Справа № 539/3778/24 Номер провадження 22-ц/814/3477/25Головуючий у 1-й інстанції Гуменюк Г. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
13 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 червня 2025 року, постановлене суддею Гуменюк Г.М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11.09.2024 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося в суд із указаним позовом, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020 у розмірі 20 132,87 грн., а також судові витрати, які складаються із витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 17.10.2020 між ТОВ «ФК «Форса» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261, який у розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією.
Такий договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «Форса» та акцептована ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора з урахуванням положень ч.ч.6, 12 п.1 ст.3, ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»
Зазначає, що відповідач здійснив дії спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на яку в подальшому перераховано кредитні кошти.
Так, на умовах договору позику кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у гривні на умовах, передбачених договором позики №000201014 у розмірі 5 329,00 грн. Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.11.2020, базова процентна ставка складає 1,85% та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку договору позики.
Відповідач, користуючись коштами наданими йому кредитодавцем, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 20 132,87 грн., із якої: 5 000,00 грн. - залишок заборгованість за тілом кредиту; 2 775,10 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 11 990,25 грн. - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору за період із 01.07.2021 по 28.09.2021; 1 180,67 грн. - інфляційне збільшення за період із 16.11.2020 по 23.02.2022.
30.06.2021 між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артмеді-Ф» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2, за яким останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020.
Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору та направлено позичальнику досудову вимогу про погашення заборгованості, яка залишена останнім без належного реагування. Із підстав викладеного позивач просить суд захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.06.2025 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020.
Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування та отримання коштів відповідачем, а, відтак, факту укладення договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020.
Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою сталу позицію Великої Палати Верховного Суду, яка закріплює презумпцію правомірності правочину та відповідно до котрої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Посилаючись на наявні у справ докази, не спростовані відповідачем, вважає доведеним факт перерахування кредитних коштів згідно із умовами договору №000201014261 від 17.10.2020 року, а також їх фактичне використання позичальником.
Доводить порушення міськрайонним судом вимог статей 76-81, 84, 87, 89, 103, 107-109 ЦПК України, яке полягає у безпідставному залишенні поза увагою оригіналу деталізації по картці АТ «Сенс Банк» та виписки по рахунку АТ «Сенс Банк» від 01.11.2024 про рух коштів по картці НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 , та наведену у такому рахунку графу - «17.10.2020 20:18:48, Зарахування переказу з картки на картку A2C хРау (00000001) 044207147, UKR, MCC 6536 в розмірі 5000,00 грн.», та рух коштів по рахунку НОМЕР_2 відповідача ОСОБА_1 , та наведену у такому графу - «18.10.2020 09:21:06, ID 4492490216 переказ MoneySend на картковий рахунок (кредит) в цьому ж розмірі 5000,00 грн.».
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.10.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №000201014261 в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, що акцептована позичальником 17.10.2020. ОСОБА_1 підписав документ з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором w423590a.
Відповідно до п.5 договору позичальнику надано кредит у загальному розмірі 5 329,00 грн., безготівковим шляхом на споживчі цілі, з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.11.2020, строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,85% в день, процентною ставкою 2,5% за кожний день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку. Платіжна реквізит: НОМЕР_1 (п.1.6. договору)./а.с.8-9 т.1/
Додатком до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020 є графік платежів./а.с.11 т.1/
Передувало укладенню такого договору ознайомлення позичальника із умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту./а.с.10 т.1/
30.06.2021 між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2, згідно із яким ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» передано права вимоги до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Форза».
Згідно із пунктом 4 договору факторингу перехід права вимоги відбувається з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги у формі, наведеній в Додатку №1 до цього договору.
Пунктом 5.1.1 договору факторингу визначено, що клієнт зобов'язався в строк до 180 робочих днів з моменту набрання реєстром прав вимоги чинності передати Фактору документи, що підтверджують право вимоги, типовий перелік та вимоги до оформлення яких наведені в Додатку №2 до цього договору. Передача наведених у цьому пункті Договору документів підтверджується відповідним актом приймання передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін./а.с.12-16 т.1/
Відповідно до копій платіжних доручень №279, №282 ТОВ ФК «Артеміда-Ф» сплатило ТОВ «ФК «Форза» 400 000,00 грн. та 84 618,00 грн. згідно договору факторингу №20210630-Ф/2./а.с.17 т.1/
Витягом з реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 підтверджено, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №000201014261 від 17.10.2020 і загальна заборгованість за договором становить 8 286,70 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 329,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 2 957,70 грн./.с.18 т.1/
АТ КБ «ПриватБанк» листом від 17.09.2024 підтверджено, що з рахунку ТОВ «ФК «Форза» №26501052602088 за період із 17.10.2020 по 18.10.2020 не знайдено переказів з призначенням: оплата за кредитним договором №000201014261 від 17.10.2020, позичальник ОСОБА_1 , на ім'я останнього рахунок не відривався./а.с.64 т.1/
01.11.2024 АТ «Сенс Банк» у листі №11599-БТ-32.2/2024 повідомлено про рух коштів за банківською карткою № НОМЕР_1 за період з 17.10.2020 по 28.02.2022, надано виписку по рахунку НОМЕР_3 , деталізовано інформацію про операції по картці № НОМЕР_1 .
Згідно із випискою по особовому рахунку 17.10.2020 о 10.25 год. мало місце зарахування коштів із призначенням платежу MoneySend на картковий рахунок, платник АТ «Альфа банк», отримувач ОСОБА_1 у розмірі 1 000,00 грн., 1 896,00 грн., 4 000,00 грн., та 5 000,00 грн., ID_4490834301 призначення платежу MoneySend на картковий рахунок (кредит). Також 17.10.2020 о 09.57 год мало місце зарахування коштів із призначенням платежу надання кредиту, платник АТ «Сенс Банк», отримувач ОСОБА_1 у розмірі 9 325,78 грн. 17.10.2020 відбувалися численні операції, зокрема, як перекази з карти на карту так і зарахування переказів з карти на карту, наявні дані про транзакцію 17.10.2020 о 20.18 год зарахування переказу з карти на суму 5 000,00 грн./а.с.110-124 т.1/
09.07.2021 за вих.№102/376 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» надіслано ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020, а також досудову вимогу про оплату заборгованості за договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог міськрайонний суд виходив із того, що умовами договору №000201014261 від 17.10.2020 передбачено перерахування позичальнику коштів у розмірі 5 329,00 грн., разом з тим така сума на його рахунок не надходила, доказів про стягування комісії з суми яка була перерахована позивачем на користь відповідача, матеріали справи не містять.
Підстав вважати, що 329,00 грн. є комісією, суд першої інстанції не вбачає, оскільки умовами договору не передбачено її стягнення за надання кредитних коштів. Посилання позивача, що, можливо, такі умови були визначені положеннями Правил кредитування, які є невід'ємною частиною цього договору, що були розміщенні на офіційному сайті ТОВ «Фінансова компанія «Форза», міськрайонний суд відхилив указавши, що такі Правила позивачем суду для дослідження не надано.
Також судом першої інстанції враховано, що позивачем не надано доказів того, що між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та будь яким іншим товариством було укладено договір з надання послуг на переказ коштів в національній валюті, а також доказів, які б свідчили про зарахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок відповідача та їх фактичне використання останнім.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із огляду на викладені норми права, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про погодження позичальником істотних умов кредитування на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів.
Зміст такого договору дозволяє установити істотні умови кредитування, а також умови виконання зобов'язання, у тому числі обов'язок кредитодавця надати позичальнику кредитні кошти безготівково на вказаний останнім рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Факт надання відповідачем усіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий, матеріали справи не містять. Тоді як у разі заперечення відповідачем факту отримання грошових коштів за вказаним договором, останній мав би надати виписки по його особовому рахунку, доступ до якої він має як клієнт, чи довідки про відсутність у нього банківської карти.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не надано суду аргументованих заперечень, підтверджених доказами, які б логічно пояснювали природу зарахування коштів у розмірі 5 000,00 грн., яка підтверджується оригіналом деталізації по картці АТ «Сенс Банк» та виписку по рахунку АТ «Сенс Банк» від 01.11.2024 про рух коштів по картці НОМЕР_1 та наведену у такому графу - «17.10.2020 20:18:48, Зарахування переказу з картки на картку A2C хРау (00000001) 044207147, UKR, MCC 6536 в розмірі 5000,00 грн.», та рух коштів по рахунку НОМЕР_2 відповідача ОСОБА_1 , та наведену у такому графу - «18.10.2020 09:21:06, ID 4492490216 переказ MoneySend на картковий рахунок (кредит) в цьому ж розмірі 5 000,00 грн.
Апеляційний суд також приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що сервіс A2C (account to card) дозволяє зараховувати кошти з транзитного рахунку (картки) клієнта на картку отримувача, а питання надання послуги технологічного оператора платіжних послуг первинному кредитору, з огляду на фактичний характер таких транзакцій, ніким не оспорюється та не впливає на підставність позовних вимог.
Враховані міськрайонним судом розбіжності у розмірі тіла кредиту визначені у договорі (5 329,00 грн.) та заявлену до стягнення (5 000,00 грн.) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки викладене жодним чином не звільняє позичальника від обов'язку виконання умов зобов'язання, які ним під сумнів не ставилися. Зокрема, у контексті того, що матеріалами справи підтверджено перерахунок позичальнику кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн., тоді як визначена пунктом 5 договору сума кредиту 5 329,00 грн. - є загальним її розміром, який у тому числі може включати в себе комісії, правомірність нарахування якої у цій справі не досліджується, оскільки такі позовні вимоги ніким не заявлялися.
При цьому апеляційний суд враховує, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19).
Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та їх розмір, а також їх правомірність та відповідно й отримання коштів відповідачем, однак останній не довів суду, що у нього немає обов'язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.
Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17.10.2020 у розмірі 20 132,87 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.
Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Із матеріалів справи убачається, що представництво інтересів позивача в судах першої та апеляційної інстанцій здійснювалося адвокатом Бачинським О.М. на підставі договорів про надання правової допомоги №20240829-2К від 29.08.2024, №20250606-22 від 06.06.2025./а.с.27-28 т.1/
Згідно із розрахунком суми судових витрат у суді першої інстанції на загальну суму 7 000,00 грн., виконаних адвокатом останнім в суді першої інстанції надано такі послуги: аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; підготовка позовної заяви; збирання доказів; підготовка та подання заяв, скарг, клопотань та інших процесуальних документів./а.с.29 т.1/
В суді апеляційної інстанції адвокатом надано такі послуги: аналіз судового рішення, судової практики, визначення перспективи подання апеляційної скарги; підготовка апеляційної скарги; збирання доказів; збирання доказів; підготовка та подання заяв, скарг, клопотань та інших процесуальних документів; усього 6 000,00 грн.
Установивши викладене та враховуючи, що надання консультацій, вивчення судової практики, змін законодавства та формування додатків до позовної заяви/апеляційної скарги фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки позовної заяви та апеляційної скарги, а також враховуючи, що суд апеляційної інстанції не враховує докази, які за відсутності об'єктивних підстав не становили предмет дослідження суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача правничих витрат у розмірі 5 000,00 грн. Такий розмір стягнення відповідає критеріям складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 2 422,40 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн., а всього 6 056,00 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - задовольнити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 червня 2025 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697) заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201014261 від 17 жовтня 2020 року в розмірі 20 132,87 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» правничі витрати у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак