24 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/34040/24
Провадження № 11-кп/820/469/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12024243460000513, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 листопада 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року,
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 квітня 2025 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нойштрелітц, Федеративної Республіки Німеччина, проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, учасника бойових дій, раніше судимого:
- вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.08.2023 за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2024 на підставі ст.74 КК України звільненого від покарання, призначеного за ч.4 ст.185 КК України, вважається засудженим за ч.5 ст.407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.71, ч.1 ст.72 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10.08.2023 і остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 1591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 80 коп. процесуальних витрат.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
За вироком суду, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в Україні, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», а саме: ст.2, яка передбачає, що наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з урахуванням доцільності їх використання у медичній практиці та залежно від ступеня їх небезпечності для здоров'я людини і застосовуваних заходів контролю за їх обігом включаються до відповідно пронумерованих списків таблиць Переліку: таблиця II містить наркотичні засоби і психотропні речовини, включені до списків №1 і №2, обіг яких на території України обмежено та стосовно яких установлюються заходи контролю, ст.7, яка передбачає, що діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, ст.12, яка передбачає, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону, ст.25, яка передбачає, що зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється та ст.27, яка передбачає, що придбання наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, фізичною особою за медичними показаннями здійснюється лише за рецептом лікаря, не маючи відповідно дозволу, прийняв рішення про незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, PVP, без мети збуту.
11.11.2024 року близько 13:20, ОСОБА_6 , перебуваючи у лісосмузі, поблизу буд.22, що по вул. Лісогринівецькій у м. Хмельницькому Хмельницької області, на землі під деревом помітив поліетиленовий зіп - лок пакет, всередині якого знаходилася кристалічна речовина бежевого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,1989 г, та, достовірно знаючи, що виявлена ним речовина є психотропною, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, підняв та помістив вказаний зіп - лок пакет із зазначеною психотропною речовиною до правої кишені кофти, у яку був одягнений, і таким чином незаконно придбав та у подальшому незаконно зберігав при собі, з метою власного вживання, без мети збуту до 13:40 11.11.2024 року.
В подальшому, 11.11.2024 року в період часу з 14:42 до 14:47, в ході огляду місця події поблизу буд.22, що розташований по вул. Лісогринівецькій у м. Хмельницькому Хмельницької області, ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції зіп - лок пакет, всередині якого знаходилася кристалічна речовина бежевого кольору, яка у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 0,1989 г, яку останній умисно, незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.
Відповідно до Переліку наркотичних речовин, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженого Постановою КМУ № 770 від 6 травня 2000 року, PVP (Таблиця 1 Списку № 2) віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі ч.4 ст.309 КК України.
Стверджує, що до ОСОБА_6 слід застосувати положення ч.4 ст.309 КК України, відповідно до яких особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті, чого судом першої інстанції зроблено не було.
Отже, ОСОБА_6 страждав на хворобу - наркоманія та добровільно звернувся до профільного медичного закладу для його лікування від цієї хвороби, що дає підстави закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 на підставі ч.4 ст.309 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторони захисту на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав викладених в ній, позицію прокурора, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі не оспорюється.
У ході апеляційного розгляду захисник заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.4 ст.309 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього.
Обґрунтував своє клопотання тим, що ОСОБА_6 , який страждає на наркоманію з діагнозом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів, добровільно звернувся до лікувального закладу - Хмельницького обласного закладу з надання психіатричної допомоги, де проходив стаціонарне лікування з 12.02.2025 року по 21.02.2025 року.
Прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання захисника, вважаючи його доводи обґрунтованими.
Згідно з ч.4 ст.309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309 КК України.
Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у такому випадку слугують два елементи, а саме: добровільне звернення особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії.
Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України, суду, відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2019 року (справа №213/1425/17), необхідно з'ясувати, чи реально особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи добровільно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування, а не вимушено, і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Законодавець визначає поняття та підстави примусового лікування осіб, хворих на наркоманію, у ст.16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Будь-яке інше звернення для лікування від наркоманії є добровільним. Суд не може встановлювати додаткові умови для констатації факту добровільності.
Так само не має значення для застосування положень ч.4 ст.309 КК України факт попереднього перебування особи на обліку. Той факт, що особа вперше звернулася для лікування може слугувати підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності шляхом застосування вказаної правової норми, за наявністю інших підстав для цього.
Тобто захворювання на наркоманію може бути діагностовано вперше, і це не може бути перешкодою для використання положень ч.4 ст.309 КК України.
Добровільним слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу в контексті ч.4 ст.309 КК України, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні.
Вказане відповідає правовим висновкам Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.11.2021 року справа №357/11205/19 провадження № 51-2776 кмо 21.
При цьому суд враховує, що у відповідності до наказу МОЗ №297 від 08 жовтня 1998 року «Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду» в Україні здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров'я - з 01 січня 1999 року. Згідно з чинним Класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я НК 025:2021 (далі - НК 025:2021) Міністерства охорони здоров'я України, узгодженим з МКХ-10, у системі обліку і звітності в охороні здоров'я хворобу за класифікацією «наркоманія» не зазначено.
У НК 025:2021 усі види залежності від психоактивних речовин кодуються в межах діагностичного модуля F10 - F19, що об'єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин», водночас у ОСОБА_6 встановлений діагноз: F15 10.
Крім того, в ході апеляційного провадження стороною захисту наданий висновок судово-психіатричного експерта №784 від 13.10.2025 року, відповідно до якого обвинувачений станом на листопад 2024 року - лютий 2025 року страждав на психіатричні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання канабіоїдів, солей PVP, синдром залежності (F19.2).
Такий висновок був зроблений, в тому числі, на основі попереднього встановленого у ОСОБА_6 діагнозу F15 10.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За наявності констатованих підстав та умов звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України на підставі ч.4 ст.309 КК України, колегія суддів вважає за необхідне, у відповідності до вимог ст.288 КПК України, звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 417 КПК України передбачений обов'язок суду апеляційної інстанції скасувати обвинувальний вирок чи ухвалу і закрити кримінальне провадження, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу.
Закриваючи провадження з нереабілітуючих підстав, суд зобов'язаний вирішити, зокрема, долю речових доказів та процесуальних витрат, наявних у даному кримінальному провадженні.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні колегія суддів вирішує відповідно до положень п.3 ч.9 ст.100 КПК України, зокрема майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язане з незаконним обігом, а саме PVP, масою 0,1989 г. підлягає знищенню.
Процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 1591 грн. 80 коп. слід покласти за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 284, 286, 288, 404, 417, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 на підставі ч.4 ст.309 КК України скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3