Справа № 210/6114/25
Провадження № 3/210/1811/25
іменем України
24 листопада 2025 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Скотар Р.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не відоме, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.4 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 10 вересня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який полягав в порушенні вимог п.31.3(б) ПДР України, які кваліфіковані за частиною 4 ст.121 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №438281 від 30.08.2025 року, 30.08.2025 року о 03.20 год. в м. Кривий Ріг, просп. Металургів 36Б, Металургійний р-н, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Renault Master днз НОМЕР_1 , що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Постанова ЕНА 5500952 за ч.3 ст.121 КУпАП від 17.08.2025. Нагрудний відео реєстратор 477302. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.3 (б) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.121 КУпАП.
До початку судового засідання від захисника ОСОБА_1 - адвоката Губар А.Л. 24.11.2025 до суду надійшли письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в обґрунтування яких зазначив, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про керування транспортним засобом ОСОБА_1 у вказаний в протоколі час і дату.
Захисник зауважив, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з законним володільцем автомобіля RENAULT MASTER д.н. НОМЕР_1 , працює на посаді водія. Посадові обов'язки водія службового автомобіля не передбачають забезпечення ним проведення технічного контролю автомобіля відповідно до законодавства. Питання щодо проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу, відповідно до законодавства вирішує його власник або уповноважена особа. ОСОБА_1 на виконання цього обов'язку власник не уповноважував. оскільки це не стосується трудових обов'язків водія.
Захисник зазначив, що ОСОБА_1 не може вважатися такою особою, яка була обізнана з фактом невиконання власником обов'язків щодо проведення обов'язкового технічного контролю автомобіля, відтак, склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 121 КУАП в діях ОСОБА_1 відсутній, а відтак просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Суд, проаналізувавши наявні докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.
Пунктом 31.3.б ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Частиною 4 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Master днз НОМЕР_1 , що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Порушення вчинено повторно протягом року.
За приписами ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, обов'язок надання доказів того, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, за законом покладається на службову особу, що склала протокол про адміністративне правопорушення.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю.
Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП може бути притягнена особа, яка є водієм і керує транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю.
Також, судом, під час дослідження матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №438281 від 30.08.2025 рокувстановлено, що адміністративне правопорушення було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 477302, однак жодного відеозапису до матеріалів справи не долучено.
Враховуючи вищенаведене, матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом Renault Master днз НОМЕР_1 30.08.2025 о 03.20 год..
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 ..
Суб'єктом відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП є лише водій транспортного засобу, тобто особа, яка ним керує.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів керування транспортним засобом 30.08.2025 року о 03.20 год. ОСОБА_1 транспортним засобом, суд приходить до висновку, що його не можна вважати суб'єктом відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП.
За таких обставин, доводи захисника в даній частині є обґрунтованими.
Стосовно доводів захисника, що посадові обов'язки ОСОБА_1 не передбачають забезпечення ним проведення технічного контролю автомобіля відповідно до законодавства, такі заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно п. 11 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137 (далі - Порядок №137), для проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу замовник подає виконавцю особисто або через уповноважену особу: паспорт або інший документ, що посвідчує особу (у разі подання документів уповноваженою особою така особа, крім документа, що зазначений в цьому абзаці, пред'являє виконавцю документ, що підтверджує її повноваження); реєстраційний документ на транспортний засіб.
За змістом п.п. 3 п. 2 Порядку №137, замовник - власник транспортного засобу або уповноважена ним особа.
З договору оренди транспортного засобу від 20.02.2025 року, наданого захисником, вбачається, що автомобіль Renault Master передається орендодавцем ФОП ОСОБА_2 орендареві ТОВ «Криворізький хлібозавод №1» в користування до 20 січня 2028 року.
З Наказу (Розпорядження) №64 про прийняття на роботу від 04.11.202 року вбачається, що ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ «Криворізький хлібозавод №1» до транспортного відділу водієм автотранспортних засобів.
Згідно з Наказом, до посадових обов'язків ОСОБА_1 не входить проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу.
Таким чином, питання щодо проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу вирішує його власник, або уповноважена особа. Разом з тим, ОСОБА_1 на виконання вказаного обов'язку власником транспортного засобу не уповноважений.
За таких обставин, ОСОБА_1 не може бути суб'єктом відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
За приписами п. 2.1. розд. І Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);
в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти»;
г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт», “Про дорожній рух» та “Про перевезення небезпечних вантажів» (далі - спеціальні правила);
ґ) чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка»;
д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Таким чином, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу не відноситься до обов'язкових документів, які повинні бути в наявності у водія транспортного засобу.
Відповідно до пп. б) п.31.3. ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено Постановою КМ України від 30 січня 2012 р. № 137.
Відповідно до вищевказаної Постанови та ч.2 ст.35 Закону України «Про Дорожній рух» обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Проте, із матеріалів справи неможливо встановити повну модифікацію транспортного засобу Renault Master днз НОМЕР_1 , рік випуску автомобіля, та чи віднесено цей транспортний засіб до автомобілів, які підлягають обов'язковому технічному контролю.
Крім того, судом, під час дослідження матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №438281 від 30.08.2025 року встановлено, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року (постанова ЕНА 5500952 за ч.3 ст.121 КУпАП від 17.08.2025), однак завіреної належним чином копії постанови серії ЕНА 5500952 від 17.08.2025 до матеріалів справи не долучено.
Враховуючи вищенаведене, матеріали справи не містять доказів повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.121 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського від 30.08.2025, який не може вважатися об'єктивним доказом у справі, оскільки поліцейський є представником суб'єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, з огляду на наступне.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, тому, протокол не відповідає вимозі його достовірності.
Суд приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 .
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Враховуючи вищевикладене, склад адміністративного правопорушення за ч.4 ст. 121 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.4 ст. 121 КУпАП.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст.121 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: Р. Є. Скотар