24 листопада 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи: 754/10206/25
Суддя в суді першої інстанції: Скляренко У.В.
Провадження № 33/824/5175/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп. (а.с. 33-37).
Не погодившись з вказаною постановою, 07 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малюга В.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та у зв'язку із порушеннями працівниками поліції процедури проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 38-40).
В обґрунтування вимог скарги зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального права. Вказував, що працівники поліції не доставили ОСОБА_1 у найближчий заклад охорони здоров'я всупереч Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року, хоча він був у кайданках.
Також, ОСОБА_1 не надали права скористатись допомогою адвоката, натомість одягали кайданки, викликали слідчо-оперативну групу і після всіх слідчих дій замість того, щоб відвезти останнього до лікаря-нарколога, на нього оформили матеріали за пропозицію неправомірної вимоги, хоча він нічого нікому не давав.
Посилався на те, що ОСОБА_1 в автомобілі патрульної поліції повідомив, що згоден їхати до лікаря, проте, виявилось, що він забув у машині документи і його не довезли до лікарні.
Стверджував, що 06 червня 2025 року ОСОБА_1 їхав по роботі як таксист по вул. Гната Хоткевича, його зупинили начебто за перетин суцільної смуги та оштрафували на 340 грн. Патрульний повідомив, що від ОСОБА_1 чутно запах спиртного, однак ОСОБА_1 пояснив, що вживав спиртне вчора на похоронах однокласника і попросив відвезти його до лікаря. Проте, працівники поліції визвали СОГ за начебто пропозицію хабара та затримали його без свідків та понятих, із подальшим складання протоколу про затримання. ОСОБА_1 не було доставлено до лікаря на огляд з причин, які від нього не залежали.
Вважав, що патрульні перевищили свої повноваження.
Посилався на те, що робота в таксі є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 та його сім'ї (а.с. 38-40).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте про розгляд справи апеляційним судом 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 був сповіщений 20 жовтня 2025 року, а про розгляд справи апеляційним судом 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 був сповіщений 06 листопада 2025 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС його захисника - адвоката Малюги В.М. із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень(а.с. 43-47, 49-55).
24 листопада 2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Малюги В.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість в інших справах, проте будь-яких доказів наявності поважних причин такої неявки до суду не надано і судом не встановлено.
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством суд мав обов'язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, №23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 353188 від 06.06.2025 року, 06.06.2025 року о 12 год. 48 хв., м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП(а.с. 2).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 та працівником поліції, який його склав, який своїм підписом підтвердив, що ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» зазначено «надам в суді».
Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 06.06.2025 року у ОСОБА_1 , в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського вбачається, що поліцейські підійшли до автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , та повідомили водію ОСОБА_1 про порушення ПДР України та складення відповідного протоколу. В ході розмови поліцейські повідомили, що вбачають у останнього ознаки алкогольного сп'яніння та пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 спочатку погодився та останнього повезли на огляд до лікаря-нарколога. Під час прямування до лікаря-нарколога ОСОБА_1 повідомив про те, що вживав алкогольні напої напередодні, оскільки поховав однокласника та зазначив про небажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, пропонував вирішити вказане питання, зазначаючи, що має заощадження. Подальші дії ОСОБА_1 (тікав від працівників поліції) свідчать про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Під час зачитування працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , складеного за ч. 1 ст. 130 КУпАП, свої заперечення не висловлював та в протоколі такі не зазначив про що свідчить відеозапис з нагрудної камери працівників поліції (а.с. 10).
Підстав для виклику в судове засідання апеляційного суду старшого лейтенанта поліції 4 роти УПП Департамента патрульної поліції в м. Києві Мельника В.В. для з'ясування обставин у цій справі апелянтом не зазначено і судом не встановлено, суд зауважив на наявність відеозапису фіксації обставин події боді-камерою працівників поліції (а.с. 10), тому відхилив відповідне клопотання апелянта (а.с. 40).
Суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Щодо посилань апелянта на те, що ОСОБА_1 не надали права скористатись допомогою адвоката, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 , який своїм підписом засвідчив, що йому було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у т.ч. право на правову допомогу адвоката та перекладача (а.с. 2, 10).
Також, неспроможними є доводи апеляційної скарги щодо неправомірного затримання ОСОБА_1 , а також складення на останнього матеріалів щодо пропозиції неправомірної вимоги, оскільки вказані обставини не є предметом перегляду у даній справі.
Разом з тим, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу поліцейського є самостійною підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець