Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/6779/2025
м. Київ Справа № 757/47572/24-ц
20 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» адвоката Косяк Наталії Станіславівни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг, -
У жовтні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року відкрито провадження в цивільній справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено дату судового засідання на 04 грудня 2024 року.
У грудні 2024 року від позивача надійшло клопотання про закриття провадження та зменшення розміру витрат на правову допомогу, в якій представник зазначав, що відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 4 958,91 грн.
При цьому представник позивача просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 00,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року провадження у справі 757/47572/24-ц за позовом ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг - закрито.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» суму судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 11 січня 2025 року представник позивача ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» адвокат Косяк Н.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена з порушенням норм процессуального права.
Зазначає, що на момент звернення до суду з позовом існував предмет спору та заборгованість не була погашена, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.
Вказує на те, що при зверненні до суду було наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, надано договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт.
Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт адвоката.
13 березня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача Кузьо В.С. адвоката Шевченко І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду: ордер, акт №56/04 про приймання передачі наданих послуг від 01 червня 2024 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом з цим, представником позивача не долучено попередній розрахунок витрат, квитанцію про їх оплату, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати не підлягають задоволенню. З огляду на вище викладене просив суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг, направлено до Печерського районного суду м. Києва для належного оформлення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року доповнено резолютивну частину ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року у справі 757/47572/24-ц за позовом Тов «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг текстом - « В частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовити». Ухвала про виправлення описки, є не відємною частиної ухвали суду від 19 грудня 2024 року у справі 757/47572/24-ц за позовом ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг.
01 жовтня 2025 року справа надійшла до Київського апеляційного суду.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Позивач ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» та представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шевченко І.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв'язку «Електронний Суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена 08.10.2025.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу суд першої інстанції посилався на те, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду: ордер, акт №56/04 про приймання передачі наданих послуг від 01 червня 2024 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом з цим, представником позивача не долучено попередній розрахунок витрат, квитанцію про їх оплату, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Судом встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
У грудні 2024 року від позивача надійшло клопотання про закриття провадження та зменшення розміру витрат на правову допомогу, в якій представник зазначав, що відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 4 958,91 грн.
При цьому представник позивача просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 00,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача долучив копію договору про надання правової допомоги від 01 червня 2024 року укладений між ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» та адвокатським бюро «Наталії Косяк», ордер на надання правничої допомоги, акт приймання- передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 01 червня 2024 року та платіжну інструкцію № 4374 про оплату наданих послуг.
Судом встановлено, що 01 червня 2024 року між ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» та адвокатським бюро «Наталії Косяк» було укладено договір про надання правової допомоги від 01 червня 2024 року.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до розділу 4 зазначеного договору сторони погодили, що юридична допомога, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях.
При розрахунку вартості юридичної допомоги враховується час, витрачений адвокатом. Адвокат надає юридичну допомогу, передбачену умовами даного Договору.
За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.
Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Гонорар адвоката за надання юридичної допомоги поверненню не підлягає.
В акті, зазначеному в п. 4.4. Договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
27 вересня 2024 року між ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» та адвокатським бюро «Наталії Косяк» було підписано акт приймання- передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 01 червня 2024 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами наданими позивачем щодо заборгованості ОСОБА_1 ; формування правової позиції з метою захисту порушених прав позивача щодо позовної заяви про стягнення заборгованості до Печерського районного суду міста Києва; складання позовної заяви про стягнення заборгованості (аналітика та новели законодавства, судова практика у питаннях здійснення позовної роботи щодо стягнення заборгованості, здійснення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат на основну суму заборгованості) до Печерського районного суду міста Києва та формування належним чином оформлених пакетів документів та виготовлення копій для позовної заяви про стягнення заборгованості з урахуванням наявності світла та інтернету у робочий час, подання документів через канцелярію Господарського суду міста Києва. Вартість виготовлення документів (папір офісний А4, копіювання (друк), витрати тонера на друк, канцтовари, ручка гелева, штемпельна фарба, скоби (дужки) для степлера, канцелярська нитка (для прошивання документів)), включається в загальну вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги (адвокатські послуги).
11 грудня 2025 року ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» сплатило на користь АБ «Наталії Косяк» грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 4374.
Аналізуючи надані стороною позивача докази колегія суддів зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені у заяві представника позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. є завищеними.
Беручи до уваги заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу робіт, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 2 000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.
Безпідставними є посилання суду першої інстанції на відсутність доказів оплати правничої допомоги, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція викладена у постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Окрім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази оплати наданих послуг. (а. с. 97)
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» адвоката Косяк Наталії Станіславівни про відшкодування витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» адвоката Косяк Наталії Станіславівни - задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» адвоката Косяк Наталії Станіславівни про відшкодування витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» (ЄДРПОУ 33303255) витрати за надання правової допомоги в суді першої інстанції у розмірі 2 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року
Головуючий: Судді: