Справа № 752/14828/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15322/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Данілова Т.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
18 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Гуревича Максима Геннадійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Данілової Т.М., повний текст якого складено 17 червня 2025 року у справі № 752/14828/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини, -
Улипні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є він та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з матір'ю, а він постійно відвідував сина та забезпечував всім необхідним для дитини відповідного віку. Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації №184 від 15.05.2023 року визначено порядок його зустрічей з сином. При відвідуванні дитини він помічав, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, що негативно відображається на виконанні нею своїх материнських обов'язків. Бесіди з відповідачкою не надавали бажаного результату. Він неодноразово звертався до органу опіки та піклування з метою втручання у дану ситуацію. Неодноразово через поведінку відповідачки він викликав поліцію. Внаслідок вживання алкоголю відповідачка проходила стаціонарне лікування в медичному центрі «Адомед». З 25 червня 2023 року малолітній ОСОБА_3 проживає разом з ним, оскільки позивачка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, розпилила газовий балон, направляючи його на нього, натомість нашкодила дитині, яка знаходилась неподалік, у зв'язку з чим він з дитиною звертався до лікарні «Охматдит», а також було проведено обстеження дитини в Олександрівській клінічній лікарні та у КМДКЛ №1. Він має всі можливості для утримання та виховання своєї дитини у належних умовах та здоровій атмосфері. В квартирі, де він проживає, є всі належні умови для її проживання. Він має дохід, який дозволяє йому утримувати дитину на достатньому рівні, забезпечувати її всім необхідним для її фізичного та духовного розвитку. Він є фізичною особою-підприємцем, а також займає посаду лікаря-хірурга у медичному закладі «ІНФОРМАЦІЯ_6». З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ним.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визначити місце проживання дитини малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею. Зазначала, що вони з ОСОБА_1 не перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали разом однією сім'єю з 08 березня 2019 року до 28 серпня 2022 року. Після припинення сімейних відносин у серпні 2022 року з причин аб'юзивної поведінки ОСОБА_1 , що проявлялася у застосуванні до неї домашнього насильства у вигляді економічного (виганяв з квартири), фізичного (побиття) та психологічного (нецензурна лайка, принизливі висловлювання) насильства, вона разом із сином стала проживати за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 залишився проживати за адресою: АДРЕСА_2 . Після припинення спільного проживання вона жодним чином не перешкоджала ОСОБА_1 вихованню та спілкуванню із сином. 24.06.2023 року відбувся скандал через пізнє повернення ОСОБА_1 сина за адресою її постійного місця проживання, наслідком якого стало складення кількох протоколів про адміністративні правопорушення. В подальшому, з 25.06.2023 року по 09.07.2023 року ОСОБА_1 забрав малолітнього сина та відвіз його за місцем свого проживання в с. Чайки. Вона має достатній майновий стан, щоб утримувати дитину та забезпечувати гідний та належний рівень життя сина.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини - залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини, - задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Гуревич М.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним встановленням обставин, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, як батько, так і матір малолітнього ОСОБА_3 , мають бажання його виховувати, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про сина, отримують дохід, намагаються створити належні умови для виховання та розвитку спільної дитини. Однак повністю з такими висновками суду погодитись не можна. Вказує, що ОСОБА_1 забезпечений власним житлом, офіційно працевлаштований, має постійний дохід. За місцем проживання для дитини створені всі належні умови для повноцінного росту та розвитку. ОСОБА_2 бере участь у спілкуванні та вихованні дитини, проте постійного, стабільного доходу не має, протягом тривалого часу ніде не працює. Власне житло, яке належить відповідачці на праві власності, вона здає в оренду, а для проживання використовує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке не має статусу житла, так як знаходиться у будинку, не введеному в експлуатацію, що потенційно становить загрозу для осіб, які там перебувають, зокрема така загроза буде існувати й для дитини у разі знаходження її за місцем фактичного перебування відповідачки. Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки. Крім того, суд не навів будь-яких доказів, на підставі яких він дійшов висновку про наявність у відповідачки самостійного доходу, тоді як матеріали справи таких доказів не містять. Відтак, визначивши місце проживання малолітньої дитини з матір'ю, суд першої інстанції в даному випадку фактично надав згоду на проживання дитини з тим із батьків, який не має постійного самостійного доходу та проживає у приміщенні, забороненому законом для проживання, що не відповідає найкращим інтересам дитини. Крім того, відповідачка внаслідок вживання алкоголю проходила стаціонарне лікування у медичних закладах, що стало однією з причин спору щодо визначення місця проживання дитини. На підтвердження вказаної обставини позивачем додано до матеріалів справи довідки з відповідних медичних установ, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, проте були безпідставно не взяті судом до уваги. Також судом не досліджено подані позивачем відеозаписи, на яких зафіксовано відповідний стан та поведінка відповідачки та не надана правова оцінка тому факту, що діями відповідачки було завдано дитині фізичну шкоду, коли відповідачка розпилила газовий балончик, внаслідок чого дитину було доставлено для лікування у відділення екстреної медичної допомоги та госпіталізовано в офтальмологічне відділення, що підтверджується відповідними медичними довідками і не було спростовано під час розгляду справи. Звертає увагу на те, що зустрічна позовна заява не містить будь-яких доводів та доказів щодо обставин, визначених законодавством як таких, що унеможливлюють визначення місця проживання дитини з батьком. При цьому, враховуючи конкретні обставини даної справи, визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини
Адвокат Нікіпелова К.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Гуревич М.Г.,апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Нікіпелова К.Є. та адвокат Шишка Ю.О., які діють в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Лещенко М.О., яка діє в інтересах Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, подала заяву про розгляд справи без участі представника Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області. Відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача та пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2022 року, виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) (а.с. 4, т.1).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Є фізичною особою - підприємцем, займає посаду лікаря-хірурга у медичному закладі «ІНФОРМАЦІЯ_6».
ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядженням № 184 від 15.05.2023 року Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації визначено способи участі батьку ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступним чином: щовівторка та щочетверга з 17.00 год. до 21.00 год., щосуботи з 16.00 год. до 20.00 год. (а.с.12, т.1).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, затвердженого рішенням №255/3 від 24 квітня 2024 року орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне залишити вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на розсуд суду (а.с. 149, т.2).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 , визначивши місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Колегія суддів не убачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частино 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Пунктом 2 частини 1 ст. 161 СК України визначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить про те, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі №754/16535/19 (провадження № 61-14623св21).
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 (провадження № 61-14041св19).
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на час розгляду справи перебувають у неприязних стосунках, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх малолітній син ОСОБА_3 .
Спочатку малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Розпорядженням № 184 від 15 травня 2023 року Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації визначено способи участі батьку ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступним чином: щовівторка та щочетверга з 17.00 год. до 21.00 год., щосуботи з 16.00 год. до 20.00 год. (а.с.12, т.1).
З 25 червня 2023 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з батьком ОСОБА_1 , а з березня 2025 року проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 пояснював, що необхідно визначити місце проживання дитини з ним, оскільки це відповідає інтересам дитини. В той же час, ОСОБА_2 зазначала, що в найкращих інтересах дитини буде визначення місця проживання саме з нею.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, затвердженого рішенням №255/3 від 24 квітня 2024 року, орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне залишити вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на розсуд суду. (а.с. 146-150, т.2)
Судом першої інстанції встановлено, що як батько, так і матір малолітнього ОСОБА_3 , 2022 року народження, мають бажання його виховувати, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про сина, отримують дохід, намагаються створити належні умови для виховання та розвитку спільної дитини.
Порушуючи перед судом питання про визначення місця проживання дитини з батьком, ОСОБА_1 вказував на те, що син проживав з ним, він займався доглядом та вихованням сина, піклувався про його здоров'я та забезпечував усім необхідним, натомість, заперечував проти визначення місця проживання сина ОСОБА_3 разом з матір'ю, оскільки, на його думку, ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, що негативно відображається на виконанні нею своїх материнських обов'язків.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 посилався на довідку Медичного Центру «ГарМед», згідно якої 10.04.2023 року ОСОБА_2 амбулаторно отримала процедуру відновлювальної терапії у вказаному медичному центрі, та довідку від 17.07.2023 року вих. №01-48 ТОВ «Європейський інститут залежностей «Медичний центр «Адомед», згідно якої ОСОБА_2 добровільно погодилась на лікування та дійсно знаходилась на стаціонарному лікуванні у вказаному товаристві з 25.06.2023 року по 05.07.2023 року та пройшла курс лікування дезинтоксикаційної, психоседативної вітамінотерапії, симптомного лікування, з діагнозом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, стан відміни алкоголю неускладнений (а.с. 108, 109 т.3).
Разом з тим, вказані довідки не можуть бути прийняті судом до уваги.
В суді першої інстанції ОСОБА_2 надала пояснення, що вона не зверталася за видачею будь-яких медичних довідок на її ім'я, не надавала згоди на розголошення третім особам будь-якої інформації щодо її стану здоров'я, діагнозів та будь-якої іншої інформації щодо надання їй медичних послуг, у разі якщо вони надавалися.
З метою підтвердження зазначених обставин адвокат Нікіпелова К.Є. здійснила адвокатські запити до вищевказаних медичних установ.
У відповідь на адвокатські запити 23.08.2024 року від ТОВ «Європейський інститут залежностей «Медичний центр «Адомед» надійшов лист, з якого вбачається, що відомостей про те, що ОСОБА_4 зверталася до вказаного товариства за медичною допомогою та видачею будь-яких довідок у товариства немає. Центр підтвердив, що довідка видана лікарем ОСОБА_5 є неналежним чином оформленою, є такою, що видана третім особам (відмінним від ОСОБА_2 ) з перевищенням своїх службових обов'язків та не може вважатися офіційним документом товариства (а.с. 193, т.3).
На виконання ухвали суду про витребування доказів листом від 08.11.2024 року №84 ТОВ «Європейський інститут залежностей «Медичний центр «Адомед» повідомило, що ОСОБА_2 згідно проведеного внутрішнього розслідування на підставі показань персоналу в період з 25.06.2023 року по 05.07.2023 року ймовірно зверталася до вказаного центру. Спосіб звернення, причину та конкретну дату звернення ОСОБА_2 повідомити не мають змоги, оскільки відповідна підтверджуюча медична документація була втрачена в результаті затоплення у приміщенні архіву (а.с. 214, т.3).
Водночас, відповідно до довідки №484550 від 25.09.2023 року КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», ОСОБА_2 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (а.с. 136, т.1). Щодо відсутності у ОСОБА_2 ознак наркологічних та психіатричних захворювань у якості доказу суду надана також довідка про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №0953 від 24.11.2023 року (а.с. 20, т.3).
Відтак, під час розгляду справи судом не було здобуто будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, що негативно відображається на виконанні нею своїх материнських обов'язків.
Посилання ОСОБА_1 на притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2023 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 42, 43, т.3). Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, також закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 62, т. 5).
Натомість, постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.01.2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.03.2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні 11.10.2023 року дій, що кваліфіковані як домашнє насильство (а.с. 46, 50, т.3).
Встановлено, що відносно ОСОБА_1 кілька разів оформлювалися термінові заборонні приписи. Так, 16.07.2023 року винесено терміновий заборонний припис серія АА №028118, яким було заборонено ОСОБА_1 наближатися (в будь-який спосіб контактувати) до ОСОБА_2 протягом 5 днів, (а.с. 58, т.3). 11.10.2023 року винесено терміновий заборонний припис серія АА №120571, яким було заборонено ОСОБА_1 наближатися (в будь-який спосіб контактувати) до ОСОБА_2 протягом 3-х днів. (а.с. 59, т.3).
Обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю ОСОБА_2 у цій справі не встановлено.
При цьому, перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини, оскільки на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з народження дитини на регулярній основі піклується про здоров'я сина, його розвиток та самопочуття. Вона створила безпечне та сприятливе середовище за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для виховання та догляду за дитиною.
24.10.2023 року працівниками Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації складено Акт обстеження умов проживання дитини, згідно якого за адресою: АДРЕСА_1 , для дитини створені належні умови, є куточок для гри, стілець для годування тощо. Зазначено, що основні потреби дитини мати задовольняє, продукти харчування наявні, а іграшки відповідають віку дитини (а.с. 21, т.3).
З акту оцінки потреб сім'ї/особи від 06.03.2024 року, що складений працівниками Голосіївського районного в м. Києві центру соціальних служб, вбачається, що за ініціативою матері дитини ОСОБА_3 знаходиться в електронній черзі до вступу в дошкільний навчальний заклад (дитячий садочок), є активною та веселою дитиною при зустрічі з мамою. ОСОБА_2 має задовільний стан здоров'я, стабільний та урівноважений емоційний стан, зафіксована відсутність шкідливих звичок, має підтримку рідних, відсутність боргів, має доходи від нерухомого майна у власності. У висновку потреб сім'ї зазначено, що у ОСОБА_2 наявний батьківський потенціал для забезпечення гармонійного розвитку та виховання дитини, матір здатна виконувати батьківські обов'язки щодо виховання сина. (а.с. 23, т.3).
ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження того, що визначення місця проживання синаОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , саме з ним буде більш відповідати інтересам дитини, а визначення місця проживання сина з ОСОБА_2 буде негативно впливати на його розвиток.
Таким чином, врахувавши інтереси малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його вік, емоційний зв'язок із матір'ю, психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на його виховання і обов'язком батьків діяти в інтересах дитини, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визначення його місця проживання разом з його матір'ю ОСОБА_2 . При цьому визначення місця проживання дитини із матір'ю не впливає та не обмежує можливостей батька щодо участі у вихованні та фінансовому забезпеченні дитини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 щодо неналежної оцінки наданих ним доказів. Наявні у матеріалах справи докази не підтверджують того, що визначення місця проживання разом з батьком ОСОБА_1 буде більше відповідати інтересам дитини.
Як було встановлено, з самого початку фактично за домовленістю сторін, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав з матір'ю. Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації №184 від 15.05.2023 року було визначено порядок спілкування дитини із ОСОБА_1 . Наполягаючи на зміні місця проживання малолітнього сина, позивач ОСОБА_1 фактично посилався на зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями, у зв'язку з чим вона почала проявляти неадекватну поведінку, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи належним і допустимими доказами.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Гуревича Максима Геннадійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді