Справа № 750/3043/25
Провадження № 1-кп/750/379/25
24 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді (головуючого): ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 11.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270340000126 по обвинуваченню :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігова, із середньою освітою, неодруженого, утриманців не маючого, не працюючого, пільг не маючого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.350 КК України,
ОСОБА_7 умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження службовій особі у зв'язку із службовою діяльністю цієї особи за таких обставин.
24.02.2022 в Україні запроваджено режим воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який введений на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІX, який неодноразово продовжено.
Наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 №326 від 19.11.2024 ОСОБА_6 наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 16.11.2024 №913 призначено на посаду начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно функціональних обов'язків начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 , затверджених наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.08.2024 №24, ОСОБА_6 зобов'язаний забезпечувати внутрішній порядок у приміщенні групи, планувати роботу групи, розробляти річні і місячні плани роботи, брати участь в уточненні документів плану мобілізації людських і транспортних ресурсів на території міста, виконувати іншій обов'язки за наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тобто, начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , обіймаючи вказану посаду, наділений організаційно-розпорядчими функціями та є службовою особою.
10.01.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_7 на підставі повістки про виклик прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою АДРЕСА_2 , для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірки підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
10.01.2025 близько 18 год 30 хв військовозобов'язаний ОСОБА_7 був запрошений до службового кабінету №29 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останньому було надано для заповнення картку соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України.
10.01.2025 р 18 год 42 хв. начальник групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , будучи службовою особою, знаходячись у приміщенні службового кабінету №29 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи при виконанні своїх службових обов'язків у військовому однострої, висловив військовослужбовцю ОСОБА_7 законну вимогу у необхідності заповнення картки соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України.
У свою чергу військовозобов'язаний ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні службового кабінету №29 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що перед ним знаходиться військова службова особа, уповноважена на проведення дій щодо мобілізації, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 перебуває при виконанні службових обов'язків, ігноруючи його законну вимогу щодо заповнення картки соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою перешкоджання службовій діяльності начальника групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дістав з правої кишені своїх штанів розкладний ніж, та наніс начальнику групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 один удар лезом ножа в область голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в лівій скроневій ділянці голови, які відповідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Суду показав, що він 10.01.2025 о дев'ятій годині ранку прийшов по отриманій повістці для уточнення даних та проходження ВЛК. Була черга в кабінет №29, потім він таки потрапив до нього, але його відправили на перший поверх до психолога, де дали заповнювати картку, в якій було вказано, що вона заповнюється, коли вже пройдено ВЛК. Тоді він знову пішов до кабінету №29, де знов була черга, потім обідня перерва. Сказали чекати, бо нема працівників, які б відвезли його на ВЛК. Він попросився вийти, щоб теж поїсти, його не випустили без перепустки. Після того, як він вже пройшов ВЛК, черги в кабінет №29 не було, він зайшов, але йому знову сказали почекати, проте він вже почав нервувати, бо фактично нікого не було, але прийом не проводився. В кабінеті №29 були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Хтось із них, він точно не пам'ятає хто, дав заяву для заповнення та психологічну тестову карточку. Йому (обвинуваченому) набридло щось заповнювати, він втомився, хотів їсти, бо вже був вечірній час. Присутнім в кабінеті №29 він повідомив, що не згодний із результатами ВЛК, тому не бачив сенсу заповнювати цю психологічну картку. Чи був в кабінеті ОСОБА_11 не пам'ятає, не звертав на нього увагу, бо спілкувався із ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . Як до кабінету зайшов ОСОБА_6 не пам'ятає. ОСОБА_10 першим почав казати неприємні та образливі слова. Потім до нього підключився ОСОБА_11 , який почав на підвищеному тоні казати - «…де ти був коли все почалось…почав «тикати», сказав, що має право так спілкуватися, бо йому (потерпілому) майже 60 років. ОСОБА_11 сказав нецензурне слово, на яке він (обвинувачений) також відповів цим же словом. Потім ОСОБА_6 штовхнув його і почав йти йому (обвинуваченому) назустріч, тому він (обвинувачений) дістав ніж захищатися, бо не знав, що у ОСОБА_6 може бути під курткою. Лівою рукою він схопив потерпілого за одяг, ніж був у правій кишені. ОСОБА_11 не заспокоювався і продовжував рух в його бік. Зробив 3-5 замахів ножем. Розумів, що є важливі органи, проте удари наносив тупою стороною ножа. До горла ніж також підставляв тупою стороною. Просив звернути увагу, що на ножі нема крові потерпілого. Наполягав на тому, що захищався, оскільки потерпілий на нього напав. Вбивати нікого не хотів, була необхідність лише його (потерпілого) налякати. В цей же час підбігли інші особи, почали бити його. Корзун та ОСОБА_10 били по ногах. Потерпілий також бив разом з іншими, він нікуди не уходив. Жалкує не з приводу своїх дій, а що взагалі пішов до ТЦК по повістці. Вважає, що неможливо було вчинити по іншому, окрім як застосувати ніж, бо була реальна загроза його життю. З боку ОСОБА_6 була ця загроза, спочатку це були погрози, а потім поштовх. Погроза була в тому, що потерпілий казав, що все підпишу і звідси нікуди не вийду. Дістаючи ніж, він думав, що потерпілий заспокоється, але він навпаки почав агресувати. Телефон був із собою, але не було в тій ситуації ні можливості, ні часу, щоб викликати поліцію. Вважає, що ОСОБА_6 міг сам наштовхнутися на ніж, бо він рухався на нього (обвинуваченого), а відстань між ними була невелика.
Не зважаючи на показання обвинуваченого, які суд сприймає як позицію захисту, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами.
Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що працює на посаді начальника групи персоналу, спілкування із особами щодо заповнення тестів/анкет входить до його обов'язків. Обвинувачений прийшов до приміщення ТЦК по повістці, пройшов ВЛК, був визнаний придатним. Було вже пізно, психолога не було, тому тести заповнювались в каб. 29. Маренець доповів йому, що ОСОБА_7 відмовляється писати тести, свариться нецензурними словами і запитав - «може ви з ним поспілкуєтесь». Він почав із ним спілкуватися. ОСОБА_7 відмовився заповнювати тести, сказав, що краще піде у в'язницю. Обвинувачений відмовився писати анкетування та тестування, встав перед ним впритул і тоді він (потерпілий) його відштовхнув з метою власної безпеки, але ОСОБА_7 дістав ножа, почав замахуватися, подумав, що хоче вбити. Обвинувачений намагався поцілити в шию, він намагався від цього удару увернутися та тримати обвинуваченого на відстані, щоб не попав саме в шию. Замахів було не менше 10. Корзун та ОСОБА_10 сиділи за своїми робочими столами. Співробітники намагались забрати ніж, але обвинувачений виявився дуже сильним. Обвинуваченого повалили на стіл і врешті вдалось вибити ніж з руки. Потім обвинуваченого повалили на підлогу. Він (потерпілий) пішов у ванну кімнату, бо була на обличчі кров. Все відбулось дуже швидко. Потім хтось викликав поліцію та швидку. Обвинувачений хапав його формений одяг, тримав рукою. Сам наштовхнутися на ніж не міг. Щоб завдавали тілесні ушкодження ОСОБА_7 він не бачив. Бачив, що його повалили на стіл, потім на підлогу. Він вийшов із кабінету, а коли повернувся, то ОСОБА_7 вже сидів. Тілесних ушкоджень особисто він обвинуваченому не завдавав. Наполягав на тому, що обвинувачений хотів його саме вбити, а не налякати. Коли приїхала швидка допомога, то оглядали і обвинуваченого. Він поїхав у шпиталь, бо відчував, що піднявся тиск. У шпиталі він був оглянутий, від госпіталізації він відмовився. Обвинуваченого не пробачив, має до нього претензії морального характеру, але цивільний позов не подавав.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що є військовослужбовцем, займає посаду начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Потерпілого знає з 2023 року, з обвинуваченим не був знайомий. 10.01.2025 він виконував обов'язки начальника ОМТЦК та СП, оскільки начальник був у відпустці. О 18 годині відбулась нарада за його участю. В кабінеті №29 він побачив ОСОБА_7 , який підлягав призову на військову службу, тривав процес оформлення документів. Там ще були ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Він був у своє кабінеті, підписував документи. Потім почув якусь наче сутичку, ніби щось впало. Вийшов і побачив як хлопці тримали ОСОБА_7 , в руках якого був великий ніж. У ОСОБА_6 була кров на обличчі. Ніж обвинувачений тримав міцно. Ніж вибили, повалили ОСОБА_7 на підлогу, бо не знали що ще може бути у нього. Була зроблена доповідь начальнику ОТЦК та СП, викликана швидка допомога та поліція. Якаю була причина конфлікту не знає. Коли заходив в кабінет, то бачив, що ОСОБА_7 сидів на стільці, показував палець, який в нього не згинається. Йому казали про необхідність написати анкетні дані, а він відповідав, що навіщо це писати. Із свого кабінету, який йде далі через кабінет №29, чув невдоволення з боку ОСОБА_7 , на запитання захисника свідок пояснив, що в цей день ОСОБА_6 прибув із відрядження, тому повинен був доповісти йому (свідку) про це, тому потерпілий і опинився в кабінеті №29, хоча його робоче місце в кабінеті №24. До посадових обов'язків потерпілого входить спілкування з військовозобов'язаними. ОСОБА_10 спілкувався із ОСОБА_17 , але той казав не буду, сперечався. ОСОБА_10 пояснював, яку інформацію треба писати в кожну графу. Коли вийшов з кабінету, то побачив, що у ОСОБА_17 ніж, а у ОСОБА_11 кров. ОСОБА_17 чинив опір, падав на підлогу напружено. Руки потім обвинуваченому зв'язали чорною стяжкою, кайданок не було. Він (свідок) теж допомагав вибити ніж з рук обвинуваченого, намагаючись відігнути пальці.
Свідок ОСОБА_18 суду надав показання, що він працює в ОМТЦК та СП, займаючи посаду старшого офіцера мобілізаційного відділення. Обвинувачений був військовозобов'язаним, проводились заходи щодо його мобілізації. Наразі ставлення до обвинуваченого негативне, бо останній вчинив неправомірні дії під час війни. ОСОБА_6 є його товаришем по службі, відносини дружні. 10.01.2025 тривали мобілізаційні заходи по ОСОБА_7 . Останньому задавали питання, в тому числі і він, проте ОСОБА_17 відмовився заповнювати документи і проходити військову службу. Деякий час обвинувачений перебував в стані відмови, йому дали час подумати. Він (свідок) пішов в кабінет, де перебував ОСОБА_19 . Почув, що почалась бійка. Всі, хто був присутній в кабінеті, почати роззброювати обвинуваченого. Спочатку ОСОБА_7 казав, що у нього слабкі руки і він не зможе тримати зброю, але ніж він тримав дуже сильно. Кров у ОСОБА_11 бачив на обличчі, на одязі. Потасовка тривала хвилин 5-10. Потім викликали швидку. ОСОБА_7 висловлювався нецензурними словами і до бійки і після неї. Чому конфлікт виник саме із ОСОБА_11 не знає. ОСОБА_7 чинив опір. Він (свідок) не наносив удари обвинуваченому коли той вже був на підлозі. Розмову із ОСОБА_17 вів він (свідок) і ОСОБА_11 . Про удари ножем дізнався від ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_20 суду показав, що є військовослужбовцем, працює в ОМТЦК та СП на посаді оператора мобілізаційного відділення. З потерпілим працюють в різних відділеннях. Обвинуваченого не знав. Показав, що його робоче місце в кабінеті, які знаходиться через прохід по кабінету №29. 10.01.2025 в кабінеті були ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 . Почули різкі звуки, наче меблі хтось рухав. Криків не чув. Коли вийшов, то побачив, що ОСОБА_17 тримають, а в його руці- ніж. ОСОБА_17 тримав ОСОБА_9 . Права рука обвинуваченого, в якій він тримав ніж, лежала на столі. Ніж був великий, десь 15 см. У потерпілого були сліди крові на руці, вусі, на одязі. У ОСОБА_9 була кров на руці, бо він порізався об ніж. Ніж намагались вибити ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Кричали - кинь ножа. Потім ніж вибили з руки, він закотився за стіл. ОСОБА_17 повалили на підлогу і тримали, бо він пручався. Викликали поліцію. Що насправді сталось йому відомо зі слів колег, які пояснили, що ОСОБА_17 відмовлявся заповнювати документи, бо не міг тримати в руках ручку. Моменту удару ножем він (свідок) не бачив. В кабінеті де сталась подія був ОСОБА_17 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_21 суду показав, що працює в ОМТЦК оператором мобілізаційного відділення. Обвинуваченого не знав, неприязних відносин до нього не має. З потерпілим має службові відносини. Пояснив, що в той день він був в кабінет 29-1, який розташований за кабінетом 29, в ньому його робоче місце. Почув підвищені тони розмови, потім мовчання і звуки боротьби. В кабінеті 29-1 ще був ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 . Хто саме говорив на підвищених тонах не знає. Коли почули звуки наче рухали стіл, то вийшов. Спочатку не було зрозуміло, що відбувається. Потім хтось крикнув - кинь ножа. ОСОБА_22 . Руку обвинуваченому притисли до столу. Ніж був десь 15 см, крові на ножі не бачив. Ніж вибив ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_17 повалили на підлогу. Він лежав на животі. ОСОБА_11 пішов у вбиральню. Він (свідок) пішов відповідати на дзвінок. На підлозі ОСОБА_17 лежав до приїзду швидкої та поліції, бо ніхто не знав, що він може ще зробити. ОСОБА_7 сказав поліції, що взяв ножа для самозахисту, бо складні часи наразі. ОСОБА_7 упав на підлогу з висоти власного зросту, тому міг отримати тілесні ушкодження.
Свідок ОСОБА_23 надав показання про те, що він працює на оператора групи військового обліку солдатів та сержантів запасу. Станом на січень 2025 року обіймав посаду оператора відділення зв'язку. Обвинуваченого не знав. Близько 18 години 10.01.2025 він перебував на своєму робочому місці в каб. 29. В кабінеті були присутні ОСОБА_9 , його стіл знаходиться в протилежній від нього стороні, та ОСОБА_7 . В кабінеті 29-1 були ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 . ОСОБА_7 сидів на стільці, казав, що не буде нічого підписувати. Вік (свідок) підійшов до нього, подивився, що це була анкета персональних даних, де вказується загальна інформація, родичі. Її заповнюють, коли особа пройшла ВЛК. Він повідомив обвинуваченому, що цій анкеті нема нічого такого, в чому міг бути сумнів. ОСОБА_7 казав, що в нього болить рук, щось із пальцем. Він йому пояснював, що ВЛК пройдено, зараз війна, це його обов'язок захищати країну. ОСОБА_7 поводив себе рівно, але ігнорував заповнення документів, казав, що йому це не цікаво. Погроз ОСОБА_7 не висловлював. Потім зайшов ОСОБА_6 (потерпілий), якому він доповів, що ОСОБА_7 відмовляється підписувати анкету. ОСОБА_6 є безпосереднім відповідальним за повноту документації щодо військовозобов'язаних, в тому числі і щодо цих анкет. ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_7 , подивився анкету. Тоді ОСОБА_7 почав жорстко висловлювати своє обурення. ОСОБА_6 почав пояснювати, що це заповнення анкети є обов'язковим. Тон розмови ОСОБА_7 не міг розцінити як загрозу своєму життю. ОСОБА_7 почав лаятися, різко піднявся і руками почав брати ОСОБА_6 за комір і відштовхнув його. Все відбувалось дуже стрімко. Спочатку була лайка, а потім вже ОСОБА_7 схопив ОСОБА_6 . В свою чергу ОСОБА_6 теж почав відштовхувати ОСОБА_7 , щоб той не тримав його за одяг. Потім побачив, що ОСОБА_7 робить якісь рухи, наче наносить удари в область голови, шиї та ребер. Як ОСОБА_7 дістав ніж, він не бачив. Ніж був в правій руці, а він (свідок) сидів з лівого боку. Він підскочив в почав тримати ОСОБА_7 за праву руку. Одночасно підбіг ОСОБА_9 і вони намагались вибити ніж з руки. ОСОБА_7 повалили на стіл, вибили ніж, після повалили ОСОБА_7 на підлогу, він лежав на животі. На обличчі ОСОБА_6 він бачив кров, як розсічення. Точно не пам'ятає, але наче ОСОБА_19 викликав поліцію та швидку. ОСОБА_7 лежав на підлозі, бо він оказував супротив і це була нестандартна ситуація, тому не знали як діяти, поки чекали оперативну групу. Не заперечує, що ОСОБА_7 міг отримати тілесні ушкодження, коли у нього намагалися вибити ніж, бо він оказував сильний супротив. ОСОБА_7 не віддавав ніж, три особи не могли забрати його в нього.
Свідок ОСОБА_24 показав суду, що працює на посаді спеціаліста-оператора служби охорони, робоче місце в кабінеті №29. 10.01.2025 він займався документами тих, хто повинен ввечері відправлятися на навчання. ОСОБА_7 пройшов ВЛК та критично сприйняв те, що повинен їхати воювати. В кабінеті знаходились він (свідок), ОСОБА_23 та ОСОБА_7 . Коли зайшов ОСОБА_6 , то ОСОБА_23 доповів, що ОСОБА_7 не хоче заповнювати анкету. Спочатку розмова була спокійна, потім вже перейшли на підвищений тон. ОСОБА_7 підскочив і почав наносити ОСОБА_6 удари ножем. Бачив, що ОСОБА_7 ніж дістав із кишені штанів. Махав рукою дуже різко. Коли він вибив таки ніж з руки, то кинув його на підлогу. Шляпкін, варва, ОСОБА_15 , Корж вибігли із кабінету 29-1, вони теж допомагали знешкодити ОСОБА_7 . Він (свідок) також отримав поріз, тому вийшов, щоб зупинити кров. Коли повернувся, то ОСОБА_7 лежав на підлозі. Має ІІІ + групу крові.
Показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 про обставини події є чіткими, послідовними і об'єктивно узгоджуються між собою та узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6 .
Від допиту свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 сторона обвинувачення відмовилась. Сторона захисту клопотань про допит цих свідків не заявила.
Окрім показань потерпілого та свідків, винуватість ОСОБА_7 підтверджується також дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
-протоколом огляду місця події від 10.01.2025 із фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто приміщення в кабінеті №29 в будинку по АДРЕСА_3 , та з підлоги біля стільця по кругу в радіусі 2 м виявлено сліди РБК, які було вилучено;
- висновком експерта №46 від 23.01.2025, відповідно до якого під час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді різаної рани в лівій скроневій ділянці голови, котре утворилось від дії гострого предмета з ріжучими властивостями і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як 21 день. Тілесне ушкодження могло утворитися від однієї травмуючої дії в ліву скроневу ділянку голови. Тілесне ушкодження знаходиться в зоні, досяжній для власної руки, однак конкретні умови заподіяння, в тому числі і власноручно, встановлюється виключно слідчими діями;
- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-кінозйомки, відеозапису від 11.01.2025, відповідно до якого було встановлено відеозапис з камери відеоспостереження з кабінету №29 мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 ;
- протоколом огляду речей (документів) від 11.01.2025, а саме диску з інформацією, вилученої з камери відеоспостереження в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ; обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_6 підтверджує продемонстрований в судовому засіданні відеозапис, що міститься на CD-R диску, який постановою слідчого від 11.01.2025 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні;
-висновком експерта №41-47-2025 від 06.02.2025-11.02.2025, відповідно до якого при експертизі слідів світло-бурого кольору на клинку ноже виявлена кров людини, в серологічному дослідженні якої виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. На марлевих серветках, фрагменті бинта та марлевому тампоні зі змивами виявлена кров особи чоловічої статі. При серологічному дослідженні слідів крові виявлені антиген В та ізогемаглютинін ани-А ізосерологічної системи АВО. Дані сліди крові можуть походити від чоловіка, кров якого відносить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО;
-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 26.02.2025, який був відтворений в судовому засіданні;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.02.2025 за участю ОСОБА_7 .
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, характеризується прямим умислом і спеціальною метою, зокрема, припинити діяльність службової особи або змінити характер цієї діяльності в інтересах того, хто погрожує. Особа, яка вчиняє це кримінальне правопорушення, повинна усвідомлювати, що потерпілий виконує свої службові обов'язки в момент вчинення злочину.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 піід час події 10.01.2025 не виконував обов'язки військової служби, тобто не був службовою особою, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що ОСОБА_6 в ході конфлікту перебував у військовій формі, був без верхнього одягу, інші співробітники ТЦК йому доповідали про поведінку обвинуваченого, який не міг не розуміти, що потерпілий в цей час є службовою особою. Крім того, наявні в справі накази про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника групи персоналу Чернігівського ОМТЦК, його функціональні обов'язки на цій посаді також підтверджують факт того, що ОСОБА_6 10.01.2025 під час конфлікту із обвинуваченим був службовою особою та виконував службові обов'язки.
Норми ст.22 КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту. За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст.6 (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A №140, с.29, п.46).
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він наносив удари потерпілому з метою самозахисту, оскільки дії останнього він розцінив як загрозу своєму життю.
Ретельно перевіривши дані доводи сторони захисту, суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин 1 - 3 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди.
Отже, сутність необхідної оборони полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним заподіянням тілесних ушкоджень, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Існування підстав для необхідної оборони повинно свідчити про те, що особа знаходиться у стані необхідної оборони, тобто у неї виникло право на захист охоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує у особи лише протягом часу, коли вона знаходиться в стані необхідної оборони. У разі, якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. Якщо незважаючи на це, особа все ж таки заподіює шкоду особі, що здійснювала суспільно небезпечне посягання, то вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах.
Тобто, у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
При необхідній обороні має бути встановлено і доведено, що посягання почалося, триває і потребує негайного відвернення, обвинувачений застосовує заходи для припинення такого посягання на нього, проте зазначені заходи перевищують межі необхідної оборони, тобто він заподіює шкоду, яка є надмірною.
З пояснень потерпілого та свідків, а також з переглянутого відеозапису з кабінету №29, не було встановлено обставин, які б свідчили про реальну загрозу для життя обвинуваченого з боку потерпілого.
Судом встановлено, що саме між потерпілим та обвинуваченим відбувається розмова, потім потерпілий робить поворот тіла з бік відходу від обвинуваченого, і в цей час обвинувачений різко встає, підходить впритул до потерпілого, який його відштовхує від себе, потім обвинувачений деякий тримаючи потерпілого лівою рукою та держачи його на відстані, правою рукою вже дістає ніж з кишені, розкриває його та починає наносити удари потерпілому, який ухиляється. В цей час обидві руки потерпілого знаходяться в полі зору обвинуваченого, в них нема жодного предмету, який би свідчив про загрозу життя останнього. Кількість замахів, ділянка їх насенення свідчать про те, що обвинувачений не захищався, а мав на меті саме завдати шкоди потерпілому.
Можливість нанесення цих ударів самим потерпілим згідно із висновком експерта №46 від 23.01.2025 встановлюється слідчими діями. Судом встановлено, що тілесні ушкодження потерпілий отримав саме внаслідок дій обвинуваченого.
В ході розгляду справи за показаннями потерпілого та свідків, крім самого обвинуваченого, судом не встановлено фактів наявності конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, який би був спровокований саме потерпілим. В ході судового розгляду не встановлено обставин, за яких би показання свідків ставились під сумнів.
З метою уникнути відповідальності за скоєне, обвинувачений ОСОБА_7 вказує на потерпілого, як винуватця який розпочав конфлікт, чим створив загрозу життю обвинуваченого, від якої він змушений був захищатися.
На переконання суду обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Обвинувачений прийшов до приміщення ТЦК вже із ножем, дістав його і застосував його до потерпілого.
Інших доказів, котрі б підтверджували отримання потерпілим тілесних ушкоджень при інших обставинах, або доказів щодо причетності інших осіб до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому судом не здобуто. Не надано таких і стороною захисту.
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв'язку із її службовою діяльністю, і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 350 КК України.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ст.65 КК України під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставин, що відповідно до вимог ст.66 КК України пом'якшують покарання та відповідно до вимог ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Отже при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості щодо особи обвинуваченого, також ураховує принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу, та доходить висновку про призначення покарання останньому у виді обмеження волі у мінімальних межах санкції ч.2 ст. 350 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Підстав для застосування ст.69, ст.69-1 при призначенні покарання суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Зважаючи на позицію обвинуваченого щодо вчинених ним дій, позицію потерпілого, суд вважає, що в даному випадку підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Питання про речові докази у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта належить стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись статтями 368, 370 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Речові докази у кримінальному провадженні:
-предмет, зовні схожий на розкладний ніж - знищити;
-CD-R диск з відеозаписом- залишити у матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 14 328 грн 00 коп витрат на проведення експертизи.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1