Справа № 944/1668/25
Провадження №2-а/944/63/25
25.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Колтуна Ю.М.,
з участі секретаря судового засідання Корабель С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Львівській області, Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області у якій просить визнати дії старшого сержанта поліції Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області Палюха І.С. протиправними та скасувати постанову.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.03.2025 о 23:50 год по вулиці 50-річчя УПА у сторону вулиці Шептицького, що у м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області поліцейський Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб марки «TOYOTA AVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та, посилаючись на несправність освітлення заднього номерного знаку, виніс постанову №ЕНА№4346552 від 25.03.2025.
Позивач вказав, що проінформував працівника поліції та показав йому, що освітлення заднього номерного знаку працює повністю, але одна із лампочок світила менш яскраво, але номерний знак було чітко видно з відстані 20-ти метрів, однак поліцейським проігноровано зауваження ОСОБА_1 .
Вважає що постанова є необґрунтованою, оскільки в його діях відсутні ознаки дій передбачених ч.1 ст. 121-3 КУпАП, з огляду на що постанова підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 24.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 17.10.2025 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.
Відповідачі, належним чином повідомлені про час, місце та дату судового засідання, своїх представників в судове засідання не направили, причини неявки не повідомили та відзив на позов не подали.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, заперечення відповідача, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна/умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 25.03.2025 поліцейським ВРПП Яворівського району РВП ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Палюхом І.С. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4346552 від 03.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 1190,0грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 25.03.2025 по вулиці 50-річчя УПА, що у м. Новояворівськ, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки «TOYOTA AVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби, в якого задній номерний знак не освітлювався та не був читабельним на вістані 20 метрів; чим порушив п. 2.9 «в» ПДР.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до винесеної постанови серії ЕНА №4346552 від 03.02.2024, в графі до постанови додаються не зазначено про долучення до постанови копії відеозапису або інших доказів.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 2.9 в) ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідальність, передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП, настає за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Статтею 251 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У матеріалах справи відсутні докази керування 25.03.2025 ОСОБА_1 транспортним засобом марки «TOYOTA AVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці 50-річчя УПА, що у м. Новояворівськ. Також, відсутність в оскаржуваній постанові особистого підпису ОСОБА_3 викликають певні сумніви.
Як зазначено повідомленні Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області № 160789 від 19.05.2025 адресованому позивачу ОСОБА_1 , відеозапис події, яка мала місце 25.03.2025 під час винесення адміністративної постанови серії ЕНА №4546552, вістній, з огляду на те, що минули строки зберігання відеозаписів з нагрудних камер поліцейського передбачені п.п.1 п.3 розділу 8 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.
Також, суду не додано доказів про роз'яснення відповідачем позивачеві його прав та обов'язків, передбачених ч. 1 ст.268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п. 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженоїнаказом №1376 від 06.11.2015 МВС України, що є суттєвим порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою, яка може бути зацікавленою, а підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами та доказами матеріали справи не містять. На думку суду ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.
Аналогічна правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №743/1128/17 та від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідач не надав суду доказів і навіть змістовних пояснень на спростування доводів позивача щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови. Зокрема, суду не надані матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови та відповідач не вжив жодних заходів щодо спростування доводів позивача та не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. При цьому, слід зауважити, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження N К/9901/32368/18).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.121-3 КУпАП, не підтверджується належними та достатніми доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити частково та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4346552 у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.121-3 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Документально підтверджені витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн підлягають розподілу за правилами ч. 1ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст.2,5,9,77,122,139,242,243,244,245,246,286 КАС України, ст.ст.288,289,293ч.3 п.2КУпАП, суд,
позов ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Львівській області, Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського Яворівського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області Палюха Ігоря Степановича серії ЕНА №4346552 від 25.03.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 1190,0 грн по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень -Головного управління Національної поліції у Львівській області (Код ЄДРПОУ: 40108833, адреса: площа Генерала Григоренка. 3. Львів. Львівська обл., 79000) на рахунок ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Юрій КОЛТУН