Справа № 686/17539/25
Провадження № 2/686/5924/25
05 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання Цибульської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
19 червня 2025 року позивач ТОВ «Санфорд Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.04.2019 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № Р01.00212.005112146. Кредитний договір був підписаний позичальницею власноручно. Від імені Банку договір був підписний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» від 16 вересня 2015 року. Позичальниця надала письмову заяву про акцепт вказаної публічної оферти.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 38 521 грн. 59 коп., а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору кредит надається шляхом перерахування коштів на банківський поточний рахунок Позичальника, вказаний ним за Заяві-анкеті на отримання кредиту.
У п. 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 48 місяців з дня підписання Договору, тобто до 04.09.2020 року включно.
За користування кредитом позичальник сплачує Банку проценти від неповернутої/залишкової суми кредиту, в розмірі, визначеному п. 1.3 Кредитного договору.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами в 17 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальниці грошові кошти в сумі 38 521 грн. 59 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальниці.
У подальшому ОСОБА_2 виконала свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 сплатила Банку лише 6 000 грн. 00 коп. Останній платіж проведено 25.11.2019 року. Строк на який було надано кредит за Договором сплив 04.09.2020 року. Після закінчення строку кредиту Кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.
У зв'язку із зазначеним, станом на 04.09.2020 року сформувалася заборгованість ОСОБА_2 перед Банком у сумі 97 798 грн. 22 коп., яка складається з заборгованості за основним боргом в сумі 37 528 грн. 20 коп. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 60 270 грн. 02 коп.
Станом на 16.11.2023 року розмір заборгованості за основним боргом і відсотками не змінився.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Фактор) був укладений договір факторингу № 16/11-23. Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. За вказаним договором до ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № Р01.00212.005112146 від 04.04.2019 року.
В подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (Клієнт) 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу № 29/12-23. Згідно п. 2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 5.1. договору факторингу № 29/12-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами цього Договору.
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо Заборгованості Боржників за Первинними Договорами.
Відповідно до Додатку № 2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № Р01.00212.005112146 від 04.04.2019 року.
Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № Р01.00212.005112146 від 04.04.2019 року, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість Боржника/Позичальника становить 97 798 грн. 22 коп., яка складається з заборгованості за основним боргом в сумі 37 528 грн. 20 коп. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 60 270 грн. 02 коп.
Також, позивачем відповідачці за період після закінчення строку дії кредитного договору, а саме з 05.09.2020 року по 23.02.2022 року, на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано інфляційні втрати в сумі 17 089 грн. 97 коп. та 3% річних у сумі 4 313 грн. 93 коп.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість у загальному в сумі 119 2002 грн. 12 коп., 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 7 200 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
02 липня 2025 року на адресу суду надійшла довідка Відділу реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, відповідно до якої було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1 і як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 03 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
02 вересня 2025 року представниця відповідачки ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки у п.5.5. Кредитного договору № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю у 5 (п'ять) років; погашення кредитної заборгованості визначено щомісячно періодичними платежами строком на 17 місяці, тобто останній періодичний щомісячний платіж за Кредитним договором мав бути здійснений 04.09.2020 року. Отже, строк позовної давності у позивача за останнім періодичним платежем 04.09.2020 року закінчується 04.09.2025 року, а позивач звернувся до суду 19 червня 2025 року. Тому строк в межах якого Позивач міг звернутися з позовними вимогами про стягнення заборгованості за основним боргом (тіла кредиту) від дати пред'явлення позову 19.06.2025 року до 04.09.2025 року. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Також вказує, що ще однією підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є те, що позивачем не надано до суду основного документа, а саме розрахунку заборгованості. Тому встановити точну суму заборгованості є неможливим.
Окрім того зазначає, що позивачу згідно Договору факторингу відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором, проте необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, проте до суду надано тільки документ із назвою «Довідка-розрахунок» про заборгованість.
Також представниця відповідачки вказує, що позивач звернувся з вимогами про стягнення грошових коштів як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України, тому проценти за користування кредитом, нараховані позивачем після закінчення строку користування кредитними коштами не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке нарахування здійснено за межами строку кредитування.
На думку представниці, згідно з позовною заявою заборгованість за основним боргом становить 37 528 грн. 20 коп., а заборгованість по відсоткам становить 60 270 грн. 02 коп., що є порушенням ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Разом з тим, представниця відповідачки заперечила проти стягнення витрат на правничу допомогу позивачу, оскільки до позовної заяви адвокатом Маслюженко М.П. подано тільки Акт приймання передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05 травня 2025 року, з якого не вбачається предмет договору. Окрім того дата складання акту є 05 травня 2025 року, в якому зазначається, що дія по поданню позовної заяви завершена. Проте, позовна заява датована датою 12 червня 2025 року, а подана до суду 19.06.2025 року. Також не надано договору про надання правничої допомоги та квитанцію або будь-який інший документ про оплату послуг згідно договору.
08 вересня 2025 року представник позивача Маслюженко М.П. подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що позовна давність у даному спорі не пропущена, оскільки на період карантину та воєнного стану в Україні строки позовної давності було зупинено.
Щодо надання кредитних коштів, прострочення виконання зобов'язання та щодо доведеності існування суми заборгованості зазначив, що при подачі позовної заяви на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, як позичальником, формування суми заборгованості по Кредитному договору № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року позивачем було надано виписку по рахунку НОМЕР_1 , яка є належним та допустимим доказом отримання кредитних коштів та повернення отриманих в кредит коштів. Безпосередні операції, які проходили по рахунку відповідачки зазначені в колонці «Дебет» та «Кредит», а розшифрування виду операції зазначено в графі «Призначення». Так, відповідно до виписки з рахунку позичальника за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року випливає, що відповідачка отримала кредитні кошти та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення Кредитного договору. За період з 04.04.2019 року (дата укладення договору) і до 25.11.2019 року (дата останньої операції рахунком) відповідачкою було: отримано кредитних коштів - 38 521 грн. 59 коп., сплачено банку - 6 000 грн. 00 коп., з яких: погашення тіла кредиту 993 грн. 39 коп., сплата процентів - 5 006 грн. 61 коп.
Щодо доводів відповідачки про те, що відсотки є завищеними, то представник позивача зазначає наступне. Оскільки залишок по тілу за кредитним договором складає 37 528 грн. 20 коп., то до 04.09.2020 року відповідачка мала сплатити суму узгоджених відсотків за кредитним договором (п. 1.3 Кредитного договору - пільговий період перші 4 місяці - 0,001 % річних від неповернутої суми, починаючи із 31 календарного для після завершення пільгового періоду - 51,7 % річних від неповернутої суми кредиту) із розрахунку 51,7 % річних, а саме: сума відсотків розрахованих із залишку несплаченого тіла кредиту 37 528 грн. 20 коп. з 04.12.2019 року (8-мий місяць за графіком, з якого відповідачка перестала сплачувати відсотки) і до завершення строку кредитування - 04.09.2020 року, що у сумі складає 10 місяців, а тому, залишок несплачених відсотків розраховується: 37 528 грн. 20 коп. х 51,7 % / 12 місяців х 10 = 16 168 грн. 40 коп. Отже, позивач погоджується із означеним твердженням відповідачки, і з урахуванням наведеного, позивач у даній відповіді на відзив заявляє про зменшення позовних вимог та з урахуванням такого зменшення просить вважати правильними вимоги щодо стягнення з відповідачки розміру заборгованості за відсотками в сумі 16 168 грн. 40 коп.
Крім того, у зв'язку із зменшенням відсотків на кредитним договором, змінюється і сума відповідальності за порушення грошового зобов'язання - інфляційні втрати та три проценти річних. Розрахунок, яких надано окремим документом до відповіді на відзив: враховуючи новий розмір загальної суми заборгованості за кредитним договором (тіло + відсотки) 53 696 грн. 60 коп., інфляційні втрати становлять 9 383 грн. 33 коп. і три проценти річних - 2 355 грн. 38 коп. Отже, загальна заборгованість відповідачки за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року, яку позивач просить суд з неї стягнути, становить 65 435 грн. 31 коп.
Представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал» в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, її представниця ОСОБА_3 у відзиві на позов зазначила клопотання про розгляд справи у її відсутності, проти задоволення позову заперечила.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.
Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Судом об'єктивно встановлено, що 04.04.2019 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № R01.00212.005112146. Даний договір був підписаний відповідачкою власноручно. Від імені Банку договір був підписний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до публічної оферти АТ «Ідея Банк» від 16 вересня 2015 року. Позичальниця надала письмову заяву про акцепт вказаної публічної оферти.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк надає Позичальниці кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 38 521 грн. 59 коп., а Позичальниця зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору (п.1.2.) кредит надається шляхом переказу коштів з позичкового рахунку Позичальника на рахунок Банку з метою погашення кредитної заборгованості на іншим раніше отриманим Позичальником кредитом в цьому ж Банку.
У п. 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 17 місяців з дня підписання Договору, тобто до 04.09.2020 року включно.
За користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти від неповернутої/залишкової суми кредиту, в розмірі, визначеному п.1.3. Кредитного договору.
Згідно до п. 2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами в 17 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів.
У відповідності до приписів Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні Кредитного договору Банком була доведена до відома позичальниці інформація про умови кредитування, розмір реальної річної процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується власноручним підписом позичальниці під текстом Договору, а також під текстом Паспорту споживчого кредиту.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 38 521 грн. 59 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_2 .
У подальшому відповідачка виконала свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом позичальниця сплатила Банку лише 6 000 грн. Останній платіж проведено 25.11.2019 року. Строк на який було надано кредит за договором сплив 04.09.2020 року. Після закінчення строку кредиту Кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.
У зв'язку із зазначеним, станом на 04.09.2020 року у відповідачки сформувалася наступна заборгованість за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року у сумі 97 798 грн. 22 коп., що складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 37 528 грн. 20 коп. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 60 270 грн. 02 коп. Станом на 16.11.2023 року розмір заборгованості за основним боргом і відсотками не змінився.
Відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року, проте не визнає розміру нарахованих позивачем відсотків за вказаним договором.
Слід зазначити, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 61, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження № 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Згідно із нормами чинного законодавства, належним та допустимим доказом на підтвердження виконання ПАТ «Ідея Банк» обов'язку з надання кредитних коштів ОСОБА_2 є виписка по рахунку відповідачки у АТ «Ідея Банк», яка надана позивачем до суду і наявна в матеріалах справи.
За період з 04.04.2019 року (дата укладення договору) і до 25.11.2019 року (дата останньої операції рахунком) відповідачкою було: отримано кредитних коштів - 38 521 грн. 59 коп.; сплачено банку - 6 000 грн. 00 коп., з яких погашення тіла кредиту 993 грн. 39 коп., сплата процентів 5 006 грн. 61 коп.
Таким чином, з урахуванням суми погашення основного боргу в розмірі 993 грн. 39 коп., заборгованість за тілом кредиту становить 38 521,59 грн. - 993,39 грн. = 37 528 грн. 20 коп.
При цьому, на спростування розміру заборгованості та її складових відповідачкою та її представницею не надано суду ні власного розрахунку, ні доказів сплати кредиту у повному обсязі, ні доказів визнання у визначеному законом порядку Кредитного договору № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року недійсним повністю чи в певній його частині.
Відтак, матеріалами справи підтверджено виконання АТ «Ідея Банк» умов укладеного кредитного договору № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року та надання відповідачці кредитних коштів в сумі 38 521 грн. 59 коп. та наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37 528 грн. 20 коп.
Відповідно до умов Кредитного договору процента ставка нараховується на залишок кредиту. Водночас, зазначений в графіку платежів максимальний розмір процентів розрахований виходячи з припущення, що відповідач буде вчасно і в повному обсязі здійснювати погашення кредиту і сплачувати всі узгоджені платежі.
Проте, згідно з матеріалами справи, фактично відповідачкою умови Кредитного договору не виконувались належним чином у зв'язку з чим і утворилась заборгованість за процентами, що перевищує суму, передбачену графіком погашення.
Так, оскільки залишок по тілу за кредитним договором складає 37 528 грн. 20 коп., то до 04.09.2020 року відповідачка повинна була сплатити суму узгоджених відсотків за кредитним договором (п.1.3 Кредитного договору - пільговий період перші 4 місяці - 0,001% річних від неповернутої суми, починаючи із 31 календарного для після завершення пільгового періоду - 51,7% річних від неповернутої суми кредиту) із розрахунку 51,7% річних, а саме: сума відсотків розрахованих із залишку несплаченого тіла кредиту 37 528 грн. 20 коп. з 04.12.2019 року (8-мий місяць за графіком, з якого позивач перестав сплачувати відсотки) і до завершення строку кредитування - 04.09.2020 року, що у сумі складає 10 місяців, а тому, залишок несплачених відсотків розраховується: 37 528,20 грн. * 51,7% / 12 місяців * 10 = 16 168 грн. 40 коп.
Тому представник позивача погодився із твердженням представниці відповідачки і у відповіді на відзив зменшив суму позовних вимог, в тому числі зменшив суму відсотків за Кредитним договором до розміру - 16 168 грн. 40 коп.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із положень частини першої статті 526 ЦК України випливає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Фактор) було укладено договір факторингу №16/11-23.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 2.2. договору факторингу № 16/11-23 передбачено, що Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі Боржників (Додаток № 2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 3) Клієнтом Фактору засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 5.1 договору факторингу № 16/11-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов'язань передбачених п. 4.1. цього Договору (здійснення оплати за договором).
Пункт 5.2. договору факторингу № 16/11-23 визначає, що в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов'язань передбачених п. 4.1 цього Договору Клієнт втрачає права на будь-які платежі Боржників в оплату їх Заборгованостей за Первинними Договорами.
Відповідно до п. 4.1. договору факторингу № 16/11-23 Фактор виконав свої зобов'язання перед Клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами: платіжна інструкція № 566 від 17.10.2023 року на суму 200 000,00 грн.; платіжна інструкція № 608 від 17.11.2023 року на суму 2 795 777,00 грн.
Також Клієнт і Фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований Реєстр Боржників. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року.
Пунктом 5.4. договору факторингу № 16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.
Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Клієнт) 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу № 29/12-23.
Згідно п.2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Умови оплати, визначені п.4.1. вказаного договору, повністю виконані Фактором, що підтверджується відповідними платіжними документами: платіжна інструкція № 13 від 29 грудня 2023 року на суму 30 000,00 грн.; платіжна інструкція № 1 від 28 лютого 2024 року на суму 500 000,00 грн.; платіжна інструкція № 3 від 29 лютого 2024 року на суму 1 900 000,00 грн.; платіжна інструкція № 4 від 29 лютого 2024 року на суму 403 447,18 грн.; платіжна інструкція № 5 від 29 лютого 2024 року на суму 100 000,00 грн., а разом на суму 2 933 447,18 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору факторингу № 29/12-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами цього Договору.
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо Заборгованості Боржників за Первинними Договорами.
Відповідно до Додатку № 2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року.
Отже, суд висновує, що позивачем належними та допустимими доказами, а саме договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, платіжними інструкціями доведено перехід прав вимоги до боржниці ОСОБА_2 за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року від первісного кредитора АТ «Ідея Банк» до позивача ТОВ «Санфорд Капітал».
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Санфорд Капітал» крім тіла та відсотків по кредиту, просило стягнути 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми за період починаючи з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 05.09.2020 року і до 23.02.2022 року включно розмір яких з урахуванням зменшення позовних вимог становить: інфляційні втрати 9 383 грн. 33 коп. та три проценти річних 2 355 грн. 38 коп.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Положеннями ст. ст. 611, 625 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до положень ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з матеріалами справи, зокрема наданими позивачем доказів на підтвердження права вимоги до відповідачки, умови договорів факторингу укладених 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» № 16/11-23, 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» № 29/12-23 про відступлення права вимоги до відповідачки за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року не містять будь-яких обмежень чи застережень щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів та інфляційних.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 має грошове зобов'язання перед позивачем, а саме заборгованість за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року в сумі 53 696 грн. 60 коп.
З огляду на те, що відповідачка порушила грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Враховуючи зазначене, є підстави для стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми за період починаючи з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 05.09.2020 року і до 23.02.2022 року включно розмір яких з урахуванням зменшення позовних вимог становить: інфляційні втрати 9 383 грн. 33 коп. та три проценти річних 2 355 грн. 38 коп.
Щодо клопотання представниці відповідачки про застосування строку позовної давності судом встановлено таке.
Зазначений у позові Кредитний договір був укладений 04.04.2019 року строком на 17 місяців, тобто до 04.09.2020 року включно.
ТОВ «Санфорд Капітал» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за вищевказаним Договором 19.06.2025 року.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким пунктом 19 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 року.
Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 року.
Ураховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду у червні 2025 року ТОВ «Санфорд Капітал» не пропустив строк позовної давності у даному спорі.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Нормами статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, висновує, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» слід стягнути заявлену заборгованість за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року в сумі 65 435 грн. 31 коп., що складається з тіла кредиту 37 528 грн. 20 коп., відсотків у сумі 16 168 грн. 40 коп., інфляційних втрат 9 383 грн. 33 коп. та трьох процентів річних - 2 355 грн. 38 коп.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «Санфорд Капітал» задоволено повністю, то з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2 422 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого позивачем за подання позову.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. (Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Між ТОВ «Санфорд Капітал» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» (Об'єднання) був укладений договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року.
Згідно із п. 1.1 вказаного договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги і сплатити Винагороду.
Відповідно до п. 3.2. цього договору, сума гонорару за надання послуг, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об'єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що підписані сторонами Акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано: - зазначений у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу складає 7 200 грн. 00 коп.; - ордер серії АЕ № 1310920 від 19 серпня 2024 року, виданий керівником АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М.П. на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного з ТОВ «Санфорд Капітал»; - копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», відповідно до якого адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надавати йому на довгостроковій основі правничу допомогу у відповідності до завдання клієнта; - акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, підписаний керуючим партнером АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М. та директором ТОВ «Санфорд Капітал» Маринич Р., згідно якого: адвокатом надано послуги на суму 7 200 грн. 00 коп., з яких: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1 год. 1 200 грн. 00 коп.; складання та подання до суду позовної заяви 1 год. 6 000 грн. 00 коп.
Стороною позивача документально доведено понесення витрат на правничу допомогу та підтверджено розмір цих витрат.
Разом з тим, представницею відповідачки у відзиві на позов зазначені заперечення проти стягнення вказаних витрат на правову допомогу з відповідачки у зв'язку з їх недоведеністю.
Отже, проаналізувавши наданні сторонами докази та обґрунтування суд вважає, що заявлена позивачем сума в розмірі 7 200 грн. 00 коп. не є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом та обсягом виконаних робіт), а тому висновує про стягнення з відповідачки на користь позивача 4 200 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за Кредитним договором № R01.00212.005112146 від 04.04.2019 року в сумі 65 435 грн. 31 коп., 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 4 200 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 10 листопада 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» - код ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5й поверх, приміщення 68, 69.
Відповідачка: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: О.М. Палінчак