Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/16130/2025
м. Київ Справа № 761/35045/21
24 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сіромашенко Н.В. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2021 року представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На виконання вимог законодавства КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) (надалі - Договір).
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Зазначає, що відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Позивач стверджує, що виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язаний оплатити їх вартість.
При цьому, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2021 року складає 65 326,52 грн (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 30 720,87 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 605,65 грн).
Крім того, зазначає, що позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42 196,54 грн.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 № 111 (4511). Факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що всього з відповідача підлягає стягненню: сума заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 65 326,52 грн, сума заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 42 196,54 грн, що разом складає 107 523,06 грн.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 107 523,06 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15180 (п'ятнадцять тисяч тисяч сто вісімдесят) грн 24 коп., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 016 (двадцять сім тисяч шістнадцять) грн 30 коп., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30 720 (тридцять тисяч сімсот двадцять) грн 87 коп., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 605 (тридцять чотири тисячі шістсот п'ять) грн 65 коп., а всього 107 523 (сто сім тисяч п'ятсот двадцять три) грн 06 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33 (тридцять три) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, після перегляду заочного рішенння, 27 серпня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Нікушина В.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, стягнути судові витрати, а саме судовий збір 3 405 грн 00 коп та витрати на правову допомогу 2 800 грн 00 коп з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки представником Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до мателіалів позовної заяви надано: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 2706955163 від 16 серпня 2021 року. Відповідно до вказаної інформації власником 21/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .
Право власності зареєстровано на підставі договору дарування серії та номер 2035 від 24 жовтня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М.О. та зареєстрованим в реєстрі за номером 2035.
Відповідно до вище вказаного договору дарування частини квартири, ОСОБА_1 належала 21/100 частина квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, згідно з розпорядженням від 02 червня 2004 року № 2781 та зареєстроване в БТІ 09 червня 2004 року у реєстрову книгу № 8019.
24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 21/100 частину квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується вище вказаним договором дарування.
Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 зареєстрований з 11 листопада 2024 року за адресою АДРЕСА_3 .
Також зазначені обставини підтверджуються Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/005902551 від 07 травня 2025 року.
Вище зазначені документи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року не є власником квартири АДРЕСА_2 , а також з 11 листопада 2014 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Дані документи підтверджують той факт, що відповідач, не є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не має обов'язку сплачувати заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Києві здійснює КП «Київтеплоенерго».
28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання КП «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Повідомленням визначено, що відповідно до норм статті 634 Цивільного кодексу України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Відповідно до пункту 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» (далі - кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (далі - новий кредитор) було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 договору цесії кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії.
Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору цесїї КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 з 11 листопада 2014 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до Інфомації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 270695163 від 16 серпня 2021 року, власником частки 21/100 квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , який набув право вланості на підставі договору дарування серії та номер 2035, який виданий 24 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М.О.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Звертаючись до суду з даним позовом, представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в позовній заяви зазначав, що ОСОБА_1 є споживачем послугу, які надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , проте ухиляється від сплати наявної в неї заборгованості.
Разом з тим, позивач не скористався своїм правом залучення до участі в справі власників квартири, як співвідповідачів, або пред'явлення позову до належних відповідачів.
Не залучення до справи належних відповідачів, які по закону несуть відповідальність за сплату житлово-комунальних послуг у належній їм на праві власності квартирі, позбавляє останніх права надавати свої доводи та заперечення, а ухвалене у справі рішення безпосередньо впливатиме на їх права та обов'язки.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Оскільки суб'єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідачів, колегія суддів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, так як в такому випадку рішення суду порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й його процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нікушиної В.С. підлягає задоволенню, заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 405 грн 00 коп.
За результатами апеляційного перегляду справи, апеляційну скаргу було задоволено повністю, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405 грн 00 коп.
Згідно з ч. ч. 3, 8 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та доведеним.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано акт приймання наданих послуг № 2 за договором № 01122020/757 від 12 червня 2025 року.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, на що неодноразово наголошувалося Верховним Судом.
В свою чергу, суд не може прийняти до уваги наданий представником відповідача акт приймання наданих послуг № 2 за договором № 01122020/757 від 12 червня 2025 року, як підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки у вказаном акту зазначено лише вартість послуг, які можуть бути виконані адвокатом на замовлення ОСОБА_1 . Проте з вказаного акту не можливо встановити обсяг робіт, які саме були виконані та підлягають сплаті.
З огляду на викладене, коллегія судів дійшла висновку, що представником відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на надання професійної правничої допомоги, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни - задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 405 грн 00 коп.
У задоволенні вимог про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на правову домогу в розмірі 2 800 грн 00 коп у суді апеляційної інстанції відмовити
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: