Провадження 33/824/4987/2025 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 362/6422/25 Суддя у І інстанції: Дорошенко В.М.
14 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановою суду ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що 10 серпня 2025 року о 23.05 год. керувала автомобілем марки Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалася по вул. Космонавтів, 7, у с. Кодаки Обухівського району Київської області, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510 ARND-0046, результат позитивний - 0,87 %, тест № 1138. У медичний заклад їхати категорично відмовилась.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення ст. ст. 7, 245, 251, 252, 266, 280 КУпАП, Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 9 листопада 2015 № 1452/735, апелянт вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт зазначає, що з постановою суду щодо встановлення обставин, які підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в її діях, вона категорично не погоджується, оскільки судове рішення в цій частині не відповідає вимогам закону, а тому є незаконним, постановленим без з'ясування всіх фактичних обставин справи.
Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що до матеріалів справи працівниками поліції долучений рапорт, відповідно до якого ними був зупинений автомобіль під її керуванням та під час їх розмови у неї були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. При цьому будь-якої законної підстави для зупинки авто відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», як зазначає апелянт, ні в рапорті, ні пі під час спілкування працівників поліції з нею повідомлено не було.
Більш того, на переконання ОСОБА_1 , матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджується, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
А тому, як вважає апелянт, всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Серед іншого, апелянт наголошує на тому, що доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджується той факт, що вона, ОСОБА_1 , керувала транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, оскільки на відео ця обставина не зафіксована. Відеозапис розпочинається з моменту, коли працівник поліції спілкується з ОСОБА_1 , при цьому автомобіль припаркований, двигун не працює, чи керувала ОСОБА_1 авто, відео не зафіксовано та не встановлено, працівник поліції не з'ясовував теж дане питання.
Крім того, з наданого працівниками поліції відеозапису не встановлено, який саме показник був на приладі Драгер, після того, як вона пройшла огляд.
Отже, на переконання апелянта, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, слід дійти такого висновку.
Так, розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя у постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винуватості особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримані у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду.
Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п. 6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому
ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) таПорядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Таким чином, інспектор поліції, зупинивши транспортний засіб, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння,або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, повинен відсторонити таку особу від керування вказаними засобами, висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених обставин, суд вказав, що її винуватість підтверджується:
- даними відеозапису події правопорушення, що зафіксованана електронному диску, долученому до матеріалів справи і переглянутому у судовому засіданні, де зафіксовано,з-поміж іншого, зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , яка не заперечує, що вживала алкогольні напої (пиво і вино), погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проходить такий огляд, результат позитивний - 0,87 ‰. З даним результатом погоджується, до медичного закладу їхати не бажає. Автомобіль переданийтверезому водію;
- даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву, проведено оглядОСОБА_1 за допомогою приладу «Alcotest Drager7510», результат - 0,87 ‰, у графі «З результатом згоден» зазначено дані ОСОБА_1 та проставлено її підпис;
- даними результату приладу «Alcotest 7510», тест № 1138 від 10 серпня 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено 0,87 ‰;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 серпня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 не доставлялась до медичного закладу;
- даними, викладеними у протоколі серії ЕПР1 № 419031 від 10 серпня 2025 року, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції факт керування транспортним засобом у час та місці, зазначеному у протоколі, та факт проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 7510 не заперечувалось ОСОБА_1 .
Також суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 пройшла огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 7510, за результатами якого констатовано її перебування у стані алкогольного сп'яніння з результатом 0,87 ‰,від огляду у медичному закладі відмовилась. При проведенні такого огляду поліцейський застосував технічний запис з метою фіксації.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку,що у даному випадку поліцейським дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та приймає до уваги, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 також не заперечувався факт керування транспортним засобом та зупинка автомобіля під її керуванням інспекторами УПП за те, що в автомобілі не працював лівий ліхтар.
При цьому ОСОБА_1 пояснила, що вона проїхала метрів 500 з метою перепаркувати автомобіль. Поліція їхала без проблискових маячків, хоча повинні бути сині проблискові маячки, що свідчить, що працівники поліції на робочій зміні. Коли її зупинили, вона не знала, як себе поводити, це було вперше у неї. Розуміє, що вона допустила порушення, але у неї на утриманні діти, батьки, вона на даний час здає на отримання посвідчення водія керування вантажними транспортними засобами. Таке з нею вперше. У лікарню не хотіла їхати, оскільки найближча лікарня в 30 км, а було вже за 22 год. Вона не знає, як би потім сама добиралась до дому. Перебуваючи у стані стресу, вона з усім погоджувалась, не заперечувала проти результатів огляду. Вона не знала, що можна було не погоджуватись.
З відеозаписів, переглянутих під час апеляційного розгляду, встановлено, що дійсно автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв'язку з технічними несправностями автомобіля. В процесі спілкування інспектора поліції з ОСОБА_1 в останньої були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які були озвучені інспектором УПП. В автомобілі, яким керувала ОСОБА_1 , також була ще одна жінка, яка періодично втручалась у розмову між інспектором поліції та ОСОБА_1 . На вимогу працівника поліції ОСОБА_1 показала документи в «Дії». При цьому ОСОБА_1 не заперечувала, що вживала алкогольне пиво. На вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, намагалась вирішити питання у позапроцесуальний спосіб, потім погодилась пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу. Після проведеного огляду та отриманого результату ОСОБА_1 не заперечувала проти результату огляду за допомогою алкотесту. Однак, працівник поліції наголосив ОСОБА_1 , що у разі її незгоди з результатами огляду, вони можуть проїхати до лікарні, на що ОСОБА_1 відмовилась. Працівником поліції складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та інші документи. При оголошенні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором поліції ОСОБА_1 роз'яснені її права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено, яким судом буде проводитись розгляд матеріалів, роз'яснено право за клопотанням особи про направлення справи для розгляду за місцем проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснено, що ОСОБА_1 на добу відсторонена від керування транспортним засобом, автомобіль переданий для керування іншій особі, яка є тверезою. Водночас на запитання ОСОБА_1 про відповідальність за відмову від проходження такого огляду, інспектором роз'яснюються наслідки, а саме, що також складається протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але за іншими обставинами. ОСОБА_1 роз'яснюється та надається можливість надати письмові пояснення. ОСОБА_1 підписуються без будь-яких скарг, заяв, клопотань, застережень документи, з якими її ознайомлено.
Обставини, зафіксовані на відеозаписі, знайшли своє відображення й у документах, долучених до протоколу: Актіогляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву, результат огляду за допомогою приладу «Alcotest 7510» - 0,87 ‰, в якому у графі «Зрезультатом згоден» зазначено дані ОСОБА_1 та проставлено її підпис; роздруківкою чеку результату огляду на стан сп'яніння за допомогоюприладу «Alcotest 7510», тест № 1138 від 10 серпня 2025 року, -0,87 ‰; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10серпня 2025 року.
Повторно дослідивши наявні у матеріалах докази, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення нею п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що і передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять даних про законність підстав зупинки транспортного засобу під її керуванням, є безпідставними та спростовуються відеозаписом подій, яким зафіксовано підстави зупинки, а також розмова з цього приводу між ОСОБА_1 та працівником поліції.
Є непереконливими й доводи ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з відсутністю законних підстав зупинки автомобіля під її керуванням, є й незаконними та недопустимими всі інші докази, оскільки такі доводи ОСОБА_1 спростовуються сукупністю наявних у справі та досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом доказів.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на суперечливість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка спочатку наголошує на незаконності зупинки транспортного засобу під її керуванням, а у подальшому наголошує на відсутності доказів керування нею транспортним засобом. Водночас як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, окрім того, що сама ОСОБА_1 не заперечувала обставини керування транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції, так і наявними у справі відеозаписами підтверджуються обставини та причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , і такі обставини, згідно з відеозаписами, не заперечувались ОСОБА_1 на місці події.
Всупереч доводів апеляційної скарги, відеозаписом зафіксовано аналіз алкотестера та результат такого аналізу перед проходженням ОСОБА_1 огляду, а також їй показується результат алкотесту після того, як ОСОБА_1 пройшла огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру, озвучується результат, та у ОСОБА_1 інспектор поліції запитує, чи згодна вона. Будь-яких заперечень з боку ОСОБА_1 не надійшло.
Таким чином, висновки судді місцевого суду в оскаржуваній постанові про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому не встановлено передбачених законом підстав для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва