Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/11939/2025
м. Київ Справа № 753/5596/25
25 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мустафаєва Юсуф Нурі огли на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцева Л.В. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з врахуванням штрафних санкцій в розмірі 146 841,47 грн., витрат по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн., витрат за отримання відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, проте своєчасно не сплачував за спожиті послуги, у зв'язку із чим утворилася заборгованість.
Зазначає, що на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води.
Посилалося на те, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань утворилася заборгованість з оплати послуг, що є підставою для її стягнення у судовому порядку.
Зазначає, що у відповідача станом на 01.12.2024 року виникла заборгованість за спожиті за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 68 317,61 грн., заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 041,79 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45 574,20 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачаня гарячої води у розмірі 7 327,03 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії в розмірі 1 237,90 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 641,85 грн., витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43,00 грн.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 126 247,20 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 01.12.2024 року становить 146 841,47 грн. (сто сорок шість тисяч вісімсот сорок одна гривня 47 копійок) витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 19 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мустафаєв Юсуф Нурі огли подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким закрити провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»заборгованості за спожиті послуги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, внаслідок чого були порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 .
Зазначає, що відповідач набув право власності на квартиру 28 грудня 2016 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 77347198 від 28.12.2016 року.
Актом про підтвердження фактичного проживання (не проживання) осіб за вих. № 211/05 від 02.05.2025 року, управитель багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейн Сіті Сервіс» підтвердив факт неможливості використання відповідачем належної йому квартири АДРЕСА_2 , оскільки в ній відсутній будь-який ремонт.
Після винесення рішення судом першої інстанції сторонами досягнуто взаємного врегулювання спірної заборгованості відповідача за послуги постачання гарячої води, а, отже, в цій частині між ними відсутній предмет спору.
В свою чергу, 05 травня 2025 року ідповідачем демонтовано та передано на повірку лічильник тепла зав. № 53781174, станом на дату подання апеляційної скарги лічильник обліку теплової енергії зав. № 53781174 ще не пройшов повірку.
Оскільки на даний час відповідач перебуває за межами України, йому не було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції.
Згідно актів зняття та приймання на абонентський облік засобів обліку води № С380577 від 09.04.2025 року та від 25.04.2025 року, відповідачем передано на повірку лічильник обліку гарячої води заводський № 5987588.
Після повірки лічильника обліку гарячої води № С380577, 06.05.2025 року відповідачем подано заяву до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за вих № 1/14/Ф-1088 про здійснення перерахунку вартості послуг постачання ТЕ/ПГВ.
Сторонами досягнуто взаємного врегулювання спірної заборгованості відповідача за послуги постачання гарячої води, а, отже, в цій частині між ними відсутній предмет спору.
В свою чергу, 05 травня 2025 року відповідачем демонтовано та передано на повірку лічильник тепла зав. № 53781174, що підтверджується Договором, укладеним з ФОП ОСОБА_2 від 05.05.2025 року.
15 липня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу в якому представник просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПАТ «Київенерго» на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018 року передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01.08.2018 до дати укладання цього договору та коригувань платежів - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Надання послуг відповідачу здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 та опублікований 31.07.2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 (4511).
З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
В газеті «Хрещатик» позивачем опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 .
Окрім того, від ОСОБА_1 до ТОВ «Київтеплоенерго» не надходило жодних офіційних заяв щодо не проживання за адресою: АДРЕСА_4 , протягом понад 30 днів. З відповідними правомірними доказами щод неотримання полсуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води за вказаною адресою влансник квартири до позивача не звертався.
ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення та постачання гарчої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та з претензією в передбаченому законодавством порядку на адресу позивача про їх неотримання, також, не звертався, а тому відповідач зобов'язаний оплатити спожиті послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Задовольняючи позовні вимони суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень цивільного законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.
Тобто, зазначені положення законодавства встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил , що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 09.11.2017).
Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» згідно визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, від 11 листопада 2015 у справи № 6-1192цс15 та Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 904/6293/17.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 - адвоката Мустафаєва Юсуф Нурі огли.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мустафаєв Юсуф Нурі огли - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: