КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
20 листопада 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуОСОБА_1 , за участі, захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 від розгляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року, -
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп. судового збору.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року, визначено суддю - доповідача ОСОБА_5 для розгляду вищевказаної справи.
11 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 від розгляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року. Яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, передана судді - ОСОБА_1 .
В обґрунтування вказаної заяви, адвокат ОСОБА_4 посилається на те, що судом не було забезпечено своєчасний порядок розгляду справи, а судове засідання, розпочате об 14 год. 35 хв. Так, у зв'язку із наявним судовим засіданням в іншому суді на 16 год. 00 хв. ним було завчасно подано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому судом було відмовлено. Окрім того, було також заявлено клопотання про виклик інспектора патрульної поліції, яке не було розглянуто.
Таким чином з метою забезпечення безсторонності розгляду справи на виконання практики ЄСПЛ, враховуючи відмову суду у задоволенні всіх клопотань сторони захисту, вважає суддю ОСОБА_5 явно упередженою в розгляді цієї справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , який підтримав заяву та просив відвід судді задовольнити, а також його відповіді на запитання суду, дослідивши письмові матеріали справи та заяву адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції вважає вимоги заяви про відвід судді такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко регламентовано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя здійснює правосуддя на основі Конституції України, законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід, а тому в даному випадку, суд застосовую аналогію Кримінально процесуального закону України та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 з відповідними Протоколами.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відвід судді - є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь у ньому.
Заявлений відвід з підстав передбачених ст. 75 КПК України за наявності інших обставин, що виключають участь судді у подальшому розгляді справи повинен ґрунтуватися на об'єктивних даних, які викликають сумніви в упередженості суддів.
Відповідно до вимог статті 80 КПК України відвід судді може бути заявлений особами, які беруть участь у кримінальному провадженні ( провадженні в справі про адміністрати вне правопорушення) . Відвід повинен бути вмотивованим.
Такі обставини визначені у статті 75 КПК України і за їх наявності суддя зобов'язаний заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України), а якщо такі обставини відомі особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, то вони заявляють відвід судді (частина друга статті 80 КПК України).
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в розумінні вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
Крім того апеляційний суд зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
При цьому не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.
Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути обґрунтованими та доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо відвід не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
При цьому суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Апеляційний суд зауважує, що зміст заяви адвоката ОСОБА_4 від 11 листопада 2025 року про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 , якими він обґрунтовує необхідність відводу судді, не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності судді та фактично зводиться до незгоди з процесуальними діями судді. Окрім того , захисник (особа яка притягується до адміністративної відповідальності) , не позбавлені можливості повторно заявити, при наявності підстав і обґрунтувань, повторне клопотання про виклик працівників поліції, якщо в цьому буде необхідність для правильного вирішення апеляційної скарги з метою перевірки обґрунтованості та законності судового рішення яке переглядається в апеляційному порядку .
Передбачених законом підстав, які б викликали сумніви у об'єктивності та неупередженості судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 , заява про відвід не містить.
За таких обставин, оскільки судом не встановлені підстави для відводу судді ОСОБА_5 на яких ґрунтується заява захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 , а відтак суд апеляційної інстанції вважає необхідним прийняти рішення, яким залишити вказану заяву без задоволення.
Керуючись ч.1 ст. 283 КУпАП, ст.81 КПК України, -
Заяву захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 від розгляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року, - залишити без задоволення, а справу про адміністративне правопорушення повернути для подальшого перегляду в апеляційному порядку.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_1
Справа № 755/13474/25
Апеляційне провадження № 3-зв/824/70/2025
Категорія: заява про відвід судді ОСОБА_5
Суддя в апеляційній інстанції - ОСОБА_1