Головуючий у суді першої інстанції: Верещінська І.В.
25 листопада 2025 року місто Київ
справа № 760/17775/24
провадження № 22-ц/824/12461/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
вирішуючи питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитпромінвест» заборгованість у розмірі 33 980 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитпромінвест» судовий збір у розмірі 2 100, 82 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 30 травня 2025 року подала апеляційну скаргу через електронну пошту, в порядку ст. 355 ЦПК України.
5 червня 2025 року Київським апеляційним судом з Солом'янського районного суду міста Києва витребувана цивільна справа № 760/17775/24 за позовом ТОВ «Кредитпромінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
19 червня 2025 року до суду апеляційної інстанції з Солом'янського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи № 760/17775/24.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, а особі, яка її подала, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - сплати судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року надіслана на поштову адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) 30 червня 2025 року, 7 серпня 2025 року, 11 вересня 2025 року, 7 жовтня 2025 року (а.с. 71, 73, 79, 82).
Конверти з копією ухвали суду від 30 червня 2025 року повернулись до Київського апеляційного суду з відміткою «Укрпошти» - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 72, 78, 81, 87).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, неабсолютне і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження слід застосовувати з правомірною метою та досягати пропорційності між застосованими засобами та поставленого метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Volovik v. Ukraine» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03, § 55).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на
утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. (постанова ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами (постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19).
Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати
усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення (постанова ВС від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967,15-ц (провадження № 61-4393св18).
Подавши апеляційну скаргу ще 30 травня 2025року, відповідач ОСОБА_1 станом розгляду справи не цікавиться та засоби щодо прискорення процедури слухання справи не використовує. Відомостей щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 станом на 25 листопада 2025 року суду також не надала.
Підстав для прийняття апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог статті 356 ЦПК України, немає.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає відповідачці ОСОБА_1 повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України, з одночасним поданням заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з дотриманням вимог ст.357 ЦПК України.
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, ОСОБА_1 має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус