Ухвала від 17.11.2025 по справі 607/23920/25

УХВАЛА

Іменем України

17.11.2025 Справа №607/23920/25 Провадження №1-кс/607/6826/2025

м. Тернопіль

Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001876 від 15.11.2025 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заруддя Зборівського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого машиністом насосних установок 3 розряду відділу каналізаційних насосних станцій КП «Тернопільводоканал», раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

УСТАНОВИЛА:

17.11.2025 слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 звернулася до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001876 від 15.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші

органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. При цьому згідно із ч. 10 ст. 62 цього ж Закону поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Так, 15.11.2025 о 20 год. 00 хв. інспектор взводу № 1 роти № 4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_7 спільно з інспектором взводу № 2 роти № 4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_8 здійснювали чергування в складі екіпажу «Юпітер-201», у форменому одязі із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю.

Цього ж дня приблизно о 20 год. 45 хв. під час патрулювання на службовому автомобілі на вул. 15 Квітня в м. Тернополі ними був виявлений автомобіль марки та моделі «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який керував вказаним автомобілем з порушенням Правил дорожнього руху України, а саме без увімкненого світла фар в темну пору доби. Виявивши вказане порушення, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 подали водію автомобіля марки та моделі «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , звуковими та світловими сигналами та проблисковими маячками команду зупинитись, однак ОСОБА_4 на вказані вимоги не реагував та продовжував рух, повернувши на вул. Купчинського.

У подальшому, продовжуючи рух на вул. Купчинського в м. Тернополі та не реагуючи на численні вимоги працівників поліції зупинитись, ОСОБА_4 зупинив автомобіль марки та моделі «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким кермував, поблизу буд. 7 на вул. Купчинського в м. Тернополі та почав тікати в напрямку буд. 3 на вул. Купчинського в м. Тернополі. Працівники поліції припаркували свій службовий автомобіль позаду та почали наздоганяти ОСОБА_4 , подаючи йому голосові команди зупинитись. Поліцейські наздогнали ОСОБА_4 в дворі буд. 4 на бульварі Симона Петлюри в м. Тернополі та розпочали адміністративне затримання правопорушника. У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фізичного болю та тілесних ушкоджень під час виконання ними службових обов'язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 15.11.2025 приблизно о 20 год. 50 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_2 , під час адміністративного затримання, усвідомлюючи, що перед ним працівники поліції під час виконання своїх службових обов'язків, у форменному одязі та із спецзасобами, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови та ділянку лівої щоки ОСОБА_7 , а надалі, продовжуючи свої злочинні дії, що полягали у шарпанні за одяг працівника поліції, непідкоренні його вказівкам та намаганні втекти, ОСОБА_4 наніс ще декілька ударів кулаками обох рук в різні ділянки обличчя ОСОБА_7 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У подальшому до зазначених осіб підбігла ОСОБА_8 , яка намагалась припинити злочинні дії ОСОБА_4 , утримуючи його руку в одному положенні, щоб попередити нанесення ним нових ударів, та спільно з колегою перевели в положення лежачи на асфальтне покриття землі, після чого продовжили затримання. У цей момент ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння працівникам поліції болю та тілесних ушкоджень під час виконання ними своїх службових обов'язків, вивільнивши праву руку, умисно наніс один удар тильною поверхнею долоні в ділянку підборіддя справа ОСОБА_8 , а також, схопивши правою рукою за бронежилет, підтягнувши ближче, і надалі під час спроби останньої захиститись, вкусив за праву кисть в ділянку під великим пальцем, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин підборіддя та садна правої кисті, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У результаті злочинної діяльності ОСОБА_4 порушені суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість інспектора взводу № 1 роти № 4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_7 та інспектора взводу № 2 роти № 4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_8 під час виконання ними своїх службових обов'язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 12025211040001876 від 15.11.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

16.11.2025 о 20 год. 50 хв. ОСОБА_4 затриманий відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

16.11.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За таких підстав слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби на строк досудового розслідування із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з викладених у ньому підстав та просила клопотання задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості. Так, захисник вказав, що підозра, пред'явлена ОСОБА_4 , є необґрунтованою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній висновок експерта щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілим особам. При цьому сторона обвинувачення не довела наявність ризиків даного кримінального провадження. Так само стороною обвинувачення не доведена наявність умислу на вчинення даного кримінального правопорушення. Зазначив, що у випадку, якщо слідча суддя дійде до переконання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, доцільним є застосування запобіжного заходу у виді застави у розмірі 7 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або ж у виді особистого зобов'язання. Просив врахувати ті обставини, що підозрюваний є працевлаштованим, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та раніше не судимий. Також зазначив, що ОСОБА_4 працює позмінно, у тому числі у нічний період доби.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Пояснив, що дійсно працює позмінно у КП «Тернопільводоканал», у тому числі у нічний період доби, а тому у разі застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе працювати та матеріально забезпечувати життєві та побутові потреби своєї родини.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001876 від 15.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

16.11.2025 о 20 год. 50 хв. ОСОБА_4 затриманий відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

16.11.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 16.11.2025; консультаційний висновок спеціаліста № 10218 від 15.11.2025; копія посвідчення про наявність спеціального жетону № 0207791; консультаційний висновок спеціаліста № 10219 від 15.11.2025; протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 ; копія посвідчення про наявність спеціального жетону № 0162083; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 16.11.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 16.11.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16.11.2025; протокол огляду від 17.11.2025; витяги із наказів ДПП НПУ № 1001 о/с від 10.06.2024; № 1375 о/с від 25.08.2025; № 932 о/с від 09.06.2025; № 457 від 17.03.2025.

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідча суддя встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Ураховуючи, що слідча суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідча суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді, зокрема позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. Слідча суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому слідча суддя враховує ті обставини, що на вимогу працівників поліції зупинитись підозрюваний не відреагував, натомість вчиняв дії, спрямовані на втечу від останніх з метою уникнення відповідальності. Відтак підозрюваний може вчиняти аналогічні протиправні дії з метою ухилення від досудового розслідування та суду. За таких обставин слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення доведена наявність вказаного ризику.

Разом з тим слідча суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення не є доведеним прокурором належними та допустимими доказами, оскільки підозрюваний раніше не судимий, не притягувався до юридичної відповідальності та має постійне джерело доходу.

За таких підстав слідча суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідча суддя враховує таке.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідча суддя зазначає, що вказаний запобіжний захід є наближеним до запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому вказані запобіжні заходи згідно з КПК України передбачають обмеження особистої свободи громадян та є найтяжчими, а також застосовуються за вчинення кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Так, зокрема у рішенні від 02.08.2001 у справі «Манчіні проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі.

Однак з урахуванням встановлених обставин слідча суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, враховуючи той факт, що підозрюваний є працевлаштованим та графік його роботи є позмінним, слідча суддя доходить висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти ризику, наявному у цьому кримінальному провадженні, є запобіжний захід у виді застави.

При цьому слідча суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, що ОСОБА_4 є одруженим, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та отримує постійний дохід, раніше не судимий, та доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідча суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність у ОСОБА_4 постійного джерела доходу, слідча суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідча суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідча суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону, в тому обсязі, який також сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігатиме ризикам цього кримінального провадження.

Керуючись ст. 2, 8, 177, 178, 181, 183, 194, 309, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001876 від 15.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26198838; отримувач: ТУ ДСА України у Тернопільській області; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025211040001876 від 15.11.2025 за ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2025.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- у разі наявності здати на зберігання до УДМС України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Установити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків до 16.01.2026.

У іншій частині клопотання відмовити.

Роз'яснити, що підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Роз'яснити, що якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Звільнити підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1

Попередній документ
132072622
Наступний документ
132072624
Інформація про рішення:
№ рішення: 132072623
№ справи: 607/23920/25
Дата рішення: 17.11.2025
Дата публікації: 27.11.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; домашній арешт
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (17.11.2025)
Дата надходження: 17.11.2025
Предмет позову: -
Учасники справи:
головуючий суддя:
МАРЦИНОВСЬКА ІРИНА ВІКТОРІВНА
суддя-доповідач:
МАРЦИНОВСЬКА ІРИНА ВІКТОРІВНА