cправа №947/36221/25
провадження №1-кп/947/1280/25
24 листопада 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню №12025000000002388 від 05.09.2025 року,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України.
24.11.2025 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. Зміст клопотання.
В обґрунтування поданого клопотання, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України.
Вказував, що встановлені раніше ризики, передбачені п.п.1, 3 - 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не зменшились та продовжують існувати, а саме:
п.1) переховування від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років, з конфіскацією майна, а тому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, це може спонукати останнього до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території або за кордон та тривалого переховування від суду з метою уникнення покарання. Вказаний ризик також обґрунтовується тим, що обвинувачений офіційно не працює, не одружений, осіб з числа близьких родичів на утриманні не має, тобто не має стійких соціальних зв'язків, а також враховуючи свій молодий вік може безперешкодно залишити територію України;
п.3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування свідків, які надали показання у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового засідання;
п.4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як обвинувачений може зловживати процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення судових засідань;
п.5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень відповідної категорії, так як незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток (роздрібна вартість психотропної речовини, вилученої у ОСОБА_3 , складає близько 3300000 гривень).
Стверджував, що обрання більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема: при обранні особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого судді, суду - враховуючи тяжкість вчинених злочинів та усвідомлення обвинуваченим невідворотності покарання за їх вчинення, існує ризик того, що обвинувачений буде переховуватись від суду; перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкоджати судовому розгляду, шляхом впливу на свідків з метою зміни їх показань на свою користь, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов'язане з незаконним обігом наркотиків, оскільки його спільники на даний час невстановлені, а збут наркотичних засобів та психотропних речовин може принести швидкий прибуток.
Вважав, що єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до обвинуваченого є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.ст.36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 199, 315 КПК України, просив суд: продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, без визначення розміру застави.
2. Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачена та захисник, під час судового засідання, проти клопотання прокурора заперечували.
Захисник зокрема зазначила, що ОСОБА_3 жодного разу не порушив свої процесуальні обов'язки під час проведеного досудового розслідування та судових слухань, зокрема, він брав участь у всіх слідчих діях, які було ініційовано стороною обвинувачення, вчасно отримував процесуальні документи від слідчого та прокурора, давав свідчення, добровільно надав стороні обвинувачення під час обшуку належний йому мобільний телефон та пароль до нього, жодного разу не був видалений з залу суду за неправомірну поведінку під час судового розгляду, тощо.
Отже, у сторони обвинувачення не існує жодних підстав вважати, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, а також, якщо відносно останнього буде обрано більш м'який запобіжний захід, буде порушувати процесуальні обов'язки обвинуваченого або перешкоджати здійсненню судового розгляду.
Звертала увагу, що стороною обвинувачення не наведено жодного факту або доказу, який би вказував на реальність та наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3 - 5 ч.1 ст.177 КПК України, та про те, що вони доведені і якимось чином встановлені.
Стверджувала, що твердження сторони обвинувачення є необґрунтованими, зокрема з наступних підстав:
- щодо п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду - у сторони обвинувачення немає жодних доказів, що ОСОБА_3 має якісь зв'язки на непідконтрольній Україні території для можливості перетину кордону та переховування на вказаних територіях, про вказаний факт свідчить і те, що в ході проведення обшуку у ОСОБА_3 не було знайдено жодних підроблених документів або документів для перетину кордону, а також в ході огляду мобільного телефону ОСОБА_3 не було знайдено жодних переписок з особами з непідконтрольних Україні території про перетин кордону або фото документів, тощо.
Окрім того, для здійснення перетину державного кордону України окрім паспорту гр.України для виїзду закордон, необхідний і військово-обліковий документ встановленого зразка, який відсутній у обвинуваченого ОСОБА_3 та для оформлення якого необхідно стати на облік та пройти низку процедур в ТЦК та СП за місцем зареєстрованого місця проживання.
- щодо відсутності стійких соціальних зав'язків у ОСОБА_3 , останній до свого затримання навчався в НУ «Одеська політехніка», де бажає продовжити навчання та працював консультантом у магазині мобільної техніки «Техно їжак».
Окрім того, у ОСОБА_3 є піклувальник, дідусь ОСОБА_7 , який проживав разом з ОСОБА_7 до вступу останнім в НУ «Одеська політехніка» та переїзду в м.Одеса. Також, у ОСОБА_3 є молодший брат, який також є підопічним ОСОБА_7 та проживав разом із обвинуваченим.
- щодо незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, сторона захисту повідомляє, що в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не встановлено жодних свідків, які є очевидцями подій, які інкримінують ОСОБА_3 .
Окрім того, до жодної особи (зокрема свідків) не застосовано заходи безпеки в даному кримінальному провадженні, а також під час досудового розслідування чи суду жодний зі свідків не звертався до поліції, органів слідства чи суду із заявами про тиск з боку ОСОБА_3 , а потерпілі та інші обвинувачені в даному кримінальному проваджені відсутні.
Стосовно впливу на експертів, вказувала, що ОСОБА_3 не обіймає і не обіймав жодних посад в відомчих, правоохоронних органах, в органах судової системи або органах виконавчої влади, тому вплив на експертів можна вважати виключеним.
- щодо перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то це твердження не має жодного фактичного підтвердження, навпаки існують факти, які спростовують дане твердження, а саме: обвинувачений завжди сприяв проведенню досудового розслідування, а саме вчасно отримував процесуальні документи від слідчого та прокурора, давав свідчення, добровільно надав стороні обвинувачення під час обшуку належний йому мобільний телефон та пароль до нього. Окрім того, останній жодного разу не порушував поведінку під час судових слухань, йому не робили жодних зауважень з боку суду, не був видалений з залу суду за неправомірну поведінку під час судового розгляду, тощо. Стосовно обвинуваченого жодного разу на адресу суду або органу досудового розслідування не надходили скарги на поведінку обвинуваченого із ДУ «Київський слідчий ізолятор», він не саботував етапування і не порушував внутрішній розпорядок СІЗО.
- щодо вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, сторона захисту наголошує, що ОСОБА_3 обвинувачується у закінченому кримінальному правопорушенні, а не в замаху на нього, а також всі речові докази - наркотичні засоби та психотропні речовини, які описує прокурор, та ймовірне знаряддя вчинення кримінального правопорушення - мобільний телефон органом досудового розслідування було вилучено, отже незрозуміло як злочин, який йому інкримінують, може бути продовжено. Стосовно вчинення іншого кримінального правопорушення також вказувала, що ОСОБА_3 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності.
Виснувала, що не існує жодних ризиків та підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 . Подане клопотання є необґрунтованим, а ризики не наведеними належними та достатніми доказами, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Наголошувала, що прокурором не наведено фактів, які б завадили застосувати заставу, стосовно саме обвинуваченого ОСОБА_6 . Адже не визначати альтернативу заставу це право суду, а не його обов'язок і стороною обвинувачення має бути доведено неможливість її застосування.
Посилаючись на викладене, просила у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 відмовити.
Обвинувачений додатково пояснив, що переховуватися від суду та впливати на свідків не збирається.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 09.08.2025 року, до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому, ухвалою суду від 01.10.2025 року було продовжено до 29.11.2025 року включно, без визначення застави.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час продовження ОСОБА_3 вищевказаного запобіжного заходу, судом були враховані ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризики, передбачений п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України також продовжує існувати, а саме:
-) щодо п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, з конфіскацією майна та від 9 до 12 років, з конфіскацією майна, відповідно. Обмежень у праві виїзду за кордон в умовах воєнного стану не має, Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
-) щодо п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Станом на сьогоднішній день, судовий розгляд ще не розпочався, свідки обвинувачення судом не допитані, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинуваченаийможе незаконно впливати на не допитаних свідків з метою зміни ними показань під час судового розгляду.
При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовлюють також не змінилися та не відпали, а виникненню ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків, саме і перешкоджає своєчасне застосування та продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Водночас, суд вважає, що наведені захисником аргументи, а саме: соціальні зв'язки, співпраця зі слідством, навчання, не переконують суд у відсутності ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вказані обставини прямо не обумовлюють існування вищенаведених ризиків та не впливають на високу вірогідність їх існування.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання зазначеному ризику.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинуваченого під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При цьому, суд відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, не знаходить підстав для визначення обвинуваченому розміру застави, оскільки останній обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та пов'язаного з особливо великим розміром.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 січня 2025 року включно.
2. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
3. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1