Справа № 474/724/25
Провадження № 2/474/312/25
про забезпечення позову
24.11.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А.
представниці позивача ОСОБА_1
представниці відповідачки ОСОБА_2
розглянув у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за нікчемним правочином, -
встановив:
28.07.2025р. ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідачка), в якому просить застосувати наслідки нікчемності правочину та стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти в сумі 720 487 грн. 96 коп. з яких: 500 000 грн. - безпідставно отримані кошти за нікчемним право чином; 175 446 грн. 86 коп. - інфляційні витрати; 45 041 грн. 10 коп. - 3% річних за період з 11.07.2022р. по 11.07.2025р.
Ухвалою суду від 18.09.2025р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.10.2025р., яке було відкладено на 24.11.2025р.
21.11.2025р. представниця позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 29.01.2008р. Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_2 , в АТ КБ Приватбанк, у тому числі на рахунок № НОМЕР_3 .
Заява обґрунтована тим, що позивачу, шляхом ознайомлення з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 452192989 від 14.11.2025р.), стало відомо, що відповідачка, вже після звернення позивача до суду з позовом про стягнення з неї грошових коштів, вчинила дії з відчуження належного їй майна, а саме - земельної ділянки з кадастровим номером 7123481400:02:001:0059, площею 2,9487, цільове призначення “для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Зазначена земельна ділянка була продана третій особі - Селянському (фермерському) господарству “Юлія», код ЄДРПОУ: 32033461, на підставі договору купівлі-продажу № 2469 від 17.07.2025р., посвідченого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бондаренко О.І.
Таким чином, позивач довідався про факт укладення зазначеного правочину лише шляхом ознайомлення з інформацією в державному реєстрі, що свідчить про відсутність наміру відповідачки відкрито діяти в межах добросовісності та може свідчити про спробу приховати активи, на які в подальшому може бути звернено стягнення.
Продаж відповідачкою значного за вартістю майнового активу після подання до суду позовної заяви про стягнення коштів є обставиною, яка безпосередньо впливає на можливість реального виконання майбутнього судового рішення.
Такі дії свідчать про те, що відповідачка, усвідомлюючи наявність судового спору та потенційного фінансового зобов'язання, навмисно зменшує обсяг свого майнового стану, що може істотно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
З огляду на викладене, існують усі підстави вважати, що відповідачка може продовжити аналогічні дії - відчужувати або приховувати інше майно, зокрема грошові кошти, що перебувають на її банківських рахунках, шляхом зняття або переведення їх на рахунки третіх осіб.
Такі дії матимуть очевидну мету - уникнення виконання судового рішення та фактичного стягнення заборгованості.
У зв'язку із цим, на думку позивача, є нагальна необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення решту на банківські рахунки відповідачки.
Такий захід є розумним, пропорційним та спрямованим виключно на забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду, запобігання можливому відчуженню чи приховуванню грошових коштів, а отже - на захист прав та законних інтересів позивача.
В додатки до заяви про забезпечення позову представниця позивача ОСОБА_1 надала Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 452192989 від 14.11.2025р.
В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 підтримала заяву про забезпечення позову та просила її задовольнити. Також пояснила, що реквізити банківського рахунку зазначеного у заяві вона отримала від позивача та їй невідомо яким чином позивах їх отримав. Позивач до подачі позову до суду не звертався до відповідачки з письмовими вимогами щодо предмету спору, а відбувалися телефонні розмови з відповідачкою, докази на підтвердження яких відсутні.
Представниця відповідачки ОСОБА_2 заперечила проти задоволення заяви про забезпечення позову вказуючи, що до моменту отримання від суду ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, відповідачці не було відомо про наміри позивача звертатися до суду з позовом. Також зазначила, що до заяви не надано доказів на підтвердження належності банківського рахунку зазначеного в заяві відповідачці. При цьому, поставила під сумнів законність отримання стороною позивача інформації щодо реквізитів банківського рахунку.
Позивач та відповідачка в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. Водночас, представниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили проводити підготовчі судові засідання за відсутності позивача та відповідачки.
Розглянув заяву про забезпечення позову, заслухав пояснення учасників судового розгляду, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом поштовим зв'язком 14.07.2025р., що підтверджується поштовим конвертом. Позов до суду надійшов 28.07.2025р., що підтверджується відміткою канцелярії суду.
При цьому, додатком до позовної заяви долучено копію позовної заяви з додатками для відповідачки.
Ухвалою суду від 18.09.2025р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвала суд від 18.09.2025р., копія позовної заяви з додатками направлена судом відповідачці поштовим зв'язком та отриманні відповідачкою 30.09.2025р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610281369272.
Матеріали справи не містять даних щодо самостійного направлення позивачем відповідачці копії позовної заяви з додатками, чи звернення позивача до відповідачки з претензіями (заявами, листами) щодо предмету спору до подачі позову до суду.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 452192989 від 14.11.2025р. на підставі договору купівлі-продажу № 2469 від 17.07.2025р., посвідченого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бондаренко О.І. відповідачка відчужила Селянському (фермерському) господарству “Юлія» земельну ділянку з кадастровим номером 7123481400:02:001:0059.
Встановив вказані обставини, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
- забороною вчиняти певні дії;
- встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 151 ЦПК України містить вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову та передбачає, що остання, зокрема повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений ст. 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що будь-яке обмеження прав (зокрема, арешт майна та грошей) має базуватися на реальних і конкретних ризиках, а не припущеннях чи ймовірності.
З огляду на вищевикладене слід зазначити, що підставою для забезпечення позову представницею позивача ОСОБА_1 вказано факт відчуження відповідачкою належної їй земельної ділянки після звернення позивача до суду з позовом. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідачка, усвідомлюючи наявність судового спору та потенційного фінансового зобов'язання, навмисно зменшує обсяг свого майнового стану, що може істотно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
Водночас, до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження факту обізнаності відповідачки до 30.09.2025р. про намір позивача звернутися до суду позовом, так і факту, що відчуження відповідачкою майна зумовлено саме пред'явленням до неї позову та намагання її уникнути потенційного фінансового зобов'язання за рішенням суду. Вказані твердження безпідставні, необґрунтовані та є припущеннями, які не доведенні “поза розумним сумнівом».
Заява про забезпечення позову не містить жодного обґрунтування, що співмірності негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з обраним заходом забезпечення позову.
Крім того, обраний представницею позивача ОСОБА_1 захід забезпечення позову не відповідає приписам ч. 1 ст. 150 ЦПК України, оскільки останньою передбачено можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, а не на банківські рахунки.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги наведені у заяві обставини в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, здійснюючи співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову про який просить представниця позивача.
Керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-263 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви представниці позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складений та підписаний “25» листопада 2025 року.
Суддя Сокол Ф.Г.