Справа № 237/3699/24
2-в/171/4/25
25 листопада 2025 року м. Апостолове Дніпропетровської області
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Мигалевича В.В.,
за участю:
секретаря Жандарук В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні питання щодо відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі Мар'їнського районного суду Донецької області, за результатами розгляду якої ухвалено рішення від 25.09.2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав,-
До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали апеляційного провадження по цивільній справі № 237/3699/24, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04.09.2025 року матеріали цивільної справи №237/3699/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав з апеляційною скаргою повернути за встановленою підсудністю до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Учасники справи у судове засідання не прибули. Повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання. Причин неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань суду не надавали.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає таке:
Згідно зіст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення, або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідност. 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;
6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;
7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
25.09.2024 року Мар'їнським районним судом Донецької області було ухвалене рішення, відповідно до якого: позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 13.06.2001 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області 08.01.2010 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований 03 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис у книзі реєстрації шлюбів № 456, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 .
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області 08.01.2010 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 видане 04 лютого 2019 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_7 .
Встановлено той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 13.06.2001 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 видане 04 лютого 2019 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_7 .
При вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження в частині ухвалення 25.09.2024 року Мар'їнським районним судом Донецької області рішення про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, судом відповідно до вимог ст.494 ЦПК України були досліджені матеріали з втраченого судового провадження, а саме: копію рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 25.09.2024 року у цивільній справі № 237/3699/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, виготовлену з автоматизованої системи документообігу суду (з КП «Д-3» Мар'їнського районного суду Донецької області). Інших судових документів, засвідчених належним чином, які містилися в матеріалах втраченого судового провадження, учасники справи суду не надали.
Зважаючи на те, що наявні в справі про відновлення втраченого провадження в частині ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав дані є достатніми для відновлення втраченого провадження, суд, перевіривши зібрані матеріали, доходить висновку про наявність підстав для часткового відновлення втраченого провадження в частині ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст 12,60,258,259,488,489,493,494,354 ЦПК України
Частково відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 237/3699/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, закінченій ухваленням рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 25.09.2024 року.
Вважати установленим зміст відновленого рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 25.09.2024 року по цивільній справі № 237/3699/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав в наступній редакції:
«Номер справи № 237/3699/24
Номер провадження 2/237/840/24
Державний герб України
(заочне)
25.09.24 м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Ліпчанський С.М.,
при секретарі Бахтіяровій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки і піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 жовтня 2009 року, між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано 03 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, зроблено відповідний актовий запис у книзі реєстрації шлюбів за № 456 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 . Після реєстрації шлюбу, дружина взяла прізвище позивача. У шлюбі народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 04 лютого 2019 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 . Із середини літа, а саме із початку липня 2023 року подружжя почало сваритись із різних дрібничок. Через постійні сварки позивач разом із сином почали проживати у будинку батьків де він народився, а відповідачка залишилась проживати сама. Подружнє життя не склалось, вони не зійшлися характерами та мали різні погляди на життя. Шлюб фактично розпався, сторони припинили подружні відносини, шлюб існує тільки формально. Позивач вважає, що за таких умов шлюб необхідно розірвати.
Крім того, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та встановити факт утримання ним дитини. Позивач має можливість забезпечити належні умови проживання для сина, як батько усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування дитини, створення для сина належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, розумового розвитку. Переконаний, що ОСОБА_4 повинний проживати разом із ним. Позивач спроможний забезпечити останнього всім необхідним. На даний час ОСОБА_4 проживає разом із батьком. За період окремого проживання, відповідачка зовсім не цікавиться дитиною, не бере участі у її вихованні, в тому числі, не піклується про духовний, моральний та фізичний стан. Фактично ОСОБА_4 перебуває на повному майновому утриманні батька, останній приділяє належну увагу дитині, турбується про духовний та фізичний стан сина. Крім того, позивач допомагає і відповідачці матеріально. Однак остання невдоволено розміром її фінансового утримання з боку позивача. На думку останнього через те, що маючи в руках як засіб маніпуляції, управління їх дитиною, відповідачка почала шантажує його тим, що в разі невиконання її забаганок, стосовно фінансового забезпечення, вона забере сина та поїде до іншої країни, скориставшись воєнним станом.
Беручи до уваги її постійні погрози, позивач має реальні побоювання, що в нинішній ситуації яка склалася в нашій країні відповідачка дійсно зможе реалізувати свій план без його згоди.
Відповідачка не може дати дитині ні належного виховання, ні матеріального забезпечення, так як ніде не працює та не має власного заробітку
Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в підготовче засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд такі задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 будучи належним чином, своєчасно повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в підготовче засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Представник органу опіки і піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області в судове засідання також не з'явився.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як вбачається зі ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Стаття 105 ч. 1 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.
Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документ, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розлад в сім'ї носить стійкий характер, сім'я розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та інтересам дитини, що має істотне значення, а відтак, позовні вимоги по розірвання шлюбу слід задовольнити.
Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до положень ч. 4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено з матеріалів справи, дитина проживає з батьком, позивачем по справі.
Принципом 6 «Декларації прав дитини» від 20 листопада 1959 року визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Судом встановлено, що позивач має постійне місце проживання, доглядає за сином, утримує дитину матеріально, не курить, спиртні напої не вживає, аморальний спосіб життя не веде.
У будинку позивача є належні умови проживання, будинок складається із трьох великих кімнат, дитина має свою окрему кімнату, будинок також обладнаний усіма належними комунікаціями та зручностями, які дозволяють ОСОБА_4 комфортно проживати разом з батьком. Дитина проявляє більшу прихильність до батька.
Відповідно до ст.ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» це має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення від виконання батьківських обов'язків - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.
Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя, зобов'язані поважати дітей. Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 4 статті 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.
У відповідності до пункту 2 частини 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності з ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. No789-ХІІ) та ч.ч.7 та 8 ст. 7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин має здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов'язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз'єднання, проте не є абсолютним. Возз'єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов'язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, § 94, Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 p., I Manic, § 102).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 р. (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, що у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Аналізуючи вищенаведені обставини та враховуючи вимоги норм сімейного законодавства, належні умови проживання за місцем проживання батька, що сприяють розвитку і належному вихованню дитини, суд вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .
Щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітнього сина, суд зазначає наступне.
Верховним Судом України звернуто увагу на те, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Перелік юридичних фактів, підвідомчих встановленню в судовому порядку, наводиться в ст. 315 ЦПК України не є вичерпним.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Даний факт, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав та можливість безперешкодної реалізації особистих прав позивача.
Встановлення місця проживання дитини разом із батьком, та встановлення факту перебування його на особистому утриманні позивача, необхідно з метою захисту прав та інтересів позивача та дитини та прав як батька, у тому числі, переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері тощо.
Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.
Таким чином з матеріалів справи встановлено, що дитина перебуває на самостійному вихованні та повному майновому утриманні свого батька, позивача по справі ОСОБА_1 , у зв'язку з чим вимога позивача підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, ст. ст.110, 112, 160, 161 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 13.06.2001 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області 08.01.2010 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований 03 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис у книзі реєстрації шлюбів № 456, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 .
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області 08.01.2010 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 видане 04 лютого 2019 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_7 .
Встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 13.06.2001 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 видане 04 лютого 2019 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_7 .
Допустити негайне виконання рішення для запобігання загрози життю та здоров'ю учасників процесу у період дії воєнного стану.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С.М. Ліпчанський»
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: В.В. Мигалевич