Номер провадження: 22-з/813/419/25
Справа № 947/27832/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Назарова М. В.
18.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в особі свого представника Племениченко Антоніни Валеріївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі свого представника Племениченко Антоніни Валеріївни
на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2024 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Скриль Ю.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2024 року позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.01.2013 у розмірі 41911,03 гривень, яка складається з наступного: 25 260,97 гривень - заборгованість за кредитом; 16 650,06 гривень - заборгованість по відсоткам та судові витрати у розмірі 3028,40 грн.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника Племениченко Антоніни Валеріївни звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Племениченко Антоніни Валеріївни задоволено частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2024 року змінено, зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості з 41911,03 грн до 25260,97 грн та змінено мотивувальну частину рішення щодо стягнення відсотків в редакції цієї постанови. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в сумі 381,34 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
02.10.2025 ОСОБА_1 в особі свого представника Племениченко А.В. надіслав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки судове рішення ухвалювалося без повідомлення учасників справи, то розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 3 ст. 270 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» в особі свого представника Ковальчук Олександри Юріївни надіслало заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою не додавалося копії квитанції про сплату послуг, а також додані докази не направлялися на адресу позивача. Крім того, вказує, якщо суд вирішить, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню, то заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів, дослідивши заяву ОСОБА_1 в особі свого представника Племениченко Антоніни Валеріївни про ухвалення додаткового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У пункті 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом. Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що "вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні".
У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 160/16902/20 зазначено, що "за загальним правилом, питання про стягнення витрат на правову допомогу має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви "про це" до закінчення судових дебатів. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу".
У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 372/5151/23 зазначено, що "заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що "склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що в апеляційній скарзі відповідача в особі свого представника - адвоката Племениченко А.В. від 05.12.2024 зазначено, що судові витрати у зв'язку з подачею апеляційної скарги складаються, у тому разі, і з витрат на правову допомогу, яка надається вказаним адвокатом та розмір якої орієнтовно стангвить 15000 грн, докази чого будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення. До апеляційної скарги доданий ордер серії ВН № 1365096 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Племениченко А.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 11/1 від 11.11.2024.
До заяви від 02.10.2025 про стягнення з позивача на свою користь витрат на правничу допомоги заявником додано, зокрема Договір про надання правової (правничої) допомоги № 11/1 від 11.11.2024, укладений між відповідачем та адвокатом Племениченко А.В. щодо здійснення представницьких повноважень, відповідно до п. 3 порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додатковій угоді до даного Договору.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 05.12.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 11/1, яка передбачена умовами вищезазначеного Договору від 11.11.2024, предметом договору є надання правової допомоги у справі № 947/27832/24 в Одеському апеляційному суді та розмір гонорару становить 10000 грн та має бути сплачений адвокату протягом 30 банківських днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.
Отже, докази, які свідчать про підстави надання правової допомоги, їх розмір були в наявності станом на час подання відповідачем апеляційної скарги - 05.12.2024.
Доказів того, що перешкоджало заявнику надати їх суду разом із першою заявою по суті справи на стадії апеляційного перегляду, якою є апеляційна скарга, або до ухвалення судового рішення апеляційним судом, матеріали справи не містять.
Не можуть бути такими надані заявником Детальний опис Виконаних робіт як Додаток № 3 до Договору про надання правової допомоги та Акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги № 11/1, які складені 01.10.2025, тобто після ухвалення апеляційним судом судового рішення, оскільки складення таких не передбачено умовами вказаного Договору про надання правової допомоги.
Крім того, сторонами Договору № 11/1 та Додаткової угоди № 1 до Договору погоджено розмір гонорару у фіксованому розмірі, що не залежить жодним чином від витраченого адвокатом часу, виконаної ним роботи, тощо, і вказане не потребує конкретизації складових розміру гонорару, а визначається сторонами за погодженням.
За змістом ч. 5 ст. 270 ЦПК України, що регулює питання ухвалення додаткового рішення, за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суд може постановити ухвалу по відмову в прийнятті додаткового рішення.
Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення не містить доказів поважності ненадання вказаних доказів понесених витрат на правову допомогу до ухвалення рішення в порядку спрощеного позовного провадження, що є обов'язковою умовою для можливості їх прийняття у відповідності до вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України, то вказане є підставою для відмови в прийнятті додаткового рішення.
Керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 246, 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд
Відмовити ОСОБА_1 в особі свого представника Племениченко Антоніни Валеріївни в прийнятті додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Дата складення повного тексту постанови - 18 листопада 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький