Справа № 732/1729/25
Провадження 2/732/684/25
25 листопада 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: вул. Алматинська, 8, офіс 310а, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Олексій Поляков звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9879848 від 29.07.2024 у розмірі 11146,48 грн. ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 29 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (боржник) укладено кредитний договір №00-9879848, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти на умовах, визначених у кредитному договорі. Вказаний кредитний договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що йому у доступній та зрозумілій формі була надана вся передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмірі й типу процентної ставки. Відповідно до умов договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 697,50 грн. Первісний кредитор на виконання умов договору кредиту надав відповідачу грошові кошти у сумі 4650,00 грн, а відповідач, відповідно, зобов'язувався повернути кредит разом з іншими платежами згідно з умовами договору. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує належним чином, в зв'язку із чим виникла заборгованість, яка становить 11146,48 грн, з яких: 5347,50 грн - заборгованість за кредитом, 5798,98 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за цим кредитним договором в результаті відступлення кредитором свого права вимоги до боржника.
20 січня 2025 року між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9879848 від 29.07.2024.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором №00-9879848 від 29.07.2024 не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 23 жовтня 2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 109), уповноважений представник в судове засідання не з'явився. У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 10).
25.11.2025 до початку судового засідання від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 9827,89 грн, яка обґрунтована проведеним аналізом нарахованих відсотків за кредитним договором, внаслідок якого зменшився розмір заборгованості. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Також 25.11.2025 до початку судового засідання через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, яку він просить врахувати під час ухвалення рішення. У відповіді на відзив представник позивача вказує, що підпис боржника відображено шляхом накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації. Таким чином, наданий позивачем кредитний договір № 00-9879848 від 29.07.2024 наданий до позовної заяви, є оригінальним документом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Крім того, у пункті 2.8. договору відповідачем зазначено наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № 5355-28XX-XXXX0239. У ст. 336 розд. І таблиці Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Отже, відповідач свідомо намагається ввести суд в оману та безпідставно зняти з себе зобов'язання за кредитним договором, оскільки документи, що підтверджують видачу кредитних коштів відповідачу подані разом з позовною заявою. Також позивачем долучено всі наявні докази, що передані в результаті факторингового ланцюгу та підтверджують зобов'язання Відповідача за кредитним договором. До позовної заяви долучено належну копію розрахунку заборгованості, який відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Алгоритм нарахування заборгованості узгоджений кредитним договором. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.
22.11.2023 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Згідно прикінцевим положенням п. 17 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до картки документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили - 24 грудня 2023 року. Тобто, з 24 грудня 2023 та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %. Відповідно до листа Національного банку України від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Згідно з роз'ясненнями у листі (п.2 щодо максимального розміру денної процентної ставки) Національним банком України було зазначено наступне: «Відповідно до пункту 17 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%. Таким чином, протягом цього перехідного періоду норма про 1% ще не застосовувалася. Оскільки, її можна застосовувати тільки після завершення 240 днів. Оскільки в розрахунку після 240 днів застосовується процентна ставка 1,45%, позивачем подано заяву на зменшення позовних вимог. Таким чином відповідно Закону України «Про споживче кредитування» нарахування відсотків здійснюються наступним чином: У період з 29.07.2024 по 20.08.2024 - нарахування здійснювались за стандартною процентною ставкою, тобто 4 650,00 грн. (тіло Кредиту)*1,45/100 = 67,43 грн. в день, що за 23 дня становить 1550,89 грн. У період з 21.08.2024 по 22.10.2024 нарахування процентів має здійснюватися наступним чином: 4650,00 грн. (тіло Кредиту)*1,00 (процентна ставка)/100 = 46,50 грн. в день, що за 63 днів становить 2929,50 грн. Позивач стягує не 11146,48 грн., а 9827,89 грн. у зв'язку з перерахуванням процентів відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місця його реєстрації згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1913200 від 21.10.2025: АДРЕСА_2 (а. с. 105). Згідно із відмітками поштового відділення поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання отримано адресатом (а. с. 112).
21.11.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції з приводу заявлених позивачем вимог, відповідач зазначив, що при зверненні до суду позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання первісним кредитором умов договору щодо надання відповідачу грошових коштів, в обумовленому договором розмірі, та факту невиконання позичальником умов кредитного договору. Крім того, відповідач зазначив, що у матеріалах справи відсутній оригінал кредитного договору та графіку погашення кредиту, відсутній детальний розрахунок заборгованості, з якого б було зрозуміло, виходячи з яких обставин формувалися суми грошових коштів, про стягнення яких просить позивач. Комісію за управління кредитом, яку просить стягнути позивач, відповідач вважає незаконною та несправедливою. Посилаючись на положення Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, та на той факт, що кредитний договір між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем було укладено 29.07.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, вказав, що нарахування процентної ставки за вказаним кредитним договором повинно розраховуватись відповідно до чинного законодавства у розмірі 1 %. Також відповідач звернув увагу суду, що номер телефону, вказаний у кредитному договорі йому не належить, оскільки він змінив його ще у травні 2024 року. Одночасно у відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд справи без його особистої участі (а. с. 118-121).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Клопотання сторін про розгляд справи без їх участі судом задоволені.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Судом встановлено, що 29 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 00-9879848, за умовами якого Товариство надало клієнту фінансовий кредит в сумі 4560,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності строком на 360 днів (до 24 липня 2025 року), а клієнт зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором. Вказаний кредитний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (а. с. 89-98).
Згідно із п. 1.4. договору, позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 23 серпня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Пунктом 1.5. договору передбачено фіксований тип процентної ставки. Стандартьна процентна ставка за користування коштами кредиту становить 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом та застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.3.1. цього договору.
Згідно з п. 1.6 кредитного договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що складає 679,50 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 29 липня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4650,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Відповідно до п.п. 7.3 п. 7 кредитного договору підписанням цього договору позичальник підтвердив, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття позивачальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАКС КРЕДИТ», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, повний текст яких розміщений на сайті за посиланням: https:// treba.credit/finansovi-poslugy/.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується довідкою про ідентифікацію, інформаційною довідкою, додатком до інформаційної довідки, переліком успішних транзакцій, детальним розрахунком заборгованості (а. с. 22-24, 26-27, 29, 45-46).
Крім того, згідно із інформації АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», наданої на вимогу суду, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) були відкриті декілька рахунків до яких випущені картки, зокрема рахунок НОМЕР_3 , до якого була випущена картка № НОМЕР_4 . У банку за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , який було змінено 26.12.2024 на НОМЕР_6 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за вищевказаною платіжною карткою. 29.07.2024 о 18:58:53 на картку № НОМЕР_4 зараховані кошти у сумі 4650,00 грн. Опис типу трансакції - надходження (переказ коштів кредитова частина); призначення - payway1*tr4сv KYIV UAUA (а. с. 115).
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, встановленими вище обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 00-9879848 від 29.07.2024.
20 січня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9879848 від 29.07.2024 (а. с. 53-58).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників за договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11146,48 грн (а. с. 50-52).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором за кредитним договором № 00-9879848 від 29.07.2024, наданої ТОВ «ФК «ЕЙС», слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за кредитним договором № 00-9879848 від 29.07.2024 станом на 01.10.2025 складає 11146,48 грн, з яких: 5347,50 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5798,98 грн - прострочена заборгованість за процентами (а. с. 44).
Згідно із вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).
Набуття права вимоги позивачем до відповідача ОСОБА_1 підтверджується витягом з Реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу.
Факт прострочення відповідачем сплати заборгованості за наведеним кредитним договором не спростовано, доказів оплати відповідачем заборгованості суду не надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Доказів розірвання або визнання недійсним договору кредитної лінії № 00-9879848 від 29.07.2024 (на підставі якого виникли зобов'язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договору факторингу 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 (на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.
У свою чергу, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача суду не надано.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що вважає комісію за управління кредитом незаконною та такою, що не підлягає стягненню.
Виходячи із матеріалів справи, суд зазначає, що вимога про стягнення комісії за управління кредитом позивачем не заявлялась.
Натомість, з п. 1.6 кредитного договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що складає 679,50 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9879848 від 29.07.2024 убачається, що у день укладення кредитного договору - 29.07.2024, окрім суми кредиту 4650,00 грн, позичальнику нарахована та включена до заборгованості комісія за надання кредиту у розмірі 697,50 грн (а. с. 45-46).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 697,50 грн. суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Враховуючи, що відповідачем порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за договором про споживчий кредит № 00-9879848 від 29.07.2024, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5347,50 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Як убачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом за період з 29.07.2024 по 22.10.2024 включно за стандартною процентною ставкою 1,45 % від суми кредиту за кожен день користування. Після 22.10.2024 нарахування відсотків за користування кредитом ані первісним кредитором, ані позивачем, після переходу до нього права грошової вимоги до відповідача, не здійснювалось.
Водночас, суд не може погодитися із заявленим розміром заборгованості за вищевказаним кредитним договором у частині нарахованих процентів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 29.07.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати відповідно до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.
Як уже зазначалося судом, кредитний договір № 00-9879848 укладений між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 29 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором ТОВ «МАКСКРЕДИТ» у період з 29 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року включно здійснювалось нарахування відсотків за процентною ставкою 1,45% та їх розмір станом на дату відступлення прав вимоги складав 5798,98 грн. В силу положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки з 20.08.2024 - не може перевищувати 1%, у зв'язку з чим продовження нарахування відповідачу процентів до 22.10.2024 включно, за ставкою 1,45 % суперечить закону та є неправомірним.
З урахуванням викладеного, заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором слід розраховувати виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки за період з 29.07.2024 по 22.10.2024, з урахуванням строку дії договору.
Отже, нарахування відсотків у даному випадку має відбуватися наступним чином:
з 29.07.2024 по 19.08.2024 - 4650,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,45 % (розмір стандартної процентної ставки) * 22 календарні дні, що дорівнює 1483,46 грн;
з 20.08.2024 по 22.10.2024 - 4650,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,0 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 64 календарні дні, що дорівнює 2976,00 грн.
Виходячи з наведеного судом перерахунку загальна заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за період з 29.07.2024 по 22.10.2024, яка мала нараховуватися в межах діючих норм закону, складає 4459,46 грн.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №28433 від 17.10.2025, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2131,20 грн.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01, укладений 20 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ», протокол погодження вартості послуг та додаткову угоду №25770858833 до договору про надання правничої допомоги №№20/08/25-01 від 20.08.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, згідно якого вартість наданих послуг складає 7000,00 гривень (а. с. 38,3940-42,43).
При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідачем не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з нього витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, спрощений порядок розгляду справи, задоволення позовних вимог повністю, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).
З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9879848 від 29 липня 2024 року у розмірі 9806,96 грн, яка складається з: 5347,50 грн заборгованості за тілом кредиту та 4459,46 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та судовий збір у розмірі 2131,20 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний рішення складено і підписано 25.11.2025.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: вул. Алматинська, 8, офіс 310а, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко