н.п.2/599/834/2025
Справа № 599/1805/25
"26" листопада 2025 р.
Зборівський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого суду судді Іваницького О.Р.
при секретарі Сеньківській З.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Солвентіс» (далі Товариство) до ОСОБА_1 про стягнення 18241,84 грн.,-
Товариство звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 18241,84 грн. Позивач посилається на те, що 29 жовтня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2850867, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС товариства. Підписанням кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора РS2850867 відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами. Згідно договору кредитодавець зобов'язується на умовах договору надати позичальнику грошові кошти у сумі 12 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму кредиту та відсотки.
В подальшому було укладено ряд договорів факторингу згідно, якого Товариство відповідно до Реєстру боржників від 07 липня 2025 року набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 18241,84 грн., з яких:
-11 999,60 грн. сума заборгованості по кредиту;
-6242,24 грн. сума заборгованості за відсотками.
Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Також позивач просить стягнути судові витрати в сумі 2422,40 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позові міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи та письмовий відзив на позов від нього до суду не надходили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
У судовому засіданні встановлено, що 29 жовтня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2850867, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС товариства. Підписанням кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора РS2850867 відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами. Згідно договору кредитодавець зобов'язується на умовах договору надати позичальнику грошові кошти у сумі 12 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму кредиту та відсотки.
В подальшому було укладено ряд договорів факторингу згідно, якого Товариство відповідно до Реєстру боржників від 07 липня 2025 року набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 18241,84 грн., з яких:
-11 999,60 грн. сума заборгованості по кредиту;
-6242,24 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідачка не надала, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог. Таким чином, з відповідача необхідно стягнути заборгованість в розмірі 18241,84 грн., з яких:
-10 000 грн. сума заборгованості по кредиту;
-25 570 грн. сума заборгованості за відсотками.
Суд вирішує питання розподілу судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України. Вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2422 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн. суд вважає законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому такі вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81,259,263-265,280 ЦПК України, ст..ст.549, 550, 625,626, 628, 1050,1054 ЦК України,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Симона Петлюриа, 21/1 м.Бровари, Київська область,07406, ІВАN НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк» МФО 300346 заборгованість за Кредитним договором №2850867 від 29 жовтня 2019 року в сумі 18241,84 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн.40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Тернопільської області через Зборівський районний суд протягом 30 днів.
Суддя Зборівського
районного суду Іваницький О.Р.