25 листопада 2025 року м. Київ
Справа № 367/8068/25
Провадження: № 22-ц/824/16456/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Лещенко О. В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила зобов'язати ОСББ «Арт-Резиденс» в особі голови правління Звягінцева С. Г. тимчасово забезпечити ОСОБА_1 доступ до нежитлового приміщення № 103, розташованого за адресою: буд. АДРЕСА_1 , на період розгляду справи по суті.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 повернуто.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції проігнорував п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої вона звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю II груп, на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 20.10.2021 року. Крім того, оскаржувану ухвалу суду від 14 липня 2025 року надіслано судом до ЄДРСР лише 23.08.2025 року, що суперечить ч. 1 ст. 153 ЦПК України. Звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі суд помилково визначає подану нею заяву як заяву про забезпечення доказів та посилається на ст. 117 ЦПК України.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення доказів подана з порушенням вимог ст. 117 ЦПК України, оскільки заявником до поданої заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно із ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
В матеріалах справи міститься копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 20.10.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (а.с. 26), що є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та є достатнім доказом для суду.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, а отже у суду першої інстанції були відсутні підстави повертати заяву внаслідок несплати судового збору.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви постановлена з порушенням норм процесуального права і таке порушення норм процесуального права перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки у суду не було законних підстав для повернення заявиз підстав несплати ОСОБА_1 судового збору за подачу цієї заяви до суду.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 14 липня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 липня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура