Дата документу 12.11.2025 Справа № 314/3213/23
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 314/3213/23 Пр. № 22-ц/807/400/25Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
Пр. № 22-ц/807/400/25-2
12 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,
за участі секретаря Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника ЗАПОРІЗЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ в інтересах держави в особі МАТВІЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, про витребування земельної ділянки
У липні 2023 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області звернувся з вищезазначеним позовом до Вільнянського районного суду Запорізької області (т.с.1 а.с.11-38), в якому просив - витребувати у відповідача ОСОБА_1 на користь Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016 площею 16,046 га для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1324298523215 номер відомостей про речове право 44774899), а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в особі Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату у 2023 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 5394,37 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2017 у цивільній справі №314/2641/17 провадження №2/314/1150/2017 визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку набувальної давності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016 площею 16,0460 га на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. За змістом вказаного рішення ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 16 га рішенням Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 15.10.1991 для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Листом Державного архіву Запорізької області від 09.03.2023 № 05-07/488 повідомлено, що в протоколах сесії та засідань виконкому Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за 1991 рік рішення про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка відсутнє. Зазначено, що засідання Дружелюбівської сільської ради 15.10.1991 не відбувалось та протокол не складався. Листом від 17.03.2023 № 02-10-09/0535 Матвїївська сільська рада повідомила, що вказані рішення відсутні. Водночас в матеріалах цивільної справи №314/2641/17 провадження №2/314/1150/2017 міститься копія рішення Дружелюбівської сільської Ради народних депутатів від 15.10.1991 № 40/2, яким ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Проте Державним архівом Запорізької області у листі від 05.04.2023 № 05-07/А-683 повідомлено, що в протоколах сесії та засідань виконавчого комітету Дружелюбівської сільської Ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області за 1991 рік рішення про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства відсутнє. Одночасно повідомлено, що засідання виконавчого комітету Дружелюбівської сільської Ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області 15.10.1991 не відбувалось. Листом від 05.04.2023 № 02-10-09/0721 Матвіївська сільська рада повідомила, що вказані рішення відсутні. В подальшому на підставі вказаного судового рішення 11.08.2017 ОСОБА_3 зареєстроване за собою право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, за результатами апеляційного оскарження постановою Запорізького апеляційного суду від 09.07.2019 рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2017 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності відмовлено. Постановою Верховного Суду від 31.05.2021 з урахуванням ухвали Верховного Суду від 09.06.2021 постанову Запорізького апеляційного суду від 09.07.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Після чого постановою Запорізького апеляційного суду від 26.01.2022 скасовано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2017 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності відмовлено; судове рішення набрало законної сили 26.01.2022. Під час нового розгляду справи Запорізьким апеляційним судом ОСОБА_3 відчужено спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2021. На теперішній час право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за відповідачем. Оскільки рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2017 у цивільній справі №314/2641/17 на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на спірну земельну ділянку скасовано, отже остання не мала будь-яких законних підстав відчужувати земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , оскільки не була її власником, а відповідач в свою чергу не міг набути таке право на підставі договору купівлі-продажу.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кононенка І.О. (т.с.1 а.с.110).
Ухвалою суду першої інстанції від 18 липня 2023 року (т.с.1 а.с.115) заяву першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 16,046 га з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016, для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1324298523215, номер відомостей про речове право 44774899, що належить ОСОБА_1 ).
Ухвалою суду першої інстанції від 18 липня 2023 (т.с.1 а.с.117-118) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2024 року (т.с.2 а.с.40) клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи документів задоволено частково, в частині передачі справи за правилами виключної підсудності до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя відмовлено.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2024 року (т.с.2 а.с.44, 45-51) позов у цій справі задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 24906248) земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016 площею 16,046 га для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1324298523215 номер відомостей про речове право 44774899).
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973), кошти, витрачені на сплату у 2023 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 5394,37 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Сердюк Р.В. у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с. 56-71) просив:
- ухвалу судупершої інстанції від 02.10.2024 року в частині відмови у передачі справи за правилами виключної підсудності,
- та рішення суду першої інстанції від 19.11.2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви першого заступника керівника ЗАПОРІЗЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ в інтересах держави в особі МАТВІЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ відмовити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку 27.12.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кухаря С.В., суддів - членів колегії Подліянову Г.С. та Полякова О.З. (т.с.2 а.с.79 - 80). Ухвалою апеляційного суду від 30.12.2024 року (т.с.2 а.с.81) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 13.01.2025 року (т.с.2 а.с.84). В автоматизованому порядку 16.01.2025 року суддями Гончар М.С. (суддя-доповідач) та Кочетковою І.В. (суддя-член колегії) у цій справі замінено суддів Кухаря С.В. (суддя-доповідач) та Полякова О.З. (суддя-член колегії) у зв'язку із задоволенням самовідводу останніх ухвалою апеляційного суду від 15.01.2025 року (т.с. 2 а.с. 85-86). Ухвалою апеляційного суду від 17.01.2025 (т.с.2 а.с.90-91) дану справу прийнято до провадження. При цьому, апеляційним судом було встановлено, що стороною відповідача подано апеляційну скаргу до апеляційного суду на:
- рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2024 року
- і на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2024 року в частині відмови у передачі справи за правилами виключної підсудності до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, яка не входить до виключного переліку ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Відповідно до ст. 353 ч. 2 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Відповідно, коли апеляційна скарга на ухвалу, що не входить до переліку визначених частиною першою статті 353 ЦПК України ухвал, подана після ухвалення рішення суду разом із апеляційною скаргою на це рішення, хоча і оформлена окремим процесуальним документом, а не запереченнями, включеними до апеляційної скарги на рішення суду, розглядається як заперечення на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 вересня 2020 року у справі ЄУН № 318/1421/17 (касаційне провадження № 61-1870 св 19), який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України).
Цією ж ухвалою (т.с. 2 а.с. 90-91), апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.11.2024 року залишено без руху, апелянт усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк 30.01.2025 року (т.с. 2 а.с. 95-97).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.11.2024 року відкрито 03.02.2025 року (а.с.98-99), дану справу за апеляційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.11.2024 року призначено до апеляційного розгляду (а.с.100), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 17.02.2025 року по 03.03.2025 року включно (довідка - т.с.2 а.с.132).
Перший заступник керівника ЗАПОРІЗЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ в інтересах держави в особі МАТВІЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі (т.с. 2 а.с. 133-190, 148-190).
Інші учасники цієї справи своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі не скористались. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 206) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання сторони апелянта (т.с. 2 а.с. 198-205).
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сердюка Р.В. подав апеляційному суду заяву про подання доказів, а саме: звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 16,046га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2321581400:06:002:0016, яка розташована на території Шевченківського району міста Запоріжжя Запорізької області, виконаний оцінювачем з експертної грошової оцінки земельних ділянок О.Гончар (не родич судді - доповідача, а «однофамілець», самовідводи відсутні ) 13.07.2025 р. (т.с. 3 а.с. 10-52).
ЗАПОРІЗЬКА ОКРУЖНА ПРОКУРАТУРА подала апеляційному суду заяву про долучення до матеріалів цієї справи Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016, сформованої Державним кадастровим реєстратором Відділу у Вільнянському районі Головного Управління Держгеокадастру в Запорізькій області Приходько О.В. (т.с. 3 а.с. 61-137), яка є офіційним документом Державного земельного кадастру та містить актуальні відомості станом на 02.09.2025 року, наявні відомості про спірну земельну ділянку, що існували на день її державної реєстрації та існують на теперішній час, будь-які зміни щодо місця її розташування (Запорізька область Вільнянський район Дружелюбівська сілька рада) до Державного реєстру не вносились, копію якої один із представників відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сердюк Р.В. та третя особа ОСОБА_3 - отримали в «Електронному суді» ще 03.09.2025 року (довідки про доставку електронного документі - т.с. 3 а.с. 172-173).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 14.05.2025 року (т.с. 2 а.с.226-228), відкладено в порядку задоволення клопотання представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Р.В. (т.с. 3 а.с.206), з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (довідка т.с. 3 а.с. 9).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 03.09.2025 року, не відбувся та був відкладений через перебування судді-члена колегії Кочеткової І.В. на лікарняному (довідка т.с. 3 а.с. 141), який не давав права її заміни в автоматизованому порядку іншим суддею в силу Засад використання автоматизованої системи документообігу Запорізького апеляційного суду (затверджених рішенням зборів суддів від 26.03.2025 року № 3 (т.с. 3 а.с. 138-140).
Відповідач ОСОБА_1 через свого другого представника - адвоката Радостєву М.В. подав апеляційному суду заперечення на вищезазначену заяву прокурора (т.с. 3 а.с. 166-171).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі відповідач Білобородов А.О. через своїх представників, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (т.с.3 а.с.158-165), всі учасники цієї справи не з'явились, окрім прокурора Токмакова О.І. та представників відповідача ОСОБА_1 - адвокатів Радостєвої М.В. (т.с.3 а.с.170) та Сердюка Р.В (т.с.2 а.с.72 - останній в режимі відеоконференції), третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Єлисеєва С.С. (т.с.2 а.с.225), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з'явились, за присутності прокурора Токмакова О.І. та представників відповідача ОСОБА_1 - адвокатів Радостєвої М.В. (т.с.3 а.с.170) та Сердюка Р.В (т.с.2 а.с.72 - останній в режимі відеоконференції), третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Єлисеєва С.С. (т.с.2 а.с.225).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, які з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Сердюка Р.В. цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов сторони позивача у цій справі, керувався ст. ст. 76-80, 259, 263-265, 354 ЦПК Українита виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог сторони позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що у липні 2017 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності відносно спірної земельної ділянки (справа 314/2641/17) (т.с.1 а.с.49-50).
В обґрунтування того позову було зазначено, що згідно з рішенням Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 15.10.1991 року, оригінал якого втрачено, їй було виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. За результатами розгляду зазначеної справи №314/2641/17 за змістом чинної постанови Запорізького апеляційного суду від 26.01.2022 згідно із зазначеним рішенням Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. З зазначеного періоду позивач використовує вказану земельну ділянку. За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка, площею 16,0460 га має кадастровий номер 2321581400:06:002:0016 колегією суддів по зазначеній справі було встановлено та узгоджувалося з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року про те, що власником земельної ділянки на момент розгляду справи була саме держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яка не була залучена до участі у справі судом першої інстанції; у зв'язку з чим, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року, яким позов задоволено, було скасовано та прийнято нову постанову апеляційного суду, якою у задоволенні позову про визнання права власності у порядку набувальної давності відмовлено (т.с.1 а.с.51-77).
Із ксерокопії рішення № 40/2 від 15.10.1991 року вбачається що виконком Дружелюбівської сільради народних депутатів просив виконком Вільнянської районної Ради виділити в натурі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Дружелюбівської сільради народних депутатів (т.с.1 а.с.78).
За змістом листів Державного архіву Запорізької області від 09.03.2023 № 05-07/488, від 05.07.2023 №№ 05-07/А-683 повідомлено, що в протоколах сесії та засідань виконкому Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за 1990-1991 р. рішення про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства відсутнє. Зазначено, що засідання Дружелюбівської сільської ради 15.10.1991. та 15.10.1990 р. не відбувалось та протокол не складався (т.с.1 а.с.79, 83). Листом від 17.03.2023 № 02-10-09/0535 Матвїївська сільська рада, яка є правонаступником Дружелюбівської сільської ради повідомила, що у ній зберігаються лише рішення з 2022 року , інші передані до архіву (т.с.1 а.с.82).
За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка площею 16,0460 га має кадастровий номер 2321581400:06:002:0016.
За змістом інформації з державного реєстру прав власності (т.с.1 а.с.111-114) та тексту договору купівлі-продажу (т.с.1 а.с.43-48) між ОСОБА_3 , як продавцем спірної земельної ділянки площею 16, 046 га, та ОСОБА_2 , як представником та в інтересах ОСОБА_1 , як покупцем (спочатку право власності на спірну землю було зареєстровано за вищезазначеним скасованим судовим рішенням від 18 липня 2017 року за третьою особою ОСОБА_3 (дата реєстрації 08.08.2017), потім зареєстровано право оренди з відповідачем по справі ОСОБА_1 , як орендарем (дата реєстрації оренди 07.02.2018), під час нового розгляду справи 314/2641/17 ОСОБА_3 відчужено спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2021 (дата реєстрації 01.11.2021 року) .
Згідно з листом від 16.02.2018 року № 0-8-0.26-220/105-18 та довідкою від 13.05.2019 № 0-8-0.26-2822/105-19 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області місце розташування спірної земельної ділянки площею 16, 046 га - Вільнянський район Дружелюбівська сільська рада за межами населеного пункту (т.с.1 а.с.87-89). Відповідно до листа від 28.04.2023 № 10-8-0.37.1-1146/2-23 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016 станом на 31.12.2012 року за даними Державного реєстру земель не зареєстрована, правовстановлюючі документи відсутні (т.с.1 а.с.90-91).
Таким чином, на момент розгляду справи 314/2641/17 судом першої інстанції спірна земельна ділянка дійсно відносилася до земель державної власності сільськогосподарського призначення, разом з тим прокурор правильно звернув увагу на те, що усі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (за винятком певних земель) перейшли в комунальну власність із моменту набрання чинності Законом № 1423-ІХ з 27 травня 2021 року, що не суперечить постанові Запорізького апеляційного суду від 26.01.2022 у справі 314/2641/17, у зв'язку з цим та вищенаведеним суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо місцезнаходження земельної ділянки та неналежного позивача .
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку що у дійсній справі про те, що прокурор, заявивши такий позов у тексті позовної заяви належним чином обґрунтував підставу для представництва, а також обґрунтував, у чому полягає порушення відповідних інтересів, навівши підстави позову з належним позивачем та відповідачем, зазначивши ефективний спосіб захисту та з дотриманням строків позовної давності, додавши належні та допустимі докази, в той же час відповідач належних та допустимих доказів на спростування доводів прокурора у цій справі не навів, зокрема з огляду на таке.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Тому, суд першої інстанції правильно не прийняв доводи сторони відповідача щодо необхідності спочатку скасувати рішення Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 15.10.1991 року про передачу у фермерське господарство спірної землі та визнати договір купівлі - продажу спірної земельної ділянки від 01.11.2021 недійсним, оскільки відповідач помилково вважав, що взагалі існувало будь-яке рішення про передачу у власність чи користування спірної землі органу місцевого самоврядування 15.10.1991 року третій особі ОСОБА_3 , матеріали справи зокрема з вищезазначених досліджених відповідей органу місцевого самоврядування та державного архіву спростовують це, так само про це свідчить й логіка поведінки третьої особи ОСОБА_3 щодо намагання узаконити відповідне володіння саме через прийняття судового рішення шляхом подання позову про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю у іншій справі, при цьому відповідач помилково вважав це рішення органу місцевого самоврядування саме рішенням про передачу у власність чи користування, оскільки з тексту цього рішення прямо вбачається тільки по суті рекомендація уповноваженому органу Вільнянській районній Раді народних депутатів здійснити передачу землі в натурі, само по собі це рішення є проміжним, має рекомендаційний характер та не може бути предметом оскарження взагалі, будь-яких належних та допустимих рішень про передачу у власність або користування саме спірної земельної ділянки відповідачем суду першої інстанції у цій справі не було надано.
Так, за змістом ст. ст. 22 - 23 ЗК УРСР в редакції, чинній на 15.10.1991 року, право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею забороняється, такі обмеження є розумними та доступними для сприйняття .
Велика Палата Верховного Суду (за змістом її позицій в постановах від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц) зокрема зазначала, що особи, яким були відчужені земельні ділянки рішенням, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття ними цих земельних ділянок, тому ці особи не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, при цьому останні не набувають права власності на спірні земельні ділянки, які перебувають у державній власності, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння, майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Такий висновок також ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 2 березня 2016 року у справі №6-3090цс15, у відповідності до якої норма ст. 388 ЦК України може застосуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужено третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
У цій справі з урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наявності вимоги про витребування спірної земельної ділянки інші вимоги, на які звертав увагу відповідач, не є належними й ефективними, не будуть повними та змусять звертатися до суду декілька разів з різними вимогами, що не відповідає принципу ефективності. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик також не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок. Отже, якщо спірними земельними ділянками, на думку прокурора, неправомірно заволоділи інші, ніж їхній власник, особи, то вимога про витребування цих ділянок відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки, а проміжний набувач, третя особа, яка відчужила земельну ділянку кінцевому набувачеві, є неналежними відповідачами, що узгоджується з постановою ВП ВС від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, водночас витребування майна із чужого володіння не потребує оспорювання договору про відчуження спірного майна, на який звертає увагу відповідач, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.
Щодо строку позовної давності, то суд першої інстанції правильно не вважав його пропущеним, при цьому правильно звертав увагу на те, що власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість, ця особа внаслідок саме реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем, що узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц). Іншими словами, прокурор та орган місцевого самоврядування як розпорядник земель комунальної власності взагалі не могли дізнатися про порушення права раніше ніж дізналися про факт того, що відбулося таке порушення, а саме фактичне вибуття з володіння - державної реєстрації права власності, тобто внаслідок саме реєстрації права власності на спірне нерухоме майно в даному випадку особа стає фактичним володільцем останнього.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вищезазначений позов у цій справі обґрунтований та підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 , яку він та його представники вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Згідно із ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …(п.2); скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю (п. 5).
Відповідно до ст. 378 ЦПК України: 1. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності); 2. Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сердюка Р.В. у суді першої інстанції заявляв про непідсудність цієї справи Вільнянському районному суду Запорізької області (заява т.с. 2 а.с. 13-36), та необхідність передачі цієї справи Шевченківському районному суду м. Запоріжжя за місцем знаходження спірної земельної ділянки кад. № 2321581400:06:002:0016 у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розміщені в адміністративних межах міста Запоріжжя (ст. 14, знизу-вверх 16-1 рядок).
Проте, Вільнянський районний суд Запорізької області ухвалою від 02 жовтня 2024 року (т.с. 2 а.с. 40) обґрунтовано відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання представника відповідача в частині передачі справи за правилами виключної підсудності до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, яка не підлягала в силу вимог ст. 353 ЦПК України оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду у цій справі.
За правовим висновком Верховного Суду (у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 318/1421/17- ст. 263 ч. 4 ЦПК України), якщо ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена окремо від рішення суду, то заперечення проти неї включаються безпосередньо до апеляційної скарги на це саме рішення суду.
Що у подальшому і зробив відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сердюка Р.В. (т.с. 2 а.с. 57-71), зазначивши про необхідність у тому числі скасування вищевказаної ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2024 року (т.с. 2 а.с. 56-71) безпосередньо у своїй вищезазначеній апеляційній скарзі у цій справі вже на вищезазначене рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2024 року (ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі лише на рішення суду першої інстанції у цій справі та прийняття апеляційним судом апеляційної скарги сторони відповідача на вищезазначену ухвалу суду першої інстанції лише в якості заперечень проти неї безпосередньо в апеляційній скарзі на це саме рішення суду - т.с. 2 а.с. 90-91, 98-99).
При цьому, апеляційним судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 через свого представника в його вищезазначеній апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 71) за результатами скасування апеляційним судом оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі не просивнаправляти дану справу на розгляд за встановленою підсудністю, а наполягав на прийнятті апеляційним судом нового рішення, (т.с. 2 а.с. 71). яким відмовити у задоволенні вищезазначеної позовної заяви до нього у цій справі повному обсязі
Суд в силу вимог ст. 367 ч. 4 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду (ст. 376 ч. 3 п. 1 ЦПК України).
«…Чинне процесуальне законодавство не надає визначення терміну «неповноважний склад суду», однак неповноважним склад суду можна вважати якщо: 1) справу розглянуто з порушенням правил підсудності; 2) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді строк повноважень якого закінчився; 3) справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду або за її участі; 4) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; 5) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді який брав участь у її вирішенні; 6) справу яку належить розглядати колегіально розглянуто і вирішено суддею одноособово…» (постанова ВС від 25.04.2024 року у справі ЄУН 640/19764/20 - ст. 364 ч. 3 ЦПК України).
Проте, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачені ст. 376 ч. 3 п. 1 ЦПК України, які є обов'язковою підставою для скасування апеляційним судом оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, на які посилалась сторона відповідача ОСОБА_1 у своїй вищезазначеній апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки апеляційним судом встановлено, що справу розглянуто повноважним складом суду - Вільнянським районним судом Запорізької області (з дотриманням правил виключної підсудності за місцезнаходженням спірної земельної ділянки у Вільнянському районі Запорізької області).
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 та представники останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову сторони позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача ОСОБА_1 .
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача, є надана апеляційному суду ЗАПОРІЗЬКОЮ ОКРУЖНОЮ ПРОКУРАТУРОЮ для долучення до матеріалів цієї справи Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016, хоча й сформована Державним кадастровим реєстратором Відділу у Вільнянському районі Головного Управління Держгеокадастру в Запорізькій області Приходько О.В. 02.09.2025 року (т.с. 3 а.с. 61-137), проте, яка є офіційним документом та містить інформацію відносно земельної ділянки у тому числі станом на дату оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі та якою лише додатково, у сукупності вже з наявними у цій справі вищезазначеними належними та допустимими доказами сторони позивача підтверджується правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильність висновків суду першої інстанції у цій справі.
Разом із цим, не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.11.2024року у цій справі наданий стороною відповідача ОСОБА_1 на її замовлення та на її власний розсуд апеляційному суду у цій справі звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки оцінювачем від 13.07.2025р. (т.с. 3 а.с. 10-52).
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Проте, встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції оскаржуваним рішенням правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок сторони позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 24.11.2025 року, оскільки у період з 22.11.2025 року по 23.11.2025 року мали місце вихідні дні.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В. Подліянова Г.С.