вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 758/9452/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15850/2025Головуючий у суді першої інстанції - Гребенюк В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
20 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника відповідача
приватного нотаріуса КМНО
Комарницької О.В. Рибченко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, подану від її імені та в її інтересах адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення по цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний стан використання,
У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний стан використання.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.06.2025 провадження у даній справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Повернуто Київській міській раді сплачений судовий збір у розмірі 14886 грн. 00 коп. (а.с. 34, 35).
У липні 2025 року представник відповідача приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - Рибченко Н.М. звернувся до Подільського районного суду м. Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив: стягнути з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. судові витрати у розмірі 24280,00 грн.
В обґрунтування заяви представник відповідача вказував, що при розгляді даної справи судом відповідачем було понесено судові витрати у розмірі 24280,00 грн. та частково сплачено їх у розмірі 1280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 65 від 14.04.2025, у тому числі: 20000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу (фіксований гонорар) та 280,00 грн. - витрати на відправлення поштової кореспонденції з відзивом на позовну заяву № 1 від 15.11.2024 сторонам у справі, що підтверджується фіскальними чеками АТ "Укрпошта" №№ 270, 271, 273, 274, 275, 276, 278 від 15.11.2024 та 4000,00 грн. за прибуття адвоката до Подільського районного суду м. Києва та участь у судових засіданнях.
При цьому, обґрунтовуючи наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу з підстав, передбачених ч. 5 ст. 142 ЦПК України, зазначав, що заява позивача про закриття провадження у справі № 758/9452/22 обґрунтована тим, що, як зазначав позивач, з наявною позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2024 у справі № 758/38/21, яка є подібною у справі №758/9454/22.
Тобто, вищевказане свідчить про те, що з моменту відкриття провадження у справі минуло 2,5 роки і на момент подання позову вже були наявні аналогічні правові позиції Верховного Суду у справі № 758/38/27.
За вказаних обставин, зазначав, що позивач недобросовісно користувався наданими процесуальним законом правами, своєчасно не ознайомився або не взяв до уваги наявні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, що призвело до розгляду Подільським районним судом м. Києва даного позову більше 2,5 років та залучення до участі у даному процесі сторін у кількості 6 відповідачів.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.07.2025 відмовлено у прийнятті додаткового рішення за заявою приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. (т. 2, а.с. 135-138).
В апеляційній скарзі представник приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - Рибченко Н.М., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь відповідача 24280 грн. 00 коп. в якості компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що витрати на професійну допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Вказує, що суд першої інстанції відмовив у прийнятті додаткового рішення у справі з причин відсутності доказів оплати за надану правничу допомогу, на надавши належної оцінки доданим відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення доказам щодо умов оплати згідно додатку № 1/17 від 11.11.2024, рахункам-фактурам, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 27.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 27 від 07.02.2024 та додатку № 1/17 від 11.11.2024 та платіжній інструкції № 65 від 14.04.2025.
Також, зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач вчинив необґрунтовані дії, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо неправильних дій позивача та відмовив у прийнятті додаткового рішення з причини відсутності доказів оплати за правничу допомогу (т. 2, а.с. 146-156).
Представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В. - адвокат Рибченко Н.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу з викладених у ній підстав підтримала та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2022 року Київська міська рада звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний стан використання.
Разом з тим, у червні 2025 року Київська міська рада звернулася до суду з заявою про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2024 у справі № 758/38/21, позивач буде ініціювати подачу позову до суду належної юрисдикції до юридичної особи, яка є останнім набувачем права власності на об'єкт самочинного будівництва, а саме до ТОВ "Курсор-авто" (т. 2, а.с. 29-31).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.06.2025 провадження у даній справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Повернуто Київській міській раді сплачений судовий збір у розмірі 14886 грн. 00 коп. (а.с. 34, 35).
У липні 2025 року представник відповідача приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - Рибченко Н.М. звернувся до Подільського районного суду м. Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив: стягнути з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. судові витрати у розмірі 24280,00 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.07.2025 відмовлено у прийнятті додаткового рішення за заявою приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, встановивши, що позивач вчинив необґрунтовані дії, виходив з того, що заявником не надано доказів оплати за правничу допомогу, тобто відмовив у зв'язку з недоведеністю вимог заяви.
Колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Аналогічні висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц, у від 28.01.2019 у справі № 619/1146/17-ц, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.
Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення, відповідач, з посиланням на судову практику Верховного Суд, зазначав, що позивач, заздалегідь усвідомлюючи, що спір відноситься до господарської юрисдикції та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, подав позовну заяву саме до Подільського районного суду м. Києва, що спонукало відповідача здійснити витрати, пов'язані з розглядом справи, внаслідок його необґрунтованих дій.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що позивач чинив умисні необґрунтовані дії звертаючись до суду з позовом за правилами цивільного судочинства та зловживали своїми правами.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки сам факт звернення останнього до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами та, як наслідок, тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, шляхом скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у зв'язку з безпідставністю вимог, тобто з інших правових підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, подану від її імені та в її інтересах адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною - задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, поданої від її імені та в її інтересах адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 25 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова