Справа № 461/8594/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/932/25 Доповідач: ОСОБА_2
19 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу у м. Львові в режимі відеоконференції обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченій ОСОБА_6 ,-
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
даною ухвалою, задоволено клопотання прокурора.
Продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить 60 діб, тобто до 01 грудня 2025 року включно.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а отже запобіжний захід у виді тримання під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченої покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, натомість застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченої на цій стадії судового розгляду є недостатнім, щоб забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків.
На вказану ухвалу обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, оскільки суд першої інстанції формально розглянув клопотання прокурора.
Вказує, що при розгляді справи не було застосовано норми Конвенції про захист прав і основоположних свобод та практики Європейського суду. Норми Кримінального процесуального закону застосовані всупереч їх змісту і суті.
Зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом вчинені дії, передбачені п.п.1,2,3,4 ч. 1 ст. 409 КПК України, що є підставою для скасування даної ухвали.
Заслухавши доповідача, виступ захисника адвоката ОСОБА_8 , пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченої, не гарантують запобігання ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому обґрунтовано обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, продовжують існувати.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України на даний час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Як слідує з матеріалів провадження, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченій ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченої, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Інші доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченої не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила:
поновити обвинуваченій ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року, якою продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4