Справа № 760/20052/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8354/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року про відмову у арешті майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090002299 від 08.08.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.10.2025 року, якою у клопотанні прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва про арешт майна відмовлено, у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження - скасувати і постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити та накласти арешт на майно - вилучені речі в ході невідкладного обшуку 15.07.2025 року, який легалізовано 23.07.2025 року, відповідно до ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_9 , №1-кс/760/9670/25, який проведено за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка 2/1, у приміщенні бізнес центру «Протасів», а саме приміщення корпусу «Б», на 5 поверсі, приміщення 505, яке орендується ОСОБА_10 , в якому знаходиться «кол-центр», в ході якого виявлені та вилучені предмети, які потребують проведення відповідних експертиз та можуть стосуватися даного кримінального правопорушення, а саме:
-Ноутбуки сірого кольору HP Elite Book 840 G3 в кількості 25 (двадцяти п'яти) штук;
-Ноутбуки сірого кольору HP Elite Book 830 G5 в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки сірого кольору HP Elite Book 840 G6 в кількості 4 (чотирох) штук;
-Ноутбуки темно-сірого кольору Lenovo V330-141KB в кількості 7 (семи) штук;
-Ноутбуки темно-сірого кольору Lenovo Think Palt в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбук Lenovo темного кольору в кількості 1 (одна) штук;
-Ноутбуки HP сірого кольору в кількості 5 (п'яти) штук, які опломбовані синіми наклейками (0755636, 0755632, 0755642, 0755643, 0755635);
-Ноутбуки HP сріблястого кольору в кількості 1 (одна) штука № 5СD922j3KLL;
-Ноутбуки HP чорного кольору в кількості 4 (чотирьох) штук;
-Ноутбуки Fujitsu в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбуки Dell P726 в кількості 7 (семи) штук;
-Ноутбуки Dell чорного кольору в кількості 7 (семи) штук;
-Системні блоки HP Compag кольору в кількості 7 (семи) штук, та HP Compag в кількості 1 (одної) штуки;
-Системні блоки ThinKCentre в кількості 7 (семи) штук;
-Системні блоки Dell Opti Plex 7010 в кількості 3 (трьох) штук;
-Системний блок чорного кольору з логотипом дракона на фронтальній частині в кількості 1 (одної) штуки;
-Мобільні телефони Iphone - в кількості 3 (трьох) штук (чорний, рожевий, золотистий);
-Акт прийому-передачі обладнання - 1 арк., договір оренди майна з додатками на 9 арк., договір оренди холодильного обладнання на 5 арк., акт приймання-передачі обладнання на 6 арк., договір оренди нежитлових приміщень на 13 арк., чорнові записи що містять анкетні відомості осіб на 100 арк., чорнові записи з інструкціями на 13 арк., 3 зошити з рукописним текстом, коробка з рекламними листівками щодо запрошення на роботу;
-Ноутбуки Dell latitude E5470 в кількості 9 (дев'яти) штук (чорного кольору);
-Ноутбуки Dell latitude 5500 в кількості 4 (чотирьох) штук (чорного кольору);
-Ноутбуки Dell latitude E5440 в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбуки Dell latitude E5430 в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Dell latitude 5580 в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбуки HP чорного кольору без зазначення моделі в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки HP сірого кольору без зазначення моделі в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Lenovo чорного кольору без зазначення моделі в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Dell latitude 5480, Dell latitude E6420, Dell latitude 7480 в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Fujitsu в кількості 3 (трьох) штук, ноутбука Asus в кількості 1 штуки;
-Системні блоки Lenovo ThinKCentre в кількості 3 (трьох) штук;
-Мобільні телефони Iphone чорного кольору в кількості 4 шт, телефон REDMI чорного кольору в кількості 1 штуки, телефон REDMI темно-червоного кольору в кількості 1 штуки, телефон Tecno синього кольору в кількості 1 штуки, телефон Motorola чорного кольору в кількості 1 штуки, телефон REDMI чорного кольору в кількості 1 штуки, телефон Mi сірого кольору в кількості 1 штуки;
-14 зошитів з рукописним текстом, 12 бланків документів з невідомою символікою російської федерації, 3 штуки флеш накопичувачів: Kingstone 64 gb, acer 10 gb, флеш накопичувач без назви;
-телефон REDMI чорного кольору в кількості 3 штук.
У апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв'язку невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, а тому ухвала підлягає скасуванню.
Таким чином, з метою забезпечення збереження вищевказаного майна та запобігання можливості його відчуження, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.
Приймаючи до уваги, що вищевказані предмети є процесуальними джерелами фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню та для проведення подальшого експертного дослідження, для якого необхідні спеціальні знання, також є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, оскільки задіяні в шахрайських схемах предмети (комп'ютерні миші, монітори, системні блоки та інші компоненти) є складовою частиною ЕОМ та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090002299 від 08.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України.
Прокурор посилається на те, що слідчим винесено постанову про визнання вище вказаних речей та документів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження, оскільки є достатні підстави вважати, що ці матеріальні об'єкти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Апелянт вказує, що накладення арешту на вище перелічене майно викликано необхідністю збереження його як речових доказів з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження, а також конфіскації майна як виду покарання.
Вказані матеріальні об'єкти мають важливе значення для встановлення фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з цим, відповідно до ст. 98 КПК України, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України.
Ці обставини слідчий суддя не взяв до уваги і, як наслідок, це істотно вплинуло на його висновки, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
У запереченнях на апеляційну скаргу, які подані адвокатом ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_10 , порушено питання про відмову у задоволенні скарги прокурора та залишення ухвали суду без змін.
Представник вказує на те, що потреби досудового розслідування не виправдовують заявлений ступінь втручання в конституційні права володільця майна.
Вказує, що ані під час повідомлення про злочин, ані впродовж більше як 2 (двох) років з початку досудового розслідування не було встановлено: жодного потерпілого, будь-якої шкоди громадянам України чи інших дружніх країн, будь - які ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 190 КК України.
Також адвокат посилався на необґрунтованість постанови про визнання майна речовими доказами.
Крім цього, фактичні обставини кримінального правопорушення унеможливлюють їх кваліфікацію за ч. 4 ст. 190 КК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_7 , який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити, пояснення представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,У провадженні слідчого Відділу Солом'янської УП ГУ НП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202310009002299 від 08.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві на спецлінію "102" надійшло звернення Народного депутата України 9-го скликання ОСОБА_11 , про те, що на території Солом'янського району міста Києва невстановлені особи організували "колл-центри", які здійснюють незаконні дії шахрайського характеру із використанням електронно-обчислювальної техніки.
У ході допиту народного депутата України ОСОБА_11 , в якості свідка було встановлено, що протягом місяця в комітеті з питань правоохоронної діяльності при ВРУ створено тимчасову слідчу комісію для боротьби з шахрайськими «call-центрами», до якої надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24-Д у офісних нежитлових приміщеннях, що розташовані на 4, 5, 6 поверхах знаходяться шахрайські «call-центри» та російска бото-ферма, що спеціалізується на отриманні грошових коштів незаконним шляхом, за допомогою використання інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Для досягнення своєї мети, зазначені особи орендують офісні приміщення, на території м. Києва, так звані «call-центри», обладнавши їх необхідною технікою, та в подальшому здійснюють підбір осіб так званих «операторів» з відсутністю моральних принципів щодо вчинення шахрайських дій відносно громадян, проводять їх навчання щодо здійснення психологічних прийомів та вчиняють шахрайські дії шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Так, працівники «call-центрів», використовуючи підготовлені скрипти (сценарії ведення розмови, розроблені на основі методів психологічного впливу) під виглядом співробітників різноманітних банків або під виглядом продажу неіснуючих товарів, надання неіснуючих послуг або інвестування в неіснуючі криптовалютні біржи, розсилають на номери телефонів SMS-повідомлення або роблять дзвінки громадянам, та вводячи їх в оману, отримують особисту та банківську інформацію від клієнта: номери банківських карток, CVV-коди, СМС-коди, одноразові паролі тощо, або шахрайським шляхом, змушують потерпілих самостійно перераховувати кошті на підконтрольні їм рахунки. Інформація стосовно платіжних банківських карток громадян дозволяє зловмисникам здійснювати вивід грошових коштів з скомпрометованої банківської картки на підконтрольні рахунки. В подальшому незаконно отримані кошти виводяться у готівку та привласнюються учасниками організованої злочинної групи.
Крім того, 14.07.2025 року до Солом'янської окружної прокуратури міста Києва надійшла заява від представника Громадської організації «Прозора Дія» ОСОБА_12 про те, що за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, корпус Б, 5 поверх, офіс № 505 функціонує «кол-центр», що здійснює масові шахрайські дзвінки з метою введення громадян в оману та заволодіння їхніми грошовими коштами.
У подальшому, 15.07.2025 року прокурором Солом'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, враховуючи невідкладний випадок, пов'язаний із виявленням та фіксацією відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та пов'язаний із врятуванням майна (речових доказів у кримінальному провадженні), приймаючи до уваги повноту процесуального розслідування було проведено обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України у приміщенні офісу № 505, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, корпус Б, 5 поверх, в ході якого виявлено та вилучено предмети, які потребують проведення відповідних експертиз та можуть стосуватися вчинення вищевказаного кримінального правопорушення (майно, на яке прокурор просить накласти арешт).
15 липня 2025 року постановою прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 вилучені під час проведення обушку речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023100090002299 від 08.08.2023 року.
18 липня 2025 року (клопотання датоване 16 липня 2025 року) прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києв ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090002299 від 08.08.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
У клопотанні прокурор посилався на те, що вилучені під час обшуку предмети є процесуальними джерелами фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню та для проведення подальшого експертного дослідження, для якого необхідні спеціальні знання, також є знаряддям вчинених кримінальних правопорушень, оскільки використані електронно - обчислювальні машини задіяні у шахрайських схемах, а всі предмети (комп'ютерні миші монітори, системні блоки та інші компоненти) є складовою частиною ЕОМ - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090002299 від 08.08.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України.
Таким чином, з метою забезпечення збереження вищевказаного майна та запобігання можливості його відчуження, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадження, забезпечення конфіскації або спеціальноїконфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Крім цього, згідно ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що у ході досудового розслідування виявлені обставини, які свідчать про необхідність накладення арешту на майно, прокурор звернувся з даним клопотанням до слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090002299 від 08.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про арешт, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що клопотання прокурора не містить викладу конкретних обставин ймовірного злочину, до клопотання не долучено відомостей на підтвердження вищезазначених фактичних обставин щодо виявлених ознак незаконної діяльності, пов'язаної із організацією роботи шахрайських «колл-центрів», з метою отримання неправомірної вигоди.
Слідчий суддя зазначив про те, що не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом комп'ютерну техніку, речі та документи, вилучені в ході обшуку у приміщенні офісу № 505, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, корпус Б, 5 поверх, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту вилученого майна, як збереження речових доказів.
Так, надані суду матеріали не містять відомостей на обґрунтування наявності підстав вважати, що вилучені системні блоки, ноутбуки, мобільні телефони та документи є знаряддям чи предметом вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально-протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
Як клопотання прокурора, так і постанова про визнання майна речовими доказами містять лише опис ймовірного вчинення кримінального правопорушення та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обґрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, вилучене майно визнано речовими доказами, які сліди злочину вони містить, або інші відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також, прокурором так і не було надано слідчому судді жодних доказів на підтвердження того, що вилучені речі були оглянуті у порядку, передбаченому КПК України, або щодо цих речей були призначені експертизи чи проведені будь-які інші процесуальні дії, які б свідчили про можливе доказове значення вказаних предметів у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешти майна прокурор не долучив жодних доказів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведене, враховуючи зазначені положення закону, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні прокурора обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучені системні блоки, ноутбуки, мобільні телефони та документи.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що вилучене під час обшуку майно (системні блоки, ноутбуки, мобільні телефони та документи), відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки зазначені технічні пристрої могли бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, та разом із вилученими документами могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають суттєве значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для арешту цього майна як речових доказів з метою збереження для досягнення дієвості цього кримінального провадження, призначення судових експертиз, запобігання їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Таким чином, помилковим та необґрунтованим є висновок слідчого судді про недоведеність прокурором того, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень та могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення чи містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
При цьому, слід зауважити, що постановою прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 16 липня 2025 року вищевказане майно визнане речовими доказами у рамках кримінального провадження № 12023100090002299 від 08.08.2023 року.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку системні блоки, ноутбуки, мобільні телефони та документи, з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вилучене в ході невідкладного обшуку, пославшись на те, що прокурор у своєму клопотанні не обґрунтував належним чином необхідності накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно та не долучив жодних доказів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені частиною першою статті 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів також не встановлено.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, вилучене в ході проведення невідкладного обшуку офісного нежитлового приміщення № 505 на 5 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, корпус Б, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ДМВ ГРУП», код. ЄДРПОУ: 35644765 та перебуває у користуванні за договором оренди у ТОВ «ГЛОБАЛЛОДЖИК Україна», ЄДРПОУ; 34423473, підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження № 12023100090002299 від 08.08.2023 року та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090002299 від 08.08.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 Кримінального кодексу України,- задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення невідкладного обшуку офісного нежитлового приміщення № 505 на 5 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, корпус Б, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ДМВ ГРУП», код. ЄДРПОУ: 35644765 та перебуває у користуванні за договором оренди у ТОВ «ГЛОБАЛЛОДЖИК Україна», ЄДРПОУ; 34423473, з метою збереження речових доказів, а саме на:
-Ноутбуки сірого кольору HP Elite Book 840 G3 в кількості 25 (двадцяти п'яти) штук;
-Ноутбуки сірого кольору HP Elite Book 830 G5 в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки сірого кольору HP Elite Book 840 G6 в кількості 4 (чотирох) штук;
-Ноутбуки темно-сірого кольору Lenovo V330-141KB в кількості 7 (семи) штук;
-Ноутбуки темно-сірого кольору Lenovo Think Palt в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбук Lenovo темного кольору в кількості 1 (одна) штук;
-Ноутбуки HP сірого кольору в кількості 5 (п'яти) штук, які опломбовані синіми наклейками (0755636, 0755632, 0755642, 0755643, 0755635);
-Ноутбуки HP сріблястого кольору в кількості 1 (одна) штука № 5СD922j3KLL;
-Ноутбуки HP чорного кольору в кількості 4 (чотирьох) штук;
-Ноутбуки Fujitsu в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбуки Dell P726 в кількості 7 (семи) штук;
-Ноутбуки Dell чорного кольору в кількості 7 (семи) штук;
-Системні блоки HP Compag кольору в кількості 7 (семи) штук, та HP Compag в кількості 1 (одної) штуки;
-Системні блоки ThinKCentre в кількості 7 (семи) штук;
-Системні блоки Dell Opti Plex 7010 в кількості 3 (трьох) штук;
-Системний блок чорного кольору з логотипом дракона на фронтальній частині в кількості 1 (одної) штуки;
-Мобільні телефони Iphone - в кількості 3 (трьох) штук (чорний, рожевий, золотистий);
-Акт прийому-передачі обладнання - 1 арк., договір оренди майна з додатками на 9 арк., договір оренди холодильного обладнання на 5 арк., акт приймання-передачі обладнання на 6 арк., договір оренди нежитлових приміщень на 13 арк., чорнові записи що містять анкетні відомості осіб на 100 арк., чорнові записи з інструкціями на 13 арк., 3 зошити з рукописним текстом, коробка з рекламними листівками щодо запрошення на роботу;
- Ноутбуки Dell latitude E5470 в кількості 9 (дев'яти) штук (чорного кольору);
-Ноутбуки Dell latitude 5500 в кількості 4 (чотирьох) штук (чорного кольору);
-Ноутбуки Dell latitude E5440 в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбуки Dell latitude E5430 в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Dell latitude 5580 в кількості 2 (двох) штук;
-Ноутбуки HP чорного кольору без зазначення моделі в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки HP сірого кольору без зазначення моделі в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Lenovo чорного кольору без зазначення моделі в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Dell latitude 5480, Dell latitude E6420, Dell latitude 7480 в кількості 3 (трьох) штук;
-Ноутбуки Fujitsu в кількості 3 (трьох) штук, ноутбука Asus в кількості 1 штуки;
-Системні блоки Lenovo ThinKCentre в кількості 3 (трьох) штук;
-Мобільні телефони Iphone чорного кольору в кількості 4 шт, телефон REDMI чорного кольору в кількості 1 штуки, телефон REDMI темно-червоного кольору в кількості 1 штуки, телефон Tecno синього кольору в кількості 1 штуки, телефон Motorola чорного кольору в кількості 1 штуки, телефон REDMI чорного кольору в кількості 1 штуки, телефон Mi сірого кольору в кількості 1 штуки;
-14 зошитів з рукописним текстом, 12 бланків документів з невідомою символікою російської федерації, 3 штуки флеш накопичувачів: Kingstone 64 gb, acer 10 gb, флеш накопичувач без назви;
-телефон REDMI чорного кольору в кількості 3 штук.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4