25 листопада 2025 року місто Київ
справа № 761/6986/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/14407/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вербицького Ярослава Володимировича на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сіромашенко Н.В., у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позову зазначало, що відповідач є власником квартири квартири АДРЕСА_1 площею 36,1 кв.м., нежитлового приміщення №0208 площею 6,3 кв.м, парко місця АДРЕСА_2 , у якому створено ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ». На оплату щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по січень 2024 року ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» було надано ОСОБА_1 відповідні рахунки, які він не оплатив. ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 32 707,36 грн.,а також інфляційну складову боргу у розмірі 1134,05 грн. та три проценти річних у розмірі 798,28 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року позов ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 32707,36 грн.; інфляційний збиток за період з вересня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 1134,05 грн.; три відсотки річних від простроченої суми за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 798,28 грн., судовий збір в сумі 3028,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6300,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу адвоката Вербицького Я.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 04 вересня 2024 року без змін.
12 березня 2025року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування заяви посилався на те, що 09 вересня 2024 року представником позивача було подано заяву про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, якою просив долучити до матеріалів справи копію акту №38 від 09.09.2024 на суму 5000 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» - Овчаренка І.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 761/6986/24 - задоволено.
Ухвалено у цивільній справі №761/6986/247, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» витрати на правничу допомогу 5000 грн.00 коп.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, 14 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вербицький Я.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано заперечення відповідача щодо розподілу витрат на правничу допомогу на користь позивача, оскільки позивачем не було надано докази фактичного понесення витрат на правничу допомогу, розмір витрат не відповідав складності справи та часу приділеному на правничу допомогу.
Вказував, що позивачем по справі не було надано суду доказів оплат правничої допомоги, тому вважає, що у суду не було підстав стягувати ці витрати.
Також, зазначав, що позивачем заявлено витрати за представництво адвокатом у судовому засіданні 19 серпня 2024 року, проте у цьому засіданні брав участь не адвокат Овчаренко І.С., а адвокат Клюско Р.В., який не може бути учасником Адвокатського бюро Овчаренка «Раціональні правові рішення», оскільки за ст.14 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом і діє на підставі статуту. Тому вважає, що у Адвокатському бюро Овчаренка «Раціональні правові рішення» надавати правничу допомогу може лише адвокат Овчаренко І.С.
Відзив від позивача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Вербицького Я.В. на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого фіксованого розміру погодинних ставок адвокатів сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми погодинних ставок адвокатів зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві було зазначено попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу позивача у розмірі 6300 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року позов ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 32707,36 грн.; інфляційний збиток за період з вересня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 1134,05 грн.; три відсотки річних від простроченої суми за період з липня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 798,28 грн., судовий збір в сумі 3028,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6300,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу адвоката Вербицького Я.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 04 вересня 2024 року без змін.
09 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» адвоката Овчаренка І.С. надійшла заява про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
На підтвердження понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію Акта надання послуг № 38 від 09 вересня 2024 року.
Згідно з наданого Акта надання послуг № 38 від 09 вересня 2024 року виконавцем АБ «Ігоря Овчаренка «Раціональні правові рішення» було виконано наступні роботи:
- участь адвоката в якості представника замовника в судовому засіданні Шевченківського районного суду міста Києва у справі №7611/6986/24 19.08.2024 - 1 послуга, ціна 2 500 грн;
- участь адвоката в якості представника замовника в судовому засіданні Шевченківського районного суду міста Києва у справі №7611/6986/24 04.09.2024 - 1 послуга, ціна 2 500 грн., всього 5 000 грн.
12 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» адвоката Овчаренка І.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій останній просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Посольський» в порядку розподілу додаткових витрат у справі понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., яка протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 17 травня 2025 року передано судді Сіромашенко Н.В.
Понесені позивачем додаткові витрати на правову допомогу в суді першої інстанції становлять 5 000 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром, стягнутої судом першої інстанції з Мешканцева Р.В. суми правової допомоги у розмірі 5 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не було взято до уваги, що представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Вербицьким В.В. 23 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» подавались заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі у розмірі 5 000 грн. На обґрунтування яких, вказував на те, що позивачем не було додано докази фактичного понесення витрат на правничу допомогу, розмір витрат не відповідав складності справи, часу приділеному на правничу допомогу.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.
Процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Колегія суддів вважає, що наведені вище норми, практика Верховного Суду та обставини справи свідчать про дотримання стороною позивача процесуальних правил щодо подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а тому доводи апелянта про ненадання доказів оплати правничої допомоги, відхиляються.
Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Суд апеляційної інстанції вважає, що завищеним є розмір витрат щодо участі адвоката в судовому засіданні у розмірі 2 500 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що судове засідання 19 серпня 2024 року тривало з 12:03 -15:51 год., тобто менше години., а судове засідання 04 вересня 2024 року тривало з 16:59 -17:16 год., тобто 17 хв.
Разом з тим, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21).
Відтак, розмір витрат на вказані послуги колегія суддів вважає за необхідне зменшити з 5 000 грн. до 3 000 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 19 серпня 2024 року приймав участь представник позивача адвокат Клюско Р.В.
На підтвердження своїх повноважень представляти ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» долучив ордер серія АІ №1671171 про надання правничої допомоги ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» на підставі договору про надання правничої допомоги №6 від 19 грудня 2023 року, що виданий адвокатським бюро «Ігоря Овчаренка «Раціональні правові рішення».
Доводи представника ОСОБА_1 адвоката Вербицького Я.В. щодо можливості надання правничої допомоги лише адвокатом Овчаренком І.С., а не ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи, тому колегія суддів їх відхиляє.
Враховуючи заперечення сторони відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу, робіт, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, необхідність у наданні таких видів послуг, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Посольський» суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 5 000 грн. до 3 000 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вербицького Ярослава Володимировича задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року змінити, зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОСОЛЬСЬКИЙ» суму витрат на професійну правничу допомогу з 5 000 грн. до 3 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: