Справа № 604/1644/24Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 22-ц/817/987/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
25 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №604/1644/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року, ухвалене суддею Сташківим Н.Б., дати складення повного тексту не зазначено, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач), звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за трьома договорами позики:
№0983837063 від 02 жовтня 2021 року в розмірі 3201.73 грн;
№12843-10/2021 від 17 жовтня 2021 року в розмірі 6075.00 грн;
№100885747 від 27 листопада 2021 року в розмірі 22187.50 грн,
загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача - 31464.23 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 02 жовтня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено в електронній формі договір позики №0983837063. На підставі договору факторингу №24/11-22 від 24 листопада 2022 року, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», останньому передано права вимоги до позичальників, зокрема до відповідача у даній цивільній справі, на суму 3201.73 грн, з яких: 2299.98 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 9014.75 грн - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 17 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредиту №12843-10/2021. На підставі договору факторингу №13012023 від 13 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», останньому передано права вимоги до позичальників, зокрема до відповідача у даній цивільній справі, на суму 6075.00 грн, з яких: 1900.00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 4175.00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також, 27 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредиту №100885747. На підставі договору факторингу№16072024 від 16 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», останньому передано права вимоги до позичальників, зокрема до відповідача у даній цивільній справі, на суму 22187.50 грн, з яких: 5000.00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 16687.50 грн - сума заборгованості за відсотками, 500.00 грн - заборгованість за комісією.
Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за трьома договорами позики:
№0983837063 від 02 жовтня 2021 року;
№ 12843-10/2021 від 17 жовтня 2021 року;
№100885747 від 27 листопада 2021 року,
в загальному розмірі 31464.23 грн.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість за кредитним договором №100885747 від 27 листопада 2021 року в розмірі 21687.50 грн та кредитним договором № 0983837063 від 02 жовтня 2021 року в розмірі 3201.01 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2394.15 грн.
В мотивувальній частині рішення також зазначено, що судом в стягненні заборгованості за кредитним договором №12843-10/2021 від 17 жовтня 2021 року в розмірі 6075.00 грн відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема зазначає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором №100885747 від 27 листопада 2021 року матеріали справи не містять, а долучене позивачем платіжне доручення від 27 листопада 2021 року №35769178 не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов'язань.
Крім того вказує, що відповідно до п.п.1.3 п.1 вказаного вище Договору, кредит надається строком на 27 днів з 27 листопада 2021 року, а тому проценти за користування кредитними коштами становлять 1687.50 грн, а не 16687.50 грн. При цьому в матеріалах справи відсутні докази пролонгації цього договору.
Також зазначає, що позивачем не надано доказів оплати за договорами факторингу, тобто відсутні докази переходу прав вимоги за спірними кредитними договорами.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційна скарга подана лише в частині задоволення позову та стягнення зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором №100885747 від 27 листопада 2021 року в розмірі 21687.50 грн та кредитним договором № 0983837063 від 02 жовтня 2021 року в розмірі 3201.01 грн, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
В судовому засіданні встановлено наступні обставини.
02 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Інфінанс» з метою отримання кредитних коштів, у зв'язку з чим підписав в електронному вигляді заяву-анкету на отримання кредиту №3839774 (а.с.44).
Вищевказану заяву-анкету на отримання кредиту №3839774 ОСОБА_2 підписав за допомогою накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6g6r7j.
Як вбачається із заяви-анкети на отримання кредиту №3839774 від 02 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 просить надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту 2300.00 грн, термін кредиту 23 дні, реквізити банківської платіжної картки НОМЕР_1 , ціль кредиту - лікування, ID заявки 3839774, спосіб отримання кредиту - платіжна картка.
02 жовтня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_2 шляхом акцептування оферти від 02 жовтня 2021 року на укладення договору надання позики (а.с.42) укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0983831063/5 від 02 жовтня 2021 року (а.с.42).
Вищевказаний договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, №0983831063/5 від 02 жовтня 2021 року ОСОБА_2 підписав за допомогою накладення останнім електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6g6r7j.
Крім того, ОСОБА_2 погодився з умовами оферти від 02 жовтня 2021 року ТОВ «Інфінанс», умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», затверджених наказом №16/1 від 06 травня 2021 року та згоден укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0983831063/5 від 02 жовтня 2021 року для надання йому кредиту на нижчевикладених умовах, викладених в цьому Акцепті та дає згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога його власноручного підпису.
Основні умови кредиту:
- розмір кредиту 9000 грн;
- строк користування кредитом 15 днів;
- строк дії договору 3 роки;
- відсоткова ставка 1.75% за один день користування кредитом, застосовується за умови виконання умов договору та відсутності пролонгації. Річна відсоткова ставка 638.75%, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.
Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 3225.75 грн, за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.
Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 21342.96 %, за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.
Номінальна відсоткова ставка 1.75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими правилами.
Номінальна річна відсоткова ставка 638.75% застосовується у випадках, передбаченими Правилами.
Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 3225.75 грн при використанні номінальної відсоткової ставки.
Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 21342.96 %, при використанні номінальної відсоткової ставки.
Максимальна відсоткова ставка 3.5% за один день користування кредитом, застосовується за один день користування кредитом, за умови неналежного виконання умов договору або скасування прогарами лояльності.
Максимальна річна відсоткова ставка 1277.5% застосовується за умови неналежного виконання умов договору або скасування програми лояльності.
Графік платежів представлений у форматі Додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором споживчий кредит (Активне посилання).
Всі інші умови викладені у Правилах, з якими позичальник ознайомився до укладення договору, та які є невід'ємною частиною договору (Оферти та акцепту оферти), у тому числі:
- Порядок укладення договору фінансового кредиту, надання фінансового кредиту потенційному позичальнику (п.6 Правил);
- Порядок застосування та нарахування процентів за користування кредитом (п.7 Правил);
- Умови взаєморозрахунків (п.7 Правил);
- Порядок зміни і припинення дії договору (п.8 договору);
- Права та обов'язки сторін (п.9 Правил);
- Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (п.10 Правил);
- Умови ініціювання здійснення переказу з банківської платіжної картки в рахунок погашення заборгованості за договором (п.7.14 Правил);
- Умови ініціювання здійснення переказу з банківської платіжної картки з метою забезпечення належного та своєчасного виконання грошових зобов'язань позичальника перед надавачем товарів/робіт/послуг за договором, укладеним з ним (п.7.15 Правил).
Крім того, акцептуючи оферту, ОСОБА_2 підтвердив, зокрема, що інформація, зазначена в ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», йому товариством надана, отримано пояснення товариства з метою забезпечення позичальнику можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану.
Крім того, ОСОБА_2 підтвердив, зокрема, що самостійно перед укладенням договору ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, проектом договору, і який відповідає умовам даного договору, паспортом споживчого кредиту та погоджується з ними та уклав цей договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від товариства, достатньої та необхідної для прийняття ним рішення щодо укладення цього договору, що відповідає його внутрішній волі.
Вищевказані умови кредитування, також передбачені в Паспорті споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.43), який підписаний ОСОБА_2 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6g6r7j, то у такому зокрема зазначено:
- тип кредиту кредит, сума/ліміт кредиту 2300 грн,
- строк кредитування 23 дні,
- мета отримання кредиту для задоволення власних потреб,
- процентна ставка, відсотків річних 638.75 річних (1.75% в день),
- тип процентної ставки фіксована,
- загальні витрати за кредитом 925.75 грн,
- орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 3225.75 грн,
- реальна річна процентна ставка 21342.96%.
Як вбачається із квитанції за сплату №112068458 від 02 жовтня 2021 року, відбулося зарахування грошових коштів в розмірі 2300.00 грн на картку платника № НОМЕР_2 (а.с.45).
24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22 (а.с.46-48), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань, та інші платежі, права на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрі Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1 Договору).
Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).
24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24/11-22 від 24 листопада 2022 року (а.с.49).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №24/11-22 від 24 листопада 2022 року, «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 0983837063 в розмірі 3201.73 грн, з яких 2299.98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 901.75 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.50).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №983837063, який сформовано ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період з 24 листопада 2022 року по 30 листопада 2024 року, станом на 30 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_2 за вищевказаним договором позики складає 3201.73 грн, з яких 2299.98 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 901.75 грн сума заборгованості за відсотками. Жодних додаткових нарахувань заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» з 24 листопада 2022 року не здійснювало (а.с.51).
Отже, кредитний договір №0983837063/5 (0983831063/5) від 02 жовтня 2021 року є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору і волевиявлення учасників Договору було вільним.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов'язань боржника до ОСОБА_2 за договором позики № 0983837063 (0983837063/5) від 02 жовтня 2021 року, відповідно до укладеного договору факторингу виступає позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ».
27 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №100885747 шляхом підписання відповідачем договору електронним підписом з використанням наданого одноразового ідентифікатора F98339 (а.с.7-11).
Відповідно до розділу 1 Договору про споживчий кредит №100885747, ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_2 кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту 5000.00 грн (п.1.2 Договору), строком на 27 днів (п.1.3 Договору), термін (дата) повернення кредиту 24 грудня 2021 року (п.1.4 Договору), комісія за надання кредиту: 500.00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Договору), проценти за користування кредитом 1687.50 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договору), тип процентної ставки - фіксована (п.1.7 Договору). Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Згідно п.4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.
Відповідно до п.6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно п.6.2 Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Додатком №1 до договору про споживчий кредит №100885747 від 27 листопада 2021 року, яким є графік платежів, доведено до відома ОСОБА_2 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, комісію за надання кредиту (а.с. 11 зворот).
Відповідно до Додатку №2 до договору про споживчий кредит №100885747 від 27 листопада 2021 року, а саме Паспорту споживчого кредиту № 100885747, доведено до відома ОСОБА_2 загальні умови кредитування (а.с.12).
На підтвердження виконання первинним кредитором зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано платіжне доручення №35769178 від 27 листопада 2021 року, з якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_3 кошти в сумі 5000.00 грн. Призначення платежу: Кошти згідно договору 100885747. Отримувачем вказаний ОСОБА_2 .
Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5000.00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.
16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу №16072024 (а.с.13-14), згідно умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги, в тому числі, згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року (а.с.16) до ОСОБА_2 за Договором про споживчий кредит № 100885747 на суму 22187.50 грн.
Отже, кредитний договір №100885747 від 27 листопада 2021 року є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору і волевиявлення учасників Договору було вільним.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов'язань боржника до ОСОБА_2 за договором позики №100885747 від 27 листопада 2021 року, відповідно до укладеного договору факторингу виступає позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту укладення кредитних договорів №0983837063/5 від 02 жовтня 2021 року та №100885747 від 27 листопада 2021 року, переказу коштів в сумі, передбаченій умовами цих договорів та невиконанні відповідачем їх умов.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується не в повній мірі, з огляду на таке.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо доведення позивачем факту виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за кредитними договорами №0983837063/5 від 02 жовтня 2021 року та №100885747 від 27 листопада 2021 року, оскільки такі укладені належним чином в електронній формі, підписані одноразовими ідентифікаторами, а також здійснено переказ коштів у передбачених цими договорами сумах.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд помилково за договором позики №100885747 від 27 листопада 2021 року стягнув відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.
Як встановлено судом вище, відповідно до розділу 1 Договору про споживчий кредит №100885747 від 27 листопада 2021 року, ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_2 кредитні кошти на наступних умовах:
- сума кредиту: 5000.00 грн (п.1.2 Договору);
- строк: 27 днів (п.1.3 Договору);
- термін (дата) повернення кредиту: 24 грудня 2021 року (п.1.4 Договору);
- комісія за надання кредиту: 500.00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Договору);
- проценти за користування кредитом: 1687.50 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору);
- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом: 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договору);
- тип процентної ставки: фіксована (п.1.7 Договору).
Таким чином, умовами кредитного договору чітко визначено суму кредиту, строк, на який надається кредит та розмір відсотків.
Разом із тим, в п.2.3.1.2 вказаного Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Таким чином, продовження позичальником користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування є обставиною, з якою умови договору пов'язують пролонгацію дії договору, що за своєю суттю є відкладальною обставиною згідно ст.212 ЦК України.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником договірних зобов'язань не може розглядатися як «відкладальна обставина» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначені між сторонами згідно кредитного договору, зокрема, 27 календарних днів та 1.25 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що починаючи з 25 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан», як кредитодавець, не мало права нараховувати проценти за кредитним договором №100885747 від 27 листопада 2021 року.
Крім цього, у п.2.3.1.2 Договору міститься посилання на те, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Тобто, вказаний пункт визначає строк дії договору до повного виконання позичальником своїх зобов'язань.
Зазначення у договорі різних строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору №100885747 щодо строку його дії - 27 календарних днів згідно пункту 1.3, чи 60 і більше днів згідно пункту 2.3.1.2 та процентної ставки, тому в даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення Сontra proferentem.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).
Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування та процентної ставки, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.
Таким чином, зазначення в кредитному договорі різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором №100885747 після закінчення строку його дії.
В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Апеляційний суд приходить до переконання, що п.2.3.1.2 договору прямо суперечить п.1.5.2, паспорту споживчого кредиту, графіку погашення кредиту та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.
У справі, що переглядається, позивач не заявляв до стягнення з відповідача коштів в порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за кредитним договором №100885747 від 27 листопада 2021 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.
Також колегія суддів зазначає, що як вбачається із розрахунку заборгованості, поданого позивачем згідно умов кредитного договору, при визначенні відсотків за користування кредитом у 27 днів, проценти, нараховані позивачем після спливу вказаного терміну у декілька разів (три і більше) перевищили заборгованість за наданим кредитом.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Що стосується платіжного доручення від 27 листопада 2021 року щодо перерахунку коштів на картковий рахунок НОМЕР_3 в сумі 5000 грн, то у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач не отримував кредитних коштів.
При цьому, колегія суддів наголошує, що у вищевказаному платіжному дорученні зазначено реквізити платника, отримувача, РНОКПП отримувача, маска банківської картки отримувача та призначення платежу.
Крім того, колегія суддів враховує процесуальну поведінку відповідача, який у своїй апеляційній скарзі не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання від первісного кредитора кредитних коштів, а лише посилається на недоведеність належними та допустимими доказами переказу коштів відповідачу за укладеним договором позики.
При цьому відповідач на спростування доводів, викладених у позовній заяві, на надав жодного доказу, які б вказували на невиконання первісним кредитором своїх зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено переходу права вимоги з підстав відсутності доказів оплати за договорами факторингу, є безпідставними, оскільки згідно з п.1.2 Договорів факторингу від 16 липня 2024 року №16072024, від 13 січня 2023 року №13012023, від 24 листопада 2022 року №24/11-22 перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Божників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).
Як встановлено судом, позивачем за кожним з наведених вище договорів факторингу долучено до матеріалів справи підписані сторонами відповідні Акти прийому-передачі реєстрів боржників, а також долучено відповідні витяги з цих реєстрів щодо спірних кредитних договорів.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В цивільних (господарських) справах стандартом доказування є «перевага доказів», стандарт також відомий як «баланс ймовірностей», де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 14.12.2021 у справі №917/2117/19.
З огляду на викладене та оцінюючи докази як кожен окремо, так і в сукупності, враховуючи принцип змагальності, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року слід змінити, зменшивши стягнуту судом з відповідача заборгованість за кредитним договором №100885747 від 27 листопада 2021 року з 21687.50 грн до 6687.50 грн, тобто на 15000 грн.
У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають новому розподілу.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом позивач сплатив 3028 грн. судового збору.
Оскільки до стягнення з відповідача підлягає сума 9888,51 грн. (стягнута судом сума 24888,51 грн. - 15 000 грн.), тобто позовні вимоги позивача задоволені на 31,42%, тому судовий збір за подання позовної заяви стягнутий з відповідача судом першої інстанції також підлягає зменшенню з 2394, 15 грн. до 951,39 грн.
Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн., що підтверджується квитанцією від 22.08.2025 №7312-9046-4898-6532.
Оскільки апеляційні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково на 60,3% та зменшено суму стягнення заборгованості за кредитним договором, тому з позивача слід стягнути сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в сумі 2191,06 (60,3% від 3633,60 грн).
Керуючись ст.ст.141, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року - змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості за Кредитним договором №100885747 від 27 листопада 2021 року з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з 21687.50 грн до 6687.50 грн.
Зменшити розмір стягнутого зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з 2394.15 грн до 951.39 грн.
В решті рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених апеляційних вимог в сумі 2191.06 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді