Справа № 947/22141/24
Провадження № 1-кс/947/17328/25
18.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси, повторно, після усунення недоліків, надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.
У клопотанні прокурор, з метою збереження речового доказу, запобіганню спробам пошкодження, перетворення, відчуження просить накласти арешт на речі, вилучені у ході обшуку 13.10.2025 року транспортного засобу марки «BMW 530D», VIN « НОМЕР_1 », д.н.з. « НОМЕР_2 ».
У судовому засіданні:
Прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні повідомив, що вилучений транспортний засіб використовувався у злочинній діяльності ним користувалась ОСОБА_6 , яка є власницею та її чоловік ОСОБА_7 , разом з тим повідомив, що на даний час відсутні матеріали НСРД на підтвердження факту використання авто для вчинення протиправних дій. Просив долучити до матеріалів клопотання додаткові докази на підтвердження факту вчинення кримінального правопорушення.
Представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність, а саме не доведеність стороною обвинувачення факту використання транспортного засобу у вчиненні кримінального правопорушення.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
В ході судового розгляду встановлено, що Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб на території м. Одеси та Одеської області здійснює незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених підакцизних товарів на території України.
Встановлено, що вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень причетні громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які разом з іншими невстановленими особами здійснюють незаконне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів через мережу кіосків із роздрібної та оптової торгівлі.
Також встановлено, що громадяни ОСОБА_7 , та інші невстановлені особи здійснюють транспортування з метою збуту та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів шляхом використання транспортного засобу марки «BMW 530D», VIN « НОМЕР_1 », д.н.з. « НОМЕР_2 ».
В ході досудового розслідування 13.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено обшук транспортного засобу марки «BMW 530D», VIN « НОМЕР_1 », д.н.з. « НОМЕР_2 »; за результатами якого виявлено та вилучено майно, а саме:
- транспортний засіб марки «BMW 530D», VIN « НОМЕР_1 », д.н.з. « НОМЕР_2 »;
- ключ від транспортного засобу марки «BMW 530D», VIN « НОМЕР_1 », д.н.з. « НОМЕР_2 »
- свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 .
14.10.2025 детективом у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає що, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно, прокурор визначив метою накладення арешту на зазначене в ньому вилучене майно його збереження як речового доказу, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчому судді не зрозуміло яке доказове значення в рамках даного кримінального провадження має автомобіль марки BMW 530D», VIN « НОМЕР_1 », д.н.з. « НОМЕР_2 », що він може підтвердити, чи спростувати за обставин розслідуваного кримінального провадження.
Матеріали клопотання не містять будь-яких належних доказів того, що вищевказаний автомобіль використовувався для реалізації злочинної схеми. Клопотання не містить жодного належного обґрунтування щодо мети та підстав арешту транспортного засобу.
У клопотанні прокурор обґрунтовуючи підстави накладення арешту на автомобіль посилається на відомості отримані з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів гр.. ОСОБА_6 та інформації отриманої з АТ «Універсал Банк» стосовно руху коштів по рахунках останньої.
Тобто не зрозумілим є логічний зв'язок вилученого транспортного засобу з вищевказаною інформацією та обставинами вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у цьому провадженні.
Дане клопотання слідчий суддя розцінює як формальне без належного обґрунтування мети та підстави вжиття заходів забезпечення кримінального провадження арешту, натомість як необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.
Слідчий суддя звертає увагу, що аналогічне клопотання сторони обвинувачення з вищевикладених обставин 31 жовтня 2025 року було повернуто прокурору для усунення недоліків, проте сторона обвинувачення фактично проігнорувала мотиви їх повернення та знову звернулись з не вмотивованим повністю ідентичним клопотанням та без долучення відповідних доказів.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання сторони обвинувачення не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту - діяти в порядку, передбаченому КПК України.
Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1