17 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 359/7077/24
номер провадження 22-ц/824/15273/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Ковалевський Є.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" - Ковалевського Євгена Володимировича
на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року /суддя Борець Є.О./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про звільнення з-під арешту земельної ділянки, -
В липні 2024 року ТОВ «Укрдебт Плюс» звернувся до суду з вказаним позовом та просить звільнити земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220881300: 03:001:0120 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради, з-під арешту, відомості про який містяться в записі про обтяження №11457442 від 2 серпня 2011 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року провадження закрито. /а.с. 84-86/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ "Укрдебт Плюс" - Ковалевський Є.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати і направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що між відповідачем та банком укладено кредитний договір, забезпечений іпотекою спірної земельної ділянки, а в подальшому банк відступив права вимоги ТОВ «Укрдебт Плюс», яке набуло статусу іпотекодержателя та зареєструвало право іпотеки раніше, ніж накладено арешт. Арешт накладено 02.08.2011 постановою слідчого в межах кримінального провадження №12013110050003622, яке закрито 19.03.2014 через відсутність складу злочину. З моменту закриття провадження арешт втратив кримінально-процесуальний характер і перетворився на публічне обтяження права власності, підстави для існування якого відпали. За КПК 1960 року арешт скасовується, коли в ньому відпала потреба, проте через втрату чинності цього Кодексу та відсутність перехідного порядку звернення до слідчого судді є неефективним захистом з огляду на тривалі організаційні зміни в органах і 14-річний строк. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 №372/2904/17-ц та від 15.05.2018 №335/12096/15 сформувала позицію, що коли арешт накладено за КПК 1960 року і провадження закрито без вирішення долі майна, спір про звільнення майна є приватноправовим і розглядається в порядку цивільного судочинства. Посилався на пріоритет зареєстрованої іпотеки за ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» блокує подальше обтяження, навіть публічне, якщо воно не скасовано в спеціальному порядку. Суд першої інстанції помилково застосував п. 9 розд. XI КПК 2012, який зберігає дію лише запобіжних заходів, а не арештів 2011 року. Позов про звільнення майна з-під арешту є негаторним за ст. 391 ЦК України і підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Отже, закриття провадження порушує право на доступ до суду, гарантоване ст. 129-1 Конституції України.
Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, на підставі наступного.
Судом встановлено що зі змісту інформаційної довідки №353321017 від 07.11.2023 (а.с.17) вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон міститься запис про обтяження №11457442 від 02.08.2011.
Зі змісту запису про обтяження № 11457442 (а.с.17 зворот) вбачається, що арешт земельної ділянки був накладений на підставі постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 29.07.2011.
Зі змісту листа № 77989-2024 від 13.06.2024 (а.с.20) вбачається, що кримінальному провадженню присвоєно №12013110050003622.
Постановою слідчого від 19.03.2014 кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину (ч.4 ст.190 КК).
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст.255 ЦПК - закриття провадження, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; ст.174 КПК - скасування арешту за клопотанням до слідчого судді; п.9 розд. XI КПК - збереження дії арешту до скасування за КПК; правовою позицією ВП ВС (від 15.05.2018 № 335/12096/15): арешт, накладений за КПК, скасовується за КПК.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що арешт накладено в межах кримінального провадження, яке триває в частині арешту; ТОВ «Укрдебт Плюс» як іпотекодержатель є «іншим володільцем» (ч.2 ст.170 КПК) і має право звернутися до слідчого судді Оболонського райсуду м. Києва. Отже, цивільний позов є неналежним способом захисту.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Колегія суддів зазначає, що арешт на спірну земельну ділянку накладено 02.08.2011 постановою слідчого за правилами КПК України 1960 року в межах кримінального провадження №12013110050003622, яке закрито постановою слідчого від 19.03.2014 у зв'язку з відсутністю складу злочину (ч. 2 ст. 6 КПК 1960 року в редакції на той час). Після закриття кримінального провадження питання про долю арештованого майна не вирішено, а сам арешт не скасовано.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19), якщо арешт на майно накладено в межах кримінального провадження за нормами КПК України 1960 року, кримінальне провадження закрито, а питання про долю арештованого майна не вирішено, такий арешт втрачає кримінально-процесуальний характер і перетворюється на публічно-правове обтяження права власності. Спір про звільнення майна від цього обтяження є приватноправовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Звернення до слідчого судді за правилами КПК України 2012 року в таких випадках є неефективним способом захисту, оскільки арешт вже не є запобіжним заходом у розумінні чинного КПК України.
Аналогічна позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі № 335/12096/15-ц та від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц.
За таких обставин позивач (іпотекодержатель, право якого зареєстровано раніше за арешт) обрав належний спосіб захисту -звільнення земельної ділянки з-під публічно-правового обтяження (арешту), що перешкоджає реалізації його права іпотекодержателя. Спір є цивільно-правовим і підвідомчий судам цивільної юрисдикції.
Застосування п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року є помилковим, оскільки цей пункт зберігає дію лише запобіжних заходів, вжитих у кримінальних провадженнях, що тривають, а не арештів, накладених за КПК 1960 року в закритих провадженнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" - Ковалевського Євгена Володимировича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року - задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: