25 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/33105/25
Провадження № 11-сс/820/596/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2025 року про застосування щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12025240000001126, внесеному до ЄРДР 13.11.2025 року,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.
Слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року за №12025240000001126, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 13 листопада 2025 року, близько 09 год. 40 хв., у світлу пору доби, водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Volkswagen Crafter», р.н. НОМЕР_1 , рухався по правій смузі автодороги Р-24 «Татарів-Кам'янець-Подільський», в напрямку від с-ща Чемерівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, діючи протиправно недбало, тобто не передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, порушуючи вимоги п. 2.3. (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, при цьому перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався що це буде безпечними і не створить небезпеки іншим учасникам руху чим грубо порушив вимоги п. 10.1. Правил, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де на 261 км автомобільної дороги Р-24 «Татарів - Кам'янець-Подільський», поблизу с. Улянівка Гуменецької СТГ Кам'янець-Подільського району Хмельницької області допустив блокуюче зіткнення автомобіля «Volkswagen Crafter» р.н. НОМЕР_1 із автомобілем «OpelCombo» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався у зустрічному напрямку руху.
Внаслідок вчинення ОСОБА_7 вищеописаної дорожньо-транспортної пригоди:
- водій автомобіля «OpelCombo» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди;
- пасажирка автомобіля «Volkswagen Crafter» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження, госпіталізована до КНП «Кам'янець-Подільської міської лікарня» (точний діагноз встановлюється).
Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 2.3. (б), 10.1. Правил, зміст яких полягає в наступному:
- п. 2.3. (б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1.Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Порушення водієм ОСОБА_7 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням смерті ОСОБА_8 , а також заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
14 листопада 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 України.
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 України.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2025 року клопотання задоволено частково та застосовано підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 8 січня 2026 року включно.
Мотивуючи вказане рішення, слідчий суддя посилається на положення ст. 177 КПК України та зазначає про обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 , а також наявність ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків у даному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказане рішення захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави.
Посилається на те, що ризики щодо неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , які вказані в ухвалі, нічим не підтверджені.
Стверджує, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не врахував те, що ОСОБА_7 вчинив дане кримінальне правопорушення з необережності, не залишив місце пригоди та не перебував у стані сп'яніння.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, готовий до співпраці з органами досудового розслідування, не має наміру виїжджати за кордон, а також є студентом, має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується за місцем проживання, навчання та роботи, на обліку у лікаря психіатра не перебуває та є волонтером Всеукраїнської громадської організації «Українська народна самооборона» .
З огляду на такі обставини, просить застосувати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі, передбаченому ст. 182 ч.ч.4,5 КПК України, яка в повній мірі забезпечить процесуальну поведінку обвинуваченого під час слідства та суду, надасть можливість працювати та відшкодовувати шкоду потерпілим.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Прокурор заперечував проти апеляційної скарги захисника, відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного перегляду провадження, вивчивши матеріали провадження та апеляційні доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисту підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту, колегія суддів виходить з того, що обрання підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідає тяжкості інкримінованого йому злочину та з огляду забезпечення в подальшому належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання перешкод слідству по справі.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів правильно оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та особу підозрюваного.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 на даному етапі досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 України, тобто тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до трьох років або без такого, слідчий суддя, врахувавши дані щодо особи підозрюваного, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок слідчого судді, з огляду на те, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, та наявність ризиків у його поведінці.
Колегія суддів також виходить з того, що інкримінування особі тяжкого злочину само по собі може бути значним і вагомим мотивом для підозрюваного переховуватися від суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, на що наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії».
Доводи захисту про те, що ризики щодо неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , які вказані в ухвалі, є нічим не підтверджені, адже підозрюваний не має наміру переховуватись від органів слідства, колегія суддів відхиляє, виходячи з того, що ризики в поведінці підозрюваного у межах кримінального провадження ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій. Запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст.177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, готовий до співпраці з органами досудового розслідування, не має наміру виїжджати за кордон, а також є студентом, має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується за місцем проживання, навчання та роботи, на обліку у лікаря психіатра не перебуває та є волонтером Всеукраїнської громадської організації «Українська народна самооборона», не є визначальними при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказані обставини стосуються характеристики особи в загальному, про те не спростовують наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, та не усувають ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні. Отже, вони не є такими, що давали б можливість змінити обраний запобіжний захід.
Разом з тим, вирішуючи апеляційні доводи захисту в частині визначення підозрюваному розміру застави, колегія суддів вважає їх слушними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 183 ч.3 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В свою чергу приписами ч.4 цієї статті передбачено право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд не навів переконливих мотивів щодо свого рішення не визначати розмір застави, хоча в даному випадку це є правом, а не обов'язком суду.
Отже, в цій частині слідчий суддя не дотримався приписів закону (ст.370 КПК України) щодо вмотивованості судового рішення, в якому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. А право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст.183 ч.3 КПК України слід визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у межах, передбачених ст. 182 ч.5 КПК України, для тяжкого злочину, у виді 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі внесення застави, на ОСОБА_7 слід покласти обов'язки, передбачені ст. 194 ч.5 КПК України.
Колегія суддів також виходить з того, що згідно ст.182 ч.4 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
У підсумку, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати в порядку ст. 407 ч.3 КПК України, застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у разі внесення якої покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 ч.5 КПК України. Отже, апеляційна скарга захисту підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2025 року про застосування ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 8 січня 2026 року - скасувати.
Клопотання слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні №12025240000001126, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, підозрюваному ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 08 січня 2026 року включно.
Визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача UA558201720355279001000086521. Банк отримувача:ДКСУ, м.Київ, МФО банку 820172. Отримувач: Хмельницький апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42255375.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також покласти обов'язки, передбачені ст.194 ч.5 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з населеного пункту, у якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України, в разі їх наявності.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3