Справа №195/1721/25
1-кп/195/135/25
24.11.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041590000184 від 20.09.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх осіб, офіційно непрацевлаштованого, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 20.02.2018 Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт;
- 05.09.2018 року Томаківський районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту. На підставі ст. 72 КК України перевести 100 днів громадських робіт відповідно 12,5 днів арешту. Керуючись ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Томаківського районного суду від 20.02.2018 та призначено покарання у вигляді 4 місяці 5 днів арешту;
- 05.02.2020 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання у вигляді 4 роки позбавлення волі;
- 22.12.2021 Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 року більш суворим за цим вироком, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- 08.04.2025 року звільнений з Солонянської ВК (№21) за відбуттям строку покарання;
- 02.07.2025 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.125 КК України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п'ятсот десять) гривень,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України,
16.09.2025 року приблизно о 07:40 годині ОСОБА_4 знаходився по вул. Богдана Хмельницького в с-щі Томаківка Нікопольського району, Дніпропетровської області, де біля продуктового магазину «Щедрий кошик» помітив відчинене вікно припаркованого транспортного засобу - автомобіля марки «MAZDA 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_5 .
Після чого, у ОСОБА_4 , який усвідомлював, що в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 зі змінами, дію якого продовжено на момент вчинення злочину, в порядку передбаченим ст.6 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який є особливим правовим режимом, виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення будь-якого чужого майна з салону вказаного транспортного засобу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , в цей же день, 16.09.2025 року приблизно о 07:41 годині перебуваючи по вул. Богдана Хмельницького в с-щі Томаківка Нікопольського району, Дніпропетровської області, біля продуктового магазину «Щедрий кошик», переконавшись у тому, що транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває без нагляду, скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілого ОСОБА_5 , будучи впевненим, що ніхто не спостерігає за його діями, діючи умисно, таємно, повторно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, перебуваючи в умовах правового режиму воєнного стану, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, без проникнення до салону автомобіля, через відчинене вікно дверей переднього пасажирського сидіння простягнув руку та викрав звідти мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 12, чорного кольору, який поклав до кишені власного одягу, та утримуючи таким чином викрадене чуже майно при собі з місця вчинення злочину зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 , згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 2644/25 від 30.09.2025, відповідно до якої ринкова вартість мобільного телефону марки Xiaomi Redmi 12, чорного кольору, бувшого у використанні, в технічно-справному стані, на період вчинення злочину становила 3763,00 грн., спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, 20.09.2025 року приблизно о 18:00 годині ОСОБА_4 перебував на території домоволодіння АДРЕСА_2 , з дозволу власника ОСОБА_7 , де у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме мобільним телефоном марки SAMSUNG моделі Galaxy A12, чорного кольору.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_4 , в цей же день та час, знаходячись на території вищевказаного домоволодіння, використовуючи довірчі, дружні стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_7 , діючи повторно, умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи на меті в подальшому повернути потерпілій належне їй майно, попросив у ОСОБА_7 вищевказаний мобільний телефон марки SAMSUNG моделі Galaxy A12, чорного кольору, для особистого тимчасового користування, на що ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, надала свою згоду та передала ОСОБА_4 належне їй вказане майно.
Діючи на досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та звернення його на свою користь, отримавши в руки від потерпілої вищевказаний мобільний телефоном марки SАMSUNG моделі Galaxy A12, чорного кольору, висловив неправдиве зобов'язання його повернути після закінчення користування та утримуючи в руках вказане чуже майно з місця вчинення злочину зник разом із ним, в подальшому розпорядився цим майном на власний розсуд.
Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 2644/25 від 30.09.2025 року, ринкова вартість мобільного телефону марки SAMSUNG моделі Galaxy A12, чорного кольору, на момент вчинення злочину становила 3733,00 грн., внаслідок чого, ОСОБА_4 , своїми злочинними діями спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст.185 КК України за ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене вчинене повторно, в умовах воєнного стану; за ч.2 ст. 190 КК України за ознаками - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
В судовому засіданні обвинувачений підтвердив вищезазначені обставини, визнав себе винним у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при викладених у обвинувальному акті обставинах, та пояснив суду, що 16.09.2025 перебуваючи по вул. Богдана Хмельницького в с-щі Томаківка біля продуктового магазину «Щедрий кошик», переконавшись, що у автомобілі марки «MAZDA 6» відсутній потерпілий ОСОБА_5 , через відчинене вікно дверей переднього пасажирського сидіння викрав звідти мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 12, який поклав до кишені та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Крім того, 20.09.2025 року він перебував на території домоволодіння АДРЕСА_2 , з дозволу власника ОСОБА_7 , взяв у неї мобільний телефон марки SAMSUNG, для особистого тимчасового користування, чим ОСОБА_7 ввів в оману, та вона надала свою згоду і передала ОСОБА_4 належне їй вказане майно, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд та обміняв його на продукти харчування. Шкоду потерпілим відшкодовано. В скоєному щиро кається та прохає суд його суворо не карати.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, та зазначили, що підтримують свої покази надані на досудовому слідстві, не заперечують проти призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Свідчення обвинуваченого відповідають обставинам справи, які ніким не оспорюються. Обставини справи об'єктивно, повно і всесторонньо підтверджені письмовими доказами у справі у встановленому об'ємі.
У суду немає сумнівів у тому, що обвинувачений дає правдиві свідчення добровільно.
Так як обвинувачений свою провину визнав повністю та підтвердив обставини скоєння кримінальних правопорушень, заявив про спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази, які він не оспорює, що передбачено ст.349 КПК України, наслідки якої роз'яснені учасникам розгляду, суд з'ясувавши думку учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.
Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану та заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Суд враховує, що інкриміновані обвинуваченій кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України відносяться за ч.2 ст.190 КК України до категорії нетяжких злочинів та за ч.4 ст.185 КК України до категорії тяжких злочинів.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд відносить: рецидив злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до положень ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, ступінь тяжкості вчинених злочинів, відношення обвинуваченого до вчиненого, вину свою визнала, у скоєному розкаявся, та вважає за необхідне, враховуючи положення ч.1 ст. 70 КК України, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, але враховуючи наявність обставин пом'якшуючих покарання - щире каяття, особу обвинуваченого, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеристику за місцем проживання обвинуваченого, суд вважає можливим його перевиховання і виправлення без ізоляції від суспільства, і тому вважає правильним звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:
-за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
-за ч.2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 міру покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 : періодично з'являтись для реєстрації до органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 2644/25 від 30.09.2025 в сумі 420 грн. 00 коп.
Речові докази: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 12 256 GB чорного кольору, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 - залишити у ОСОБА_5 ; мобільний телефон марки SAMSUNG моделі Galexy А12 чорного кольору , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_7 - залишити у ОСОБА_7 ; диск DVD-R на якому записано відеозапис слідчого експерименту, за участю ОСОБА_4 , який знаходиться при матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1
24.11.2025