Справа № 473/4961/25
іменем України
"26" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої - судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 18 листопада 2021 року між АТ «Альфа-Банк (правонаступником якого є позивач) та відповідачем в межах Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії б/н, відповідно до якої банк відкрив на користь позичальника відновлювальну кредитну лінію з максимальним розміром в 200 000 грн, встановленим кредитним лімітом в 10 000 грн, та для користування кредитним лімітом надав останньому міжнародну платіжну карту VISA Platinum зі строком дії 5 років з моменту випуску, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит у розмірі 10 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 37 % річних від розміру заборгованості за кредитом.
Позичальник свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 30 162, 17 грн, в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 16 206,78 грн;
- заборгованість за простроченим кредитом - 13 955,39 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.
В судове засідання представниця позивача Михайлова Ю.В. не з'явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Встановлено, що 18 листопада 2021 року між АТ «Альфа-Банк (правонаступником якого є позивач) та відповідачем в межах Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії б/н, відповідно до якої банк відкрив на користь позичальника відновлювальну кредитну лінію з максимальним розміром в 200 000 грн, встановленим кредитним лімітом в 10 000 грн, та для користування кредитним лімітом надав останньому міжнародну платіжну карту VISA Platinum зі строком дії 5 років з моменту випуску, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит у розмірі 10 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 37 % річних від розміру заборгованості за кредитом.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов'язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ «Сенс Банк».
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Матеріали справи не містять доказів, що позичальник виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку позичальника, заборгованість за кредитним договором станом на 24 червня 2025 року становить 30 162,17 грн, в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 16 206,78 грн;
- заборгованість за простроченим кредитом - 13 955,39 грн.
Тому вказана заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 2 422,40 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 967,73 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання послуг від 28 січня 2025 року №1006, укладеного між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс», згідно якого виконавець зобов?язався надати замовнику послуги зі стягнення проблемної кредитної заборгованості (в судовому порядку), а замовник зобов?язався сплатити виконавцю винагороду (гонорар): за підготовку та подання позовної заяви до суду - 375 грн; за отримання копії рішення суду - 225 грн; комісійну винагороду від стягнутих коштів на користь замовника (гонорар успіху) - 7,85 %.
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 400 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 18 листопада 2021 року б/н, а саме: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 16 206 гривень 78 копійку; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 13 955 гривень 39 копійку, а всього 30 162 гривень 17 копійок, а також в повернення 4 822 гривень 40 копійки судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М. С. Булкат