
23.07.2025 року позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором на дві адреси боржника, вказані у кредитному договорі. Дана вимога не була отримана відповідачем, а повернулася з обох адрес за закінченням встановленого терміну зберігання.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за заявою анкетою про надання банківських послуг №2026072045_CARD від 15.09.2019 року у розмірі 23845,12 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 13.10.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про поважність причин своєї неявки в судове засідання суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.09.2019 року ОСОБА_1 підписав власноручним підписом Кредитний договір №2026072045 та Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК», вказавши свої персональні дані, засоби зв'язку, соціальний статус, відомості про доходи та іншу інформацію з метою отримання кредиту.
Відповідно до умов договору розмір кредиту - 6253,70 грн., дата остаточного повернення кредиту - 15.09.2021 року; процентна ставка (фіксована) - 0,01% річних; умови обслуговування Кредитної лінії - за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Заявою-Анкетою, Тарифами Банку та Договором. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Підписанням Кредитного договору Позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: 1) Банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством , що захищає права споживачів; 2) перед укладанням Договору клієнта ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання Договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; 3) отримав кредит/кредитну лінію на сприятливих для нього умовах; 4) отримав свій примірник Заяви-Анкети, Інформаційний листок у разі оформлення Кредиту та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна для користування банківськими послугами; 5) з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку/Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати.
Також, 15.09.2019 року відповідачем власноручним підписом було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.
З копії розписки ОСОБА_1 від 15.09.2019 року вбачається, що ним була отримана картка, емітована на його ім'я.
Як вбачається з копії виписки з рахунка приватного клієнта №2026072045_CARD за період 15.09.2019 - 24.03.2023 ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, однак останній платіж відповідачем було внесено 14.08.2021 року.
Вищевказані докази суд вважає належними та допустимими, які підтверджують факт укладення договору, та його умови, а також факт виконання АТ «ОТП Банк» своїх зобов'язань за договором.
24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників.
Відповідно до Витягу з додатку №1 до Договору факторингу ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2026072045 від 15.09.2019 року на загальну суму 23845,12 грн.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує. Із долученого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 станом на 24.03.2023 року має заборгованість перед ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» за кредитним договором № 2026072045 від 15.09.2019 року в розмірі 23845,12 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснювалися заходи досудового врегулювання спору, а саме ОСОБА_1 була направлена письмова вимога про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
Відтак судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором №2026072045 від 15.09.2019 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 15000,00 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53,53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
З долученої виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що кредитор нараховував відповідачу відсотки після закінчення строку дії договору, що суперечить вимогам законодавства та укладеного між сторонами договору, оскільки доказів пролонгації договору стороною позивача не додано.
Самі по собі умови договору про те, що припинення або розірвання Договору не звільняє Клієнта від обов'язку повернути Товариству наданий Кредит і сплатити нараховані проценти за користування Кредитом за фактичний термін користування Кредитом в день припинення або розірвання Договору, не заслуговують на увагу, оскільки в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду відступила (шляхом конкретизації) від її висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), вказавши, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Посилання у кредитному договорі на те, що припинення або розірвання Договору не звільняє Клієнта від обов'язку повернути Товариству наданий Кредит і сплатити нараховані проценти за користування Кредитом за фактичний термін користування Кредитом в день припинення або розірвання Договору, у силу принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) повинні тлумачиться проти того, хто їх написав (у даному випадку проти кредитора), у зв'язку з чим не змінюють правової природи цих процентів, що унеможливлює визнання позивача кредитором відповідача у частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
Таким чином, в частині вимог про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, після спливу строку кредитування, який обмежений строком дії картки, слід зазначити, що банк як кредитор позбавлений права нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені кредитним договором, після спливу строку кредитування, що відповідає вище наведеному правовому висновку.
Згідно Розписки, підписаної відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 отримав картку № НОМЕР_1 з терміном дії 07/22.
Строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки (до липня 2022 року). У межах цього строку позичальник зобов'язаний був повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. З 01.08.2022 право кредитора нараховувати проценти за кредитним договором припинилось.
Отже, підстав для стягнення відсотків, що нараховані банком за період з 01.08.2022 по 14.03.2023, немає, а заявлені позовні вимоги за зазначений період задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування здійснені банком поза межами строку дії кредитної картки.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, проаналізувавши встановлені обставини та відповідні їм норми права, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості відповідача за укладеним з позивачем кредитним договором (заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТПБанк» №226072045_САRD від 15.09.2019 - п.2 Кредитного договору №2026072045) становить 19660,17 грн. виходячи з такого розрахунку: 17436,05 грн (сума коштів які використав ОСОБА_1 ) + 13447,43 грн (проценти за користування кредитом за період з 15.19.2019 по 31.07.2022) - 11223,31 грн (сума коштів, які відповідач вніс на картковий рахунок первісного кредитора).
При цьому, проведений представником відповідача власний розрахунок заборгованості, суд не бере до уваги, оскільки він не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, та підлягають судовому захисту шляхом часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованості у розмірі 19960,17 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4960,17 грн. - заборгованість за відсотками.
Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат.
Зі змісту ч.1 ст.133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №1595 від 02.09.2025 року.
Оскільки ціна позову становила 23845,12 грн., а позов задоволено частково на суму 19960,17 грн., тобто на 83,70% (19960,17 х 100 : 23845,12), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2027,55 грн. (2422,40 х 83,70% : 100) судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064, місце знаходження: вул. Січових стрільців, 9, м. Дніпро, 49001) суму заборгованості за заявою анкетою про надання банківських послуг №2026072045_CARD від 15.09.2019 року у розмірі 19660,17 грн., а також судовий збір в сумі 2027,55 грн., а всього 21987 (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 72 копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064, місце знаходження: вул. Січових стрільців, 9, м. Дніпро, 49001);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).