Справа № 11-cc/824/7578/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/40883/25-к
11 листопада 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2025 року задоволено клопотаннястаршого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 62025000000000586 від 13.06.2025 року та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:
- будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1909102380000);
- автомобіль марки «GEELY» модель «MR-7151A» державний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки її зміст свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна та невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам справи.
Вказує, що сторона обвинувачення мала б долучити до клопотання документи, що підтверджують право власності на таке майно саме ОСОБА_6 , однак, такі документи надані слідчому судді з інформацією, що є неактуальною. Зокрема, автомобіль марки «GEELY» не належить ОСОБА_6 , вказаний автомобіль перебував у власності ОСОБА_6 з 02 березня 2012 року по 29 червня 2016 рік, після чого був проданий іншому власнику. Крім того, будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1909102380000) перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та його дружини - ОСОБА_10 . Таким чином, ані новий власник транспортного засобу, ані дружина ОСОБА_6 , не мають статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а отже наразі відсутні підстави для накладення арешту на приналежне їм майно.
Зауважує представник, що слідчим суддею не було прийнято рішення про повернення клопотання слідчому про арешт майна, незважаючи на невідповідність такого клопотання вимогам ст. 171 КПК України.
В судове засідання прокурор, представник чи власник майна не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від прокурора надійшло клопотання про розгляд вказаної апеляційної скарги без його участі, а від адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_11 надійшли клопотання про відкладення апеляційної скарги, у зв'язку з їх зайнятістю в інших судових засіданнях, однак на думку колегії суддів, така причина є неповажною.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що наказом філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі -ДП «Ліси України») від 03.04.2025 № 377-к/10 ОСОБА_6 призначено на посаду начальника Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
У період з 04.04.2025 року по 14.05.2025 рік (на даний час точної дати та часу досудовим розслідування не зазначено) у ОСОБА_6 спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами виник злочинний умисел на особисте збагачення шляхом незаконного використання свого службового становища та керівної посади з метою одержання від підлеглих працівників (лісничих Черкаського надлісництва) неправомірної вигоди на постійній основі за не створення штучних перешкод перебування їх на займаних посадах.
Близько 13-14 травня 2025 року начальником Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_6 проведено нараду за участі ОСОБА_12 та інших лісничих вказаного Надлісництва в ході якої, ОСОБА_6 повідомлено про необхідність надавати неправомірну вигоду на його користь та на користь директора філії «Центральний лісовий офіс» ОСОБА_13 . Також, ОСОБА_6 зазначив, що суму і порядок надання неправомірної вигоди він повідомить згодом, після узгодження із ОСОБА_13 .
У подальшому, 23 травня 2025 року ОСОБА_6 знову проведено нараду за участі ОСОБА_12 та інших лісничих Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в ході якої вказав, що зазначену ним раніше неправомірну вигоду необхідно надавати в розмірі суми, що становить 8% від фактично заготовленої лісництвом деревини, помноженої на 1000. Кожному лісництву необхідно самостійно розраховувати суму неправомірну вигоди та передавати її ОСОБА_6 в строк не пізніше 2 тижнів після закінчення звітного місяця.
В подальшому, 08.07.2025 року об 9 годині 56 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись на території контори Черкаського надлісництва, в ході розмови із ОСОБА_12 вказав, що у червні місці 2025 року Тясминським лісництвом заготовлено всього 293 куб. м., у зв'язку з чим висловив вимогу про надання за вказаний місяць на користь ОСОБА_6 неправомірної вигоди в сумі 10 000 гривень.
На виконання вищевказаної вимоги, 25.07.2025 об 10 годині 25 хвилин, ОСОБА_12 зустрівся із ОСОБА_6 на території Черкаського надлісництва за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11, де поцікавився у ОСОБА_12 з приводу озвученої раніше неправомірної вигоди за червень місяць 2025 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_12 діючи на виконання вимоги ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_6 одержав неправомірну вигоду за червень місяць 2025 року в розмірі 10 000 гривень за нестворення ОСОБА_12 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Крім того, 11.08.2025 року о 10 годині 04 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись у коридорі будівлі Черкаського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України» за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11, на продовження раніше розробленого кримінально-протиправного наміру, в ході розмови дізнався у ОСОБА_12 розмір заготовленої у липні місяці Тясминським лісництвом деревини, який становив 1200 куб. м., після чого висловив ОСОБА_12 вимогу про надання йому неправомірної вигоди в сумі 60 000 гривень, обраховану з розрахунку п'яти відсотків від об'єму заготовленої у липні місяці Тясминським лісництвом деревини помноженого на 1000.
Надалі, 14.08.2025 року, об 10 годині 00 хвилин, в ході зустрічі на подвір'ї Черкаського надлісництва, ОСОБА_12 на виконання вказаної раніше вимоги передав, а ОСОБА_6 , одержав частину від озвученої 11.08.2025 ним неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 30 000 гривень, за липень місяць 2025 року, за нестворення ОСОБА_12 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
У подальшому, 18.08.2025 року, об 10 годині 04 хвилин ОСОБА_12 знову зустрівся із ОСОБА_6 , в ході розмови із останнім ОСОБА_12 передав, а ОСОБА_6 одержав другу частину від озвученої 11.08.2025 ним суми неправомірної вигоди, а саме в розмірі 30 000 гривень за липень місяць 2025 року, за нестворення ОСОБА_12 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Таким чином, ОСОБА_6 обіймаючи посаду начальника Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України», будучи службовою особою правоохоронного органу, керуючись корисливим мотивом з метою особистого збагачення, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особами, використовуючи службове становище, висловив вимогу до підлеглого ОСОБА_12 надати неправомірну вигоду в розмірі 70 000 гривень за червень та липень місяць 2025 року для себе та третіх осіб за нестворення ОСОБА_6 та третіми особами штучних перешкод в роботі ОСОБА_12 на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади, а також одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду в розмірі 70 000 гривень за червень та липень місяць 2025 року для себе та третіх осіб за нестворення ОСОБА_6 та третіми особами штучних перешкод в роботі ОСОБА_12 на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає будь-якої дії з використанням службового становища та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
18.08.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а 18.08.2025 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно інформаційної довідки № 440212897 від 20.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у приватній власності підозрюваного ОСОБА_6 перебуває будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1909102380000).
Також, згідно реєстраційної картки ТЗ № 94596277 у власності підозрюваного ОСОБА_6 перебуває транспортний засіб - автомобіль марки «GEELY» модель «MR-7151A» державний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .
25.08.2025 року (клопотання датоване 20.08.2025 року) старший слідчий ГСУ ДБР ОСОБА_8 за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, в рамках кримінального провадження № 62025000000000586 від 13.06.2025 року, на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:
- будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1909102380000);
- автомобіль марки «GEELY» модель «MR-7151A» державний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .
Підставою накладення арешту на вилучене майно є можлива конфіскація майна як виду покарання.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2025 року зазначене клопотання старшого слідчого задоволено та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:
- будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1909102380000);
- автомобіль марки «GEELY» модель «MR-7151A» державний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою конфіскації майна як виду покарання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Що стосується висновку слідчого судді про необхідність накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.
Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000000586 від 13.06.2025 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання та з'ясувавши обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна прийшов до висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , яке йому належить, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При цьому, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Так, зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що однією з обов'язкових умов для задоволення клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є наявність обґрунтованої підозри за статтею, санкція якої передбачає конфіскацію майна як виду покарання.
Згідно клопотання про арешт майна та матеріалів, наданих стороною обвинувачення на його обґрунтування вбачається, що ця обов'язкова умова органом досудового розслідування та слідчим суддею дотримана.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра яка йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст. ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самих злочинів, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вищевказане майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження.
Таким чином, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 62025000000000586 від 13.06.2025 року та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:
- будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1909102380000);
- автомобіль марки «GEELY» модель «MR-7151A» державний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4