Справа № 365/398/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16037/2025
25 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 липня 2025 року у складі судді Кучерявої Л.М.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 14.08.2024-100001616 від 14 серпня 2024 року у розмірі 37 180 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 14 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 14.08.2024-100001616.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 15 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14 серпня 2024 року , строком на 98 днів. ТОВ «Споживичий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19 листопада 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 37 180 грн, яка складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 14 600 грн; по процентам в розмірі 12 830 грн; додаткова комісія 2 250 грн; по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 7 500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Разом з тим, відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 4 300 грн від 24 серпня 2024 року та 2 500 грн від 09 вересня 2024 року.
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 28 липня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» відмовлено.
В апеляційній скарзі Ларіонов К.О. в інтересах ТОВ «Споживчий центр» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, щооскаржуване рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, суд неналежним чином дослідив докази порушуючи норми матеріального та процесуального права.
Посилається на те, щовидача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанція №480778125, від 14 серпня 2024 року, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Звертає увагу, що електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.
Вказує, що відповідач особисто зазначив номер банківського рахунку НОМЕР_1, на який було перераховано кредитні кошти, що було встановлено судом першої інстанції, крім того, сторона відповідача не заперечувала та не надавала жодних доказів щодо належності такого рахунку відповідачу.
Зазначено, що TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 14.08.2024-100001616 від 14 серпня 2024 року в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Скаржник вважає безпідставною позицію суду першої інстанції про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу.
Окрім цього, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 4 300 грн. від 24 серпня 2024 року та 2 500 грн від 09 вересня 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Костенко О.М. в інтересах ОСОБА_1 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 липня 2025 року - без змін. Вирішити питання судових витрат.
Зазначає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують законність ухваленого судом рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договром, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та існування заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим, позбавлений можливості належним чином перевірити видачу позивачем відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення останнім грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 14.08.2024-100001616, шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід'ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е 629 (а.с. 20-26).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 15 000 грн строком на 98 днів. Датою повернення (виплати) кредиту вказано 19 листопада 2024 року (п. 2-4 Заявки кредитного договору, п. 2-4 Акцепту).
У заявці, Пропозиції та Акцепті сторони узгодили:
- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів - НОМЕР_1.
- фінансовий номер телефону відповідача - НОМЕР_2, на який відправлено CMC для укладення Договору;
- дату надання (видачі) кредиту - 14 серпня 2024 року (п. 1 Заявки, п. 1 Акцепту);
- суму кредиту - 15 000 грн;
- строк кредитування - 98 днів, з дати його надання;
- дату повернення - 19 листопада 2024 року;
- процентну ставку - фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,49 % (денна процентна ставка) = (21900/15000)/98 х 100%).
- комісію за обслуговування - 750 грн у кожному з 3 чергових періодів.
- Графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту.
Згідно п. 3.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1.
Днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці у випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу (п. 4.3. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Пунктами 7.6., 9.1. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитодавець має право нарахувати неустойку, розмір якої встановлено у заявці. У разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки сума зобов'язань по погашенню кредиту, процентів, комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці.
Згідно із п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Відповідач своїм електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором E519) підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, що підтвердило укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 15 000 грн, тому вважається, що повністю акцептовано умови договору.
Отже, зі змісту договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовим ідентифікатором E629, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за Договором не надано.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до приписів частини 1статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із положеннями частини 1статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Судом вірно встановлено, що кредитний договір укладено між кредитором та позичальником в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому відповідач на веб-сайті кредитора через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.
Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитора здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: номера паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, фінансового номера телефону, адреси електронної пошти, місця проживання, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти.
Доказів, що вказаний у договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, сторонами не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідач не міг би отримати кредитні кошти.
Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання кредитного договору, у матеріалах справи відсутні.
Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору між кредитором та відповідачем та отримання останнім кредитних коштів в день укладення договору.
Таким чином, як встановлено матеріалами справи, банк виконав свої зобов'язання за договором укладеним між сторонами, видавши відповідачу кредитні кошти у сумі 15 000 грн.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у відповідачу (позичальнику) підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" за вих. № 114-1205 від 12 травня 2025 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи iPay.
Відповідач, в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого за ним рахується заборгованість.
Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 14.08.2024-100001616 від 14 серпня 2024 року заборгованість позичальника складає 137 180 грн, з яких 14 600 грн - основний борг, 12 830 грн - проценти, 2 250 грн комісія, 7 500 грн - неустойка. У довідці також вказано, що проценти по кредиту нараховані за період з 14 серпня 2024 року по 19 листопада 2024 року.
Матеріали справи не містять жодних доказів виконання умов кредитного договору в частині сплати основного боргу та відсотків, а тому заявлений до стягнення розмір за частині основного боргу та відсотків підлягає задоволенню.
Щодо стягнення комісії в розмірі 2 250 грн, то колегія суддів звертає увагу, що пунктом 8 договору, заявки від 14 серпня 2024 року, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, сторонами погоджена комісія, пов'язана з наданням кредиту - 750 грн у кожному з 3 чергових періодів, яка відповідає умовам договору і визначення її у договорі не суперечить Закону, зокрема статті 1 та 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Тобто, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 15 000 грн, по процентам в розмірі 12 830 грн та комісії в розмірі 2 250 грн, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором по неустойці в розмірі 7 500 грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Відповідно до п. 13 Заявки кредитного договору 14.08.2024-100001616 від 14 серпня 2024 року сторони погодили неустойку: 150 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, 15 березня 2022 року прийнятий Закон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану", який набув чинності 17 березня 2022 року. Вказаним законом доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
У наданій позивачем довідці розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» не зазначено за який саме період здійснено нарахування заборгованості по неустойці. При цьому, колегія суддів враховує те, що кредитний договір між сторонами був укладений 14 серпня 2024 року, а з позовом товариство звернулося до суду 19 травня 2025 року.
Таким чином, суд враховуючи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по неустойці в розмірі 7500 грн необхідно відмовити.
Встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апелянта та стягнення заборгованості за кредитним договором у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, відтак не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні із позовом до суду ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп, за подання апеляційної скарги - 3 633 грн 60 коп.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий пов'язаний з розглядом справи за подання позовної заяви в розмірі 1 933 грн 55 коп та за розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 2 900 грн 33 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 липня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 680 грн, з яких: 14 600 грн заборгованість по тілу кредиту, 12 830 грн заборгованість по процентам, 2 250 грн додаткова комісія, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 933 грн 55 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 2 900 грн 33 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: