31.10.2025 Справа №607/15548/25 Провадження №2/607/4529/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Карпи М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у частці та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
28 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% (п'ятдесяти відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення ним повноліття (а.с. 1, 2).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 23 вересня 2004 року між ними був укладений шлюб, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2022 року (справа № 607/11969/22) - розірвано. У цьому шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2022 року (справа № 607/9580/22), стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 липня 2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Позивач звертає увагу суду, що старший син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досягнув повноліття, тож припинилося стягнення аліментів на його утримання У позові вказано, що на утриманні позивача перебуває молодша дитина, виникла об'єктивна необхідність у встановленні (продовженні) стягнення аліментів саме на забезпечення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зареєстрована та проживає разом із матір'ю.
Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що їй відомо, що відповідач фізично здоровий, на обліку у лікарів не перебуває, є працездатним, непрацездатних осіб не утримує, має у власності нерухоме майно - земельну ділянку.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
15 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Карпи М.М. -надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловлено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа № 607/15546/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 12 000 грн, про що остання не зазначає. Адвокат вказує, що рішенням суду від 14 вересня 2022 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку, яке ніким не скасоване та звернене до виконання. Тому, якщо позивач хоче змінити розмір аліментів слід керуватися статтею 192 СК України (а.с. 23, 24).
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 16).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити (а.с. 31).
Представник відповідача - адвокат Карпа М.М. - в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 31).
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
23 вересня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2022 року, справа № 607/11969/22 (а.с. 11).
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , актовий запис за № 1880, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області (а.с. 7); та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 751, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 8).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2022 року (справа № 607/9580/22) із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 липня 2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 10).
Згідно витягів з реєстру територіальної громади № 2025/009477323 від 14 липня 2025 року та № 2025/009895237 від 21 липня 2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 6).
Згідно інформації, сформованої за допомогої додатку «Реєстр нерухомості» № 17203514113 від 25 липня 2025 року, ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 0,1807, кадастровий номер: 6125289800:02:001:1225, яка розташована по АДРЕСА_2 (а.с. 13).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2025 року (справа № 607/15546/25), відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (а.с. 25).
Як вказано у довідці ФОП ОСОБА_7 від 10 жовтня 2025 року № 3, нарахований дохід ОСОБА_3 , який працював на посаді водія автотранспортних засобів, за період з 22 жовтня 2024 року по 29 серпня 2025 року становить 93 049,99 грн (а.с. 26).
Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_8 від 10 жовтня 2025 року № 3, нарахований дохід ОСОБА_3 , який працює на посаді водія автотранспортних засобів з 30 серпня 2025 року, за період з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року становить 8 550 грн (а.с. 27).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2.2. Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).
Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 1989 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сімейний кодекс України (далі - СК України) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (частина перша статті 1).
Як вказано у статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з вимогами частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України); способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша - третя статті 181 СК України).
Системне тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
2.3. Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов'язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною третьою статті 183 СК України передбачено, що якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Чинним законодавством передбачено порядок вирішення питання щодо стягнення аліментів на дитину, яка досягла 18 років та порядок вирішення питання про стягнення аліментів на меншу дитину після досягнення повноліття найстаршою дитиною, проте, позивачем всупереч цим нормам подано позовну заяву про стягнення грошових коштів на утримання дитини (аліментів) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї четвертої) частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд звертає увагу на прохальну частину позовної заяви та зазначає, що позивач повторно заявляє вимогу про стягнення аліментів на дитину, відтак може виникнути ситуація стягнення аліментів за двома рішеннями суду, оскільки питання щодо стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже вирішено, після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти на меншу дитину продовжують стягуватися державним виконавцем на підставі рішення суду, а зміна розміру вже призначених аліментів вирішується шляхом подання відповідних вимог про зміну розміру, зокрема про збільшення, а не про нове стягнення.
У статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року (справа № 6-143цс13) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Отже, суд звертає увагу, що позивач не зверталась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь якої вже стягуються аліменти з відповідача.
Необхідно зауважити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою законодавством гарантією для забезпечення інтересів дитини.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Таким чином, зважаючи на норми чинного законодавства, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Ураховуючи те, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини в частці від заробітку відмовлено у повному обсязі, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а згідно частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на рахунок держави.
Крім того, суд зазначає, що відмова суду у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% (п'ятдесяти відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, що стягуються за існуючим судовим рішенням з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини.
Керуючись статтями 2, 4, 12 - 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у частці - відмовити.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції віднести на рахунок держави.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
4. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
6. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 31 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець