Справа № 477/2210/25
Провадження № 2-а/477/23/25
13 листопада 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді Полішко В.В., з секретарем - Котовою О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу,
13 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 березня 2025 року №172 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у сумі 34000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 10 березня 2025 року № 172, він був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, а саме: у порушенні військовозобов'язаним правил військового обліку, вчинене в особливий період і на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.
Вважає постанову необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що інформація на підставі якій вона складена перекручена, не доведена і не відповідає дійсності.
Так, вказав, що він є мешканцем м. Херсону. Разом з родиною переїхав до м. Золотоноша Черкаської області, отримав статус внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до вимог чинного законодавства став на військовий облік. Зазначив, що мав відстрочку від мобілізації, оскільки має трьох дітей. 09 березня 2025 року у добровільному порядку з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою продовження відстрочки.
У ІНФОРМАЦІЯ_2 йому було відмовлено у подальшому продовженні бронювання. Повідомлено, що він має пройти медичну комісію для проходження військової служби. Він поставив до відома ТЦК, що у такому випадку він проходитиме військову службу у АДРЕСА_1 . 10 березня 2025 року пройшов медичну комісію і вже 17 березня 2025 року був зарахований до військової частини НОМЕР_1 у званні молодшого сержанту, де на сьогодні проходить військову службу.
Вказав на те, що у червні місяці поїхав до АДРЕСА_2 для зняття з обліку місця реєстрації, а також для проставлення відповідної відмітки у військовому квитку. При цьому до нього не було жодних зауважень.
08 жовтня 2025 року він дізнався про блокування його банківського рахунку на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2025 року ВП № 79258537 з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 березня 2025 року №172.
Посилаючись на те, що він на сьогодні проходить військову службу, просив на підставі пункту 10 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, а постанову ТЦК від 10 березня 2025 року № 172 скасувати.
Ухвалою судді від 22 жовтня 2025 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
У встановлений судом строк від відповідача до суду відзив на позовну заяву не надходив.
Позивач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відповідно до статті 126 ЦПК України вважаються таким, що повідомлений судом належним чином про час і місце розгляду справи.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки не повідомив, відповідно до статті 126 ЦПК України вважається таким, що повідомлений судом належним чином про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу у межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, з якого вбачається, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що 10 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №172 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення військовозобов'язаним правил військового облік, вчинене в особливий період.
На ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн.
Постанова набрала законної сили 21 березня 2025 року.
Постанова від 10 березня 2025 року пред'явлена до примусового виконання до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва).
06 жовтня 2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 79258537.
З огляду на зміст вказаної постанови 10 березня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог абзацу 3, 5 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервісті», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, після прибуття 10 березня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовився від отримання картки для проходження медичного огляду (про що о 10-00 годині був складений акт відмови від проходження військово-лікарської комісії вх№), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Позивач у позові зазначив, що зареєстрований у м. Херсон та з 29 листопада 2022 року був взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .
З огляду на зміст довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 січня 2025 року №114/в, до 08 лютого 2025 року він мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має на утриманні трьох дітей віком до 18 років,
Вказане також підтверджується посвідченням, серії НОМЕР_2 , 06 липня 2023 року виданим УПСЗН ІНФОРМАЦІЯ_5 , про право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. Строк дії до 24 жовтня 2026 року.
Водночас, позивачу ТЦК та СП було відмовлено у продовженні бронювання.
Як на підставу закриття провадження у справі та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №172 від 10 березня 2025 року позивач посилається на те, що він на сьогодні є військовослужбовцем, крім цього вказав, що не відмовлявся від отримання картки для проходження медичного огляду.
В якості доказу долучив довідку військово-лікарської комісії від 14 березня 2025 року №2025-0314-1020, з огляду на зміст якої ОСОБА_1 14 березня 2025 року пройшов медичний огляд ВЛК, постановлено діагноз «здоровий», придатний до військової служби.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 березня 2025 року за № 258-ОС молодшого сержанта запасу ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
З 17 березня 2025 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою виданою 10 червня 2025 року за № 1332 начальником відділу кадрів НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Розгляд справи здійснено без особи, що притягується до адміністративної відповідальності. У постанові відсутні відомості щодо її вручення позивачу. Крім цього, відсутні відомості про розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення у присутності або відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Диспозицією частини 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Визначення «особливого періоду» передбачено в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, у якому зазначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд в своєму листі від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18 роз'яснив, що особливий період в державі діє і на сьогодні.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року був постановлений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Наразі воєнний стан у країні продовжений та є чинним дотепер.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Відповідно до абзаців 3,5 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Загальні строки проходження ВЛК (до 14 днів, скорочення до 4 днів, якщо додаткові обстеження не потрібні, або продовження до 14 днів і більше при необхідності консультацій чи аналізів) визначені Постановою №402 Міністерства оборони України та Постановою КМУ №390. Ця постанова встановлює порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних та визначає строки для отримання висновку військово-лікарської комісії.
З огляду на матеріали справи ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від отримання картки для проходження військово-лікарської комісії 10 березня 2025 року. Водночас, позивачем долучена довідка військово-лікарської комісії про проходження позивачем медичного огляду ВЛК 14 березня 2025 року.
Тобто, у строк встановлений Постановою №402 Міністерства оборони України та Постановою КМУ №390 позивач пройшов ВЛК та отримав висновок військово-лікарської комісії.
Крім цього, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що молодшого сержанта запасу ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 березня 2025 року за № 258-ОС.
З 17 березня 2025 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою виданою 10 червня 2025 року за № 1332 начальником відділу кадрів НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та не надано доказів на підтвердження достатності підстав для складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. Надлишок сплаченого судового збору у сумі 605,60 грн. повернути позивачу з державного бюджету.
Керуючись статтями 241-243, 286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 10 березня 2025 року №1720, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, та накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гри. 00 коп. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , надміру сплачений судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. відповідно до квитанції 2.351933827ю1 від 13 жовтня 2025 року., на рахунок: р/р UA168999980313161206100014230, Отримувач коштів Миколаїв.ГУК/Жовтневий суд/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992030, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу *;101.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Суддя В.В.Полішко