Апеляційне провадження Справа № 382/858/25
№ 33/824/5582/2025
24 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Карповича Володимира Дмитровича на постанову судді Яготинського районного суду Київської області Савчак С.П. від 20 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№789268, 21 квітня 2025 року о 21 год. 20 хв. в с. Супоївка по вул. Витовецька, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANSER, з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою судді, 28 жовтня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Карпович В.Д. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Яготинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року та закрити справу відносно ОСОБА_1 .
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що надані до суду відеозаписи з нагрудної камери поліцейського не містять доказів того, що поліцейський пропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, та водій при цьому отримав від поліцейського направлення на огляд до медичної установи з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. Разом з тим, відеозаписи не містять чіткої відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на місці події.
Крім того, зазначає, що направлення водія на огляд до медичної установи, складено раніше, ніж у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Таким чином, складене поліцейським направлення водія ОСОБА_1 до медичної установи для встановлення стану сп'янінні ще до відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, є неналежним та недопустимим доказом у даній справі.
Вказує, що у протоколі місцем складення адмінпротоколу зазначено АДРЕСА_2 , однак місцем вчинення правопорушення зазначено АДРЕСА_2 . Таким чином, в протоколі відсутні відомості в якому ж населеному пункті все ж таким було складено протокол про адміністративне правопорушення та вчинено саме правопорушення, поліцейським не було встановлено місце події.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення не заначено від якого саме огляду відмовився водій і на стан якого сп'яніння, тобто протокол не містить суті адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що поліцейський не роз'яснив прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що являється грубим порушенням прав особи на захист.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, проходження в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з п. п. 2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№789268, 21 квітня 2025 року о 21 год. 20 хв. в с. Супоївка по вул. Витовецька, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANSER, з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД№ 789268 від 21 квітня 2025 року;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 квітня 2025 року;
розпискою, в якій ОСОБА_1 зазначив, що він залишив транспортний засіб на місці;
відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
З відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANSER, з номерним знаком НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками поліції та під час спілкування з яким, було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, після чого водію запропоновано пройти огляд за допомогою приладу Драгер на місці зупинки або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився (час запису 21:17:08). Надалі відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції роз'яснює водію наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Наявні у справі докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані до суду відеозаписи з нагрудної камери поліцейського не містять доказів того, що поліцейський пропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, та водій при цьому отримав від поліцейського направлення на огляд до медичної установи з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки з відеозапису встановлено, що працівники поліції пропонували пройти огляд як на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі і водій ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився. При цьому, апеляційний суд зауважує, що направлення на огляд до медичної установи з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння вручається працівником поліції у разі згоди водія пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. Таке направлення є підставою для лікаря-нарколога провести огляд у медичному закладі.
Доводи про те, що направлення водія на огляд до медичної установи, складено раніше, ніж у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі відсутні відомості в якому ж населеному пункті все ж таким було складено протокол про адміністративне правопорушення та вчинено саме правопорушення, апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№789268, 21 квітня 2025 року о 21 год. 20 хв. в с. Супоївка по вул. Витовецька, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANSER, з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, місце вчинення адміністративного правопорушення є с. Супоївка. Та обставина, що у протоколі зазначено місцем складання протоколу с. Сотниківка (Супоївка) не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо твердження про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не заначено від якого саме огляду відмовився водій і на стан якого сп'яніння, тобто протокол не містить суті адміністративного правопорушення, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, тому є логічним, що саме від огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився останній.
Доводи апеляційної скарги, що поліцейські не роз'яснили прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки такі доводи не спростовують висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи, що суд оцінює докази у їх сукупності, на відеозаписі з нагрудної камери зафіксовано всі події, які необхідні для з'ясування та встановлення дійсних обставин справи, апеляційний суд вважає, що порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 підтверджений належними та допустимими доказами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДРУкраїни та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПдоведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Карповича Володимира Дмитровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Яготинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов