Справа№938/1835/25
Провадження № 3/938/1276/25
25 листопада 2025 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинський А.Б., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, згідно даних протоколу тимчасово не працює, до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1, ч.2 ст.185-10 КупАП України,
ОСОБА_1 , 28.09.2025 о 17 год 45 хв, в складі групи осіб, а саме спільно з іншою особою, щодо якої складено окремий протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП, вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку прикордонного знаку 434, та був виявлений прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" в межах контрольованого прикордонного району на відстані 16км від лінії державного кордону на території Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », чим порушив вимоги ст.ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЗхРУ №347417 від 28.09.2025, вбачається, що ОСОБА_1 , 28.09.2025 о 12 год 45 хв, на відстані 16 км до лінії державного кордону на напрямку 434 прикордонного знаку, на території Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області в межах контрольованого прикордонного району, під час затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України, вчинив злісну непокору вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а саме вдався до втечі разом з ОСОБА_2 від прикордонного наряду, чим порушив вимоги ст. 34 ЗУ "Про державний кордон України" та п.п.12 ст.20 Закону України «Про державну прикордонну службу України».
З матеріалів справи вбачається, що матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204-1, ч.2 ст.185-10 КУпАП надійшли до суду 29.10.2025, та відповідно до положень ч.2 ст.277 КУпАП, були призначені до розгляду цього ж дня.
Оскільки особа, яка притягається до відповідальності в судове засідання не з'явилась, з метою належного повідомлення її про дату, час та місце розгляду справи, забезпечення можливості реалізації нею свого права на захист, розгляд справи було відкладено на 25.11.2025.
Постановою суду від 25.11.2025 матеріали адміністративних справ об'єднано в одне провадження.
В судове засідання, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення йому судової повістки за місцем проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 . Однак, згідно повідомлення та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2025 №325, ОСОБА_1 з 07.11.2025 числиться таким, що самовільно залишив територію військової частини, у зв'язку із чим судову повістку про виклик до суду йому вручити не виявилося можливим.
При цьому, додатково судова повістка про виклик направлялась особі шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , що зазначений ОСОБА_1 в заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, які ним отримано 03.11.2025.
Оскільки судом вжито належних заходів щодо сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, правом на подачу суду своїх пояснень, доказів не скористався, а тому, враховуючи, що його участь у розгляді даної категорії справ відповідно до ст.268 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, слід прийти до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так відповідно до диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Диспозицією ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України, та бажає вчинити такі протиправні дії.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Згідно ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Згідно із ч.1 ст.23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року №1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Верховинський район Івано-Франківської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, незважаючи на відмову від дачі пояснень, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами у справі.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №347412 від 28.09.2025, згідно з яким 28.09.2025 о 17 год 45 хв прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 434 прикордонного знаку на відстані 16 км від лінії державного кордону на території Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах контрольованого прикордонного району, був виявлений гр. України ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 за спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст.9, 12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991.
Протокол складений уповноваженою на те особою із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, без зауважень.
Копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №347413 від 28.09.2025, згідно з яким 28.09.2025 о 17 год 45 хв прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 434 прикордонного знаку на відстані 16 км від лінії державного кордону на території Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах контрольованого прикордонного району, був виявлений гр. України ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст.9, 12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991.
В протоколі, ОСОБА_2 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що мав намір перетнути державний кордон спільно з ОСОБА_1 , з метою працевлаштуватися. Претензій до ДПСУ не має.
Відеозаписом розміщеним на лазерному диску, долученому до матеріалів справи, на якому ОСОБА_2 зазначає про те, що він спільно з ОСОБА_1 намагалися незаконно перетнути державний кордон України до Румунії. Рухалися лісовим масивом та горами, йшли протягом одного дня.
Світлокопією паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Викопіюванням з телефонну, на якому зображенно карту, на якій зафіксовано маршрут руху від точки Топільче до Державного кордону України.
Зазначені докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
За таких обставин, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а саме, у спробі незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у групі осіб, доведена.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.204-1 КУпАП, що на думку суду, буде відповідати завданням КУпАП та достатнє для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових адміністративних правопорушень.
З приводу додаткового покарання у виді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, слід зазначити, що до матеріалів справи не долучено доказів, які б вказували на те, що у ОСОБА_1 такі було вилучено.
Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з правопорушника судовий збір.
Щодо, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Таким чином, розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальніість за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Згідно ч.2 ст. 185-10 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.34 ЗУ "Про Державнй кордон України", державні органи, громадські об'єднання, посадові особи, а також громадяни зобов'язані додержувати режиму державного кордону України, виконувати вимоги прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п.12 ст.20 ЗУ "Про Державну прикордонну службу" органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, серед іншого: вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185-10 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення, до суду надано:
- копію протоколу про адміністративне правопорушення серія ЗхРУ №347416 від 28.09.2025, згідно з яким ОСОБА_2 , 28.09.2025 о 12 год 45 хв, на відстані 16 км до лінії державного кордону на напрямку 434 прикордонного знаку, на території Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області в межах контрольованого прикордонного району, під час затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України, вчинив злісну непокору вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а саме вдався до втечі разом з ОСОБА_1 від прикордонного наряду, чим порушив вимоги ст. 34 ЗУ "Про державний кордон України" та п.п.12 ст.20 Закону України «Про державну прикордонну службу України».
В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 відмовився від дачі пояснень згідно ст.63 Конституції України.
Світлокопією паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак, вказані докази не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_1 , в складі групи осіб, злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівнику прикордонної служби при виконанні ним своїх службових обов'язків.
Так, із досліджених протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 в групі осіб, а саме спільно з ОСОБА_2 вчинив злісну непокору законному розпорядженню прикордонного наряду, а саме вчинив спробу втечі від прикордонного наряду, був переслідуваний та затриманий працівниками Державної прикордонної служби України.
Однак, жодних доказів на підтвердження наведених у протоколах обставин до матеріалів справи не долучено, в тому числі протоколу або інших доказів про переслідування та затримання ОСОБА_1 та іншої особи ОСОБА_2 при спробі втечі. Сам протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, який складений уповноваженим органом щодо вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП та який є підставою для подальшого провадження у справі. Обставини, викладені в протоколі, підлягають перевірці та оцінці за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Таким чином, посадовою особою, яка складала відповідні матеріали та збирала докази по справі, не надані відомості про наявність умислу особи, без фіксації та належного процесуального оформлення фактів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівнику Державної прикордонної служби при виконанні ним своїх службових обов'язків.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що матеріали справи не містять об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 , в складі групи осіб, була вчинена злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівнику Державної прикордонної служби при виконанні ним своїх службових обов'язків.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили, що ОСОБА_1 , в складі групи осіб, вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівнику Державної прикордонної служби при виконанні ним своїх службових обов'язків.
Керуючись ст.ст.9,24,27,36,40-1,185-10,204-1,245,247,251,252,280,283,284 КУпАП, суддя,
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Провадження в справі за ч.2 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів ГУК в Ів.-Фр.об./ТГ Верховина/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA988999980313000106000009056, код класифікації доходів бюджету 21081100, для зарахування надходжень: «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Верховина/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA398999980313101206000009622, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, пункт 5.
Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ