25 листопада 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/2564/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Левенця Б. Б.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва
від 05 червня 2024 року
у цивільній справі № 758/3476/24 Подільського районного суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2024 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 18.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір № 945563277 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (одноразовий ідентифікатор MNV2Z7D7). Відповідач, через сайт Товариства, ознайомився з умовами, подав Заявку з персональними даними та реквізитами банківської картки. Товариство перевірило дані та картку для ідентифікації. Згідно з п. 1.1. договору, Кредитодавець зобов'язався надати Кредитну лінію до 22 000 грн. Того ж дня, 18.11.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу кошти траншами на загальну суму 14 000 грн на його банківську картку (№ НОМЕР_3), що підтверджує прийняття відповідачем пропозиції. Загальна сума заборгованості за Кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021, на момент подання позовної заяви, становить 65 457,00 грн, яка складається з: 21 998,63 грн - заборгованість по кредиту; 43 458,37 грн - заборгованість по несплаченим відсотків.
Зазначав, що право вимоги за Кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021 було послідовно відступлено. Зокрема, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» згідно з Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з додатковими угодами), витяг № 173 від 15.02.2022; ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно з Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (з додатковими угодами), Витяг № 9 від 30.05.2023 на суму 65 457,00 грн; ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивачу) згідно з Договором факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023 (Акт прийому-передачі Реєстру Боржників на суму 65 457,00 грн).
Позивач належним чином повідомив боржника про заборгованість за Кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021, а саме 01.03.2024 відправив лист-повідомлення, в якому зазначив про намір стягнення заборгованості в судовому порядку. Проте, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання за вищевказаним кредитним договором.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021 у розмірі 65 457 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 147 гривень 20 коп.
У липні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Зачепіло З. Я. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 05 червня 2024 року у справі № 758/3476/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у заочному рішенні розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним чином про дату, час і місце судових засідань. У рішенні суду зазначено, що Відповідач був повідомлений належним чином, проте, за твердженням апелянта, судові повістки та ухвала про відкриття провадження разом із позовною заявою жодного разу не були йому вручені, і він не отримував повідомлень з пошти, через що не знав про те, що є відповідачем у справі. Відповідач дізнався про розгляд справи випадково, перебуваючи на консультації у адвоката з іншого питання. Зазначає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивач) не надало належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останнього. Апелянт стверджує, що оскільки договір факторингу має ознаки змішаного договору, який обов'язково передбачає надання фактором фінансової послуги (позики/кредиту) клієнту за плату, за відсутності доказів надання фінансової послуги (коштів) попередньому кредитору, укладений правочин є не договором факторингу, а договором відступлення права вимоги. Крім того, на думку апелянта, ТОВ «Таліон плюс» не могло відступити право вимоги за кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021, оскільки на момент наступних відступлень у самого ТОВ «Таліон плюс» було відсутнє таке право грошової вимоги. Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом існування та розміру боргу, адже не є документом первинного бухгалтерського обліку і є лише одностороннім арифметичним розрахунком. З цього розрахунку неможливо встановити: коли заборгованість стала простроченою, порядок, розмір і дату нарахування відсотків, а також складові формування боргу та суми погашеного позичальником тіла кредиту.
28 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З. Я. (вх. № 96053), підтримав вимоги апеляційної скарги, а також додатково зокрема зазначив, що позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договору.
17 червня 2025 року та 18 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ідентичного змісту, які зареєстровані за № 77685 та № 77726 відповідно, від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» - адвоката Тараненка А. І., просив заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача вказував, що перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов'язався на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.
Вказував, що укладення договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» до моменту виникнення кредитних правовідносин з боржником, не свідчить про недійсність переходу прав вимоги новому кредитору, оскільки перехід прав вимоги відбувається саме у момент підписання реєстрів прав вимоги. Станом на момент укладення кредитного договору зазначені договори факторингу були чинними, а тому могли бути підставою для подальшої передачі прав вимоги.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо оплати договорів факторингу, вказував, що за договорами факторингу перехід права вимоги відбувається не після оплати договору, а після підписання реєстру прав вимоги.
Зазначив, що надані позивачем скан-копії витягів з реєстру прав та Акту приймоу-передачі реєстру боржників містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу, тому позивачем беззаперечно підтверджено перехід прав вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження на електронну адресу адвокату Зачепіло З. Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 73, 75-76 том 2), та направленням копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з додатками до неї на електронну адресу ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с. 74, 77-78 том 2).
Перевіривши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Встановлено, що 18.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 945563277 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора (а.с. 27-34 том 1).
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1 Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Відповідно п. 1.3 кредитодавець надає перший Транш за договором за договором в сумі 8 000 грн, одразу після укладення Договору, який має бути повернуто до 03.12.2021.
У п. 1.7 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»), а саме до 03.12.2021.
Відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору № 945563277 на період строку, визначеного в п. 1.7 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,71% від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 5.4 кредитного договору, у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразований ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронний комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач до позовної заяви, що подана через підсистему Електронний суд, надав належні докази в обґрунтування позовних вимог, а саме: підписаний відповідачем кредитний договір № 945563277 від 18.11.2021, копію Правил надання грошових коштів у позику кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», копію заявки на отримання кредитних кошів в кредит, копію довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», копію алгоритму дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», копія алгоритму ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів, копії платіжних доручень про перерахування коштів з підписом та печаткою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .
Згідно із наданими позивачем до позову платіжними дорученнями від 18.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську картку відповідача кредитні кошти чотирма траншами: у розмірі 8 000,00 грн (платіжне доручення АТ «Таскомбанк» № 236eec0a-c804-4b1a-8175-ef0cdb506d6a), 5 000,00 грн (платіжне доручення АТ «Таскомбанк» № fab88e76-1c1e-41dd-ad61-0479c04b5064), 5 000,00 грн (платіжне доручення АТ «Альфа-банк» № d05fc3a4-a693-4379-9475-716fdab727d6) та 4 000,00 грн (платіжне доручення АТ «Альфа-банк» № c5d659a7-f007-43f3-8b2d-7c144a18e083). Отримувач платежу за вказаними платежами «Полінський Костянтин Олександрович Код НОМЕР_2 ».
Загальна сума перерахованих коштів становить 22 000,00 грн, що підтверджує виконання первісним кредитором умов п. 1.1 Кредитного договору щодо надання кредитного ліміту в повному обсязі.
Також в матеріалах справи міститься копія листа № 11851/41.1 від 15.05.2024 АТ «Таскомбанк», зі змісту якого вбачається, що згідно листа № 1126 від 25.04.2024 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», АТ «Таскомбанк» надає підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 48 від 18.07.2019 Банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме підтверджено переказ два платежі на загальну суму 12 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с. 231 том 1).
Отже належними й допустимими доказами підтверджено умови кредитування та виконання кредитором обов'язку із надання позикових коштів у розмірі обумовленому договором. Водночас грошових коштів на повернення кредиту відповідач ОСОБА_1 не сплачував, як і та відсотків за користування ним.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача в апеляційній скарзі не заперечувала факту укладення договору № 945563277 від 18.11.2021, однак вказувала, зокрема, на те, що позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за вказаним кредитним договором, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором.
Щодо факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату (а.с. 93-99 том 1).
Згідно із п. п. 4.1. п. 4 Договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (а. с. 45).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 173 від 15.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 60 150,92 грн (а.с. 71-73 том 1).
В подальшому 28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яким продовжили строк дії Договору до 31.12.2020 (а.с. 60 том 1).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021(а.с. 140-145 том 1).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 457 грн (а.с.86-88 том 1).
31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої продовжено строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с. 50-56 том 1).
04.08.2023 ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/08/23-01 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 130-136 том 1).
За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 04/08/23-01 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/08/23-01 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 457 грн (а.с. 104-106 том 1).
Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021 були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн Фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі реєстрів прав вимог, які оформлені належним чином.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належного відступлення права вимоги відхиляються, оскільки вони не відповідають критерію статті 518 Цивільного кодексу України, яка надає боржнику право висувати проти нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора. У цьому випадку, відповідач не навів прямих заперечень, які б стосувалися первісних правовідносин з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо самого кредиту (наприклад, що він його не отримував, повністю погасив, або що сума кредиту була іншою).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісних кредиторів до позивача, в той же час, позивачем не надано підтвердження сплати первісних кредиторам коштів за договором факторингу, суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні, оскільки перехід прав вимоги за договорами факторингу відбувся саме за реєстрами прав вимоги боржників, оплата не є імперативною формою даних договорів факторингу. Тобто, за вказаними договорами факторингу перехід права вимоги відбувається не після оплати договору, а після підписання реєстру прав вимоги.
Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 945563277 від 18.11.2021 вбачається, що станом на 30.05.2023 складає 65 457 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 998,63 грн, заборгованість за відсотками 43 458,37 грн (а.с. 68-70, 89-90 том 1).
Як вже встановлено судом, строк кредитного договору № 945563277 відповідно до п. 1.7. становить 15 днів.
Відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору № 945563277 на період строку, визначеного в п. 1.7 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,71% від суми кредиту за кожний день користування ним.
З поданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховані поза межами 15-денного строку кредитування, який визначений п. 1.7 договору, та щодо продовження якого, матеріали справи доказів не містять.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
При цьому згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 53 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 з подібними правовідносинами, щодо застосування абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, положення зазначеної норми про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року, справа №910/4518/16).
За перерахунком проведеним апеляційним судом, за користування кредитними коштами у розмірі 22 000 грн, за встановлений у договорі строк кредитування 15 днів та відповідно до визначеної процентної ставки 0,71%, підлягають сплаті проценти у розмірі 2 343 грн.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції, встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в розмірі 21 998,63 грн, тоді як відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у сумі 21 998,63 грн за тілом кредиту та 2 343 грн за процентами. Розмір такої заборгованості відповідачем в порядку встановленому ЦПК України не спростований, а отже позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«ЕЙС» заборгованості за кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021 у розмірі 24 341,63 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21998,63 грн, та заборгованості за процентами у розмірі 2 343 грн.
Що стосується судових витрат в частині сплаченого позивачем судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 147,20 грн за подання позовної заяви (а.с. 18 том 1).
Оскільки, суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК«ЕЙС» до ОСОБА_1 , з останнього пропорційно задоволеним вимогам (37,18%) підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 798,33 грн (2 147,20 грн х 37,18%).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 945563277 від 18.11.2021 року у розмірі 24 341,63 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 998,63 грн, та заборгованості за процентами у розмірі 2 343 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 798,33 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
Т. О. Писана