21 листопада 2025 рокуСправа №160/23478/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, у якому позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, місто Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 07809992) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя (69063, місто Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 07809992) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в період з 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки відповідач нараховував та виплачував позивачу грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою КМУ від 22.09.2010 № 889.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 вересня 2025 року відкрив провадження у справі за цим позовом та ухвалив судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
11 вересня 2025 року до суду надійшов відзив Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, у якому просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що у зазначений період, порядок та види виплат додаткової одноразової грошової допомоги регулювала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена Наказом МОУ від 11.06.2008 року. Відповідач мав обов'язок нарахувати та виплатити відповідні види грошової допомоги на підставі заяви військовослужбовця. Як наслідок, військовослужбовець, для отримання таких виплат, мав імперативний обов'язок - подати до місця проходження служби відповідну заяву. За відсутності такої заяви, у Відповідача не виникає обов'язок виплачувати спірні виплати. За наявною у Відповідача інформацією та документами, Позивач звертався та отримував від місця проходження військової служби наступні види одноразової грошової допомоги: В березні 2012 року ОСОБА_1 отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік, що підтверджується Наказом № 46 від 13.03.2012 року, а також роздавальною відомістю за березень 2012 року. В серпні 2012 року ОСОБА_1 отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік, що підтверджується роздавальною відомістю за серпень 2012 року (копія додана разом із відзивом). За 2013 рік в КЕВ м. Запоріжжя відсутні будь-які відомості та документи з приводу звернення ОСОБА_1 із заявами про виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. За 2014рік в КЕВ м. Запоріжжя відсутні будь-які відомості та документи з приводу звернення ОСОБА_1 із заявами про виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань . За 2015 рік в КЕВ м. Запоріжжя відсутні будь-які відомості та документи з приводу звернення ОСОБА_1 із заявами про виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В серпні 2016 року ОСОБА_1 отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік, що підтверджується Наказом № 164 від 27.07.2016 року та роздавальною відомістю за серпень 2016 року. Із заявами про отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 не звертався. В 2017 році ОСОБА_1 отримав грошову допомогу на здоровлення за 2017 рік, що підтверджується Наказом № 55 від 27.03.2017 року, а також роздавальною відомістю за березень в квітні 2017 року. В 2017 році ОСОБА_1 отримав грошову допомоги для вирішення соціально побутових питань ОСОБА_1 наказ №333 від 21.12.2017. В 2018 році ОСОБА_1 отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік, що підтверджується Наказом № 169 від 20.06.2018 року а також роздавальною відомістю за липень в серпні 2018 року. Із заявами до КЕВ м. Запоріжжя про отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань ОСОБА_1 не звертався, але мав можливість отримати таку допомогу в новому місті проходження служби.
Крім того, 26 вересня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, а також відповідачем надана копія довідки Територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України вх. № 1569 від 25.09.2025 року щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 з 18 квітня 2012 року по 28 вересня 2018 року проходив військову службу Квартирно-експлуатаційному відділі м. Запоріжжя, на посаді заступника начальника відділу-головного інженера.
В подальшому з 03 вересня 2021 року по 26 травня 2025 року проходив військову службу у Військово-юридичному інституті Національного ридичного університету імені Ярослава Мудрого на посаді начальника квартино-експлуатаційної служби відділення матеріально технічного забезпечення.
Наказом начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №152 від 26.05.2025 року, відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я, на підставі висновку військово-лікарської комісії) ОСОБА_3 звільнено з вказаної вище посади та виключено зі списків особового складу.
Позивач вважає, що в період з 2012 по 2018 роки відповідач протиправно нараховував та виплачував грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою КМУ від 22.09.2010 № 889. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, виданим на виконання Постанови № 889 (далі - Інструкція № 595).
У підпункті 2 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій), - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п. 8 Інструкції № 595).
Поряд з цим, Інструкція № 595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550), відповідно до пункту 1 якої Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Пунктами 5, 8, 9 Інструкції № 550 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Крім цього, наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260), пунктом 33.1 якої передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 33.2 Інструкції № 260).
Висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 (які висловлені і в постановах Верховного Суду 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 824/166/15-а), установлюють, що за змістом Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із п. 1 Інструкцій № 550 та 595.
Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не Інструкцій № 595 та № 550.
З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року в справі № 520/7308/21.
Так, судом встановлено, що позивачу у 2012 році, 2013 році, 2017 році відповідачем була нарахована та виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також у 2012 році, 2013 році, 2016 році, 2017 році, 2018 році позивачу була нарахована та виплачена допомога на оздоровлення при обчислення якої відповідачем були застосуванні норми Інструкції № 260, і не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, що не заперечувалося представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
Водночас, суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, якою була передбачена виплата щомісячної додаткової грошової винагороди, з 01.03.2018 втратила чинність. Із матеріалів справи вбачається, що позивачу допомога на оздоровлення у 2018 році розраховувалась в червні 2018 році, тобто після втрати чинності Постанови № 889, а відтак позовні вимоги щодо допомоги на оздоровлення 2018 не підлягають задоволенню. Крім того, не підлягають задоволенню вимоги, що стосуються періодів за 2014 рік, 2015 рік, оскільки доказів нарахування та виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за цей період до суду сторонами не надано.
Отже, відповідач протиправно при нарахуванні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2012 році, 2013 році, 2017 році та допомоги на оздоровлення у 2012 році, 2013 році, 2016 році, 2017 році протиправно не враховувалась Постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме визнати протиправним дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
З огляду на наведені обставини, позовні вимоги в чистині про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2012 рік, 2013 рік, 2016 рік, 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум та щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012, 2013, 2017, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів підлягають задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (ЄДРПОУ- 07809992) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2012 рік, 2013 рік, 2016 рік, 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік, 2013 рік, 2017 рік, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів.
Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2012, 2013, 2016, 2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012, 2013, 2017роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев