Справа № 186/2061/24
Номер провадження № 2/0186/215/25
24 листопада 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора - державний нотаріус Кізіма В.В., Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування,
17 квітня 2025 року в провадження головуючого судді Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора - державний нотаріус Кізіма В.В., Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована в м.Луганську. Він з відповідачем є рідними братами та спадкоємцями першої черги. Його брат проживає в м.Луганську, на момент смерті матері не був зареєстрований з нею за однією адресою, не заявляв про відмову від спадщини, будь-яких дій відносно спадкового майна на території України не вчиняв. Він, проживаючи в м.Полтаві, у встановлений законодавством шестимісячний строк, звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, останнім було заведено спадкову справу №1/2024. Інших спадкоємців не має. Після смерті матері залишилося спадкове майно, а саме: грошові заощадження, недоотримана пенсія в розмірі 19 076,24 гривень. Дані кошти знаходяться на банківських рахунках в АТ "Державний ощадний банк України". Нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки за даними зі Спадкового реєстру від 03 січня 2024 року №75323667 значиться інформація про наявність заповіту від імені ОСОБА_3 , дата посвідчення - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце посвідчення Луганський міський нотаріальний округ - приватний нотаріус Черняк А.Л., оригінал чи дублікат заповіту не знайдено. Крім того, нотаріус не зміг встановити склад спадкового майна, коло спадкоємців, які проживали разом з матір'ю за однією адресою в м.Луганську на момент її смерті, оскільки м.Луганськ є тимчасово окупованою територією України. Мати позивача за життя склала заповіт, зміст даного заповіту сторонам та нотаріусу невідомий, дублікат заповіту отримати неможливо, оскільки його оригінал залишився у приватного нотаріуса ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України, він є спадкоємцем першої черги. Із-за відсутності доступу до заповіту він не має змоги реалізувати право на оформлення спадщини після смерті матері за заповітом, тому змушений звернутися з даним позовом до суду.
Просить суд визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на грошові заощадження з відповідними відсотками, що знаходяться на рахунках, що відкриті в АТ "Державний ощадний банк України" на ім'я ОСОБА_3 ; недоотриману пенсію в розмірі 19 076,24 гривень на ім'я ОСОБА_3 .
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримують, просять їх задовільнити, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", про причини неявки не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність не надав. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Третя особа - Перша Полтавська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, при ухваленні рішення поклалася на розсуд суду.
Представник третьої особи - Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Представник третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в судове засідання не з'явився, надав суду письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 жовтня 2013 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 № 2262 (дата звільнення - 30 вересня 2013 року). 01 листопада 2021 року за вхід. № 18233/8 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області зареєстровано лист Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27 жовтня 2021 року № 32057/09.2-19/21Л, яким за належністю направлено запит Головного управління Міністерства внутрішніх справ російської федерації по Ростовській області від 20 вересня 2021 року № 35/3-2544, яким у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон (до російської федерації) витребувано пенсійну справу ОСОБА_2 . Серед додатків до запиту від 20 вересня 2021 року № 35/3-2544 міститься копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до якого місце реєстрації останнього: АДРЕСА_1 (так само як зазначив позивач у позовній заяві). Також, серед додатків до запиту від 20 вересня 2021 року № 35/3-2544 міститься копія паспорта громадянина російської федерації на ім'я ОСОБА_2 . На запит від 20 вересня 2021 року № 35/3-2544 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області направлено атестат № НОМЕР_2 про зняття з обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон (до російської федерації), ОСОБА_2 .
Отже, з 01 грудня 2021 року пенсійна справа ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку за місцем реєстрації/проживання в російської федерації.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Указом Президента України від 14 квітня 2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а визначено райони проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07 квітня 2014 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», місто Луганськ Луганської області, де за життя була зареєстрована ОСОБА_3 , віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 23 липня 2014 року №436 на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, а постановою від 06 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» НБУ зобов'язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою, до переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей та зобов'язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності. Відповідно до пункту 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади; казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2016 року, визнаний незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 зазначеного Порядку.
Разом з тим, пунктом 8 Порядку, який не визнаний незаконним та нечинним, передбачено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Наголошує, що право на пенсійне забезпечення здійснюється не лише шляхом нарахування пенсії, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що неможливо без відновлення роботи банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
За приписами Закону № 1706 ОСОБА_3 за життя була внутрішньо переміщеною особою.
За приписами пункту 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, в редакції від 29 серпня 2014 року) при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
За даними електронної пенсійної справи виплата пенсії провадиться з місяця, наступного за місяцем припинення її виплати за попереднім місцем проживання. У зв'язку з переїздом до смт. Марківка Луганської області у грудні 2014 року ОСОБА_3 , відповідно до п. 4.12 Порядку № 22-1, звернулась із заявою про взяття на облік до Марківського об'єднаного управління Луганської області.
На підставі особистої заяви пенсійну справу ОСОБА_3 взято на облік з 01 січня 2015 року за даними електронної пенсійної справи № 909250134837, як особу переміщену з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції (м. Луганськ Луганської області).
У січні 2015 року ОСОБА_3 виплачено поточну пенсію за січень 2015 року.
У період з січня 2015 року по липень 2023 року пенсія ОСОБА_3 нараховувалась та виплачувалась в повному обсязі, заборгованості за цей період немає.
У свою чергу, Порядком виплат пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, уповноваженим банком є АТ «Державний ощадний банк України» (пункт 6).
Пенсія ОСОБА_3 виплачувалась на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України».
За нормою, закріпленою у пункті 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (в редакції, що діяла з 21.04.2023), якщо суми пенсії або грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду не пізніше 28 числа місяця, у я кому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установ уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
13 липня 2023 року за вхід. № 2982/8 Головним управлінням зареєстровано лист АТ «Державний ощадний банк України» від 13 липня 2023 № 110.14-20/35380/2023/БТ (копія листа з витягом з додатку щодо померлої додається), яким надано інформацію за період з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року по клієнтам, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, у тому числі щодо ОСОБА_3 . У зв'язку з отриманням повідомлення від АТ “Державний Ощадний банк України» про те, що ОСОБА_3 пенсійні кошти не одержувалися з поточного рахунку більше року, з 01 серпня 2023 року відповідно до пункту 16 Порядку № 1596 перерахування пенсії ОСОБА_3 припинено. Окремого рішення щодо припинення перерахування пенсії ОСОБА_3 не приймалось. Відповідно до вимог частини 2 статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 Закону № 1058-ІV.
З 01 серпня 2023 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з документами щодо поновлення виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не зверталась. ОСОБА_3 , виявляючи байдужість до своїх прав, враховуючи, що пенсія для пенсіонера є єдиним джерелом існування, з заявою про поновлення виплати пенсії з 01 серпня 2023 року або із заявою про роз'яснення причин припинення виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не зверталась та не оскаржила до суду дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про припинення нарахування та виплати пенсії з 01 серпня 2023 року у законодавчо встановлені строки.
Слід врахувати, що ОСОБА_3 фактично мешкала в місті Луганську, де померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено рішенням Октябрьського районного суд м. Полтави від 15 листопада 2023 року у справі № 554/10761/23 та про що зазначено в свідоцтві про смерть серія НОМЕР_5 , виданим 19 грудня 2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у мсті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 Закону №1058, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в ч. 1 ст. 52 Закону № 1058, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Ця норма узгоджується зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій визначено, що суми пенсії, які належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними в зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону № 1058, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Відповідно до статті 13 Закону України від 10.07.2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» особі, яка зобов'язалась поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання особі, яка зобов'язалась поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 53 Закону У№ 1058-IV визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на його поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.1.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Нормами розділу V Порядку № 22-1 регламентовано порядок звернення за допомогою на поховання.
Враховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , часом відкриття спадщини є 24 жовтня 2023 року та звернення за недоодержаною пенсією повинно бути не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ) або, у разі не звернення за виплатою недоотриманої пенсії в установлений строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 . У грудні 2023 року за заявою від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 виплачено допомогу на поховання ОСОБА_3 в сумі 8 308,20 гривень.
Від позивача заяви про виплату недоотриманої ОСОБА_3 пенсії у встановлений Законом № 1058 строк (не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера) не надходило.
Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 становить 19 076,24 гривень.
ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію в розмірі 19 076,24 грн у зв'язку з відсутністю оригіналу заповіту та неможливістю встановити склад спадкового майна за заповітом, коло спадкоємців за заповітом, та факт прийняття або неприйняття спадщини іншим спадкоємцем за законом, ОСОБА_2 , одночасно заявнику роз'яснено право на оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії.
На теперішній час позивачем не оформлено належним чином право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_3 , позивач не звертався до органу пенсійного фонду з приводу отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та не отримав свідоцтво про право на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, яке виникло після спливу шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
У ст.3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Луганську. Зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_3 .
Батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_6 від 18 травня 1976 року.
Довідкою від 02 травня 2023 року №1603-5002740310 підтверджується, що позивача ОСОБА_1 взято на облік, як ВПО та фактичне місце перебування зареєстроване у м.Полтаві.
У позивача ОСОБА_1 є рідний брат - відповідач ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла у м.Луганську, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 19 грудня 2023 року.
На підставі особистої заяви пенсійну справу ОСОБА_3 взято на облік з 01 січня 2015 року за даними електронної пенсійної справи № 909250134837, як особу переміщену з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції (м. Луганськ Луганської області).
У січні 2015 року ОСОБА_3 виплачено поточну пенсію за січень 2015 року.
У період з січня 2015 року по липень 2023 року пенсія ОСОБА_3 нараховувалась та виплачувалась в повному обсязі, заборгованості за цей період немає.
13 липня 2023 року за вхід. № 2982/8 Головним управлінням зареєстровано лист АТ «Державний ощадний банк України» від 13 липня 2023 № 110.14-20/35380/2023/БТ (копія листа з витягом з додатку щодо померлої додається), яким надано інформацію за період з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року по клієнтам, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, у тому числі щодо ОСОБА_3 . У зв'язку з отриманням повідомлення від АТ “Державний Ощадний банк України» про те, що ОСОБА_3 пенсійні кошти не одержувалися з поточного рахунку більше року, з 01 серпня 2023 року відповідно до пункту 16 Порядку № 1596 перерахування пенсії ОСОБА_3 припинено. Окремого рішення щодо припинення перерахування пенсії ОСОБА_3 не приймалось. Відповідно до вимог частини 2 статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 Закону № 1058-ІV.
З 01 серпня 2023 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з документами щодо поновлення виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не зверталась.
Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 Закону №1058, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в ч. 1 ст. 52 Закону № 1058, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Ця норма узгоджується зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій визначено, що суми пенсії, які належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними в зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону № 1058, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Відповідно до статті 13 Закону України від 10.07.2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» особі, яка зобов'язалась поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання особі, яка зобов'язалась поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 53 Закону У№ 1058-IV визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на його поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.1.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Нормами розділу V Порядку № 22-1 регламентовано порядок звернення за допомогою на поховання.
Враховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , часом відкриття спадщини є 24 жовтня 2023 року та звернення за недоодержаною пенсією повинно бути не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ) або, у разі не звернення за виплатою недоотриманої пенсії в установлений строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 . У грудні 2023 року за заявою від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 виплачено допомогу на поховання ОСОБА_3 в сумі 8 308,20 гривень.
Від позивача заяви про виплату недоотриманої ОСОБА_3 пенсії у встановлений Законом № 1058 строк (не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера) не надходило.
Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 становить 19 076,24 гривень, яка входить до складу спадщини.
Інформацією АТ "Державний ощадний банк України" №46/12-11/117534/2025/БТ від 11 вересня 2025 року підтверджується, що на імя ОСОБА_3 в АТ "Ощадбанк" відкрито рахунок № НОМЕР_4 , дата відкриття рахунку - ІНФОРМАЦІЯ_7 , залишок коштів на рахунку, станом на 08 вересня 2025 року - 58 155,80 гривень.
З матеріалів дослідженої в судовому засідання спадкової справи№1/2024 від 03 січня 2024 року, щодо майна померлої ОСОБА_3 , вбачається, що 03 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті його матері та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки, за даними зі Спадкового реєстру від 03 січня 2024 року №75323667 значиться інформація про наявність заповіту від імені ОСОБА_3 , дата посвідчення - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце посвідчення Луганський міський нотаріальний округ - приватний нотаріус Черняк А.Л.
Оригінал чи дублікат заповіту не знайдено, оскільки вся інформація щодо заповіту залишилася в м.Луганську, яке є тимчасово окупованою територією України.
З моменту смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, не зверталися.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1221 ЦК України (норма, що була чинною на момент смерті відкриття спадщини), місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації про України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за
законом.
Згідно з ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст.1270 ЦК України).
Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1298 ЦК України, ч.10 ст.67 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно з ч.1 ст.67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Позивачем така заява була подана 003 січня 2024 року та відповідно була заведена спадкова справа.
Приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу - Черняк А.Л., який посвідчив заповіт ОСОБА_3 , не здійснює свою діяльність на підконтрольній території України.
Відповідно до підп. 4.9. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (підп. 2.2. п. 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).
У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) випробовує цю справу для подальшого провадження (підп.2.4. п. 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).
Таким чином, діючим законодавством України не передбачена можливість заведення кількох спадкових справ щодо одного спадкодавця або передачі спадкової справи від одного нотаріуса до іншого, окрім випадку встановлення факту неправильного визначення місця відкриття спадщини.
Тобто, за обставин, що склалися на сьогодні, повторне заведення спадкової справи органами нотаріату, які здійснюють свої повноваження на території, яка контролюється органами державної влади України, є неможливим.
Відповідно до заведеної спадкової справи інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, або які б фактично прийняли спадщину, спадкового договору після ОСОБА_3 не було.
Матеріалами, які додаються до позовної заяви доведено, що позивач з незалежних від нього причин (наявність заповіту, оригінал чи копію якого неможливо отримати), не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти та розпорядитися спадковим майном на власний розсуд.
Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 8 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на яку видається свідоцтво.
Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
У відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Як зазначалося вище, спадкоємцями першої черги за законом на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , є її сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач своєчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його матері, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти, що знаходяться на рахунку померлої, не зміг, оскільки в спадковому реєстрі наявний запис про заповіт, оригінал якого залишився на тимчасово окупованій території України, а ознайомитися з його текстом не виявляється за можливе. Доказів того, що брат позивача - ОСОБА_2 , звертався із заявою про прийняття спадщини - не надано. Останній і фактично не прийняв спадщини, оскільки був зареєстрований з померлою на момент смерті останньої, за різними адресами, що підтверджується наданими суду копіями пенсійних справ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, доказів того, що інші спадкоємці першої черги зверталися із заявами про прийняття спадщини за законом до нотаріуса, відсутні.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (стаття 1268 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до Розділу ІІ глави 10 пунктів 4.12, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів; видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя та ефективного вирішення порушених прав особи як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року № 487/9435/15-ц
Ураховуючи встановлені судом обставини щодо отримання ОСОБА_1 у власність вищезазначених грошових коштів, враховуючи, що він є єдиним спадкоємцем майна померлого власника майна - ОСОБА_3 за законом, який звернувся із заявою про прийняття спадщини, суд вважає, що у даній справі спадкові права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту, оскільки, враховуючи фактичні обставини даної справи, останній позбавлений права захистити відповідні права у позасудовому порядку та вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти, що належали за життя його матері - ОСОБА_3 та перебувають на її банківському рахунку.
Питання про судові витрати у справі суд вирішує відповідно до положень ст. 264 ЦПК України.
Оскільки позивач не просить стягнуті судові витрати по справі з відповідача, то судові витрати по справі слід залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264,280-283 ЦПК України, ст.ст.1220,1222,1269,1270 ЦК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора - державний нотаріус Кізіма В.В., Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування - задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженцем м.Луганська, РНОКПП НОМЕР_7 , право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" № НОМЕР_4 , відкритому 17 липня 2015 року, на ім'я ОСОБА_3 , які належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 58 155 (п'ятдесят вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять) гривень 80 копійок та складаються із грошових заощаджень з відповідними відсотками та недоотриманої пенсії.
Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів, з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає, як ВПО, по АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Треті особи:
Перша Полтавська державна нотаріальна контора, вул.Гоголя, буд.11, м.Полтава, ЄДРПОУ 02900156, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", вул.Госпітальна, буд.12-г, м.Київ, ЄДРПОУ 00032129, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, вул.Шевченка, буд.9, м.Сіверськодонецьк, Луганської області, ЄДРПОУ 21782461.
Повний текст рішення суду виготовлений 24 листопада 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.